майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
21 жовтня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/804/25
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Шніт А.В.
секретар судового засідання Малярчук Р.А.
за участю представників сторін:
прокурор: Тарасюк В.С. - посвід. № 071188 від 01.03.2023;
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився;
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Виконувача обов'язків керівника Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ємільчинської селищної ради Житомирської області
до Приватного сільськогосподарського підприємства "Березники"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Житомирській області
про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння
Процесуальні дії по справі.
Виконувач обов'язків керівника Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ємільчинської селищної ради Звягельського району Житомирської області звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Березники" про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
В якості правових підстав прокурор посилається, зокрема, на ст.3, 23, 60 Земельного кодексу України в редакції від 22.06.1993, що була чинною на час видачі ПКСГП "Березники" державного акту у 1995 році; ст.1, 2, 7 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" в редакції від 05.06.2003; п. 21 розділу Х "Перехідних положень" Земельного кодексу України (в редакції від 25.10.2001, який набрав чинності з 01.01.2002); ст. 378, 387 Цивільного кодексу України.
Ухвалою від 30.06.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 31.07.2025 о 10:00.
04.07.2025 за вх.№01-44/1995/25 виконувач обов'язків керівника Звягельської окружної прокуратури подав суду клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головного управління ДПС у Житомирській області, оскільки спірна земельна ділянка перебуває у податковій заставі.
30.07.2025 за вх.№9707/25 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява, відповідно до якої просить задовольнити позовні вимоги повністю, та розглядати справу без участі представника Ємільчинської селищної ради Звягельського району Житомирської області.
Ухвалою від 31.07.2025 суд залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Житомирській області; продовжив строк підготовчого провадження; відклав підготовче засідання на 23.09.2025 о 12:00.
Ухвалою від 23.09.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу №906/804/25 до судового розгляду по суті; призначив судове засідання на 21.10.2025 о 10:00.
21.10.2025 за вх.№13393/25 через загальний відділ суду (канцелярію) надійшло клопотання прокурора по справі про долучення до матеріалів справи письмово викладеного вступного слова.
В судовому засіданні 21.10.2025 прокурор підтримала позовні вимоги в повному обсязі.
Сторони та третя особа повноважних представників в судове засідання не направили, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися своєчасно та належним чином шляхом надсилання ухвали суду від 23.09.2025 в їх електронні кабінети, про що свідчать довідки про доставку електронних листів (т.2, а.с.64-65).
Крім того, відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч.1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сторони та третя особа мали доступ до судових рішень та мали можливість ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Отже, сторони та третя особа належним чином повідомлені про дату, час та місце засідання суду в справі №906/804/25.
Згідно з п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що явка представників сторін та третьої особи в судове засідання не визнана обов'язковою, суд вважає, що їх відсутність не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами, з огляду на приписи ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 21.10.2025 судом оголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач неправомірно набув право приватної власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1821780600:03:000:0337 площею 14,9181га, яка була надана в колективну власність ПКСГП "Березники".
Відповідач правом подання письмового відзиву на позовну заяву відповідно до ст.165 ГПК України не скористався.
Письмові пояснення щодо позову відповідно до ст.168 ГПК України третьою особою не подані.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Рішенням Березниківської сільської ради народних депутатів від 16.09.1995 передано у колективну власність Приватно-колективному сільськогосподарському підприємству "Березники" земельні ділянки для сільськогосподарського використання загальною площею 3 028,1 га, у тому числі - 385,9 га земель загального користування (т.1, а.с.29).
На підставі вказаного рішення ПКСГП "Березники" отримало державний акт на право колективної власності на землю від 27.12.1995 серії ЖТ №14-04.0012 площею 3028,1 га, який зареєстрований в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю 27.12.1995 за №12 (т.1, а.с.30-31).
06.03.2000 Ємільчинська районна державна адміністрація зареєструвала Приватне сільськогосподарське підприємство "Березники" (реєстраційна картка - т.1, а.с.109), а також затвердила статут вказаного підприємства.
У реєстраційній справі Приватного сільськогосподарського підприємства "Березники" міститься виписка із протоколу загальних зборів Приватно-колективного сільськогосподарського підприємства "Березники" №1 від 15.01.2000 (за участю 98 членів підприємства), згідно з яким вирішено провести ліквідацію Приватно-колективного сільськогосподарського підприємства "Березники" шляхом реструктуризації і перейменувати у приватне підприємство "Березники" з 15.01.2000; обрано лідером підприємства ОСОБА_1 ( т.1, а.с. 110-111).
Пунктом 1.1 статуту Приватно сільськогосподарського підприємства "Березники" (т.1, а.с.112-123) передбачено, що вказане підприємство засноване за рішенням засновника, створене на базі землі та майна засновника та орендованих майна та землі в громадян України для виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва.
Згідно з п.2.1 статуту, засновником підприємства є громадянин України ОСОБА_1 .
Пунктом 2.2 статуту встановлено, що засновник одноосібно здійснює право власності на майно та інші активи підприємства, у тому числі через призначених осіб.
За умовами п.4.4 статуту, підприємство є правонаступником Колективного сільськогосподарського підприємства "Березники" Ємільчинського району Житомирської області.
Пунктом 5.2 статуту передбачено, що підприємство є власником:
- майна, земельних угідь, майнових та інших прав, переданих йому засновником;
- майна, земельних угідь, коштів одержаних в результаті фінансово-господарської діяльності;
- інших майна, коштів та прав, набутих на підставах не заборонених чинним законодавством.
Пунктом 5.3 статуту визначено, що майно та земля, передані в оренду підприємству при реструктуризації КСП бувшими його членами знаходиться в строковому договірному платному сільськогосподарському користуванні і володінні.
Статутний фонд формується за рахунок разової передачі засновником майна (п.6.2 статуту).
Пунктом 7.1 статуту передбачено, що підприємство в процесі своєї діяльності у відповідності до чинного законодавства використовує земельні угіддя передані йому засновником і орендовані землі членів реструктуризованого КСП та інших громадян України.
У п.7.2 статуту зазначено, що засновник передав підприємству земельні угіддя на умовах безстрокового платного користування, а члени КСП свої земельні паї - на умовах оренди.
Пунктом 7.3 статуту визначено, що підтверджуючими документами на право використання землі підприємством є земельні сертифікати, державні акти на право приватної власності на землі, а також договори оренди, які оформлені місцевими радами народних депутатів у встановленому чинним законодавством України порядку.
Відповідно до п.7.10 статуту відчуження земельних угідь, переданих підприємству проводиться виключно за персональною згодою їх власників або у судовому порядку.
Пунктом 12.6 статуту встановлено, що земельні паї орендодавачам повертаються їх земельними сертифікатами на право приватної власності на землю.
Розпорядженням голови Ємільчинської районної державної адміністрації від 19.04.2004 №130 надано дозвіл науково-впроваджувальній фірмі "Нові технології" на розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), зокрема ПКСП "Березники" з кількістю осіб, які набули право на земельну частку (пай) 439 чоловік (т.1, а.с. 41-42).
Розпорядженням голови Ємільчинської районної державної адміністрації від 29.09.2004 №307 "Про внесення змін до розпорядженням районної державної адміністрації від 19.04.2004 №130 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв)" внесено зміни до кількості осіб, які набули право на земельну частку (пай), а саме: замість 439 читати 441 (т.1, а.с.43).
Згідно з актом обстеження земельних угідь реформованого ПКСП "Березники" констатовано, що земельні ділянки загальною площею 1124,62 га переводяться до земель запасу (т.1, а.с.48).
Рішенням Березниківської сільської ради від 20.01.2005 погоджено акт обстеження земель колективної власності реформованого ПКСП "Березники", список власників колишнього ПКСП "Березники" в кількості 441 чоловік, а також погоджено передачу загальною площею 1124,62 га земель до запасу сільської ради як непридатні для сільськогосподарського виробництва (т.1, а.с.56).
Розпорядженням голови Ємільчинської районної державної адміністрації від 24.01.2005 №25 затверджено акт обстеження земель колективної власності реформованого ПКСП "Березники", яким передбачено площу сільськогосподарських угідь 1483,21 га, що підлягає розпаюванню, в тому числі: рілля - 1141,41 га, сіножаті - 251,92 га, пасовища - 89,88 га. Водночас припинено право колективної власності реформованому ПКСП "Березники" земельними ділянками загальною площею 1124,62 га, які передано до земель запасу Березниківської сільської ради як непридатні для сільськогосподарського виробництва (т.1, а.с.57).
У пояснювальній записці, яка міститься у технічній документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам власникам сертифікатів на земельну ділянку (пай) із земель колишньої колективної власності реформованого ПКСП "Березники" 2006 року, зазначено, що згідно з схемою поділу земель колективної власності ПКСП "Березники" загальна площа сільськогосподарських угідь становить 2 642,20 га, у тому числі: рілля - 1413,40 га; сіножаті - 804,30 га, пасовища - 424,50 га. За актом обстеження земельних угідь даного господарства рекомендовано вилучити з розпаювання угіддя на загальній площі 1124,62 га: ріллі - 247,35 га, сіножатей - 542,65 га, пасовищ - 334,62 га як такі, що не використовуються в сільськогосподарському виробництві, і перевести їх до земель запасу. Ділянки ріллі площею 34,37 га - раніше надані паї: рілля -24,64 га, сіножаті - 9,73 га. Крім того, вилучена з сільськогосподарських угідь площа 3,27 га під проектування під'їзних шляхів: з ріллі - 2,64 га; з сіножатей - 0,21 га; з пасовищ - 0,42га.
До розрахунку при розробці проекту землеустрою прийняті такі площі:
• рілля - 1413,40 га - 24,64 га (р.н.) - 247,35 га - 2,64 га = 1138,77 га.
• сіножаті - 804,30 га -9,73 га (р н.) - 0,21 га = 251,71 га.
• пасовища - 424,50 га -334, 62 га -0,42 га = 89,46 га.
Всього площа сільськогосподарських угідь, що підлягає розпаюванню, становить 1479,94 га (т.1, а.с.39-40).
Протоколом зборів власників сертифікатів на земельні частки (паї) реформованого ПКСП "Березники" Березниківської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області від 22.02.2005 вирішено затвердити проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) реформованого ПКСП "Березники" Березниківської сільської ради, яким передбачено площу сільськогосподарських угідь, що підлягає розпаюванню, 1479,94 га, з них: рілля - 1138,77 га; сіножаті - 251,71га; пасовища - 89,46 га; запроектовані під'їзні дороги на площі - 3,27 га. Кількість громадян, що мають право на земельну частку (пай) становить 441 чоловік (т.1, а.с.72).
Розпорядженням голови Ємільчинської районної державної адміністрації від 22.02.2005 №57 (т.1, а.с.74) погоджено проект землеустрою щодо організації територій земельних часток (паїв) реформованого ПКСГП "Березники", яким передбачено площу, що підлягає розпаюванню, 1483,21 га. Передано під запроектовані під'їзні дороги - 3,27 га. Розподілено між паєвласниками 1479,94 га, з них: рілля - 1138,77 га, сіножаті - 251,71 га, пасовища - 89,46 га. Кількість громадян, які мають право на земельну частку (пай) - 441 чоловік.
Пунктом 2 цього розпорядження припинено право колективної власності земельними ділянками загальною площею 1127,89 га (1124,62 га (малопродуктивні землі, згідно з розпорядженням від 24.01.2005 №25) + 3,27 га (під'їзні дороги), які передано до земель запасу сільської ради.
До позовної заяви долучено копію витягу з технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ПСП "Березники" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Ємільчинської селищної територіальної громади Новоград-Волинського району Житомирської області (т.1, а.с.83-107).
Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, 19.12.2022 за Приватним сільськогосподарським підприємством "Березники" зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1821780600:03:000:0337, площею 14,9181га (т.1, а.с.199).
Підставою державної реєстрації права власності такої земельної ділянки зазначено: протокол зборів власників, серія та номер: 1/22, виданий 12.07.2022, видавник: Тимошенко Н.С., приватний нотаріус Коростенського районного нотаріального округу Житомирської області; протокол зборів власників, серія та номер: 2/22, виданий 21.07.2022, видавник: директор ПСП "Березники"; державний акт на право колективної власності на землю, серія та номер: ЖТ-14-04.0012, виданий 27.12.1995, видавник: Березниківська сільська рада; відомості з ДЗК, серія та номер: 59259722, виданий 19.12.2022, видавник: Державний земельний кадастр.
Вказані обставини також встановлені рішенням Господарського суду Житомирської області від 21.06.2024 у справі №906/64/24, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2024.
Обґрунтовуючи позов, прокурор доводить, що набуття права приватної власності на вказану земельну ділянку ПСП "Березники" є незаконними, оскільки державний акт на право колективної власності на землю серії ЖТ №14-04.0012 від 27.12.1995 виданий ПКСП "Березники" та посвідчує право колективної власності членів колективного сільськогосподарського підприємства.
Підставою реалізації прокурором представницьких функцій згідно зі ст. 23 Закону "Про прокуратуру" стала усвідомлена пасивна поведінка позивача.
Так, Звягельська окружна прокуратура листом №54-84-1590вих25 від 07.04.2025 повідомила Ємільчинську селищну раду про виявлений факт неправомірного набуття права власності ПСП "Березники" на земельну ділянку та наявність підстав для вжиття селищною радою заходів до поновлення інтересів територіальної громади. Також прокурор просив повідомити про вжиті заходи із вказаного питання та зазначив, що у випадку не вжиття відповідних заходів у розумні строки Звягельська окружна прокуратура самостійно вживатиме заходів представницького характеру шляхом пред'явлення позову в інтересах держави в особі Ємільчинської селищної ради (т.1, а.с.202-208).
Ємільчинська селищна рада у відповіді від 15.04.2025 №787 на лист прокурора зазначила, що заходи щодо захисту інтересів держави (громади) шляхом витребування з незаконного володіння ПСП "Березники" у комунальну власність Ємільчинської селищної ради земельної ділянки з кадастровим номером 1821780600:03:000:0337, площею 14,9181га, не вживалися у зв'язку з відсутністю коштів для оплати судових витрат, що унеможливлює її звернення до суду із відповідним позовом та є підставою клопотати перед Звягельською окружною прокуратурою про подання нею позову в інтересах держави в особі Ємільчинської селищної ради (т.1, а.с.209).
Позивач є органом місцевого самоврядування, до компетенції якого у відповідності до ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" віднесені повноваження щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.
Так, 01.01.2019 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", яким Перехідні положення Земельного кодексу України доповнено пунктом 21 і з дня набрання чинності вказаним законом землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.
Суд враховує, що на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №711-р від 12.06.2020 зі створенням Ємільчинської територіальної громади, в яку об'єдналися громади населених пунктів, в т.ч. Березниківська сільська рада, до Ємільчинської територіальної громади перейшли всі права та обов'язки на спірну земельну ділянку.
Отже, за доводами прокурора, земельна ділянка з 01.01.2019 мала б перебувати у комунальній власності Ємільчинської селищної ради.
Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №915/20/18 визначив, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також й у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не має загальнодержавного характеру, але спрямоване на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №914/225/18 та враховується судом відповідно до ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", ч.4 ст.236 ГПК України.
Отже, прокурор відповідно до норм ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" обґрунтував необхідність представництва інтересів держави, оскільки компетентний орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, не відреагував на стверджуване порушення законності у сфері земельних відносин. Звертаючись до Ємільчьнської селищної ради до подання позову, прокурор надав їй можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову до суду. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після повідомлення прокурора про стверджуване порушення, кваліфікується як бездіяльність відповідного органу та є достатньою підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.
Таким чином, суд встановив, що прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Стаття 14 Конституції України визначає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно з ч.1 ст.3 Земельного кодексу України від 18.12.1990 №561-XII (тут і надалі в редакції від 22.06.1993, чинній на час видачі КСП "Березники" державного акта на право колективної власності на землю серії ЖТ №14-04.0012 від 27.12.1995), власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними.
Відповідно до ч.1, 2, 3 ст.5 Земельного кодексу України земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб'єктами права колективної власності на землю визначалися колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників.
Стаття 6 Земельного кодексу України визначала право приватної власності на землю лише громадян.
Згідно з ч.1 ст.60 Земельного кодексу України колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські акціонерні товариства можуть одержувати земельні ділянки у колективну власність, користування, у тому числі в оренду. Землі, передані цим господарствам у колективну власність, поділяються на землі загального несільськогосподарського використання і землі сільськогосподарського використання.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (тут і надалі в редакції від 21.01.1994, чинній на час видачі КСП "Березники" державного акта на право колективної власності на землю серії ЖТ №14-04.0012 від 27.12.1995) колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об'єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.
Статтею 7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" передбачено, об'єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб'єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.
Положення частин 2, 3 статті 8 цього Закону встановлюють, що право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном. Право власності підприємства охороняється законом. Належне йому майно може бути передано державним, кооперативним та іншим підприємствам, організаціям і громадянам за рішенням загальних зборів членів підприємства або зборів уповноважених.
Статтею 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" унормовано, що земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором. Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України
Члену підприємства, який побажав вийти з його складу, земельна ділянка надається із земель сільськогосподарських угідь підприємства, придатних для сільськогосподарського виробництва, в частині, що припадає на одного члена підприємства (ч.4 ст.10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство").
З огляду на викладені норми права, можна дійти висновку, що хоча колективне сільськогосподарське підприємство і визначалося як суб'єкт права власності, за яким може бути зареєстровано майно, у тому числі шляхом отримання державного акта на землю, однак власниками, яким належить це майно, є його члени, а розпорядження таким майном здійснюють загальні збори членів підприємства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.07.2023 у справі №906/987/21.
Згідно з пунктом 1 Указу Президента України від 08.08.1995 №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (далі - Указ №720/95), сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств підлягають паюванню.
Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.
Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).
Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю (пункт 2 Указу №720/95).
Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією. У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації (пункти 5, 6 Указу №720/95).
За вказаного, паювання земель сільськогосподарських підприємств як особливий порядок набуття у приватну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення є способом приватизації цих ділянок членами таких підприємств, що узгоджується із змістом пункту 8 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України.
Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" визначено організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.
Як передбачено ст.1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (в редакції від 05.06.2003) право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.
Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай); трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї (ст.2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)").
Згідно з ч.4 ст.7 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", із площі земельних ділянок, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), виключаються землі, що підлягають передачі у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані: деградовані, малопродуктивні, техногенно забруднені сільськогосподарські угіддя, що підлягають консервації; заболочені землі; землі, на яких розташовані розвідані родовища корисних копалин загальнодержавного значення, запаси яких затверджені в установленому законодавством порядку; землі під полезахисними лісовими смугами; землі під водними об'єктами; землі під господарськими шляхами, прогонами, польовими дорогами, у тому числі запроектованими у проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); землі, які відповідно до закону не можуть перебувати у приватній власності; землі під будівлями, спорудами, іншими об'єктами нерухомого майна; землі, які передаються до запасу та резервного фонду; інші землі несільськогосподарського призначення.
У ст.13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" зазначено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.
Указом Президента України від 03.12.1999 №1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" постановлено Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним та Севастопольській міській державним адміністраціям здійснити організаційні заходи щодо реформування протягом грудня 1999 - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом, зокрема:
- забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб'єктів господарювання, заснованих на приватній власності (далі - приватні формування). Це право, гарантоване частиною другою статті 14 Конституції України, не може бути обмежено рішеннями загальних борів членів колективних сільськогосподарських підприємств або будь-якими іншими рішеннями;
- сприяння керівникам і спеціалістам колективних сільськогосподарських підприємств, що реформуються, у реорганізації зазначених підприємств і створенні на їх базі приватних формувань;
- запровадження обов'язкового укладання підприємствами, установами, організаціями, які використовують землю для сільськогосподарських потреб, договорів оренди земельної частки (паю), майнового паю з власниками цих часток, паїв з виплатою орендної плати у натуральній або грошовій формах.
Отже, землі колишнього ПКСГП "Березники" підлягли розпаюванню між його членами та могли бути передані лише в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.
Як було зазначено вище, 01.01.2019 набрав чинності Закон України №2498-VIII від 10.07.2018 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", яким Перехідні положення Земельного кодексу України доповнено пунктом 21. Цим пунктом передбачено, що з дня набрання чинності вказаним законом землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу цього Закону переходять до комунальної власності.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (у редакції, чинній від 01.01.2019), нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю). Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).
Згідно зі ст.37 Цивільного кодексу УРСР у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання); при злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов'язки) переходять до новостворених юридичних осіб; при приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов'язки) переходить до останньої; майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.
Відповідно до ч.1, 4, 7 ст.34 Закону України "Про підприємства в Україні" у редакції, чинній до 01 січня 2004 року, ліквідація та реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) здійснюється за рішенням власника з дотриманням вимог антимонопольного законодавства, а у випадках, передбачених цим Законом, за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду; підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з Державного реєстру України; при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке виникло, переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства.
Реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) та ліквідація підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду чи арбітражного суду; при перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства (ч.1, 6 ст.31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство").
Верховний Суд у пункті 6.19 постанови від 19.07.2023 у справі №906/987/21 виснував, що відповідно до статті 37 ЦК УРСР, статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" розподіл між підприємствами-правонаступниками реорганізованого підприємства його майнових прав та зобов'язань оформлюється передавальним актом (балансом) - при злитті, приєднанні чи перетворенні підприємства. Правонаступник реорганізованого підприємства отримує за передавальним балансом його зобов'язання та майно під їх забезпечення.
У постанові Верховного Суду від 13.09.2022 у справі №925/461/21 викладений висновок про те, що автоматичного переходу об'єктів права колективної власності у приватну власність у зв'язку зі змінами законодавства, якими визначено інші форми власності, ніж ті, що існували раніше, законодавством не передбачено; у контексті зазначеного необхідно враховувати правовий режим права колективної власності та права приватної власності, які є різними з огляду, зокрема на те, що майно у колективному підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам і право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства (статті 7, 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство"), натомість право приватної власності, в цьому випадку юридичної особи здійснюється такою особою за своєю волею, незалежно від волі інших осіб та на власний розсуд (статті 316-319 Цивільного кодексу України (подібні висновки містяться і в постанові Верховного Суду від 20.12.2022 р. у справі № 924/250/19).
Правові висновки Верховного Суду враховуються судом відповідно до ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", ч.4 ст. 236 ГПК України.
Прокурор надав суду виписку з протоколу загальних зборів Приватно-колективного сільськогосподарського підприємства "Березники" №1 від 15.01.2000, яка міститься у реєстраційній справі Приватного сільськогосподарського підприємства "Березники", якою підтверджено про рішення зборів провести ліквідацію Приватно-колективного сільськогосподарського підприємства "Березники" шляхом реструктуризації і перейменувати у приватне підприємство "Березники" з 15.01.2000; обрати лідером підприємства ОСОБА_1 (т.1, а.с.110-111). Виписка з протоколу підписана головою зборів ОСОБА_1 та секретарем ОСОБА_2 .
За змістом вказаної виписки вбачається присутність на зборах 98 осіб .
ОСОБА_1 значиться серед списку громадян членів Приватно-колективного сільськогосподарського підприємства "Березники" (№336), що мають право на отримання держаного акта на землю (т.1, а.с.58-71).
Пунктом 1.1 статуту Приватно сільськогосподарського підприємства "Березники" у редакції 2000 року (т.1, а.с.112-123) передбачено, що вказане підприємство засноване за рішенням засновника, створене на базі власних землі та майна засновника та орендованих майна та землі в громадян України для виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва.
У п.2.1, 2.2 статуту ПСП "Березники" зазначено, що засновником Приватного сільськогосподарського підприємства "Березники" є громадянин України ОСОБА_1 . Засновник одноосібно здійснює право власності на майно та інші активи підприємства, у тому числі через призначених осіб.
Пунктом 4.4 вказаного статуту передбачено, що Підприємство є правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства "Березники" Ємільчинського району Житомирської області.
У п.9.1 статуту ПСП "Березники" (нова редакція, затверджена зборами власників ПСП "Березники", протоколом 1/21 від 01.10.2021) визначено, що Приватне сільськогосподарське підприємство "Березники" є правонаступником основних і оборотних фондів та майнових прав ПКСГП "Березники". Підприємство у процесі своєї діяльності та відповідно до чинного законодавства України використовує земельні ділянки ПКСГП "Березники". Документи на право користування землею є державні акти, витяги з реєстру речових прав на нерухоме майно, договори оренди землі, зареєстровані в установленому законом порядку та невитребувані земельні частки паї, які увійшли до складу земельної ділянки підприємства. Підприємство набуває прав на землі колективної власності ПКСГП "Березники" у порядку правонаступництва і відповідно до статей 17, 22, 23 Земельного кодексу України (т.1, а.с.186-189).
Суд звертає увагу, що навіть при наявності записів в статуті ПСП "Березники" про те, що вказане підприємство є правонаступником ПКСГП "Березники" також не може вважатись законною підставою для виникнення правонаступництва та не може бути підставою для реєстрації права приватної власності на спірну земельну ділянку, що була частиною земель, які згідно державного акту належали на праві колективної власності на землю членам ПКСГП "Березники".
Статут підприємства є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою для правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону.
Вказана позиція узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 01.09.2020 у справі №907/29/19.
Відповідно до наявних у справі статутів, засновником (учасником) ПСП "Березники" є одна особа, у той час, коли, згідно з протоколу зборів власників земельних часток (паїв) реформованого КСП "Березники", членами КСП була 441 особа.
Суд зазначає, що навіть у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП "Березники" шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени КСП "Березники" автоматично повинні були стати учасниками цієї юридичної особи, позаяк перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників.
Щодо факту єдності ідентифікаційного коду підприємств суд зазначає наступне.
Ідентифікаційний код юридичної особи має бути унікальним, а присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правонаступником новоствореної юридичної особи, не допускається. Водночас помилкове присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правонаступником цієї новоствореної юридичної особи, свідчить про порушення законодавства, але така помилка не є підставою правонаступництва.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №907/29/19.
Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що перетворення ПКСГП "Березники" у ПСП "Березники" не відбулося, оскільки склад засновників (учасникiв) вказаних суб'єктів не співпадає, члени колективного сільськогосподарського підприємства не стали автоматично членами приватного підприємства. Отже, ПСП "Березники" є новоствореною юридичною особою.
Водночас у реєстраційній справі немає протоколу Приватно-колективного сільськогосподарського підприємства "Березники", в якому учасники КСП зафіксували, що ПСП "Березники" є правонаступником ПКСГП "Березники", а також відсутні відповідні акти та баланси, на підставі яких перейшли усі майнові права та обов'язки КСП до ПСП у разі злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення підприємства до новоствореного підприємства.
Отже, матеріали справи не містять будь-яких належних і допустимих доказів щодо обставин передачі відповідачу спірного майна, а також будь-яких відомостей про власні землі засновника та підстави їх набуття.
Враховуючи викладене, немає підстав вважати, що після розпаювання земель ПСП "Березники" перейшло право власності на земельні ділянки, які набуло ПКСГП "Березники" за державним актом на право колективної власності на землю серії ЖТ № 14-04.0012 від 27.12.1995.
Суд звертає увагу і на те, що у п.7.2 статуту ПСП "Березники" (в редакції 2020 року) зазначено, що засновник передав підприємству земельні угіддя на умовах безстрокового платного користування, а члени КСП свої земельні паї - на умовах оренди.
Тобто, при створені ПСП "Березники" було визначено, що воно користується саме земельними паями своїх учасників та орендованими землями, а не землями котрі перебували у власності ПКСГП "Березники".
При цьому, реєстрація за ПСП "Березники" приватної форми власності на землю в результаті реформування КСП не передбачена нормами законодавства. Також не передбачено реєстрацію приватної форми власності на землю на підставі державного акта на право колективної власності на землю, що підтверджує неправомірність вчинення відповідачем зазначених дій.
Суд зауважує, що факт реєстрації приватної власності спірної земельної ділянки свідчить про незаконне набуття такого права, та, відповідно, про незаконне позбавлення Ємільчинської територіальної громади (утвореної шляхом об'єднання, зокрема Березниківської сільської ради) права володіння щодо такої земельної ділянки з урахуванням норм ст.7 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" та ст.21 Перехідних положень Земельного кодексу України.
Відповідно до ст.143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до норм статті 387 Цивільного кодексу України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача, при цьому власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Об'єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову.
Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №522/1029/18 та постановах Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №910/8298/21, від 25.07.2023 у справі №914/106/22.
У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).
Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 та постановах Верховного Суду від 09.08.2023 у справі №910/9990/21, від 30.08.2023 у справі №909/171/21, від 30.11.2022 р. у справі №906/779/21, у постановах Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 915/690/19, від 09.02.2023 у справі № 904/4140/21, від 21.03.2023 у справі №925/1288/20, від 25.07.2023 у справі № 917/1058/22.
Враховуючи, що ПСП "Березники" не могло набути право власності на землі ПКСГП "Березники", які належали йому на підставі державного акту на право колективної власності на землю, у зв'язку з чим реєстрація права власності за ПСП "Березники" відбулася з порушенням вимог земельного законодавства, що призвело до фактичного вибуття спірної земельної ділянки з володіння Березниківської сільської ради, правонаступником якої є Ємільчинська селищна рада, поза її волею, суд робить висновок про недобросовісну поведінку відповідача як набувача права приватної власності на спірну земельну ділянку.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч.3 ст.13, ст.74 ГПК України).
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
Враховуючи докази, які містяться у матеріалах справи, а також норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про задоволення позову.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У позовній заяві вказано, що ціна позову становить 28 302,39грн, яка розрахована на підставі витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки (т.1, а.с.201).
Відповідно до пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судовий збір, який підлягав сплаті за подання позовної заяви, становить 3 028,00грн.
У матеріалах справи наявна копія платіжної інструкції №1318 від 12.06.2025 про сплату Житомирською обласною прокуратурою 3 028,00грн судового збору (т.2, а.с.14).
Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на задоволення позову в повному обсязі, судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок коштів відповідача на користь Житомирської обласної прокуратури у розмірі 3 028,00грн.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Витребувати з незаконного володіння Приватного сільськогосподарського підприємства "Березники" (11233, Житомирська область, Звягельський район, село Березники, ідентифікаційний код 03745781) у комунальну власність Ємільчинської селищної ради Звягельського району Житомирcької області (11201, Житомирська область, Звягельський район, селище міського типу Ємільчине, вулиця Соборна, будинок 18А, ідентифікаційний код 04347605) земельну ділянку з кадастровим номером 1821780600:03:000:0337 площею 14,9181га.
3. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Березники" (11233, Житомирська область, Звягельський район, село Березники, ідентифікаційний код 03745781) на користь Житомирської обласної прокуратури (10008, місто Житомир, вулиця Святослава Ріхтера, будинок 11, ідентифікаційний код 02909950) 3 028,00грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 04.11.25
Суддя Шніт А.В.
Надіслати:
1- Звягельській окружній прокуратурі в Електронний кабінет підсистеми "Електронний суд"
2- Житомирській обласній прокуратурі на електронну адресу: prokzt@zhit.gp.gov.ua
3- позивачу в Електронний кабінет підсистеми "Електронний суд"
4- відповідачу в Електронний кабінет підсистеми "Електронний суд"
5- третій особі в Електронний кабінет підсистеми "Електронний суд"