майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
04 листопада 2025 р. м. Житомир Справа № 906/35/25
Господарський суд Житомирської області у складі судді Машевської О.П.,
за участю секретаря судового засідання: Флісова І.Л.
розглядаючи заяву представника відповідача-5 ОСОБА_1 адвоката Ігоря Софини від 10.10.2025 (вх. г/с №01-44/3206/25 від 13.10.2025) про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у справі
за позовом: Керівника Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вчорайшенської сільської ради Бердичівського району Житомирської області
до 1) ОСОБА_2 , 2) ОСОБА_3 , 3) ОСОБА_4 , 4) ОСОБА_5 , 5) ОСОБА_1 , 6) ОСОБА_6
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Приватне підприємство "Фермерське господарство "Ященко"
про витребування земельних ділянок
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув
від відповідачів 1-4,6: не прибув
від відповідача-5: Софина І.В., адвокат, ордер серії АІ №1816591 від 07.02.2025 (в режимі відеоконференції )
прокурор: не прибув
Керуючись ст.ст. 2,16, ч. 5 ст.130, ст.ст. 233-235 ГПК України, господарський суд
1. Господарський суд Житомирської області з 10.01.2025 розглядав за правилами загального позовного провадження справу за позовом Керівника Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вчорайшенської сільської ради Бердичівського району Житомирської області до 1. ОСОБА_2 , 2. ОСОБА_3 , 3. ОСОБА_4 , 4. ОСОБА_5 , 5. ОСОБА_1 , 6. ОСОБА_6 про витребування на користь органу місцевого значення земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства з приватної власності фізичних осіб площею 3,1091 га, кадастровий номер 18225282400:03:000:0213, площею 3,1547 га, кадастровий номер 18225282400:03:000:0212, площею 3,2203 га, кадастровий номер 18225282400:03:000:0211, загальною площею 3,2839 га, кадастровий номер 18225282400:03:000:0210, площею 3,6006 га, кадастровий номер 18225282400:03:000:0215, загальною площею 3,6314 га, кадастровий номер 18225282400:03:000:0214 (тут і далі за текстом - Прокурор, Позивач, Відповідач-1, Відповідач-2, Відповідач-3, Відповідач-4, Відповідач-5, Відповідач-6, Суд).
2. Суд ухвалою від 06.03.2025, серед іншого, відмовив представнику Відповідача-5 ОСОБА_1 , адвокату Ігорю Софині, у задоволенні клопотання від 07.02.2025 (вх. г/с №01-44/382/25 від 10.02.2025) про закриття провадження у справі з підстав непідвідомчості спору господарському суду; залучив до участі у справі третьою особою на стороні відповідачів ПП ФГ "Ященко" (код ЄДРПОУ 20420170).
3. Суд ухвалою від 08.04.2025 позов прокурора залишив без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст. 226 ГПК України.
3.1. Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 11.06.2025 ухвалу Господарського суду Житомирської області від 08.04.2025 у справі №906/35/25 скасував, направив справу №906/35/25 до Господарського суду Житомирської області для продовження розгляду. Постановою від 06.08.2025 Верховний Суд залишив без змін постанову апеляційної інстанції.
4. Суд ухвалою від 04.09.2025 поновив провадження у справі № 906/35/25 та призначив підготовче засідання на 10:00год. 25.09.2025. Одночасно Суд постановив учасникам провадження скористатись процесуальними правами на подання заяв/клопотань з процесуальних питань.
5. 22.09.2025 до Суду надійшло клопотання Відповідача - 5 від 16.09.2025 ( вх. № г/с 11809 від 22.09.2025) про постановлення ухвали про залишення позовної заяви без руху на підставі ч.11 ст. 176 ГПК України ( далі - Клопотання про залишення позовної заяви без руху).
5.1. Клопотання про залишення позовної заяви без руху було мотивоване обов'язком сторони, яка ініціює віндикаційний позов подати документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірних земельних ділянок. Правова підставі: набрання 09.04.2025 чинності Законом України від 12.03.2025 № 4292-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача", абзацом 1 пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого Закону внесено зміни до ГПК України, зокрема, до статей 164, 174 ГПК України.
6. Суд ухвалою від 25.09.2025 надав Прокурору можливість письмово відреагувати на відповідне процесуальне клопотання Відповідача -5.
6.1. Окрім того, з врахуванням актуальної судової практики ( див. постанову ВС від 15.04.2025 у справі № 918/442/24 та інші), Суд ухвалив надати учасникам справи можливість письмово викласти власні аргументи щодо подібності спірних відносин у цій справі спірним відносинам у справі № 918/442/24 та щодо наявності/відсутності підстав для закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України.
7. На виконання вимог ухвали суду від 25.09.2025 Прокурор та Відповідач 5 подали заяви з процесуальних питань.
7.1. В межах розгляду Клопотання про залишення позовної заяви без руху Прокурор подав Заперечення за вих. № 50-90-4705вих-25від 30.09.2025 (вх. № г/с 12518 від 03.10.2025) ( далі - Заперечення від 30.09.2025).
Заперечення від 30.09.2025 було мотивоване тим, що норми ГПК України підлягають застосуванню в редакції , чинній на час вчинення окремої процесуальної дії - звернення прокурора з позовом до суду 30.12.2024.У Законі України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача" відсутні норми, які вказуються на те, що ч.6 ст. 164 ГПК України має зворотну дію у часі. Норми ч.5 ст. 390 ЦК України не поширюються на випадки подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача.
Представник Відповідача-5, адвокат Ігор Софина в усній формі підтримав заявлене клопотання по суті у разі, якщо Суд не встановить підстав для закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України.
7.2. В межах розгляду питання щодо наявності/відсутності підстав для закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України через подібність спірних відносин у цій справі спірним відносинам у справі № 918/442/24 Прокурор та Відповідач -5 висловили відповідні аргументи.
7.2.1. У поясненні за вих. № 50-90-4704вих-25 від 30.09.2025 ( вх. № г/с 12519 від 03.10.2025) Прокурор доводив, що у спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб'єктному складу ( фізична чи юридична особа). Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб-підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб'єкта господарювання. Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 зазначено, що якщо земельна ділянка, що надається для ведення фермерського господарства, є основною та необхідною умовою для здійснення фермерським господарством господарської діяльності у сфері товарного сільськогосподарського виробництва, то і спір має розглядатися в порядку господарського судочинства. Окрім того, умови набуття прав на земельні ділянки членами фермерського господарства із земель фермерського господарства викладені Великою Палатою Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18. На підставі цих та інших доводів, Прокурор наполягав на доводах про те, що ця справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
7.2.2. У поясненні від 01.10.2025 ( вх. № г/с 01-44/3075/25 від 02.10.2025) представник Відповідача-5, адвокат Ігор Софина підтримав процесуальну позицію про те, що провадження у цій справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Дійсно, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 виснувала, що у спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб'єктному складу ( фізична чи юридична особа). Так, належним відповідачем за позовом про витребування від особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку (постанова ВПВС від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц). Позов подано про витребування земельних ділянок у відповідачів, які є фізичними особами та не здійснюють фермерську діяльність на цих земельних ділянках. Тому спір за своїм суб'єктним складом сторін та характером спірних правовідносин (не здійснення на земельній ділянці господарської діяльності її власником) підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, Прокурор залишає поза увагою, що справа розглянута в порядку цивільного судочинства.
8. Суд ухвалою від 06.10.2025 закрив провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України ( спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства).
Процесуальна позиція Суду щодо наявності підстав для застосування зазначеного процесуального механізму полягала у наступних висновках:
"8.1. Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (див. постанову ВПВС від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18).
Натомість в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча би одна із сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними (див. постанову ВПВС від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19).
8.2. Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на землю, реєстрації або обліку прав на землю, яка (права на яку) є предметом спору, сторонами яких є юридичні особи та фізичні особи-підприємці, розглядаються в порядку господарського судочинства, а інші - за правилами цивільного судочинства ( див. постанову Верховного Суду від 28.04.2023 у справі № 915/390/22).
8.3. У спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб'єктному складу (фізична чи юридична особа). Адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб-підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб'єкта господарювання ( див. постанову ВПВС від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19).
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення (див. постанову ВПВС від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).
Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, проте предмет спору в яких безпосередньо стосується прав і обов'язків фізичних осіб, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства (див. постанову від 18.04.2023 у справі № 357/8277/19).
8.4. Належним відповідачем за позовом про витребування від особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку ( див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).
Суд врахував, що предметом спору у цій справі є спірні земельні ділянки, отже предмет спору безпосередньо стосується прав і обов'язків фізичних осіб відповідачів. Тому спір про право на такі земельні ділянки між територіальною громадою та фізичними особами має розглядатися в порядку цивільного судочинства.
8.5. Так, Велика Палата Верховного Суду переглянула в касаційному порядку цивільну справу № 633/408/18 та резолютивну частину власної постанови від 20.06.2023 виклала в такій редакції: "Витребувати з володіння ОСОБА_8 на користь держави земельну ділянку площею 4,6902 га (кадастровий номер 6324681000:02:001:1071)". При цьому Велика Палала Верховного Суду виходила з установлених судами попередніх інстанцій обставин, зокрема про те, що ОСОБА_8 , який є членом Фермерського господарства "Олта-А", після передачі йому у власність спірної земельної ділянки на підставі спрощеної процедури, без проведення земельних торгів, фермерську діяльність не здійснював, а земельну ділянку передав в оренду ФОП Бочарову С. Ю.
8.6. Виходячи зі змісту імперативних положень ч.2 ст. 414 ЦПК України, в разі встановлення належності відповідного спору до юрисдикції господарських судів, порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19- 22 цього Кодексу, Велика Палата Верховного Суду в обов'язковому порядку скасувала би рішення судів попередніх інстанцій незалежно від доводів касаційної скарги, проте за наслідками касаційного перегляду цивільної справи № 633/408/18 не відбулося. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13.02.2025 у справі № 918/132/24 та від 15.04.2025 у справі № 918/442/24.
8.7. Наведене свідчить про подібність правовідносин у цивільній справі № 633/408/18 та у цій справі, що розглядається за правилами господарського судочинства.
8.8. Водночас предметом позову у господарській справі № 922/1830/19, переглянутій в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду постановою від 05.10.2022, на правові висновки якої посилався Прокурор, було скасування рішення про надання в оренду (в користування) земельних ділянок фізичній особі для ведення фермерського господарства, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельної ділянки. Підставою позову було те, що вказаній фізичній особі вже надавались земельні ділянки в користування для ведення фермерського господарства, а тому повторне їх надання в такому ж порядку не відповідає вимогам закону, так як повинно здійснюватися у загальному порядку - на конкурентних засадах.
Враховуючи критерії подібності, справа № 922/1830/19 та справа № 906/35/25, не є подібними, оскільки різняться за змістом спірних правовідносин, предметами та підставами позову, тому висновки щодо застосування норм права, які викладені у постанові ВПВС від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, не можуть бути релевантними до правовідносин, у цій справі, що розглядається.
8.9. Оскільки на час звернення Прокурора із віндикаційним позовом належними відповідами є фізичні особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , за якими зареєстровано право приватної власності на спірні земельні ділянки, Суд дійшов висновку, що такий спір за своїм суб'єктним складом та характером спірних правовідносин (нездійснення на земельній ділянці господарської діяльності її власником) підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов'язки фізичної особи (власника земельної ділянки).
Такі висновки відповідають усталеній судовій практиці Верховного Суду у подібних правовідносинах (див. постанови від 13.02.2025 у справі № 918/132/24, від 18.03.2025 у справі № 918/443/24 , від 15.04.2025 у справі № 918/442/24)".
9. Суд в ухвалі від 06.10.2025 також зазначив, що закриваючи провадження у справі, суд не надає оцінки доказам сторін, суті спору, правомірності / неправомірності дій сторін та, відповідно, правомірності заявлених позовних вимог ( див. постанову Верховного Суду від 17.06.2025 у cправі №908/556/24)".
9.1. Ухвала Господарського суду Житомирської області від 06.10.2025 набрала законної сили та станом на 04.11.2025 не була оскаржена Прокурором, Позивачем чи іншими Відповідачами у справі до Північно-Західного апеляційного господарського суду.
10. До Господарського суду Житомирської області надійшла заява представника Відповідача-5 ОСОБА_1 адвоката Ігоря Софини від 10.10.2025 про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу (вх. г/с №01-44/3206/25 від 13.10.2025) (тут і далі за текстом - Заява про ухвалення додаткового рішення від 13.10.2025).
У Заяві про ухвалення додаткового рішення від 13.10.2025 представник Відповідача-5 просив стягнути з Житомирської обласної прокуратури на користь Ященка Ю.А. витрат на професійну правничу допомогу на суму 51 000, 00 грн.
Заяву про ухвалення додаткового рішення від 13.10.2025 було подано у строк, визначений ч. 8 ст. 129 ГПК України.
11. На підставі ч.6 ст. 130 ГПК України та за умови дотримання Відповідачем -5 вимог ч. 8 ст.129 цього Кодексу для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу ухвалою від 13.10.2025 призначено судове засідання на 04.11.2025 р. о 11:00 з наданням Прокурору 5-денного строку з дня отримання її копії через систему "Електронний суд" на подання письмово викладених заперечень (міркувань, аргументів, тощо) на відповідну процесуальну заяву учасника справи.
12. У судовому засіданні 04.11.2025 Суд розглянув по суті Заяву про ухвалення додаткового рішення від 13.10.2025 за участю представника Відповідача-5 адвоката Ігоря Софини.
12.1. Заяву про ухвалення додаткового рішення від 13.10.2025 з посиланням на ч.5 ст. 130 ГПК України мотивовано фактом укладення 03.02.2025 між Адвокатським об'єднанням "ВЕРІТІ ГРУП" (Виконавець) та Ященком Ю.А. Договору про надання правової (правничої) допомоги № 03/02-25 від 03.02.2025 та Додаткової угоди № 1 до цього Договору, згідно з умовами яких Виконавець взяв на себе зобов'язання надати Клієнту юридичної послуги щодо захисту інтересів останнього, серед іншого, в органах судової влади (судах всіх інстанцій та юрисдикцій), у судових процесах, які розпочаті, або будуть розпочаті, де стороною по справі є Клієнт, в тому числі у судових процесах, які впливають або можуть впливати на права, обов'язки та інтереси Клієнта, а Клієнт зобов'язується оплатити такі послуги. За умовами підп. 1.1, п.1 Додаткової угоди №1, сторони узгодили надання Виконавцем переліку юридичних послуг з наступних питань: комплексне юридичне супроводження судового спору у Господарському суді Житомирської області, справа № 906/35/25 , зокрема: аналіз матеріалів справи та формування правової позиції; підготовка та направлення до суду відзиву на позовну заяву; контроль розгляду справи, включаючи процесуальні строки; підготовка необхідних процесуальних документів (заяви, клопотання); підготовка письмових пояснень (посилення правової позиції з огляду на хід розгляду справи) (у разі необхідності); участь у судових засіданнях; підготовка та подання клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу. Відповідно до п.2 Додаткової угоди №1, загальна вартість послуг Виконавця, передбачених п.1 Додаткової угоди, становить 51000,00грн. Згідно з квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №35 від 07.02.2025 Ященком Ю.А. було перераховано на рахунок Адвокатського об'єднання 51000,00грн. 16.04.2025 Адвокатським об'єднанням було надано Ященку Ю.А. звіт про надані послуги відповідно до Додаткової угоди № 1 та підписано Акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 16.04.2025. Ухвалою суду від 02.07.2025 було залишено без розгляду заяву представника Відповідача-5, адвоката Софини І.В. про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу. В подальшому Адвокатським об'єднанням було надано додаткові послуги відповідно до звіту № 2 від 10.10.2025. Оскільки між Відповідачем-5 та Адвокатським об'єднанням погоджено фіксований розмір гонорару, при його обчисленні не враховується фактична кількість витраченого часу, сума гонорару при цьому залишається незмінною. Крім того, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Відшкодування витрат Відповідача -5 на професійну правничу допомогу у розмірі 51000,00грн має бути здійснено за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської обласної прокуратури, оскільки згідно правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 05.10.2022 у справі № 923/199/21, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, прокурор є суб'єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов'язки, пов'язані з розподілом судових витрат, в тому числі на професійну правничу допомогу.
12.2. У Запереченні від 16.10.2025 ( вх. № г/с 13164/25) Прокурор звертає увагу на те, що сукупний аналіз статей 129-130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі суд зобов'язаний виходити з положень ч.5 ст. 130 ГПК України, яка є спеціальною про те, що відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу саме внаслідок необґрунтованих дій позивача. Така позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 16.12.2023 у справі № 910/5901/22 та інших.
Водночас ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїм процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, ч. 5 ст. 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин. Така позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.09.2021 у справі № 902/136/21, від 18.01.2022 у справі № 922/2017/17, від 14.03.2023 у справі № 911/1201/22 та інших.
Таким чином, Відповідач - 5 має довести, а суд встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача тощо. Така позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 19.04.2021 у справі № 924/804/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21 та інших.
У той же час, судом у цій справі не встановлено та представником відповідача не наведено , які саме необґрунтовані дії прокурора та позивача здійснені у ході розгляду справи, в чому вони полягали, та чим це підтверджується.
Так, саме лише подання позову не може бути розцінене судом як необґрунтовані дії позивача, оскільки останній має безумовне право на звернення до суду. Одночасно, не може розцінюватися як необґрунтованість позовних вимог позивача зміна правової позиції суду касаційної інстанції щодо застосування норм права у подібних правовідносинах , визначення підсудності у справах вказаної категорії.
Верховний Суд у постанові від 16.03.2021 у справі № 815/1483/18 також наголосив, що необхідною умовою для компенсації витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача у разі закриття провадження у справі є доведення факту, наприклад, ініціювання завідомо безпідставного та /або штучного судового провадження тощо.
Ураховуючи вищевикладене, звернення прокурора до суду з позовом у цій справі є фактично реалізацією процесуальних прав держави на захист в суді її порушених прав з боку відповідачів, а тому закриття провадження у справі не може бути достатнім свідченням необґрунтованості дій прокурора та відповідно застосування положень ч.5 ст. 130 ГПК України.
Водночас заявлена до відшкодування сума витрат є необґрунтованою та значно завищеною, що вимагає від суду застосування критеріїв співмірності таких витрат згідно з приписами ч.4 ст.126 ГПК України. У разі недотримання цих критеріїв, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами ( ч. ч. 5,6 ст. 126 Кодексу). Окрім того, суд може застосувати загальне правило розподілу судових витрат , передбачене ч.4 ст. 129 ГПК України, а саме: не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 911/1512/13 та інших.
Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат , а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
До Заяви про ухвалення додаткового рішення від 13.10.2025 представник Відповідача-5 долучив Звіти №1 та №2 про надані послуги відповідно до Додаткової угоди №1 від 03.02.2025 до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 03/02-25 від 03.02.2025 з яких вбачається, що загальний обсяг наданих адвокатським об'єднанням в годинах становить 36 годин, з них: правовий аналіз позовної заяви та формування правової позиції -3 години; підготовка та подання відзиву - 7 годин; підготовка та подання клопотання про закриття провадження - 3 години; підготовка та подання клопотань про розгляд справи в режимі відео конференції - 2години; підготовка та подання заперечення на відповідь на відзив - 3 години; підготовка та подання клопотання про залишення позову без розгляду - 3 години; підготовка та участь адвоката в судових 6 засіданнях - 6 годин; підготовка та подання заяв про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу - 2 години; підготовка та подання клопотання про постановлення ухвали про залишення позову без руху - 3 години; підготовка та подання пояснень - 4 години.
Прокурор вважає, що наведені правничі послуги не є складними, не вимагали значеного обсягу юридичної та технічної роботи тощо. Тому розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним.
Тому, якщо Суд вважатиме звернення Прокурора до суду з цим позовом, що є фактично реалізацією процесуальних прав держави на захист в суді її порушених прав, неправомірними діями, зменшити витрати на правничу допомогу , як таких, що не відповідають критерію співмірності їх розміру складністю справи, витраченим адвокатом часом , обсягом наданих послуг тощо.
13. Заява про ухвалення додаткового рішення від 13.10.2025 підлягає частковому задоволенню. Мотиви Суду.
13.1. Одним із принципів господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Відповідно до усталеної правової позиції Великої Палати Верховного Суду метою впровадження цього принципу є як забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, так і ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору (постанова від 18.12.2024 у справі № 921/357/20).
Оскільки віндикаційний позов про витребування спірних земельних ділянок з приватної у комунальну власність подано Прокурором до фізичних осіб в порядку господарського судочинства, Відповідач -5 цілком обґрунтовано скористався професійною правничою допомогою адвоката на підставі ст. 16 ГПК України.
13.2. Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею, і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правничої допомоги.
Про наявність у відповідача витрат на професійну правничу допомогу, останній повинен зазначити у першій заяві по суті - відзиві на позов ( ст.ст. 124, 165 ГПК України). Виконуючи в цій частині вимоги процесуального закону , відповідач одночасно орієнтує сторону позивача, що буде ефективно захищатись від позову, який вважає необґрунтованим.
Попри наявність у ч. 4ст. 125 ГПК України норми про забезпечення майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу шляхом внесення на депозитний рахунок суду певну грошову суму, на практиці такий процесуальний механізм щодо позовів, ініційованих прокурором в інтересах як держави, так і органів місцевого самоврядування судами не застосовується. Тоді як забезпечення судових витрат може бути застосоване у разі, якщо позов має ознаки завідомо безпідставного або інші ознаки зловживання правом на позов.
13.3. Згідно із ч.ч. 1- 4 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть насамперед сторони справи, які зацікавленні у результатах її вирішення, та лише в окремих випадках такі витрати бере на себе держава. Для господарського судочинства такі випадки не передбачені, окрім судового збору. Розподіл витрат на професійну правничу допомогу між сторонами справи за загальним правилом здійснюється вже за правилами ч.4 ст. 129 ГПК України та з врахуванням ч.ч. 5-7 та 9 цієї статті Кодексу.
За змістом статей 42, 46, 53, 56 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, набуває статусу сторони у справі - позивача лише у випадках, передбачених процесуальним законом, однак у разі відкриття провадження у справі за поданим ним позовом він має ті ж права та обов'язки, що їх має позивач, за винятком права укладати мирову угоду.
Звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб'єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов'язки, пов'язані з розподілом судових витрат, про що зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №923/199/21 від 05.10.2022 та у додатковій постанові Касаційного господарського суду у справі №906/433/19 від 08.11.2022.
Про наявність у Відповідача -5 витрат на професійну правничу допомогу у фіксованому розмірі 51 000,00грн Прокурору було відомо з відзиву на позовну заяву , а також було відомо про наведену правову позицію Великої Палати Верховного Суду в питанні розподілу судових витрат в цілому, а не лише в частині сплати судового збору.
13.4. Розподіл судових витрат - окрема процесуальна дія суду, яка прямо залежить від результату розгляду справи (задоволення позовних вимог, відмова у задоволенні позову, закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду тощо).
Розподіл судових витрат регулюється статтями 129, 130 Глави 8 "Судові витрати" ГПК України.
При цьому вказані статті застосовуються за різних (взаємовиключних) результатів розгляду справи: приписи ст. 129 ГПК України - при вирішенні спору по суті, у той час як керуватися вимогами ст. 130 цього Кодексу суд має при закритті провадження у справі або при залишенні позову без розгляду.
Велика Палата Верховного Суду акцентує увагу, що положення статей 126, 129 ГПК України є універсальними у правовідносинах при вирішенні питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 06.03.2024 у справі № 905/1840/21, від 04.05.2023 у справі № 910/5911/22 (пункт 8.7), від 09.10.2024 у справі № 910/19949/23).
В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 27.05. 2025 у cправі № 910/6612/24 висновує, що ст. 130 ГПК України врегульовує спосіб та порядок розподілу судових витрат за різних підстав закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду з урахуванням особливостей зазначених процесуальних дій.
Так, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача (ч.5 ст. 130 ГПК України).
Приписи ч.5 ст. 130 ГПК України є проявом реалізації правила відшкодування судових витрат у випадку, коли судове вирішення спору по суті не відбулося і відсутня сторона, на користь якої ухвалене судове рішення.
Системний аналіз цієї статті Кодексу свідчить про те, що її приписи сформовані з урахуванням особливостей процесуальної поведінки позивача, яка у подальшому призвела до закриття провадження у справі (звернення у порядку господарського судочинства з позовом, що не підлягає розгляду у такому порядку, подання позову за відсутності його предмета, наявність судового рішення між тими ж сторонами з того ж предмета спору, розгляд аналогічного спору іншим судом тощо).
13.5. Оскільки норма ч. 5 ст. 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості / необґрунтованості, Верховний Суд сформував наступну правову позицію: таку оцінку слід проводити суду у кожній справі окремо, відповідно до встановлених обставин перебігу спірних правовідносин. Така позиція на сьогодні є усталеною судовою практикою, в тому числі Великої Палати Верховного Суду ( постанова від 18.12.2024 у справі № 921/357/20).
13.6. При цьому, при застосуванні ч.5ст. 130 ГПК України діє загальне правило ст. 74 цього Кодексу щодо доказування обставин обґрунтованості / необґрунтованості дій позивача.
Так, тягар доказування необґрунтованості дій позивача покладається на відповідача, який заявляє про компенсацію здійснених ним витрат, тому останньому необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були вчинені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяла ця сторона недобросовісно; чи недобросовісна сторона мала на меті протиправну мету ? ущемлення прав та інтересів іншої сторони; чи були дії недобросовісної сторони умисні й чим це підтверджується тощо (див. постанову ВПВС від 18.12. 2024 у справі № 921/357/20 , а також постанови ВС КГС від 19.03.2025 у cправі № 918/634/24 та від 09.10.2025 у cправі № 910/10001/24 ).
Велика Палата Верховного Суду у п.7.19 постанови від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21 звернула увагу судів на те, що при компенсації правничих витрат відповідача у справі за рахунок позивача із застосуванням ч.5 ст. 130 ГПК України має бути встановлена необґрунтованість дій позивача, пов'язаних з розглядом справи, та необхідність понесення витрат відповідачем з надання правничої допомоги в порушеній позивачем справі (необхідність ознайомлення адвокатом з матеріалами справи, подання відзиву відповідачем у справі, участь адвоката в судових засіданнях, вчинення дій щодо збирання доказів та інше).
Верховний Суд у постанові від 09.10. 2025 у cправі № 910/10001/24 32 виснував, що поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожним таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача".
Верховний Суд не заперечує того, що право на судовий захист гарантовано позивачу Конституцією України, і саме лише звернення до суду з позовом не свідчить про необґрунтованість його дій. Однак Верховний Суд враховує, що згідно з ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється під час вирішення спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі об'єднаної палати касаційного цивільного суду від 18.04.2022 у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20).
13.7. За змістом статті 7 ГПК України суд зобов'язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.
Так, Суд, з врахуванням актуальної судової практики ( див. постанову ВС від 15.04.2025 у справі № 918/442/24 та інші), в ухвалі від 25.09.2025 надав учасникам справи можливість письмово викласти власні аргументи щодо подібності спірних відносин у цій справі спірним відносинам у справі № 918/442/24 та щодо наявності/відсутності підстав для закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України.
Закриття провадження у справі за цим пунктом у судів першої інстанції зумовлює повернення позивачу судового збору з державного бюджету у повному обсязі (ст.7 Закону України "Про судовий збір") , а у разі передачі справи за підсудністю на підставі судового рішення апеляційної чи касаційної інстанції - сплачений збір зараховується позивачу на підтвердження виконання вимог наведеного Закону належним чином ( див. постанову ВПВС від 18.01.2023 у справі № 170/129/21).
Правило ч. 4 ст. 13 ГПК України про те, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій є чітким та зрозумілим.
Так, Верховний Суд у постанові від 15.04.2025 у справі № 918/442/24 чітко виклав правову позицію щодо віднесення цієї категорії спорів до цивільної юрисдикції, здійснивши , при цьому, аналіз правових висновків Великої Палати Верховного Суду у відповідних постановах, про які йшлося у тексті цієї ухвали суду.
Однак Прокурор у поясненні за вих. № 50-90-4704вих-25 від 30.09.2025 ( вх. № г/с 12519 від 03.10.2025) наполягав на доводах про те, що ця справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, а тому не скористався правом подати заяву (клопотання) про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України та клопотання про повернення судового збору з Державного бюджету України на підставі ч.1 ст. 7 Закону України " Про судовий збір".
Тим самим, проявивши необґрунтовану бездіяльність в частині реалізації своїх процесуальних прав.
13.8. Тоді як, судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Юрисдикційна дисципліна - це не формальність, а сутнісна гарантія законності правосуддя та дотримання статті 6 Конвенції щодо розгляду та вирішення справи судом, встановленим Законом. ЄСПЛ у рішеннях у справах Zand v. Austria та Bellet v. France наголошує, що у разі якщо орган розглядає спір поза межами своєї компетенції, таке провадження втрачає ознаки «судового» у розумінні Конвенції.
Ефективність господарського судочинства не може виправдовувати порушення юрисдикційних меж. Юридичний порядок базується не лише на справедливих рішеннях, а й на законній процедурі їх ухвалення, оскільки кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Попри те, що Суд ухвалою від 06.03.2025 відмовив представнику Відповідача-5 адвокату Ігорю Софині у задоволенні клопотання від 07.02.2025 (вх. г/с №01-44/382/25 від 10.02.2025) про закриття провадження у справі з підстав непідвідомчості спору господарському суду з підстав, наведених у судовому рішенні, Прокурор мав можливість слідкувати за формуванням судової практики Верховного Суду, в тому числі ознайомитись з постановою від 15.04.2025 у справі № 918/442/24 та самостійно заявити клопотання на підставі п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України у цій справі.
З врахуванням викладеного, Суд вважає наявними підстави для застосування ч.5 ст. 130 ГПК України щодо відшкодування Відповідачу -5 витрат на професійну правничу допомогу адвоката Ігоря Софини, яким було підтримано доводи клопотання від 07.02.2025 щодо непідвідомчості спору у цій справі господарському суду як за суб'єктним критерієм, так і за змістом спірних відносин, які очевидно не мали господарського (підприємницького) характеру. Не є таким надання фізичними особами в оренду належних їм на праві приватної власності земельних ділянок в оренду юридичним особам для здійснення останніми товарного сільськогосподарського виробництва.
13.9. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2021 у справі № 550/936/18 зазначила, що питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується зазвичай при вирішенні питання про закінчення судового провадження, тобто при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору по суті з ухваленням рішення суду. Окремо питання про стягнення судових витрат вирішується у разі, якщо судом воно не вирішувалося при ухваленні відповідного судового рішення про закінчення розгляду справи.
Задоволення заяви про компенсацію здійснених витрат відповідача відповідно до ч. 5 ст. 130 ГПК України не є усуненням судом неповноти судового рішення, а залежить виключно від волевиявлення самого відповідача, не передбачає дискреційних повноважень та власної ініціативи суду щодо розгляду вказаного питання, на противагу приписам статті 244 ГПК України.
Ухвала суду про компенсацію судових витрат після закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду є судовим рішенням про розподіл судових витрат, яке приймається за наслідком розгляду відповідного клопотання відповідача з урахуванням принципів диспозитивності та змагальності сторін.
13.10. Щодо заявленого до відшкодування розміру витрат Відповідача -5 на професійну правничу допомогу у фіксованій сумі 51 000,00грн.
Згідно усталеної позиції ЄСПЛ, викладеної у рішенні у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Про те, що при визначенні суми відшкодування Суд має виходити як з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), так і з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи тощо йдеться у низці постанов Великої Палати Верховного Суду, зокрема, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20 та інших.
Суд, у контексті оцінки доказів, поданих представником Відповідача-5, адвокатом Ігорем Софиною на обґрунтування заяви, звертається до усталених правових висновків Великої Палати Верховного Суду про таке:
- розмір гонорару визначають лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини ( постанови від 07.07.2021у справі № 910/12876/19, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22);
- ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, суд не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи ( постанови від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21, від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22);
- водночас за змістом ч.ч. 5- 7, 9 ст. 129 ГПК України суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи ( від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
13.11. Зважаючи на стадію судового процесу у цій справі, на якій Суд вирішує питання розподілу витрат Відповідача -5 на професійну правничу допомогу ( ст. 231 ГПК України), в ситуації, коли Суд не вирішує спір по суті, а відтак не оцінює предмет та підстави позову, в тому числі, правові, не надає оцінки поданим доказам за правилами ст.ст. 73-79 Кодексу, змісту заяв по суті (позову, відзиву на позов тощо), тощо, Суд вважає відшкодувати понесені стороною справи зазначені витрати за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської обласної прокуратури в розмірі 10 000,00грн, який , на думку Суду, є розумним.
Керуючись ст.ст. 2, 16, ч.5 ст. 130, ст.ст. 233-235 ГПК України, господарський суд
1. Заяву представника відповідача-5 ОСОБА_1 адвоката Ігоря Софини від 10.10.2025 (вх. г/с №01-44/3206/25 від 13.10.2025) про ухвалення судового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 51000,00грн за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської обласної прокуратури на користь Ященка Юрія Андрійовича задовольнити частково.
2. Стягнути з Житомирської обласної прокуратури (10002, вулиця Святослава Ріхтера, 11, Житомир, Житомирська область, розрахунковий рахунок UA 598201720343110001000011049 в ДКСУ м. Києва, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02909950 ) на користь Ященка Юрія Андрійовича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації : АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) - 10 000,00грн витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ.
Ухвала набрала законної сили 04.11.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку. Повний текст ухвали складено 07.11.2025.
Суддя Машевська О.П.
Друк:
1 - в справу
2-3 прок. обл., Берд. окружн. прок (через Ел. суд)
4- позивачу Вчорайш. с/р (через Ел. суд)
5- відповідачам - 1,2, 3, 4,6, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 Ященко З.М. - оголошення на сайті
6- відповідачу-5 Ященко Ю.А. ( через Ел.суд в ЕК адвоката Софини І.В.)
7- ПП ФГ "Ященко" (через Ел. суд)