вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
03.11.2025м. ДніпроСправа № 904/4597/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Іванової Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівторг" (03150, місто Київ, вулиця Ділова, будинок 5, корпус 2; ідентифікаційний код 35687180)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (49600, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Мандриківська, будинок 47, офіс 206/2; ідентифікаційний код 39821153)
про стягнення заборгованості за договором на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками №ТК56/5 від 17.10.2022 у загальному розмірі 26 010 грн
І. СУТЬ СПОРУ
1. Стислий виклад позиції позивача
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками №ТК56/5 від 17.10.2022 у частині повної та своєчасної поставки товару, за який позивачем було здійснено попередню оплату, внаслідок чого у позивача виникло право вимагати повернення сплаченої суми в розмірі 26 010,00 грн.
Таким чином у зв'язку з невиконанням зобов'язання щодо фактичного надання товару на зазначену суму та втратою можливості використання скретч-карток, як засобу отримання пального, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення вартості непоставленого пального за договором на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками №ТК56/5 від 17.10.2022 на суму 26 010,00 грн.
2. Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому статтею 165 Господарським процесуальним кодексом України.
З приводу дотримання судом прав відповідача під час розгляду даної справи слід зазначити таке.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Частиною 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Господарським судом встановлено, що відповідач має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.
Враховуючи вказане, ухвала суду від 02.09.2025 була направлена відповідачу в його Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.
За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду від 02.09.2025 була надіслана судом в Електронний кабінет відповідача в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи було долучено Довідку про доставку електронного листа (а.с. 41), якою підтверджується, що ухвала суду від 02.09.2025 була доставлена до Електронного кабінету відповідача - 03.09.2025 об 23:50 год.
Отже, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, 04.09.2025 відповідач отримав ухвалу суду від 02.09.2025.
Крім того господарським судом, з метою належного повідомлення відповідача про обставини даної справи, здійснено поштове направлення ухвали суду від 02.09.2025 відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест", за адресою: 49600, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Мандриківська, будинок 47, офіс 206/2 зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 45) ухвала суду від 02.09.2025 отримана представником відповідача - 18.09.2025.
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 02.09.2025 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/129925716) надіслано судом 03.09.2025, зареєстровано в реєстрі 03.09.2025 та забезпечено надання загального доступу 04.09.2025, тобто завчасно; отже у відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела - у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Слід зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, станом на 03.11.2025 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, та враховуючи обмеження, пов'язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2025, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання
19.08.2025 до господарського суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівторг" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (далі - відповідач) стягнення заборгованості за договором на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками №ТК56/5 від 17.10.2022 у загальному розмірі 26 010,00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2025 справу №904/4597/25 передано на розгляд судді Панні С.П.
25.08.2025 розпорядженням керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області №337 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи у зв'язку із перебуванням судді Панни С.П. на лікарняному.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2025 справу №904/4597/25 передано на розгляд судді Іванової Т.В.
25.08.2025 ухвалою господарського суду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівторг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" про стягнення заборгованості за договором на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками №ТК56/5 від 17.10.2022 у загальному розмірі 26 010 грн залишено без руху.
29.08.2025 до господарського суду від представника позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №37480/25 від 29.08.2025) про усунення недоліків.
02.09.2025 ухвалою господарського суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Витребувано у позивача в строк до 25.09.2025 оригінал паливної картки на отримання палива за договором на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками №ТК56/5 від 17.10.2022, копія якої додано ним до позовної заяви.
08.09.2025 до господарського суду від позивача за допомогою засобів поштового зв'язку надійшов супровідний лист (вх. суду №38986/25 від 08.09.2025) з додатками.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Спір у справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо повної та своєчасної поставки пального за договором на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками №ТК56/5 від 17.10.2022 у загальному розмірі 26 010,00 грн. Відповідачем не забезпечено фактичну можливість реалізації частини попередньо оплаченого товару (скретч-карток), що призвело до порушення умов договору та необхідності повернення коштів за непоставлений товар.
Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:
(1) Факт укладення договору між сторонами, його умови;
(2) Факт виконання позивачем своїх зобов'язань щодо оплати товару;
(3) Факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо повної та своєчасної поставки товару.
1. Укладення та умови договору
17.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест", як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівторг", як покупцем укладено договір на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками №ТК56/5 (далі договір, а.с. 5-6), в поряду та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставити замовнику паливно-мастильні матеріали та паливні картки, на яких воно обліковується, організувати та забезпечувати відпуск ППМ замовнику або довіреній особі замовника на підставі паливних карток та оплачувати надані постачальником ПММ.
У розділі 1 договору визначено зокрема наступні поняття:
- паливна картка - пластикова картка, як засіб підтвердження права уповноваженої (довіреної) особи замовника на отримання пального (визначеного найменування та кількості зазначеній у квитанції терміналу або чеках касових систем), за допомогою якої уповноваженій (довіреній) особі замовника надається право отримати пальне за допомогою терміналу або касової системи в місцях відпуску пального. Пальне обліковується на паливній картці в літрах. Паливна картка не є платіжним засобом;
- місце відпуску ПММ (далі АЗС) - автозаправні станції, на яких відпуск ПММ здійснюється за пред'явленням паливних карток;
- поповнення паливної картки - встановлення певної кількості ПММ на паливну картку замовника або довіреній особі замовника у рамках оплаченої і доступної кількості ПММ.
Асортимент, кількість (обсяг), ціна за відповідну одиницю виміру ПММ, визначаються у рахунках, які виставляються постачальником та сплачуються замовником згідно умов цього договору (пункт 2.2. договору).
Пунктом 2.3. Договору передбачено, що право власності на ПММ виникає у замовника з моменту фактичного отримання ПММ на підставі авторизаційної відповіді у кількості, що вказана у квитанції терміналу, в повному обсязі згідно з договором за ціною що визначена відповідно до розділу 5 договору.
Згідно пункту 2.4. відпуск ПММ постачальником замовнику відбувається через мережу АЗС після отримання позитивних авторизаційних відповідей по паливним карткам через термінал.
Відповідно до пункту 2.5. передбачено, що всі операції довіреними особами замовника з паливними картками відбуваються відповідно з правилами користування паливними картками (додаток 1).
Пунктами 3.1.-3.3. договору передбачено, якість ПММ, що постачається повинна відповідати встановленим стандартам України. Асортимент ПММ відображається у рахунку згідно з пунктом 2.2. договору. При невідповідності якості ПММ вимогам державних стандартів при їх прийманні, виклик представника постачальника обов'язковий.
Відповідно до підпункту 4.1.2. пункту 4.1. договору постачальник зобов'язаний негайно, після отримання позитивних авторизаційних відповідей по паливним карткам через термінал, забезпечувати відпуск ПММ замовнику або довіреним особам замовника на АЗС. Перелік АЗС, на яких здійснюється відпуск ПММ по Паливним карткам, може узгоджуватися Сторонами в додатковій угоді.
Згідно з підпункту 4.1.3. пункту 4.1. договору у строк не більше 2-х банківських днів з дня надходження коштів за ПММ на поточний рахунок (в повному обсязі за відповідним рахунком) постачальника забезпечити поповнення основної паливної картки замовника.
Постачальник до 8-го числа кожного місяця зобов'язується надати, а замовник отримати, підсумкову видаткову накладну за попередній місяць, згідно з фактично отриманими ПММ на АЗС в попередньому місяці за цим договором, за однією з умов:
- надання представником замовника довіреності на отримання товару із зазначенням: ПІБ довіреної особи, паспортні дані, ідентифікація підпису; номенклатура та кількість ТМЦ; що скріплена підписом керівника замовника та печаткою (за умови її наявності у сторони) замовника та при наявності в нього паспорту;
- представника замовника вказано у додатку 3 до договору та при наявності в нього паспорту;
- підписання видаткових накладних з використанням електронного документообігу та цифрового підпису постачальника та замовника (підпункт 4.1.4. пункту 4.1. договору).
Згідно з підпункту 4.1.5. пункту 4.1 договору постачальник зобов'язаний забезпечити замовнику можливість безперешкодного використання паливних карток відповідно до умов Договору та правилами користування паливними картками (додаток 1до договору).
Згідно пункту 5.1. договору передбачено умови оплати: оплата товару здійснюється замовником в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в день виписки рахунку на товар. Ціна товару вказується у рахунку-фактурі та дійсна протягом дня його виписки. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника.
Оплата товару здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на вказані в рахунку-фактурі реквізити постачальника. Постачальник звільняється від своїх обов'язків стосовно партії товару оплата якої здійснена на інші реквізити (пункт 5.2. договору).
При ненадходженні оплати у термін, вказаний в пункті 5.1 договору, постачальник здійснює поставку товару за цінами, які діють в день зарахування коштів за товар на розрахунковий рахунок постачальника з наступним переоформленням відповідного рахунку на оплату. У разі відмови замовника отримати товар за новими цінами, постачальник повертає отримані кошти на розрахунковий рахунок замовника (пункт 5.3. договору).
Відповідно до пункту 5.4. договору сторони в разі необхідності складають акти звірок взаєморозрахунків.
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони) (пункт 7.1. договору).
Договір укладений терміном на 1 рік. У випадку якщо жодна зі сторін письмово, не виявила бажання припинити його дію, даний договір вважається пролонгованим на наступний рік і на тих же умовах (п. 7.2. договір).
Згідно пункту 7.3 договору договір може бути розірваний достроково за ініціативою однієї із сторін за умови письмового повідомлення іншої сторони за відсутності заборгованості. Договір вважається розірваним з моменту отримання письмового повідомлення. У випадку отримання письмового повідомлення про розірвання договору укладання додаткової угоди про розірвання не потребується.
Судом встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов'язки щодо його виконання.
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним даного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання такого договору.
2. Виконання позивачем договірних зобов'язань
Відповідач на виконання умов договору на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками №ТК56/5 від 17.10.2022 передав позивачеві паливну картку на дизельне паливо за номером 2002301107009140 (а.с. 42).
Позивачем на виконання умов договору на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками №ТК56/5 від 17.10.2022 (а.с. 5-6) здійснено попередню оплату товару на суму у загальному розмірі 62 700,00 грн, у тому числі ПДВ, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: №13383 від 09.12.2022 на суму 27 000,00 грн (а.с. 7); №1526 від 03.02.2023 на суму 15 300,00 грн (а.с. 8); №1846 від 10.02.2023 на суму 10 200,00 грн (а.с. 9); №2165 від 17.02.2023на суму 10 200,00 (а.с. 10).
3. Неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати робіт
Відповідачем відповідно умов договору на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками №ТК56/5 від 17.10.2022 (а.с. 5-6) було отримано попередню оплату товару на суму у загальному розмірі 62 700,00 грн у тому числі ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями №13383 від 09.12.2022, №1526 від 03.02.2023, №1846 від 10.02.2023 та №2165 від 17.02.2023 (а.с. 7-10).
Однак в порушення умов договору відповідач здійснив часткову поставку товару на суму 36 690,00 грн відповідно до видаткових накладних №0056/1000182 від 28.02.2023, №0056/1000165 від 30.06.2024, №0056/1000172 від 31.07.2023 (а.с. 11-13).
Так, відповідно до наявних в матеріалах справи видаткових накладних, відповідач на виконання умов договору, здійснив наступну поставку товару (пального), а саме:
- відповідно до видаткової накладної №00056/1000182 від 28.02.2023 (а.с. 11) відповідачем поставлено позивачу 200 літрів дизельного пального Energy на суму 10 800,00 грн, за ціною 54,00 грн за літр з ПДВ;
- відповідно до видаткової накладної №00056/1000165 від 30.06.2024 (а.с. 12) відповідачем поставлено позивачу 200 літрів дизельного пального Energy на суму 10 800,00 грн, за ціною 54,00 грн за літр з ПДВ;
- відповідно до видаткової накладної №00056/1000182 від 31.07.2024(а.с. 13) відповідачем поставлено позивачу 190 літрів дизельного пального Energy на суму 9 690,00 грн, за ціною 51,00 грн за літр з ПДВ та 100 літрів дизельного пального Energy на суму 5 400,00 грн, за ціною 54,00 грн за літр з ПДВ.
Таким чином, у позивача на умовах попередньої оплати залишилося придбане у відповідача пальне на загальну суму 26 010,00 грн, яке відповідачем на його адресу не поставлено.
ІV. МОТИВИ СУДУ
1. Норми права, які застосував суд. Позиції Верховного Суду щодо застосування норм права, які підлягають врахуванню
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно із статтею 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.
Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до приписів статті 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Згідно з частиною 1 та 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначених норм права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 15.10.2013 року по справі №5011-42/13539-2012/3-30гс13, від 08.02.2019 у справі №909/524/18.
При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 у справі № 3-127гс11, а також Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі №918/631/19.
Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов'язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 5.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі №913/785/17 та від 07.06.2023 у справі №906/540/22).
Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі №906/540/22 наголосив на тому, що посилання на форс-мажор як на обставину, що звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов'язань, є правом сторони, яка допустила таке порушення. Контрагент (кредитор) не повинен доводити існування форс-мажору у іншої сторони, якщо вона на це не посилалася. Контрагент (кредитор) має доводити факт порушення самого договірного зобов'язання боржником, а не причини, внаслідок яких це відбулося (форс-мажорні обставини).
2. Оцінка судом доказів та позицій сторін
17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Таким чином, обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановляння законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 17.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівторг", як покупцем, укладено договір на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками №ТК56/5 (а.с. 16-17).
Відповідач на виконання умов договору на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками №ТК56/5 від 17.10.2022 передав позивачеві паливну картку на дизельне паливо за номером 2002301107009140 (а.с. 42).
Позивачем на виконання умов договору на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками №ТК56/5 від 17.10.2022 (а.с. 5-6) здійснено попередню оплату товару на суму у загальному розмірі 62 700,00 грн у тому числі ПДВ, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: №13383 від 09.12.2022 на суму 27 000,00 грн (а.с. 7); №1526 від 03.02.2023 на суму 15 300,00 грн (а.с. 8); №1846 від 10.02.2023 на суму 10 200,00 грн (а.с. 9); №2165 від 17.02.2023на суму 10 200,00 (а.с. 10).
Відповідачем відповідно умов договору на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками №ТК56/5 від 17.10.2022 (а.с. 5-6) було отримано попередню оплату товару на суму у загальному розмірі 62 700,00 грн у тому числі ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями №13383 від 09.12.2022, №1526 від 03.02.2023, №1846 від 10.02.2023 та №2165 від 17.02.2023 (а.с. 7-10).
Однак в порушення умов договору відповідач здійснив часткову поставку товару на суму 36 690,00 грн відповідно до видаткових накладних №0056/1000182 від 28.02.2023, №0056/1000165 від 30.06.2024, №0056/1000172 від 31.07.2023 (а.с. 11-13).
Так, відповідно до наявних в матеріалах справи видаткових накладних, відповідач на виконання умов договору, здійснив наступну поставку товару (пального), а саме:
- відповідно до видаткової накладної №00056/1000182 від 28.02.2023 (а.с. 11) відповідачем поставлено позивачу 200 літрів дизельного пального Energy на суму 10 800,00 грн, за ціною 54,00 грн за літр з ПДВ;
- відповідно до видаткової накладної №00056/1000165 від 30.06.2024 (а.с. 12) відповідачем поставлено позивачу 200 літрів дизельного пального Energy на суму 10 800,00 грн, за ціною 54,00 грн за літр з ПДВ;
- відповідно до видаткової накладної №00056/1000182 від 31.07.2024(а.с. 13) відповідачем поставлено позивачу 190 літрів дизельного пального Energy на суму 9 690,00 грн, за ціною 51,00 грн за літр з ПДВ та 100 літрів дизельного пального Energy на суму 5 400,00 грн, за ціною 54,00 грн за літр з ПДВ.
Таким чином, у позивача на умовах попередньої оплати залишилося придбане у відповідача пальне на загальну суму 26 010,00 грн, яке відповідачем на його адресу не поставлено.
Відсутність пального на автозаправних станціях постачальника та припинення їхньої роботи підтверджується роздруківкою з веб-сайту постачальника (відповідача) щодо стану працюючих автозаправних станції (а.с. 33-34 на звороті).
Суд бере до уваги, що згідно з наданими позивачем доказами, автозаправні станції відповідача припинили свою діяльність. Відповідач не повідомив позивача про тимчасовість чи постійність такого припинення, не запропонував альтернативного механізму реалізації карток, не забезпечив перенаправлення на інші АЗС чи видачі нового виду довірчих документів.
Відповідно до підпункту 4.1.2. пункту 4.1. договору постачальник зобов'язаний негайно, після отримання позитивних авторизаційних відповідей по паливним карткам через термінал, забезпечувати відпуск ПММ замовнику або довіреним особам замовника на АЗС. Перелік АЗС, на яких здійснюється відпуск ПММ по Паливним карткам, може узгоджуватися Сторонами в додатковій угоді.
Тобто наявність працюючої інфраструктури постачальника є ключовою умовою виконання зобов'язання. Пасивна поведінка відповідача, який не відповідав на претензії, не інформував покупця і не запропонував заміни скретч-карток або повернення коштів, свідчить про неналежне виконання договірних зобов'язань.
Таким чином, припинення роботи АЗС без належного інформування позивача, за відсутності пропозицій альтернативної поставки або повернення коштів, дає підстави суду вважати зобов'язання невиконаним, що є підставою для повернення попередньої оплати у повному обсязі.
Суд також бере до уваги, що відповідач не заявляв про наявність обставин непереборної сили (форс-мажору), які могли б вплинути на належне виконання зобов'язань за договором поставки.
Суд також зауважує, що відповідно до частини першої статті 614 Цивільного кодексу України, боржник звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо доведе, що таке порушення сталося не з його вини. Водночас обов'язок доведення відсутності вини покладається саме на боржника.
У цій справі відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що порушення умов договору сталося з причин, що не залежать від його волі. Зокрема, відповідач не навів обставин, які б свідчили про вжиття ним усіх можливих заходів для належного виконання зобов'язань або мінімізації шкоди у разі неможливості виконання, як це передбачено частиною третьою статті 614 Цивільного кодексу України.
Натомість матеріали справи свідчать про відсутність будь-яких активних дій з боку відповідача щодо інформування позивача, забезпечення альтернативного способу отримання товару або повернення коштів, що унеможливлює визнання його дій сумлінними. Відтак, підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання - відсутні.
Загальна сума боргу недоотриманого позивачем товару за договором на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками №ТК56/5 від 17.10.2022 складає 26 010,00 грн.
Судом взято до уваги, що у зв'язку із невиконанням з боку відповідача умов договору щодо поставки товару за паливною карткою, позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №11-06/25 від 11.06.2025 (а.с.14).
Незважаючи на вжиті позивачем заходи досудового врегулювання, відповідач на них не відреагував.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з вимогою щодо отримання пального, яке замовник не може отримати за паливною карткою, або повернення коштів за якими позивач не має згоди отримати пальне.
Так, постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами (далі-правила), згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 пункту 3 правил).
Згідно з пункту 9 правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Тож, для отримання товару (заправлення транспортного засобу пальним на АЗС) водій пред'являє оператору автозаправної станції паливну картку на відповідний вид пального. У свою чергу, оператор АЗС здійснює ідентифікацію паливної картки, після отримання позитивної авторизаційної відповіді через термінал здійснює відпуск пального відповідної марки та кількості.
Суд зазначає, що лише після фактичного відпуску необхідної кількості пального за паливною карткою на АЗС позивач вважається таким, що отримав товар у розумінні умов договору.
Таким чином, невиконання відповідачем обов'язку щодо належного надання доступу до товару у передбачений договором спосіб позбавило позивача можливості реалізувати своє право власності на товар (пальне), за яке вже сплачено грошові кошти, а отже, створило правову підставу для стягнення суми попередньої .
Невиконання відповідачем обов'язку щодо забезпечення можливості отримання товару через надані паливні картки свідчить про порушення договірного зобов'язання з поставки товару у повному обсязі, що суперечить суті та меті укладеного договору. За змістом договору, пред'явлення паливної картки не є самодостатнім фактом поставки, а лише способом реалізації товару, який має завершуватися фактичним отриманням пального. Отже, невиконання відповідачем зобов'язання щодо забезпечення можливості використання паливних карток для отримання пального є рівнозначним непоставці товару.
Суд відзначає, що відповідачем не спростовано, як кількості неотриманого позивачем пального, так і не надано власного розрахунку суми грошових коштів, що підлягає компенсації, відтак перевіривши наданий позивачем розрахунок, господарський суд погоджується із загальною вартістю товару, який фактично не може бути отриманий та підлягає сплаті позивачу, вважає його вірним та арифметично правильним.
Суд констатує також, що на момент розгляду справи відповідачем не надано суду доказів передачі покупцеві товару (пального) на суму 26 010,00 грн.
Суд зазначає, що практика Європейського суду з прав людини виробила конструкцію "legitimate expectations" (українською - "правомірні очікування"). Пояснюючи сутність конструкції, Європейський суду з прав людини зазначає про необхідність більш широкого розуміння терміну майна (possessions), зазначеного у статті 1 Першого Протоколу Конвенції, згідно з яким до майна входить як наявне майно, так і активи, включаючи вимоги, щодо яких заявник може стверджувати про наявність у нього щонайменше "правомірного очікування" ефективного отримання майнового права. Таким чином, Європейський суд з прав людини зазначає, що "правомірне очікування" отримання майна може розраховувати на захист за Першим Протоколом Конвенції. Якщо сутністю вимоги особи є її майновий інтерес, то особа може вважатися такою, що має "правомірне очікування", якщо в національному праві є достатні підстави для існування такого інтересу. Зокрема, якщо існує судова практика національних судів щодо підтвердження його існування.
Суд наголосив, що концепція майна, до якого входить "правомірні очікування", має автономне значення, незалежне від класифікації та критеріїв майна в національному праві, а також що "правомірне очікування" має містити вимогу, що є більш істотною та конкретною, ніж просто сподівання, або таку, що залежить від майбутніх непевних обставин. Вимога вважається майном лише тоді, коли є належне визнання, що вона може отримати примусовий захист.
У даній справі суд вважає, що позивач мав правомірне очікування отримання товару - пального, за яке ним було здійснено повну попередню оплату. Така вимога має безпосередній майновий інтерес, закріплений у договорі, підтверджений платіжними документами, специфікаціями, видатковими накладними, а також не заперечується відповідачем по суті. За змістом національного законодавства та практики Верховного Суду, така вимога підлягає примусовому захисту. Відтак, вона відповідає критерію "майна" у розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції.
Також суд вказує, що статтею 26 Віденської конвенції "Про право міжнародних договорів"1969 року (ратифікована Україною 14 травня 1986 року) закріплено, що "кожен чинний договір є обов'язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватись".
Вказане відображає принцип pacta sunt servanda, що діє як правова презумпція, що будь-який належно укладений договір: набуває сили закону для його сторін; підлягає виконанню в повному обсязі; повинен виконуватися добросовісно та вчасно. Тобто після укладення договору сторони юридично "зв'язані" його умовами.
З огляду на викладене, невиконання відповідачем зобов'язання щодо забезпечення можливості реалізації довірчих документів на пальне, відсутність альтернативного способу отримання товару або повернення коштів, а також пасивна поведінка відповідача, яка свідчить про повне ігнорування вимог позивача, - порушує правомірні очікування позивача на отримання оплаченого товару та є втручанням у його майнові права. Така поведінка становить втрату легітимного очікування реалізації права власності, а тому вимагає ефективного судового захисту шляхом стягнення відповідної суми попередньої оплати.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
V. Висновки Суду
Суди зобов'язані належно мотивувати свої рішення для забезпечення права сторін на справедливий розгляд та суспільного контролю за правосуддям. При цьому не вимагається відповідати на кожен аргумент сторін: достатньо викласти мотиви у межах конкретних обставин справи, з урахуванням характеру рішення.
На підставі встановлених судом фактичних обставин та досліджених доказів, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Позивач обрав належний спосіб захисту свого порушеного права відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України.
З викладеного, з огляду на наявні в матеріалах докази, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог повністю та стягнення з відповідача на користь позивача 26 010,00 грн - заборгованості за договором на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками №ТК56/5 від 17.10.2022.
VІ. Судові витрати
Щодо судових витрат по сплаті судового збору
Згідно із частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року в розмірі 3028,00 грн.
Позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівторг" надійшла до господарського суду через систему "Електронний суд".
Згідно із частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, судовий збір за розгляд позовної заяви в даній справі про стягнення 26 010,00 грн складає: 3028,00 грн (мінімальна ставка в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб) х 0,8 = 2422,40 грн.
За розгляд позовної заяви позивач сплатив судовий збір у сумі 3 028,00 грн платіжною інструкцією №14347 від 19.08.2025. Судовий збір зараховано до Державного бюджету України.
Суд звертає увагу, що при поданні позовної заяви в електронній формі за допомогою системи "Електронний суд" заявником сплачено судовий збір без застосування передбаченого частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, тобто позивачем було внесено судовий збір у більшому розмірі (3 028,00 грн), ніж встановлено законом. Відтак має місце переплата на суму 605,60 грн (3028,00 - 2422,40), яку позивач має право повернути з Державного бюджету України на підставі пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі подання до суду відповідного клопотання.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у позовній заяві зазначено, що попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, які він очікує понести у зв'язку з розглядом справи, становить 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Разом із тим, доказів понесення чи зобов'язання сплатити такі витрати на час ухвалення рішення суду не надано.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Суд також роз'яснює позивачу, що у разі неподання у визначений строк належних доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу заява про їх відшкодування буде залишена судом без розгляду відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівторг" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" про стягнення заборгованості за договором на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками №ТК56/5 від 17.10.2022 у загальному розмірі 26 010 грн - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (49600, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Мандриківська, будинок 47, офіс 206/2; ідентифікаційний код 39821153) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівторг" (03150, місто Київ, вулиця Ділова, будинок 5, корпус 2; ідентифікаційний код 35687180) 26 010,00 грн (двадцять шість тисяч десять гривень 00 копійок) - заборгованості за договором на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками №ТК56/5 від 17.10.2022 та 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) - судових витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального України).
Згідно з частиною 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 07.11.2025
Суддя Т.В. Іванова