вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
30.10.2025м. ДніпроСправа № 904/3727/25
За позовом Приватного акціонерного товариства "Національна Енергетична компанія "УКРЕНЕРГО"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги"
про стягнення боргу
Суддя Юзіков С.Г.
При секретарі судових засідань: Морозі А.О.
Представники:
Позивача - Курбанов А.В.
Відповідача - Куліченко І.К.
Позивач просив стягнути з Відповідача 1 254 731,40 грн. - боргу за послуги з передачі електричної енергії, 58 514,64 грн. - пені, 87 321,67 грн. - штрафу, 83 644,70 грн. - 3 % річних, 415 746,86 грн. - індексу інфляції та судові витрати.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що борг у розмірі 1 254 731,40 грн, було сплачено до відкриття судом провадження у справі № 904/3727/25, у зв'язку з чим провадження в цій частині позовних вимог має бути закрито. Щодо стягнення штрафних санкцій, то нараховані Позивачем штрафні санкції у розмірі 58 514,64 грн. - пені, 87 321,67 грн. - штрафу, 83 644,70 грн. - 3 % річних, 415 746,86 грн. - індексу інфляції, що в загальній сумі складає - 645 227,87 грн. та складає більше 50% самої заборгованості, є значними та надмірно великими порівняно із самою заборгованістю. Відповідач, як правонаступник, має розраховуватися з боргами КП "Кам'янський міськводоканал Дніпропетровської обласної ради" за планом санації у справі № 904/160/19, оплачувати поточні платежі для забезпечення нормального функціонування підприємства в умовах військової агресії, виплачувати заробітну плату (у штаті більше 1 тис. працівників, фонд заробітної плати складає 25718,70 тис.грн.), сплачувати податки (19 806,05 тис.грн.), проводити поточні ремонти водопровідних мереж тощо, тому нараховані Позивачем штрафні санкції є значними. У зв'язку з наведеним Відповідач просить суд розглянути питання при задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені та штрафу, зменшити їх розмір на 50%.
Від Позивача надійшла відповідь на відзив, в якому останній підтвердив сплату боргу Відповідачем у розмірі 1 254 731,40 грн. та наголосив на тому, що Відповідач з 13.05.2022 (як мінімум) як правонаступник мав відповідну інформацію щодо майнових і немайнових прав та юридичних обов'язків КП "Кам'янський водоканал" Дніпропетровської обласної ради", включаючи й не виконані грошові зобов'язання за Договором, враховуючи наявність підписаних актів про надання послуги та актів коригування. Проте, від правонаступника, тобто Відповідача не надходило відповідних пропозицій щодо вирішення питання стосовно погашення заборгованості. Відповідач не надав належних доказів існування форс-мажорних обставин, в рамках виконання Договору. Щодо клопотання про зменшення штрафних санкцій, то відповідно до практики Верховного суду України 3% річних та інфляційні втрати зменшенню не підлягають.
За клопотанням Позивача судові засідання проводилися в режимі відеоконференції.
У судовому засіданні досліджено надані сторонами докази.
У судовому засіданні оголошено скорочену частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд
21.05.2020 Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (Позивач, оператор системи передач, ОСП) з Комунальним підприємством "Кам'янський міськводоканал" Дніпропетровської обласної ради (Користувач) уклали договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 1695-02024 (далі Договір), за п.1.1 якого Оператор системи передачі (ОСП) зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга) відповідно до умов цього договору, а Користувач зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов договору.
У подальшому, умови Договору викладені в новій редакції відповідно до додаткової угоди від 21.09.2021 (чинна редакція Договору).
Згідно з п. 1.2 Договору сторони здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Правил ринку, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу, Кодексу комерційного обліку, ліцензій, відповідно до яких сторони здійснюють господарську діяльність, інших нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України.
Планова та/або фактична вартість послуги визначається на підставі діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії або ставки плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України. Тариф на послуги з передачі електричної енергії затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (регулятором) та оприлюднюється ОСП на офіційному веб-сайті (п.3.1 Договору).
Ціна договору визначається як сума нарахованої вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком протягом календарного року (пункт 3.2 Договору).
Планові обсяги Послуги Користувач зобов'язаний подавати ОСП до 25 доби місяця, що передує розрахунковому місяцю. Форма подання повідомлення розміщена на офіційному вебсайті ОСП (пункт 4.2 договору).
Відповідно до п. 5.1 Договору розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць.
Пунктом 5.2 Договору передбачено, що користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином:
1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 3 цього Договору. Подальша оплата здійснюється шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуги, яка визначена згідно з розділом 3, відповідно до такого алгоритму:
2 платіж - до 10 числа розрахункового місяця;
3 платіж - до 15 числа розрахункового місяця;
4 платіж - до 20 числа розрахункового місяця;
5 платіж - до 25 числа розрахункового місяця.
Згідно з п. 5.5 Договору користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з дати та на підставі отриманого акту приймання-передачі Послуги, який ОСП надає Користувачу протягом перших 11 календарних днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Систему управління ринком" з використанням кваліфікованого електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку визначеному законодавством.
Вартість наданої Послуги за розрахунковий період визначається на підставі даних, що надаються до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), Адміністратором комерційного обліку (далі - АКО).
Коригування обсягів та вартості наданої Послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в Сервісі згідно з вимогами Правил ринку.
Акт коригування наданої послуги у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє Користувачу. Користувач здійснює підписання акту коригування наданої послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 календарних днів та повертає один примірник підписаного акту ОСП. Оплату вартості Послуги, що виникла в результаті коригування обсягів та вартості Послуг, Користувач здійснює протягом 3 банківських днів з дня отримання акту.
Відповідно до п. 5.6 Договору у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі Послуги Користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі Послуги вартість Послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акту. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов'язання у встановлений Договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі Послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей.
У п. 5.7 Договору сторони передбачили, що у випадку порушення Користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1 % (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Пеня нараховується до повного виконання Користувачем своїх зобов'язань.
За прострочення Користувачем термінів розрахунку понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.
За прострочення Користувачем або ОСП термінів розрахунку понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми коштів, що підлягають поверненню.
За даними Позивача, на виконання умов Договору, за період з липня 2021 по грудень 2021 ПАТ "НЕК "Укренерго" надавало КП "Кам'янський міськводоканал Дніпропетровської обласної ради" послуги з передачі електричної енергії, що підтверджується актами надання послуг за період жовтень-грудень 2020, січень-грудень 2021, актами коригування до актів надання послуг, які долучені до матеріалів справи. Однак, КП "Кам'янський міськводоканал Дніпропетровської обласної ради", в порушення умов договору, за надані послуги розрахувалося частково, внаслідок чого у нього перед Позивачем утворився борг у розмірі 1 254 721,40 грн., що і стало причиною звернення до суду.
Рішенням Дніпропетровської обласної ради від 13.05.2022 N 185-II/VІІІ затверджено передавальний акт щодо правонаступництва КП ДОР "Аульський водовід" майна, прав та юридичних обов'язків КП "Кам'янський водоканал" Дніпропетровської обласної ради" стосовно всіх кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.
У зв'язку з порушенням Відповідачем своїх зобов'язань в частині повної оплати за послуги, Позивач нарахував та заявив до стягнення 3 % річних - 83 644,70 грн., інфляційних втрат - 415 746,86 грн., пені- 58 514,64 грн., штрафу - 87 321,67 грн.
Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору в даній справі.
Предметом доказування у даній справі є факт наявності боргу, настання строку виконання Договірних зобов'язань, обґрунтованість стягуваних сум.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України (чинної на період спірних відносин), до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Частинами 1-3 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони.
Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п'ятої Цивільного кодексу України.
Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
ПАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з передачі.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи передачі має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі.
Згідно зі ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач позов заперечує з викладених у відзиві підстав.
На підтвердження позовних вимог Позивач надав копії: Договору, актів, рахунків-фактури, платіжних інструкцій, актів коригування, актів коригування до актів коригування та інші докази та документи. Відповідач, заперечуючи позов в частині нарахування штрафних санкцій, надав докази та документи на спростування позиції Позивача.
Перевіривши надані сторонами докази, суд частково приймає позицію Позивача та частково погоджується з Відповідачем.
Обсяги наданих послуг за спірний період сторони не заперечують. Також сторони підтвердили (надавши платіжні документи) факт оплати Відповідачем переданих за спірний період обсягів електричної енергії.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
З урахуванням викладеного, провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу підлягає закриттю за відсутністю предмету спору.
Перевіривши розрахунки Позивача, за допомогою "Юридична інформаційно-пошукова система "Законодавство", суд встановив, що розрахунок 3% річних, інфляційних втрат, пені та штрафу проведено правильно.
Всі нарахування проводилися окремо за кожним актом та періодом.
Крім підтвердження сплати основного боргу, Відповідач подав заяву про зменшення розміру штрафу та пені на 50 %, мотивуючи тим, що розмір штрафних санкцій є значними та надмірно великими порівняно з основною заборгованістю. Також зазначив, що зобов'язання з оплати виникли у КП "Кам'янський міськводоканал Дніпропетровської обласної ради", яке знаходилося в стані банкрутства. Отже, Відповідач, як правонаступник має розрахуватися з боргами КП "Кам'янський міськводоканал Дніпропетровської обласної ради" за планом санації у справі № 904/160/19, оплачувати поточні платежі для нормального функціонування підприємства в умовах військової агресії, виплачувати заробітну плату, сплачувати податки, проводити поточні ремонти водопровідних мереж тощо, тому нараховані Позивачем штрафні санкції є значними. Отже, задоволення вимог про стягнення з Відповідача штрафних санкцій у повному обсязі призведе до ще більшого погіршення майнового стану Відповідача, і можливого блокування роботи Відповідача.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013, за своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов'язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов'язання.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №924/709/17, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню.
При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії. Крім цього, наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Разом з тим, чинним законодавством України не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Тому, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №911/867/19 та 25.02.2020 у справі №904/2542/19).
При цьому, зменшення неустойки (пені та штрафу) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої та відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (аналогічний висновок наявний у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21).
Так, у п. 8.22 - 8.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
Поряд із засадою цивільного законодавства свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України) також містить таку засаду як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6). Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об'єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19)."
Разом з тим, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (постанова Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №902/855/18).
Відтак, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (п. 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 09.03.2023 року у справі № 902/317/22:
"Зі змісту вказаних норм вбачається, що законодавець надав суду можливість зменшувати штрафні санкції, який, у свою чергу, має керуватися при вирішенні такого питання не лише принципом свободи договору, який полягає у можливості узгодити сторонами правочину різноманітні штрафні санкції, так і принципом справедливості, добросовісності та розумності. Положення статей 233 ГК України та 551 ЦК України при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій є універсальними у правозастосуванні, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду. При цьому слід враховувати, що застосування статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, Верховний Суд у низці постанов зазначав про те, що, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки [аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19), тощо].
Приймаючи до уваги наведене, та те, що Позивачем не надано будь-яких доказів завдання йому збитків внаслідок порушення Відповідачем взятих на себе зобов'язань, а також те, що Відповідач повністю сплатив борг свого попередника, суд вважає, що заявлені Позивачем 58 514,64 грн. - пені та 87 321,67 коп. - штрафу є занадто великими, не співмірними з обсягом правопорушення Відповідача, вчиненого ним у зв'язку із неналежним виконанням своїх господарських зобов'язань, є надмірно обтяжливою для нього у сучасних реаліях.
У зв'язку із тим, що пеня та штраф як вид відповідальності не має на меті надмірного збагачення кредитора за рахунок боржника, суд, з урахуванням майнових інтересів обох сторін, вважає за можливе зменшити суму пені та штрафу на 50%, у зв'язку з чим до стягнення підлягають 29 257,32 грн. - пені та 43 660,84 грн. - штрафу.
При цьому, на думку суду, таке зменшення є розумним та оптимальним балансом наслідків як для Позивача, так і для Відповідача, оскільки, крім штрафних санкцій Позивач стягує компенсаційні платежі (річні й індекс інфляції з простроченої суми).
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню у розмірі: 29 257,32 грн. - пені та 43 660,84 грн. - штрафу, 83 644,70 грн. - 3% річних, 415 746,86 грн. - індексу інфляції, решта позовних вимог не підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
У зв'язку з закриттям провадження у справі в частині стягнення основного боргу за відсутністю предмета спору (сплатою боргу Відповідачем), поверненню з державного бюджету Позивачеві підлягає 15 056,78 грн. судового збору відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до ст. 129 ГПК України інша частина судового збору покладається на Відповідача.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд
Закрити провадження у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" до Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід" про стягнення коштів в частині стягнення 1 254 731 грн. 40 коп. боргу за послуги з передачі електричної енергії.
Решту позову задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід" (52300, Дніпропетровська обл., Кам'янський р-н, територіальна громада Криничанська, комплекс будівель та споруд №2 (колишня Аулівська С/Р), код 34621490) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, код 00100227) 29 257 грн. 32 коп. - пені, 43 660 грн. 84 коп. - штрафу, 83 644,70 грн. - 3 % річних, 415 746,86 грн. - індексу інфляції, 7 742,73 грн. - судового збору.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК України.
Повне рішення складено 07.11.2025
Суддя С.Г. Юзіков