вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
07.11.2025м. ДніпроСправа № 904/4980/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
За позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (м. Київ) в особі Філії - Дніпропетровського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (Дніпропетровська обл., м. Дніпро)
до Товариства з обмеженою відповідальністю ''Ваял'' (Дніпропетровська обл., Петриківський р-н, смт Петриківка)
про стягнення заборгованості
Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі Філії - Дніпропетровського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ''Ваял'' про стягнення заборгованості в загальному розмірі 66528,91грн, з якої: 45022,25грн основного боргу, 6731,69грн пені, 11321,47грн інфляційних втрат, 3453,50грн трьох відсотків річних. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором банківського рахунку №1522372-151113-095525 від 13.11.2015 в частині своєчасної та повної оплати вартості послуг банку з розрахунково-касового обслуговування, а саме сплати за щомісячне обслуговування тарифного пакету за період з січня 2016 року по травень 2025 року.
Зважаючи на те, що справа є незначної складності, враховуючи приписи статті 12, частини першої статті 247, частини сьомої статті 250 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2025 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними в матеріалах справи документами. Зобов'язано відповідача надати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідач не надав відзив на позовну заяву.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Господарським судом направлялася ухвала суду від 08.09.2025 на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 51800, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, смт Петриківка, вул. Леніна (нов. вул. Калнишевського), буд. 73Б.
Однак, поштовий конверт з ухвалою суду від 08.09.2025 (про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження) був повернутий працівниками поштового зв'язку з відміткою: "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 90-93 том 1).
Частиною одинадцятою статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з положеннями частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є:
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3);
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4);
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, і які регулюють відносини між ними.
Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.
Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 180 Господарського процесуального кодексу України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.
З огляду на правильність наявної в матеріалах справи адреси відповідача, враховуючи вищевикладені обставини, а також термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв'язку і її повернення до суду "за закінченням терміну зберігання", суд дійшов висновку, що останнім днем строку для подання відзиву на позов необхідно вважати 13.10.2025 (12.10.2025 вихідний день), оскільки 27.09.2025 - день проставлення поштової відмітки про причину повернення конверту, яким направлялась відповідачу ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі за якою було зобов'язано надати відповідача відзив на позов.
Будь-яких клопотань про продовження зазначеного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною другою статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску наведеного строку суду також не повідомлено.
Станом на 07.11.2025 відповідач відзив на позов не надав.
Згідно із частиною першою статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.
Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-
Відповідно до заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ''Ваял'' про відкриття поточного рахунку від 12.11.2025 (а.с. 8 том 1), між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії - Дніпропетровського обласного управління АТ "Ощадбанк" (далі - позивач, банк) та Товариства з обмеженою відповідальністю ''Ваял'' (далі - відповідач, клієнт) був укладений договір банківського рахунку №1522372-151113-095525 від 13.11.2015 (далі - договір).
Пунктом 1.1 договору визначено, що за цим договором відповідно до законодавства України банк зобов'язується надавати клієнту послуги з розрахунково-касового обслуговування, які пов'язані із переказом грошей з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених цим договором, а клієнт зобов'язується оплачувати вартість таких послуг та надає банку право користуватися тимчасово вільними коштами клієнта на власний розсуд.
Згідно з пунктом 2.1 договору банк протягом трьох банківських днів після надання всіх необхідних документів зобов'язується відкрити клієнту рахунок №26008300522372 - в гривні України (далі - рахунок) та надавати послуги розрахунково - касового обслуговування (далі - послуги) відповідно до вимог цього договору, законодавства України, в т. ч. нормативно - правових актів Національного банку України.
Відповідно до пункту 2.3 договору, оплата за послуги, надані банком клієнту відповідно до переліку операцій з розрахунково - касового обслуговування, здійснюється згідно з тарифами за послуги Дніпропетровське обласне управління АТ ''Ощадбанк'' (Додаток №1 до договору, який є його невід'ємною складовою частиною), які можуть бути змінені банком в порядку, визначеному умовами цього договору (далі - тарифи).
Вартість послуг банку визначена в тарифах у вигляді суми тарифу - вартості послуги (пункт 3.1 договору).
Приписами пункту 3.2 договору встановлено, що при настанні термінів оплати вартості наданих банком послуг розрахунково-касового обслуговування клієнт доручає банку здійснювати договірне списання коштів в передбаченому тарифами розмірі, що необхідний для оплати наданих банком послуг з рахунку Клієнта, а також інших поточних рахунків Клієнта, відкритих в АТ ''Ощадбанк''», або тих, що будуть відкриті протягом строку дії цього договору. Сплата клієнтом коштів за надані банком послуги здійснюється одночасно з проведенням операції, авансом, або не пізніше визначеного числа місяця наступного за звітним відповідно до Додатку 1 до цього договору.
Відповідно до пункту 5.2 договору банк здійснює розрахункові операції за цим договором відповідно до законодавства України, в тому числі нормативно - правових актів Національного банку України, за умови належного оформлення клієнтом розрахункових документів. Платежі з рахунку клієнта банк виконує в межах залишку коштів на рахунку на початок банківського дня та з урахуванням поточних надходжень коштів на рахунок протягом операційного часу. Операційний час триває з 8 год. 30 хв. до 17 год. 00 хв., в п'ятницю та передсвяткові дні з 8 год. 30 хв. до 16 год. 00 хв. (крім вихідних, святкових та неробочих днів). Операційний час не включає обідню перерву з 13 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв.
За несвоєчасне поповнення рахунку відповідно до умов пункту 4.3.11 договору, що призвело до неможливості здійснити договірне списання грошових коштів за надані банком послуги, клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,2% від належної до сплати суми за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня (пункт 6.4 договору).
Відповідно до пункту 9.1 договору цей договір набирає чинності з дати підписання сторонами та діє протягом одного календарного року. Дія договору автоматично продовжується на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не попередить в письмовій формі іншу сторону про припинення його дії не менше ніж за один місяць до закінчення відповідного строку дії договору.
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.
Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку.
Так, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір банківського рахунку №1522372-151113-095525 від 13.11.2015 був чинним на час виникнення спірних правовідносин.
У додатку №1 до договору сторони погодили тарифи за послуги (а.с. зворотній аркуш 12-16 том 1).
Додаток №1 підписаний сторонами та скріплені печатками без зауважень та заперечень до нього.
Як зазначає позивач, за щомісячне обслуговування тарифного пакету за період з січня 2016 року по травень 2025 року у відповідача виникла заборгованість за надані послуги за договором у сумі 45022,25грн.
З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено лист №39 від 30.08.2022, в якому він просив сплатити заборгованість, що підтверджується журналом вихідної кореспонденції банку (а.с. 17, 18 том 1).
Однак, на момент звернення до суду з позовною заявою, вимоги не задоволені.
Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язань за договором банківського рахунку №1522372-151113-095525 від 13.11.2015
Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору банківського рахунку, строк його дії, строк оплати за надані послуги, наявність/відсутність підстав для стягнення основної заборгованості, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (статті 626 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За положеннями частин першої, третьої статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Відповідно до статті 1067 Цивільного кодексу України, договір банківського рахунку укладається в письмовій формі для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку в банку на умовах, погоджених сторонами.
Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.
Відповідно до частини першої статті 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Приписами статті 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вже було зазначено, відповідно до пункту 2.3 договору, оплата за послуги, надані банком клієнту відповідно до переліку операцій з розрахунково - касового обслуговування, здійснюється згідно з тарифами за послуги Дніпропетровське обласне управління АТ 'Ощадбанк' (Додаток №1 до договору, який є його невід'ємною складовою частиною), які можуть бути змінені банком в порядку, визначеному умовами цього договору (далі - тарифи).
Згідно з пунктом 3.1договру вартість Послуг банку визначена в тарифах у вигляді суми тарифу - вартості послуги.
Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, що підтверджується з наданих позивачем виписок по рахунку обліку строкової заборгованості №3570900522372, НОМЕР_1 (3570900522372) та обліку простроченої заборгованості №35708731217707, UA453054820000035708731217707 (35708731217707) (а.с. 23-58 том 1).
На момент розгляду справи доказів сплати заборгованості відповідачем не надано і такі докази відсутні в матеріалах справи.
Згідно з частинами першою та третьою статті 74, частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи зазначене, а також відсутність доказів погашення зазначеної заборгованості, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 45022,25грн визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню згідно з пунктом 6.4 договору в загальному розмірі 6731,69грн, три відсотки річних - 3453,50грн, інфляційні втрати - 11321,47грн, які розраховані на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, відповідно до розрахунку, викладеного у позовній заяві (а.с. 19-22 том 1).
За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 6.4 договору за несвоєчасне поповнення рахунку відповідно до умов пункту 4.3.11 договору, що призвело до неможливості здійснити договірне списання грошових коштів за надані банком послуги, клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,2% від належної до сплати суми за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Заявлена позивачем пеня розрахована у загальній сумі 6731,69грн за загальний період з 01.02.2025 по 31.07.2025.
Судом не встановлено порушень при перевірці здійсненого позивачем розрахунку пені.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством.
Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати розраховані у загальній сумі 11321,47грн за загальний період з 01.08.2022 по 31.07.2025.
Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат судом встановлено, що позивачем при розрахунку інфляційних втрат не враховано наступне.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100грн = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
Крім того, об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
З огляду на викладене, з урахуванням дати виникнення у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем та меж позовних вимог, правомірним є стягнення з відповідача інфляційних втрат з серпня 2022 року по липень 2025 у сумі 9216,00грн.
Позивачем також заявлено до стягнення три відсотки річних, які розраховані у загальній сумі 3453,50грн за загальний період з 01.08.2022 по 31.07.2025.
Судом не встановлено порушень при перевірці здійсненого позивачем розрахунку трьох відсотків річних.
На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин у справі, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача 45022,25грн - основного боргу, 3453,50грн - трьох відсотків річних, 6731,69грн - пені та 9216,00грн - інфляційних втрат.
Судом були досліджені всі документи в матеріалах справи та надана їм правова оцінка.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову всі судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2932,17грн
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Позовні вимоги Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Філії - Дніпропетровського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до Товариства з обмеженою відповідальністю ''Ваял'' про стягнення заборгованості в загальному розмірі 66528,91грн, з якої: 45022,25грн основного боргу, 6731,69грн пені, 11321,47грн інфляційних втрат, 3453,50грн трьох відсотків річних - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ''Ваял'' (51800, Дніпропетровська обл., Петриківський р-н, смт Петриківка, вул. Леніна, буд. 73Б, ідентифікаційний код 37320253) на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г, ідентифікаційний код 00032129) в особі Філії - Дніпропетровського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (49107, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр. Науки, буд. 115, ідентифікаційний код 09305480) 45022,25грн - основного боргу, 6731,69грн - пені, 3453,50грн - трьох відсотків річних, 9216,00грн - інфляційних втрат та 2932,17грн - витрат по сплаті судового збору.
Відмовити в задоволені позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ''Ваял'' на користь Акціонерного товариство "Державний ощадний банк України" в особі Філії - Дніпропетровського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" ?2105,47грн - інфляційних втрат.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 07.11.2025.
Суддя В.О. Татарчук