пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
07 листопада 2025 року Справа № 903/534/24 (161/12674/25)
Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія "Ейс"
до відповідача: ОСОБА_1
про стягнення 112428грн
в межах розгляду справи 903/534/24
за заявою фізичної особи ОСОБА_1
про неплатоспроможність
встановив: позивач - ТОВ “Фінансова компанія "Ейс» звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 (відповідача) 112428грн, з яких: 27000грн заборгованості по тілу кредиту та 85428грн заборгованості по несплаченим відсотках за користування кредитом. Також просив стягнути з відповідача 2422грн 40коп витрат зі сплати судового збору та 7000грн витрат на професійну правничу допомогу.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору кредитної лінії №792054381 від 25.12.2023, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ “Манівео швидка фінансова допомога».
Ухвалою суду від 04.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.
22.07.2025 на адресу суду від представника відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі, у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Заява обґрунтована тим, що ухвалою Господарського суду Волинської області від 09.07.2024 у справі № 903/534/24 відкрито провадження про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 та ухвалою господарського суду від 15.10.2024 затверджено план реструктуризації боргів боржника. Представник відповідача просив суд закрити провадження у справі.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.08.2025 відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про закриття провадження у справі та постановлено передати цивільну справу за позовом ТОВ “ Фінансова компанія "Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором до Господарського суду Волинської області для розгляду в межах справи №903/534/24 про неплатоспроможність.
Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 11.09.2025 справу №903/534/24 (161/12674/25) передано для розгляду судді Слободян О.Г.
Суд зазначає, що ухвалою Господарського суду Волинської області від 09.07.2024 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ); введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника; керуючим реструктуризацією боргів боржника - фізичної особи ОСОБА_1 призначено арбітражного керуючого Хомича Романа Володимировича.
У відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства 10.07.2024 на офіційному веб-порталі судової влади України судом здійснено оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 (дата публікації на сайті ВГСУ 10.07.2024 №73592).
Ухвалою суду від 15.10.2024 затверджено план реструктуризації боргів боржника у справі №903/534/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 у редакції, поданій керуючим реструктуризацією Хомичем Р.В.
Ухвалою суду від 12.09.2025 справу №903/534/24 (161/12674/25) прийнято до провадження для подальшого розгляду в межах справи про неплатоспроможність №903/534/24. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Встановлено позивачу строк в 5 днів з дня отримання відзиву, для подання відповіді на відзив в порядку ст.166 ГПК України. Встановлено відповідачу строк до 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позов в порядку ст.ст. 165, 178 ГПК України.
Ухвала суду була надіслана та доставлена до електронних кабінетів учасників справи 12.09.2025, про що свідчать довідки про доставку електронного листа.
Відповідач відзиву на позов до господарського суду не подав, позову не оспорив.
Клопотань та заяв від сторін не надійшло.
Згідно ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Оскільки суд виконав обов'язок щодо повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, господарський суд встановив наступне.
На підставі заявки на отримання грошових коштів в кредит від 25.12.2023, між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено договір кредитної лінії N 792054381 від 25.12.2023 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора QCDB-4358.
З метою отримання кредиту перед укладенням Кредитного договору відповідач самостійно за допомогою мережі інтернет перейшов на офіційний сайт Кредитодавця - www.moneyveo.ua, зареєструвався на даному сайті, створивши Особистий кабінет Позичальника. За допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Кредитодавця заповнив та подав Заявку на отримання грошових коштів в кредит (далі - Заявка), в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, РНОКПП, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання. Відповідач пройшов належну перевірку (верифікацію), ознайомився та підтвердив згоду з офертою, індивідуальною частиною Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною Кредитного договору.
Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перебувають в загальному доступі та опубліковані на сайті www.moneyveo.ua. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту.
Згідно п. 2.1- 2.6 Кредитного договору Кредитодавець зобов'язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 27000грн 00коп на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - Правила). 2.2. Сума Кредитного ліміту, вказана в п. 2.1. Договору, це максимальна сума Кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні Позичальника. 2.3. Кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором в сумі 27000грн 00коп 2.4. Другий та решта Траншів з Договором надаються Позичальнику протягом Дисконтного періоду кредитування на умовах передбачений цим Договором. 2.5. Загальна сума Кредиту за цим Договором складається з сум Кредиту за всіма наданими Траншами, що отримані Позичальником протягом всього строку дії Договору. 2.6. Кредит надається з метою задоволення поточних як споживчих так і не споживчих потреб Позичальника (не цільовий кредит).
Рекомендована (не обов'язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредит) за всіма наданими Траншами є дата закінчення Дисконтного періоду кредитування - 24.01.2024, а саме протягом 30 (тридцять) днів від дати отримання першого Траншу Позичальником. В обов'язковому порядку сума Кредиту має бути повернена Позичальником не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин: закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому п. 11.1 Договору; дострокового припинення дії Договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2. або п. 9.1.1.7 Договору. Кінцева дата повернення (виплату) Кредиту - 24.01.2029 (п.7.1-7.3).
Відповідно до п. 8.3.1 - 8.4 Кредитного договору за період від дати видачі Кредиту до 24.01.2024 (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 229,95 відсотків річних, що на день укладення Договору становить 0,63 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі - Дисконтна процентна ставка); У разі якщо Позичальник вчинить описані в п. 3.2. Договору дії щодо продовження Дисконтного періоду (ініціює Пролонгацію), один або декілька разів, за період з наступного дня після 24.01.2024 проценти нараховуються за ставкою 456,25 відсотків річних, що на день укладення Договору становить 1,25 відсотків в день від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі - Індивідуальна процента ставка). Після закінчення Дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70 відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, що знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним.
Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє протягом 5 або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов'язання, що виникли під час дії Договору, діють до повного їх виконання (п.11.1 Кредитного договору).
На виконання умов Кредитного договору, 25.12.2023 ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" перерахувало на банківську карту відповідача грошові кошти в сумі 27000 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 25.12.2023, довідкою ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та листом-відповіддю АТ «Універсал банк» від 18.07.2025 №БТ/Е-8019.
Водночас відповідач умов Кредитного договору належним чином не виконав, проценти за користування грошовими коштами не сплатив.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Відповідно до статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (стаття 638 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (абзац другий частини другої статті 639 ЦК України).
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно положень статті 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до положень ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
У постанові від 16.12.2020 у справі N 561/77/19 Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: "Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.) Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію". Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 р. у справі N 732/670/19, від 23 березня 2020 р. у справі N 404/502/18, від 7 жовтня 2020 р. у справі N 127/33824/19.
Таким чином, електронна форма договору прирівнюється до письмової, проте з певними особливостями щодо укладення таких договорів. Сторони вільні обрати форму правочину, в т. ч. електронну. Тож електронний договір не може бути визнаний недійсним виключно через те, що він має електронну форму.
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
28.11.2018 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" (Клієнт) та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (Фактор) укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (далі - Договір факторингу 1).
Пунктом 1.2 Договору факторингу 1 визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п. 1.3 Договору факторингу 1 під правом вимоги розуміються всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за Кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.
Пунктом 1.5 Договору факторингу 1 встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до Договору.
Згідно з п. 2.1 розділу 2 Договору факторингу 1 Клієнт зобов'язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1.
На виконання Договору факторингу 1, Клієнт - ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ «ТАЛЮН ПЛЮС» підписали Реєстр прав вимоги № 273 від 27.02.2024, за яким від ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" до ТОВ «ТАЛЮН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги, в тому числі і до відповідача за Кредитним договором у розмірі, зазначеному у Реєстрі прав вимоги.
Також між зазначеними сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2024 зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги №273 від 27.02.2024, протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги згідно Реєстру прав вимоги №273 від 27.02.2024.
Суд зазначає, що у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (справа №903/534/24) ОСОБА_1 було вказано, що він має заборгованість перед кредиторами, в тому числі перед ТОВ «ТАЛЮН ПЛЮС».
Крім того, 31.07.2024 між ТОВ «ТАЛЮН ПЛЮС» (Клієнт) та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» (Фактор) укладено Договір факторингу № 31/0724-01 (далі - Договір факторингу 2).
Пунктом 2.1 Договору факторингу 2 визначено, що Клієнт зобов'язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
31.07.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» підписано Реєстр прав вимоги № 1 від до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги, в тому числі до відповідача за Кредитним договором у розмірі, зазначеному у Реєстрі прав вимоги.
Факт передачі грошових коштів ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зі сторони ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» згідно Договору факторингу 2 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги № 1 від 31.07.2024 до Договору факторингу 2 підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті №7075 від 05.08.2024.
29.05.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» (Клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» (Фактор) укладено Договір факторингу № 29/05/25-Е (далі - Договір факторингу 3).
Відповідно до п.1.1 за цим Договором Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне у майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Згідно п.1.2. Договору факторингу 3 перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
Фактор сплачує Клієнту 100% ціни продажу, передбаченої п.3.3 Договору не пізніше 10 банківських днів з моменту підписання Акту прийому-передачі Реєстру Боржників (п.3.4).
Договір факторингу 3 підписаний сторонами та завірений печатками.
Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 29.05.2025 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право вимоги, в тому числі і до відповідача, на загальну суму 112 428 грн.
Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі боржників № б/н від 29.05.2025 до позивача підтверджується актом прийому-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу №29/05/25-Е від 29.05.20252, підписаним обома сторонами.
Факт виконання умов Договору факторингу 3 також підтверджується платіжними інструкціями в національній валюті від 04.06.2025 №243 та №245, від 05.06.2025 №246 та №247, від 06.06.2025 №248.
Укладання договорів факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «ТАЛЮ ПЛЮС», між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до виникнення кредитних правовідносин з позичальниками не можуть ставити під сумнів відступлення прав вимоги за такими договорами факторингу новому кредитору, оскільки на момент укладення кредитних договорів договори факторингу були чинними. При цьому, право вимоги по Кредитному договору було відступлено первісним кредитором на користь ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на користь ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», а в подальшому позивачу на підставі Реєстрів прав вимоги, які оформлені належним чином та саме здати підписання Реєстрів прав вимоги, тобто вже після укладення Кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Частина 1 ст. 513 ЦК України передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Разом з тим, відносини факторингу регулюються нормами глави 73 ЦК України.
Так, згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Приписами ч. ч. 1-3 ст. 1079 ЦК України передбачено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Згідно п. 64 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії", фінансова послуга - операція або декілька операцій, пов'язаних однією правовою метою, з фінансовими засобами, що здійснюються в інтересах інших осіб, ніж надавач такої фінансової послуги, а також послуги, прямо визначені спеціальними законами як фінансові послуги.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії", видами фінансових послуг є факторинг.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.05.2021 року у справі N 761/44364/18, договір факторингу, як договір фінансової послуги, спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором.
Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, в тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором.
Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Сам же договір факторингу у статті 1077 ЦК України визначений як фінансування під відступлення права грошової вимоги та вже передбачає, що відступлення права вимоги є наслідком та лише складовою частиною цієї господарської операції, що полягає в забезпеченні виконання зобов'язання під фінансування.
Отже, суд, надавши оцінку описаним вище договорам факторингу та наявним у справі доказам, дійшов висновку, що право вимоги заборгованості до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії №792054381 від 21.12.2023, перейшли у ланцюгу договорів факторингу до позивача - ТОВ "Фінансова компанія "Ейс".
Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України у постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Суд зазначає, якщо відповідач з будь-яких підстав не отримав повідомлення про відступлення права вимоги, він не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті існуючої заборгованості на рахунки кредитодавця (первісного кредитора) - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», які вказані в Кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.
Позивач зазначає, що у період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за Кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу щодо погашення заборгованості відповідача за Кредитним договором.
Згідно розрахунку позивача за період з 27.02.2024 по 31.07.2024 заборгованість ОСОБА_1 становить 112428грн, з яких: 27000грн заборгованості по тілу кредиту та 85428грн заборгованості по несплаченим відсотках за користування кредитом.
На день розгляду спору заборгованість ОСОБА_1 по Кредитному договору складає 112428грн, в тому числі: 27000грн заборгованості по тілу кредиту та 85428грн заборгованості по несплаченим відсотках за користування кредитом, не погашена та не оспорена. Зазначена заборгованість підтверджується матеріалами справи, є підставною, а позов підлягає до задоволення.
З огляду на зазначене позов підлягає до задоволення у повному обсязі.
Згідно із ч.ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи положення ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.
Крім того, у позовній заяві представник позивача зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу становлять 7000грн. У прохальній частині позовної заяви представник позивача просив стягнути з відповідача 7000грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п.1 ч.3. ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1-3 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження зазначених витрат представник позивача надав суду: договір про надання правничої допомоги № 29/05/25-01 від 29.05.2025, додаткову угоду № 25770742268 від 30.05.2025 до договору про надання правничої допомоги № 29/05/25-01 від 29.05.2025, акту прийому-передачі наданих послуг від 05.06.2025, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, довіреність.
Частиною 3 ст. 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом встановлено, що 29.05.2025 між АБ «Тараненко та партнери» (Адвокатське бюро) та ТОВ «Фінансвоа компанія «Ейс» (Клієнт) укладено та підписано договір про надання правничої допомоги №29/05/25-1.
Згідно п.1.1-1.2 Договору Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбаченим цим Договором. Метою представництва є захист прав та законних інтересів Клієнта, проведення необхідних процесуальних дій для досягнення найбільш сприятливого результату у справі на користь Клієнта.
Умовами Договору встановлено, що гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені Сторонами в Протоколі погодження вартості послуг до Договору (Додаток №1 до Договору). Після належного виконання доручення Адвокатське бюро надає Клієнту Акт прийому-передачі наданих послуг. Сума гонорару подвоюється у разі надання Адвокатським бюро послуг Клієнту у неробочий час, вихідні та святкові дні. Сума гонорару, якщо вона буде стягнута на користь Клієнта сплачується на користь Адвоката не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем фактичного отримання коштів на рахунок Клієнта. Гонорар сплачується шляхом перерахуванням коштів у безготівковій формі на рахунок Адвокатського бюро (п.3.3-3.7).
Згідно укладеної додаткової угоди № 25770742268 від 30.05.2025 до договору про надання правничої допомоги № 29/05/25-01 від 29.05.2025, Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу по захисту прав та інтересів Клієнта з питань, що відносяться до юрисдикції судів всіх інстанцій судів загальної юрисдикції, господарських судів та адміністративних судів по справах про стягнення заборгованості за кредитними договорами: №792054381 від 25.12.2023, позичальник - ОСОБА_1 .
Як вбачається із акту прийому-передачі наданих послуг від 05.06.2025, підписаного сторонами, АБ «Тараненко та партнери» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» засвідчили, що Виконавець надав, а Клієнт отримав наступні послуги:
- складання позовної заяви ТОВ «ФК «ЕЙС» до позичальника, яким є ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 792054381 від 25.12.2023: 2 год - 5000грн;
- вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника, яким є ОСОБА_1 , за кредитним договором № 792054381 від 25.12.2023: 2 год - 1000грн;
- підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 792054381 від 25.12.2023 на рахунок позичальника, яким є ОСОБА_1 : 1 год - 500грн;
- підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 792054381 від 25 12.2023 на рахунок позичальника, яким є ОСОБА_1 : 1 год - 500грн;
Всього, без ПДВ: 7000грн.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону N 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Висловлюючись щодо порядку обчислення гонорару адвоката Велика Палата Верховного суду у Постанові від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18 вказала, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому в ст. 627 ЦК України.
Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому догово і розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично понесені, та оцінювати їх необхідність.
Для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок іншої сторони, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час і неспівмірність порівняно з ринковими цінами. Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи.
Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, відповідачем суду не подано.
Суд зазначає, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.
За загальним правилом розподілу судових витрат, що визначене у частині четвертій статті 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення судом позову у повному обсязі, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача у розмірі 7000грн.
Керуючись ст. ст. 13, 86, 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія "Ейс" (02157, м.Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956) 112428грн (в тому числі: 27000грн заборгованості по тілу кредиту та 85428грн заборгованості по несплаченим відсотках за користування кредитом), а також 2422грн 40коп витрат по сплаті судового збору та 7000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення складено 07.11.2025.
Суддя О. Г. Слободян