пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
07 листопада 2025 року Справа № 903/1033/25
Суддя Господарського суду Волинської області Якушева І.О., розглянувши без виклику сторін заяву виконувача обов'язків керівника Ковельської окружної прокуратури Волинської області №52-3505вих-25 від 04.11.2025 про забезпечення позову,
05.11.2025 до Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява №52-3506вих-25 від 04.11.2025 виконувача обов'язків керівника Ковельської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації до Старовижівської селищної ради про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 0725083200:04:000:0138, площею 1,7541 га.
Разом із позовною заявою виконувач обов'язків керівника Ковельської окружної прокуратури Волинської області подав заяву №52-3505вих-25 від 04.11.2025 про забезпечення позову.
У заяві про забезпечення позову виконувач обов'язків керівника Ковельської окружної прокуратури Волинської області просить забезпечити позов виконувача обов'язків керівника Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної військової адміністрації до Старовижівської селищної ради про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 0725083200:04:000:0138, площею 1,7541 га шляхом:
- заборони державним реєстраторам вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-які відомості та зміни щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0725083200:04:000:0138, площею 1,7541 га до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви;
- заборони державним кадастровим реєстраторам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та його територіальним органам вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості та зміни щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0725083200:04:000:0138, площею 1,7541 га до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви;
- заборони вчиняти Старовижівській селищній раді Ковельського району будь-які дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0725083200:04:000:0138, площею 1,7541 га, в тому числі поділ земельної ділянки, відчуження, передачу в оренду (суборенду), вчиняти будь-які договори, підписувати акти та будь-які інші документи.
На обгрунтування заяви заявник посилається на те, що Старовижівська селищна рада має можливість здійснити поділ земельної ділянки з кадастровим номером 0725083200:04:000:0138, площею 1,7541 га, оскільки вказана земельна ділянка визначена у Державному земельному кадастрі як ділянка сільськогосподарського призначення.
На думку заявника, такі дії Старовижівської селищної ради можуть призвести до неможливості подальшого виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Заявник вважає, що дії, спрямовані на вчинення реєстраційних змін щодо спірної земельної ділянки можуть привести до неможливості зміни позовних вимог під час розгляду справи по суті, що в результаті призведе до незабезпечення судового захисту порушених інтересів держави.
У зв'язку з цим, на думку заявника, виникла необхідність у забезпеченні поданого позову шляхом заборони державним реєстраторам вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-які відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0725083200:04:000:0138, площею 1,7541 га та заборони вчиняти Старовижівській селищній раді Ковельського району будь-які дії щодо вказаної земельної ділянки.
Заява виконувача обов'язків керівника Ковельської окружної прокуратури Волинської області не підлягає до задоволення.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 тощо.
Метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Кюблер проти Німеччини").
Правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України у контексті мети та сутності забезпечення позову є послідовними і сталими, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі №910/1686/24, від 26.08.2024 у справі №922/1454/24 тощо.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом п.п. 2, 4 ст. 137 ГПК України позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки, викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі №902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі №910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Тим часом, обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Суд виходить з того, що заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову на забезпечення якого подана відповідна заява, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов'язана довести зв'язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акта постановленого саме у цій справі. Оскільки метою вжиття заходів до забезпечення позову є запобігання утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи у якій було подано позов, в разі його задоволення, а не будь-якого рішення, ухваленого судом у іншій справі.
З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову за заявами у справах, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у логічно-послідовній залежності від предмета та підстав позову, правового обґрунтування вимог кожного конкретного господарського спору, видам забезпечення, доводам і аргументам сторін.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; - запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, виходячи з наведеного, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову, зокрема, щодо заявлених в цій справі вимог, вчинення дій направлених на відчуження спірної земельної ділянки або її поділу.
Водночас, зі змісту заяви виконувача обов'язків керівника Ковельської окружної прокуратури про забезпечення позову, вбачається, що в ній відсутні посилання на конкретні обставини із посиланням на докази, які підтверджують можливість вчинення відповідачем будь-яких дій щодо можливого розпорядження спірною земельною ділянкою, в тому числі й дій, пов'язаних з поділом земельної ділянки, з відчуженням, передачею в оренду (прийняття рішення про поділ, звернення за розробкою технічної документації із землеустрою, оголошення торгів, предметом яких є речові права на спірну земельну ділянку, тощо).
До заяви прокурором не додано жодних доказів на підтвердження обставин, викладених у заяві.
Отже, фактично доводи прокурора про необхідність вжиття заходів забезпечення позову грунтуються на припущеннях прокурора, й, зокрема, щодо поділу відповідачем земельної ділянки, не підтверджених жодними доказами.
Заявником не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено у відповідності до вимог ст.ст. 76-79 ГПК України, що існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову, про які просить заявник, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення його порушених прав (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся з позовом до суду.
Саме лише посилання в заяві на потенційну неможливість чи утруднення виконання судового рішення без наведення відповідного обгрунтування та подання відповідних доказів не є достатньою підставою для задоволення заяви.
У постановах від 25.09.2019 у справі № 910/7141/13 та від 25.02.2019 у справі №922/2673/18) Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити, зокрема, вчинення відповідачем дій, спрямованих на реалізацію майна чи підготовчі дії до його реалізації, укладення договорів поруки чи застави, тощо.
Сама по собі та обставина, на яку посилається заявник, що відповідач має можливість здійснити поділ земельної ділянки , не свідчить про вчинення відповідачем підготовчих дій для поділу, не свідчить про намір її відчужити, а є лише припущеннями заявника, які не підтверджені доказами.
За таких обставин відсутні правові підстави для задоволення заяви в частині заборони вчиняти Старовижівській селищній раді Ковельського району будь-які дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0725083200:04:000:0138, площею 1,7541 га, в тому числі поділ земельної ділянки, відчуження, передачу в оренду (суборенду), вчиняти будь-які договори, підписувати акти та будь-які інші документи.
Оскільки відсутні правові підстави для задоволення заяви в частині заборони вчиняти Старовижівській селищній раді Ковельського району будь-які дії щодо земельної ділянки, в тому числі й поділ земельної ділянки, відчуження, передачу в оренду (суборенду), вчиняти будь-які договори, підписувати акти та будь-які інші документи, то не підлягає до задоволення і заява в частині забезпечити позову шляхом заборони державним реєстраторам, державним кадастровим реєстраторам вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, до Державного земельного кадастру будь-які відомості та зміни щодо земельної ділянки, оскільки такі дії можуть бути вчинені після поділу земельної ділянки, її відчуження, передачі в оренду (суборенду).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20 викладено правові висновки про те, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
З огляду на викладене, оцінивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги (чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову), ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку про відсутність правових підстави для задоволення заяви виконувача обов'язків керівника Ковельської окружної прокуратури Волинської області та вжиття заходів забезпечення позову на підставі ст.137 ГПК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст. ст. 74, 136, 140, ст.234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
у задоволенні заяви виконувача обов'язків керівника Ковельської окружної прокуратури Волинської області №52-3505вих-25 від 04.11.2025 про забезпечення позову відмовити.
Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.
Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, встановлені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала підписана 07.11.2025.
Суддя І. О. Якушева