пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
29 жовтня 2025 року Справа № 922/2322/25
Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняка А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі
за позовом Комунального підприємства “Харківські теплові мережі»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Мінбуд»
про стягнення 391449,98 грн,
за участю представників-учасників справи:
від позивача: Ващенко Т.Д., довіреність від 02.10.2024;
від відповідача: н/з.
Права та обов'язки учаснику судового процесу роз'яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.
Відводу складу суду не заявлено.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
Суть спору: 04.07.2025 року позивач - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулися до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінбуд" про стягнення збитків у розмірі 391449,98 грн.
При обґрунтуванні позовних вимог позивач вказує, що відповідачем у порушення установленого порядку здійснення господарської діяльності, не зареєстрував податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме на суму поставленого 30.08.2022 товару у розмірі 2348699,90 грн, у тому числі ПДВ 391449,98 грн, у такий спосіб позбавивши позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість у сумі 391449,98 грн, чим завдав позивачу збитків.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.07.2025 передано матеріали позовної заяви № 922/2322/25 за підсудністю до Господарського суду Волинської області.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2025 справу № 922/2322/25 розподілено судді Вороняку А. С..
Ухвалою суду від 04.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 03.09.2025; запропоновано відповідачу надати відзив на позов, заперечення на відповідь на відзив; позивачу - відповідь на відзив.
Ухвалу суду від 04.08.2025 надіслано судом на адресу місцезнаходження відповідача, яка відповідає відомостям із ЄДРПОУ: вул.Конякіна,2, м. Луцьк, Волинська область, 43023.
11.08.2025 поштовий конверт за ідентифікатором № 0610272280269 повернувся до суду із довідкою відділення поштового зв'язку ф.20 “адресат відсутній за вказаною адресою».
Ухвалою суду від 03.09.2025 повідомлено сторін про те, що розгляд справи по суті відбудеться 30.09.2025 та здійснено офіційне оприлюднення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про повідомлення відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Мінбуд» про дату та час судового засідання.
Ухвалу суду від 03.09.2025 надіслано судом на адресу місцезнаходження відповідача, яка відповідає відомостям із ЄДРПОУ: вул.Конякіна,2, м. Луцьк, Волинська область, 43023.
11.09.2025 поштовий конверт за ідентифікатором № 0610277639419 повернувся до суду із довідкою відділення поштового зв'язку ф.20 “адресат відсутній за вказаною адресою».
Ухвалою суду від 30.09.2025 повідомлено сторони про те, що розгляд справи по суті відбудеться 29.10.2025. Постановлено здійснити офіційне оприлюднення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про повідомлення відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Мінбуд» про дату та час судового засідання.
Ухвалою суду від 24.10.2025 заяву представника Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв'язку ВКЗ задоволено.
Відповідач у судове засідання 29.10.2025 не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, причин неявки суду не повідомив.
Представник позивача у судовому засіданні 29.10.2025 позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити останні у повному обсязі.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складення в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, встановленому законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За визначенням п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
З огляду на викладене суд розглядає справу за відсутності відзиву відповідача за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
Застосовуючи згідно з ч.1 ст.3 ГПК України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989р.).
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Папазова та інші проти України" (заяви №№ 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07) від 15.03.2012р. (п.29) суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
установив:
12.08.2022 між Комунальним підприємством “Харківські теплові мережі» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Мінбуд» був укладений договір №27081201.
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник (відповідач) зобов'язується поставити покупцю (позивачу) код ДК 02:2015-14620000-3-Сплави (арматура, вязальна проволока, геошуруп, полоса листова), далі - «Товар», а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказаний Товар в порядку та на умовах, визначених договором (далі - договір)(а.с. 10-12).
Згідно з п. 3.1 договору ціна договору становить 2 348 699,90 грн (два мільйони триста сорок вісім тисяч шістсот дев'яноста дев'ять гривень 90 копійок), в тому числі ПДВ 391 449,98 грн (триста дев'яносто одна тисяча чотириста сорок дев'ять гривень 98 копійок).
Згідно з п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом передоплати 100% та перерахування покупцем коштів на поточний рахунок постачальника, після підписання сторонами договору, на підставі виставленого рахунку протягом 5 банківських днів за партію товару.
Пунктом 4.2 передбачено, що видаткова накладна повинна бути оформлена та містити обов'язкові реквізити відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Зміст та обсяг господарської операції, зазначеної в видатковій накладній, повинен відповідати специфікації на поставку Товару.
Відповідно до п. 5.2 договору постачальник зобов'язаний в строк до 10 (десять) календарних днів з дня укладення договору передати покупцю однією партією товар.
Відповідно до п. 6.1 договору умови поставки: 61000, Україна, Харківська область, м. Харків, просп. Петра Григоренка, 18Б.
Пунктом 8.6 договору передбачено, що у випадку відсутності реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних або здійснення такої реєстрації з порушенням законодавчо встановлених термінів, або зупинення податковим органом реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, Покупець по даному договору має право зменшити розрахунки з постачальником на суму податку на додану вартість такої незареєстрованої накладної або реєстрація якої зупинена.
Згідно з п. 11.1 договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін. Дія цього договору припиняється у разі настання однієї з наступних подій, яка відбудеться першою: 1) Завершення (скасування) воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, зі змінами; 2) 31.12.2022 року; 3) Виконання Постачальником своїх зобов'язань та здійснення поставки в повному обсязі, передбаченому умовами договору.
За умовами пунктів 11.2, 11.4 договору в частині фінансових зобов'язань договір діє до повного розрахунку. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від обов'язкового виконання взятих на себе зобов'язань і відповідальності за його порушення.
Згідно накладної № 1 від 30.08.2022 відповідачем поставлено товар на суму 2 348 699,90 грн, у тому числі ПДВ 391449,98 грн, який був оприбуткований позивачем 30.08.2022 за прибутковим ордером № 83005 (а.с.14).
Позивачем здійснено оплату поставленого товару, що підтверджується платіжною інструкцією № 8772 від 15.08.2022 на суму 2 348 699,90 грн, у тому числі ПДВ 391 449,98 грн (а.с.13).
Згідно витягу з електронного кабінету платника податків позивача на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України cabinet.tax.gov.ua станом на 16.06.2025 за період з 01.01.2022 по 16.06.2025 відсутня реєстрація податкової накладної від 30.08.2022 на суму 2 348699,90 грн, у тому числі ПДВ 391449,98 грн (а.с.16).
Звертаючись до суду за захистом свого права, позивач доводить, що відповідач у порушення умов договору та встановленого порядку здійснення господарської діяльності, а саме вимог ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) на суму поставленого 30.08.2022 товару у розмірі 2348699,90 грн, у тому числі ПДВ 391449,98 грн, не зареєстрував податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, позбавивши позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість у сумі 391449,98 грн.
Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За змістом підпунктів «а», «б» пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг, придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
При цьому, суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних.
Пунктом 201.1 статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.7 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).
Суд встановив, що відповідачем поставлено, а позивачем здійснено оплату поставленого товару, що підтверджується платіжною інструкцією № 8772 від 15.08.2022 на суму 2348699,90 грн, у тому числі ПДВ 391449,98 грн.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Між тим, у матеріалах справи відсутні докази складення податкової накладної, реєстрації її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відсутність реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 2348699,90 грн, у тому числі ПДВ 391449,98 грн, підтверджується витягом з електронного кабінету платника податків Комунального підприємства “Харківські теплові мережі» на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України cabinet.tax.gov.ua станом на 16.06.2025, де за період з 01.01.2022 по 16.06.2025 відсутня реєстрація податкової накладної від 30.08.2022 на суму 2348699,90 грн, у тому числі ПДВ 391449,98 грн.
Суд звертає увагу, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Відтак, пунктом 201.10 статті 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Аналіз вищезазначених приписів податкового законодавства свідчить, що за загальним правилом не відносяться до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних; відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.
При цьому, як вже встановив суд, у разі якщо податкові накладні були зареєстровані несвоєчасно, то суми податку включаються до податкового кредиту за той звітний період, в якому такі податкові накладні були зареєстровані, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 дійшла висновку, що з 01.01.2015 Податковий кодекс України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.
Водночас, спірні правовідносини у даній справі виникли в умовах правового режиму воєнного стану, в якому були встановлені особливості адміністрування податку на додану вартість.
27.05.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12.05.2022 № 2260-IX (далі - Закон № 2260), яким було запроваджено перехідний період, під час якого платники податків повинні були у строк до 15 липня 2022 року зареєструвати податкові накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних по всім господарським операціям, які були здійснені у період обмеженої роботи Єдиного реєстру податкових накладних.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану" № 3219-ІХ, який набрав чинності з 01.08.2023, виключено норму п. 102.9 ПК України, якою на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що запроваджується в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Отже, з 01.08.2023 поновлено перебіг строків, визначених Податковим кодексом України, іншим законодавством, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Враховуючи зазначене, строк 365 днів для включення суми податку до податкового кредиту у даному випадку сплив 01.08.2024.
За наведених обставин, суд зазначає, що внаслідок бездіяльності відповідача позивач втратив право на отримання податкового кредиту, в частині відшкодування суми ПДВ, сплаченої при оплаті вартості поставленого відповідачем товару за договором № 27081201 від 12.08.2022 у розмірі 391449,98 грн.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Підставою для відшкодування збитків відповідно до пункту 1 статті 611 ЦК та статті 224 ГК України є порушення зобов'язання.
Крім того, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.
Суд встановив, що протиправний характер поведінки відповідача полягає у порушенні ним умов договору та податкового законодавства в частині обов'язку зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних - вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України.
У постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 07.06.2023 у справі № 916/334/22 викладено правову позицію про те, що хоча обов'язок відповідача зареєструвати податкову накладну (розрахунок коригування до податкової накладної) є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, але у разі визначення такого обов'язку у господарському договорі такий обов'язок стає також господарсько-договірним зобов'язанням перед позивачем, і саме невиконання цього обов'язку може завдати покупцю збитків.
Отже, у даному випадку, збитками є сума податкового кредиту у розмірі податку на додану вартість 391449,98 грн, сплаченого позивачем при оплаті поставленого товару на підставі видаткової накладної №1 від 30.08.2022 за договором № 27081201 від 12.08.2022 та не отриманого позивачем внаслідок протиправної поведінки відповідача.
Приписами абзацу 3 пункту 198.6 статті 198, абзацу 2 пункту 201.10 статті 210 ПК України встановлено причинно-наслідковий зв'язок між фактом реєстрації податкової накладної та виникненням права у платника податку нараховувати певні суми як такі, що відносяться до податкового кредиту.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виснувала у постанові від 03.08.2018 у справі № 917/877/17 про те, що є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.
Отже, суд погоджується із доводами позивача, що є наявність прямого причинно-наслідкового зв'язку між відсутністю факту реєстрації податкової накладної на суму ПДВ 391 449,98 грн та невключенням суми податку до податкового кредиту позивача, а відтак наявні усі елементи складу цивільного правопорушення.
Вищезазначені обставини свідчать про те, що відповідач мав зобов'язання з реєстрації податкової накладної. Водночас протилежного відповідачем не доведено, а матеріалами справи не спростовано.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Слід зазначити, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно, цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів, видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18, від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц.
Крім того, слід врахувати, що Верховним Судом неодноразово зазначалось, що при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Обов'язок (тягар доказування обставин) покладається на особу, яка посилається на ці обставини (постанови Верховного Суду від 27.02.2019 р. у справі № 922/1163/18, від 29.08.2018 р. у справі № 909/105/15, від 29.08.2018 р. у справі № 910/23428/17, від 31.01.2018 р. у справі № 10/8763/17).
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 р. у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") наголошено, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 р. у справі № 904/1103/20 та від 25.06.2020 р. у справі № 924/266/18.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є надати саме ту кількість доказів, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Отже, суд враховуючи вищенаведене, положення законодавства, обставини справи, дійшов висновку про доведеність позивачем для застосування такого виду відповідальності як відшкодування збитків та наявності всіх складових цивільного правопорушення.
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку про задоволення позову.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору з огляду на задоволення позову покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 77, 86, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-
вирішив:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінбуд» (вул. Конякіна, буд. 2, м. Луцьк, Волинська область, 43023, код ЄДРПОУ 43471742) на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (вул. Мефодіївська, буд. 11, м. Харків, Харківська область, 61037, код ЄДРПОУ 31557119) 391449,98 грн (триста дев'яносто одну тисячу чотириста сорок дев'ять гривень 98 коп.) збитків, а також 4697,40 грн (чотири тисячі шістсот дев'яносто сім гривень 40 коп.) витрат по сплаті судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 06.11.2025
Суддя А. С. Вороняк