22.10.2025 року м.Дніпро Справа № 904/5564/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,
суддів: Верхогляд Т.А., Чередка А.Є.
секретар судового засідання Жолудєв А.В.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива-Т" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2025 (суддя Ліпинський О.В.)
у справі № 904/5564/24
за позовом Дніпропетровської обласної прокуратури
в інтересах держави в особі 8 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива-Т"
про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення неустойки
Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокурори звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі 8 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива-Т" в якому просить суд:
- визнати недійсною додаткову угоду №1 від 29.12.2023 року до Договору підряду №159/11 від 16.11.2023, укладену між 8 Державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області та Товариством з обмеженою відповідальністю “Альтернатива-Т»;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Альтернатива-Т» на користь 8 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області пеню у розмірі 21 943, 03 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2025 позов задоволено частково. Визнано недійсною додаткову угоду №1 від 29.12.2023 до Договору підряду №159/11 від 16.11.2023, укладену між 8 Державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області та Товариством з обмеженою відповідальністю “Альтернатива-Т». Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Альтернатива-Т» на користь 8 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області 21 695, 48 грн. пені. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Альтернатива-Т» на користь Дніпропетровської обласної прокуратури 3 606, 27 грн. витрат зі сплати судового збору. Стягнуто з 8 Державного пожежно-рятувальним загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області на користь Дніпропетровської обласної прокуратури 1 211,20 грн. витрат зі сплати судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтернатива-Т" подано апеляційну скаргу, згідно якої апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2025 у справі № 904/5564/24 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю, поклавши судові витрати на позивача.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що оскаржуване рішення прийнято за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
- додаткова угода № 5 від 29.04.2024 року до Договору в силу приписів ст. 204 ЦК України є правомірною, та такою що змінює строк виконання робіт по договору в п. 4.2. та виключає його застосування, з огляду на положення пунктів 2,3,4 Додаткової угоди №5. Таким чином, вище викладене свідчить про непорушення Відповідачем умов Договору, та безпідставне стягнення судом пені у розмірі 21 695,48 гривень. Визнання судом недійсною додаткової угоди №1 від 29.12.2023 до Договору підряду №159/11 від 16.11.2023 не виключає обов'язкового застосування судом чинних положень Договору з урахуванням змін за Додатковою угодою №5, що виключає стягнення пені з відповідача в силу положень Договору, та відсутності вини відповідача в порушенні строків виконання робіт за договором;
- порушення строків виконання робіт шляхом укладення Додаткової угоди №1 до Договору сталося з вини Замовника, зміни до договору за Додатковою угодою №1 укладені внаслідок затримки фінансування витрат Замовника;
- у спірних правовідносинах, відсутнє порушення зобов'язань з боку Підрядника, та вина Підрядника, що виключає його відповідальність за договором, та задоволення позовних вимог;
- у випадку звернення прокурора в інтересах держави з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним для держави як позивача, так і необхідність з'ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, можливості проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, обов'язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.
Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.
Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.
06.06.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
06.06.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
19.06.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача (апелянта) надійшла заява, в яких він виклав свої міркування щодо позиції прокурора та привів аргументи проти доводів останнього, наголосивши на наявності підстав для задоволення апеляційної скарги.
В судовому засіданні 22.10.2025 брали участь представники відповідача (апелянта) та прокурор. Позивач, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, уповноваженого представника не направив, про причини неявки суд не проінформував.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").
«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).
Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).
Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з урахуванням того, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представників позивача та відповідача-2.
Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.
В судовому засіданні 22.10.2025 представник відповідача (апелянта) підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове - про відмову у задоволенні позовних вимог.
Прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги, наполягав на необхідності залишення оскаржуваного рішення без змін.
Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, їх представників, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 25.10.2023 року 8 Державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (далі - Замовником) на вебпорталі уповноваженого органу оприлюднене оголошення про проведення процедури відкритих торгів з особливостями із закупівлі робіт з предметом: “Реконструкція 60 ДПРЧ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області за адресою: комплекс будівель та споруд №80 “п», м. Підгородне, Дніпровський район, Дніпропетровська область», ДК 021:2015: 45450000-6 Інші завершальні будівельні роботи (ідентифікатор закупівлі: UA-2023-10-25-007755-a).
Згідно з п. 4.4.Тендерної документації Замовника строки виконання робіт до 20.12.2023 року.
Відповідно до п. 4.2. проекту договору (додаток 3) строки виконання робіт по будівництву об'єкту визначаються договором: закінчення робіт: 20.12.2023. Участь у зазначеній закупівлі взяв 1 суб'єкт господарювання: ТОВ “Альтернатива-Т», який визнаний переможцем закупівлі.
Згідно з тендерною пропозицією учасника ТОВ “Альтернатива-Т» підтвердило повну, безумовну та беззаперечну згоду з усіма умовами закупівлі, визначеними у тендерній документації; ознайомлення та згоду з умовами договору про закупівлю.
За результатами процедури між Позивачем (Замовником) та Відповідачем (Підрядником) укладено Договір підряду №159/11 від 16.11.2023.
Відповідно до п. 1.1. Договору Підрядник взяв на себе зобов'язання своїми силами та засобами, на власний ризик виконати роботи і здати Замовнику об'єкт відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації та будівельними нормами та правилами відповідно до діючого законодавства в затверджений цим Договором термін, а Замовник зобов'язався надати Підряднику проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування договору, прийняти закінчений виконаний об'єкт і повністю оплатити вартість виконаних робіт та матеріалів.
Пунктом 1.2. Договору визначено, що предметом закупівлі є реконструкція 60 ДПРЧ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області за адресою: комплекс будівель та споруд №80 “п», м. Підгородне, Дніпровський район, Дніпропетровська область», інші завершальні будівельні роботи.
Пунктом 3.1. Договору сторони погодили, що ціна договору становить 1 466 054,72 грн., у тому числі ПДВ 244 342,45 грн. Ціна тверда. Відповідно до затверджених бюджетних призначень Замовника на 2023 рік, обсяг виконання робіт, що доручається Підряднику у 2023 році у вартісному виразі складає 1 466 054,72 грн. (п.3.1.).
У пункті 3.6. Договору сторони передбачили виключні випадки, за яких можуть змінюватися істотні умови Договору після його підписання, до яких підпунктом 4 пункту 3.6. віднесено продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо виконання робіт у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
За змістом п. 4.1., 4.2. Договору строки виконання робіт визначаються датою їх початку та закінчення. Невід'ємною частиною договору підряду є календарний план виконання робіт, в якому визначаються дати початку та закінчення всіх видів (етапів, комплексів) робіт, передбачених договором підряду. Строки виконання робіт по будівництву об'єкта: 20.12.2023 року.
Строки виконання робіт можуть переглядатися при наявності обставин, які перешкоджають виконанню робіт, що не залежать від Підрядника, зокрема, обставин непереборної сили, затримки виконання своїх зобов'язань Замовником, призупинення робіт не з вини Підрядника, зміна Замовником проектних рішень, що викликає зміну обсягів та складу робіт (п. 4.3. Договору).
Зміна строків виконання робіт оформляється додатковою угодою між замовником і Підрядником (п. 4.4. Договору).
Відповідно до п. 10.1 Договору фінансування робіт здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Зобов'язання сторін щодо фінансування визначаються положеннями Загальних умов.
В межах визначеного п. 4.2. Договору строку, Відповідач виконав підрядні роботи на загальну 830 696,88 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в № 1 від 06.12.2023 на суму 305 233,86 грн., та № 2 від 20.12.2023 на суму 525 463,02 грн.
29.12.2023 року сторони уклали Додаткову угоду №1 до Договору підряду №159/11 від 16.11.2023 року, якою в тому числі внесли зміни до п. 4.2. Договору, зокрема, продовжили строк виконання робіт по будівництву об'єкта до 30.06.2024 року.
Підставою для укладення додаткової угоди №1 сторони визначили підпункт 4 пункту 19 Постанови КМУ від 12.10.2022 року № 1178 та лист ТОВ “Альтернатива-Т» від 19.12.2023 за №19/12/2023 (а.с. 63), в якому Підрядником зазначено про необхідність продовження строків виконання робіт у зв'язку з введенням Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на території України воєнного стану та суттєвою мобілізацією співробітників ТОВ “Альтернатива-Т», що значно ускладнює ведення робіт у звичайному режимі та виконання зобов'язань по договору в обумовлені терміни.
25.03.2024 року сторони підписали Акт приймання виконаних будівельних робіт № 3, за змістом якого Відповідач передав, а Позивач прийняв роботи на суму 382 504,97 грн.
08.04.2024 року сторони уклали Додаткову угоду № 2 до Договору підряду №159/11 від 16.11.2023, якою строк закінчення виконання робіт по будівництву об'єкту визначено до 19.04.2024 року. Підставою укладення зазначеної додаткової угоди визначено підпункт 3 пункту 19 Постанови КМУ від 12.10.2022 № 1178.
Додатковою угодою № 3 від 11.04.2024 року, сторони дійшли згоди скасувати Додаткову угоду № 2, а також визначили строк закінчення будівельних робіт: 19.04.2024 року.
19.04.2024 року сторони підписали Акт приймання виконаних будівельних робіт № 4 на суму 192 759,58 грн. та Акт № 5 на суму 52 154,19 грн.
26.04.2024 року сторони уклали Додаткову угоду №4, якою скасували Додаткову угоду №3 та визначили строк виконання робіт до 25.04.2024.
Наступною додатковою угодою за № 5 від 29.04.2024 року, сторони скасували Додаткову угоду № 4.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що немайнова вимога прокурора про визнання недійсною додаткової угоди підлягає задоволенню в повному обсязі. Майнова вимога що стягнення неустойки підлягає задоволенню частково, шляхом стягнення з Відповідача на користь Позивача 21 695,48 грн. пені. В решті позову слід відмовити.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.
Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокурори звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі 8 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (надалі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива-Т" (надалі - Відповідач) в якому просить суд:
- визнати недійсною додаткову угоду №1 від 29.12.2023 року до Договору підряду №159/11 від 16.11.2023, укладену між 8 Державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області та Товариством з обмеженою відповідальністю “Альтернатива-Т»;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Альтернатива-Т» на користь 8 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області пеню у розмірі 21 943,03 грн.
Звертаючись з позовом до суду, Прокурор стверджує, що продовження строку виконання зобов'язань щодо виконання будівельних робіт згідно з Додатковою угодою №1 від 19.12.2023 року здійснено сторонами без належних підстав та з порушенням встановленого порядку, в зв'язку з чим, зазначена додаткова угода підлягає визнанню недійсною в судовому порядку.
Обґрунтовуючи позовні вимоги Прокурор зазначає, що Додаткова угода № 1 до Договору укладена за відсутності документального підтвердження об'єктивних обставин для продовження строку виконання робіт за договором, у зв'язку з чим наявні підстави до визнання її недійсною відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України та стягнення з Відповідача пені за порушення строків виконання підрядних робіт.
Відповідач проти задоволення заявлених вимог заперечує, посилаючись на те, що продовження строку виконання робіт було обумовлено дією форс-мажорних обставини, що викликані введенням в Україна воєнного стану згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року та суттєвою мобілізацією співробітників Відповідача, що значно ускладнило ведення робіт у звичайному режимі та виконання зобов'язань по договору в обумовлені терміни.
Предметом доказування у справі відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Предметом доказування в даній справі є встановлення обставин укладення між позивачем та відповідачем додаткової угоди № 1 до договору підряду №159/11 від 16.11.2023, наявність/відсутність підстав для визнання її недійсною, стягнення пені з підрядника за порушення строків виконання робіт.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Правовідносини, що виникли між сторонами на підставі договору, відповідно до ч. 2 ст. 4, ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України є господарськими зобов'язаннями, тому згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 175, абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до цих правовідносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір підряду №159/11 від 16.11.2023 є договором будівельного підряду, до якого необхідно застосовувати відповідні положення Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
На підставі ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Аналогічні положення містяться у ст. 318 Господарського кодексу України.
Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Судом встановлено, що договір, додаткова угода № 1 до якого є предметом розгляду в даній справі, укладений за результатами проведення відкритих торгів, з огляду на що на спірні правовідносини розповсюджуються приписи Закону України «Про публічні закупівлі», який визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад.
Необхідно зазначити, що правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначаються Законом України "Про публічні закупівлі".
Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції (преамбула).
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Згідно з частиною першою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною другою статті 180 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Згідно з частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Верховний Суд у постанові від 27.02.2024 у справі № 927/863/23 зазначив, що оскільки факт укладення договору за загальним правилом пов'язується з досягненням сторонами згоди з усіх істотних умов, важливим є визначення, які умови належать до числа істотних.
Істотними слід вважати умови, які є необхідними і достатніми для укладення договору. Перелік істотних умов безпосередньо залежить від виду конкретного договору.
Істотною умовою договору у всіх без винятку випадках є умова про предмет договору.
Істотними умовами також є умови, що прямо визначені в якості істотних нормами чинного законодавства, або хоча й не визначені прямо, однак є необхідними для договорів певного виду.
Крім того, істотними умовами є будь-які інші умови, відносно яких має бути досягнута згода на вимогу будь-якої сторони, тобто такі умови, за відсутності яких сторона, яка на них наполягає, не бажає укладати відповідний договір.
Частиною третьою статті 180 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Вказана норма визначає, що предмет, ціна та строк дії договору є істотними умовами, які сторони повинні погодити при укладенні договору. Тобто це правило є загальним у всіх без винятків випадках.
У даному випадку для визначення, які викладені у спірному договорі умови належать до числа істотних, потрібно послуговуватись не лише загальним правилом про істотні умови договору (частина третя статті 180 Господарського кодексу України), а й враховувати, чи є необхідною та чи інша умова для договорів певного виду, чи є умова, відносно якої має бути досягнута згода на вимогу будь-якої сторони тощо.
Частиною четвертою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на дату підписання Договору підряду №159/11 від 16.11.2023 сторонами погоджені всі істотні умови: предмет, ціна та строк дії договору.
У спірному Договорі сторони погодили строк виконання робіт по будівництву об'єкта: 20.12.2023 року.
Додатковою угодою № 1 від 29.12.2023 до вищевказаного Договору внесено зміни, зокрема, в частині продовження строку виконання робіт до 30.06.2024.
Згідно зі статтями 509, 526 Цивільного кодексу України, статтями 173, 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик. Юридична особа самостійно розраховує ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймає рішення про вчинення чи утримання від таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво.
Таким чином, відповідач як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, підписуючи з позивачем договір підряду (укладений відповідно до відкритих торгів), усвідомлював, що кінцевою датою виконання робіт є дата, визначена сторонами у спірному договорі, з огляду на що повинен був розумно оцінити цю обставину, з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов'язання у погоджені сторонами строки. Тобто відповідач, підписавши договір, погодив усі його істотні умови, зокрема, щодо кінцевої дати виконання будівельних робіт.
Із зазначеного вище та системного тлумачення наведених норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що в даному випадку визначена сторонами у договорі така умова як строк виконання робіт є істотною умовою договору про закупівлю.
Згідно з частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Правові та економічні засади здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг визначені Законом України "Про публічні закупівлі", норми якого є спеціальними та визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, і їх потрібно застосовувати переважно щодо норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, які визначають загальну процедуру внесення змін до договору (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 926/3421/22).
Особливості укладання договору про закупівлю та внесення змін до нього врегульовано у статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", яка містить загальне правило, що істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю (пункт 4 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі").
Вказана норма передбачає можливість внесення змін до договору про закупівлю (зміна істотних умов) щодо продовження строку виконання зобов'язань у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження (див. постанови Верховного Суду від 05.09.2018 у справі № 910/21806/17, від 06.06.2023 у справі №910/21100/21).
Отже, під час дії спірного договору сторони могли змінити таку істотну умову як строк виконання зобов'язань (строк виконання робіт/надання послуг з поточного ремонту) шляхом його продовження, однак виключно лише за наявності виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження (схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2024 у справі № 907/811/21).
Так, підставою для укладення додаткової угоди №1 сторони визначили підпункт 4 пункту 19 Постанови КМУ від 12.10.2022 року № 1178 та лист ТОВ “Альтернатива-Т» від 19.12.2023 за №19/12/2023 (а.с. 63), в якому Підрядником зазначено про необхідність продовження строків виконання робіт у зв'язку з введенням Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на території України воєнного стану та суттєвою мобілізацією співробітників ТОВ “Альтернатива-Т», що значно ускладнює ведення робіт у звичайному режимі та виконання зобов'язань по договору в обумовлені терміни.
Апеляційний суд зауважує, що відповідно до п. 18 особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі, у тому числі за результатами електронного аукціону.
ТОВ «Альтернатива-Т» під час участі в закупівлі подано тендерну пропозицію, відповідно до якої товариство погодилося з основними умовами договору про закупівлю, з тим що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, окрім випадків, встановлених законодавством, та у разі визначення переможцем процедури закупівлі взяло на себе зобов'язання виконати усі умови, передбачені договором.
Згідно з п. 19 особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою КМУ від 12.10.2022 за №1178, істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, в тому числі, продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Відповідач, підписуючи договір, джерелом фінансування якого є бюджетні кошти, зі встановленим строком виконання, мав оцінити можливість вчасного виконання договору, ризики та негативні наслідки для себе та контрагента по договору у зв'язку з невиконанням зобов'язань в строк. Юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому, укладаючи договір з вказаним строком виконання, відповідач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов'язання з надання послуг та відповідно об'єктивно оцінити можливість виконання такого зобов'язання у вказаний строк.
Укладаючи договір, ТОВ «Альтернатива-Т» засвідчило можливість виконання будівельних робіт у термін визначений договором до 20.12.2023, усвідомлювало особливості їх виконання, та погодилось з відповідальністю за порушення строків виконання зобов'язань.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 30.04.2024 у справі № 927/782/23.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон України «Про публічні закупівлі» не містить виключень з цього правила (постанови Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 від 18.01.2022 у справі № 910/15786/21).
При цьому закон пов'язує можливість внесення змін до договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин (відповідна позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах у справах № 911/537/19, № 916/1921/18, №926/708/18, № 910/5573/19, від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20).
Тобто, будь-яке внесення змін до істотних умов договору розуміється законодавцем не як правило, а як виняткова, виключна ситуація, зумовлена непередбачуваними для сторін під час укладення договору обставинами.
Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що на час укладення Договору підряду в листопаді 2023 року військова агресія російської федерації проти України фактично тривала більше року, а отже, зазначений факт не являвся істотною зміною обставин та не міг бути підставою для зміни істотних умов договору за Додатковою угодою № 1 від 29.12.2023 року.
Що стосується посилання на суттєву мобілізацію співробітників підприємства Відповідача, то зазначені доводи не підтверджені жодними доказами, а ні на час укладення спірної додаткової угоди, а ні під час вирішення даного пору в суді.
Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що у даному випадку для укладення 29.12.2023 Додаткової угоди №1 до Договору підряду №159/11 була відсутня істотна зміна обставин у розумінні ст. 652 ЦК України.
Також, слід зазначити, що за умовами п. 4.3. Договору строки виконання робіт можуть переглядатися при наявності обставин, які перешкоджають виконанню робіт, що не залежать від Підрядника, зокрема, обставин непереборної сили.
Згідно з п. 12.2. Договору сторони не несуть відповідальності за порушення своїх зобов'язань за Договором, якщо воно сталося не з їх вини. Сторона вважається невинною, якщо вона доведе, що вжила всіх заходів, які залежали від неї, для належного виконання зобов'язання. У разі порушення зобов'язань за договором підряду можуть настати такі правові наслідки: зміна умов договору підряду; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Як передбачено п.п. 13.1.-13.2. Договору Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за Договором, якщо воно є наслідком непереборної сили, що не залежить від волі сторони (форс-мажор): стихійне лихо, землетрус, повінь, пожежа, революція, надзвичайний стан, відсутність бюджетного фінансування. Сторона, для якої виникла неможливість виконання зобов'язання виконання обов'язків внаслідок форс-мажору обставин, повинна в триденний термін сповістити письмово про це іншу сторону та підтвердити настання обставин непереборної сили документом компетентного органу. В протилежному випадку така сторона позбавляється права посилання на форс-мажор як підставу звільнення від відповідальності.
Таким чином, умовами Договору було встановлено перелік форс-мажорних обставин, наявність яких в обов'язковому порядку має бути підтвердженою у відповідності до Закону України «Про торгово промислові палати в України».
Статтею 3 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що торгово-промислові палати створюються з метою сприяння розвиткові народного господарства та національної економіки, її інтеграції у світову господарську систему, формуванню сучасних промислової, фінансової і торговельної інфраструктур, створенню сприятливих умов для підприємницької діяльності, всебічному розвиткові усіх видів підприємництва, не заборонених законодавством України, науково-технічних і торговельних зв'язків між українськими підприємцями та підприємцями зарубіжних країн.
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» та деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 15.07.2014 № 40(3) (у редакції рішення Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5), далі - Регламент).
Згідно з ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
На підставі ст. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Отже, по кожному окремому договору сторони повинні отримати сертифікат про форс-мажорні обставини. При цьому за загальним правилом, форс-мажор не звільняє від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.
Якщо буде доведено, що порушення зобов'язання відбулось у зв'язку з непереборними обставинами (наприклад, у зв'язку з руйнуванням приміщень, неможливістю доставити товар на певну територію, знищенням майна і т.д.) сторона буде звільнена від відповідальності. Якщо таких обставин сторона довести не зможе, то буде нести відповідальність на загальних засадах.
ТОВ “Альтернатива-Т» не повідомляло 8 ДПРЗ про наявність форс-мажорних обставин або обставин непереборної сили
А оскільки на дати укладання додаткової угоди № 1 від 29.12.2023 не було документально підтвердженого настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), що зумовило би необхідність та правомірність продовження строків виконання будівельних робіт за договором підряду №159/11 від 16.11.2023, сторони вказаного договору внесли до нього зміни шляхом укладання оспорюваної додаткової угоди безпідставно.
Пунктом 3 Особливостей визначено, що Замовники, що зобов'язані здійснювати публічні закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до Закону, проводять закупівлі з урахуванням цих особливостей та з дотриманням принципів здійснення публічних закупівель, визначених Законом.
Статтею 5 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачені основні принципи здійснення публічних закупівель, а саме: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.
Передбачені Законом України «Про публічні закупівлі» процедури закупівель визначені з метою забезпечення добросовісної конкуренції серед учасників, досягнення економії та ефективності, а тому базуються на таких принципах. Максимальна економія публічних коштів та ефективність їх використання забезпечується шляхом конкурентного визначення постачальника товарів і послуг, виконання робіт.
Дії сторін Договору щодо необґрунтованого продовження строку виконання робіт шляхом укладення Додаткової угоди № 1 суперечать меті Закону України «Про публічні закупівлі». Зокрема, такі дії нівелюють інститут публічних закупівель, як засіб забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвитку добросовісної конкуренції.
Таким чином, укладення додаткової угоди про продовження строків виконання зобов'язань, жодним чином не відповідає принципам добросовісної конкуренції серед учасників, максимальної економії та ефективності.
Укладення оспорюваної додаткової угоди до Договору щодо продовження строків виконання робіт по Договору за відсутності для цього документально підтверджених об'єктивних обставин, у т.ч. обставин непереборної сили, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.
А можливість зміни строків виконання робіт внаслідок недобросовісних дій сторін договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону України «Про публічні закупівлі».
Аналогічна за змістом правова позиція міститься у постановах Верховного Суду, зокрема, від 15.03.2018 у справі № 910/4474/17, від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, від 16.04.2019 у справі № 915/346/18, від 25.06.2019 у справі № 913/308/1812, від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18, від 23.01.2020 у справі № 907/788/18, від 01.06.2020 у справі №913/368/19,від 19.08.2020 у справі № 923/449/18, від 19.08.2020 у справі № 925/47/19, від 09.09.2020 у справі № 921/524/18.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.
За ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Зміст правочину не може суперечити, зокрема, інтересам держави і суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України). Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту (див. постанову Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 577/5321/17).
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин), ст. 215 ЦК України.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЦК України актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.
Зокрема, відповідно до вимог ст. 215 ЦК України, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, частинами першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу є підставою недійсності правочину.
Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Встановивши, що оспорювані додаткові угоди укладені всупереч приписам закону (зокрема, вимогам п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині визнання їх недійсними є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
В свою чергу, в апеляційній скарзі зазначено, що у спірних правовідносинах, відсутнє порушення зобов'язань з боку Підрядника, та вина Підрядника, що виключає його відповідальність за договором, та задоволення позовних вимог. Скаржник зазначає, що додаткова угода № 5 від 29.04.2024 року до Договору в силу приписів ст. 204 ЦК України є правомірною, та такою що змінює строк виконання робіт по договору в п. 4.2. та виключає його застосування, з огляду на положення пунктів 2,3,4 Додаткової угоди №5. Таким чином, вище викладене свідчить про непорушення Відповідачем умов Договору, та безпідставне стягнення судом пені у розмірі 21 695,48 гривень. Визнання судом недійсною додаткової угоди №1 від 29.12.2023 до Договору підряду №159/11 від 16.11.2023 не виключає обов'язкового застосування судом чинних положень Договору з урахуванням змін за Додатковою угодою №5, що виключає стягнення пені з відповідача в силу положень Договору, та відсутності вини відповідача в порушенні строків виконання робіт за договором;
Водночас, як передбачено п. 4.2. Договору відповідач мав виконати роботи в строк до 20.12.2023 року
Суд акцентує увагу на тому, що до моменту укладення Додаткової угоди № 1 від 29.12.2023 всі будівельні роботи мали вже бути завершені.
Подальша пролонгація строків виконання робіт за Додатковою угодою № 5 здійснена з урахуванням нового кінцевого терміну, який встановлювався Додатковою угодою № 1, що була визнана в судовому порядку недійсною.
В силу положень статей 216, 236 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Щодо аргументів скаржника про те, що порушення строків виконання робіт шляхом укладення Додаткової угоди №1 до Договору сталося з вини Замовника, зміни до договору за Додатковою угодою №1 укладені внаслідок затримки фінансування витрат Замовника.
Як свідчать матеріали справи, заборгованість 8 ДПРЗ перед Відповідачем за виконані роботи у розмірі 73 302,74 грн виникла у зв'язку з тим, що ТОВ “Альтернатива-Т» не до кінця виконала свої зобов'язання, що унеможливлює ведення в експлуатацію об'єкта, а саме: “Реконструкція 60 ДПРЧ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області, за адресою: комплекс будівель та споруд №80 “п», м. Підгородне, Дніпровський район, Дніпропетровська область» Коригування, за договором підряду 159/11 від 16.11.2023р., що підтверджується відповіддю на лист ТОВ “Альтернатива-Т» за вих. №49-801-3526/49-807 від 03.10.2024р.
При цьому згідно з п. 19 Постанови КМУ від 27.12.2001р. №1764 “Про затвердження Порядку державного фінансування капітального будівництва» проміжні платежі за виконані роботи були здійснені в межах 95% від загальної вартості за останнім договором. Кінцеві розрахунки мають бути здійснені після реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.
Необхідно зазначити, що відповідач, підписуючи договір, джерелом фінансування якого є бюджетні кошти, зі встановленим строком виконання, мав оцінити можливість належного проведення робіт, ризики та негативні наслідки для себе та контрагента по договору у зв'язку з невиконанням зобов'язань в строк.
Юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому, укладаючи договір з вказаним строком виконання, відповідач-1 повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов'язання з надання послуг та відповідно об'єктивно оцінити можливість виконання такого зобов'язання у вказаний строк.
Укладаючи договір, ТОВ «Альтернатива-Т» засвідчило можливість виконання будівельних робіт у термін визначений договором, усвідомлювало усі ризики та погодилось з відповідальністю за порушення строків зобов'язань.
У зв'язку з визнанням недійсною додаткової угоди № 1, якою сторони змінили істотні умови договору щодо строку виконання робіт, відповідно до чинних умов п. 4.2. Договору, Відповідач мав виконати роботи до 20.12.2023 року.
На підставі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами абз. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до положень статті 549 Цивільного кодексу України за своєю правовою природою, неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов'язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як визначено у ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 12.8. Договору обумовлено, що у випадку порушення терміну виконання робіт з вини Підрядника Підрядник сплачує Замовникові пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми не виконаних робіт за кожен день затримки.
За порушення строків виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань прокурор просить стягнути з ТОВ «Альтернатива-Т» пеню за загальний період прострочення виконання підрядних робіт з 21.12.2023 року по 19.04.2024 року в сумі 21 943,03 грн.
Як встановлено судом, Додатковими угодами № 2, № 3, № 4, кожна з яких була чинна протягом відповідного періоду часу починаючи з 08.04.2024 року, сторони дійшли згоди продовжити строк завершення робіт до 19.04.2024 року.
Зважаючи на те, що зазначені вище додаткові угоди не визнані судом недійсними та є правомірними в силу приписів ст. 204 ЦК України, господарський суд дійшов мотивованого висновку, що період прострочення виконання зобов'язання з виконання підрядних робіт слід рахувати з 21.12.2023 року по 07.04.2024 року включно.
Судом перевірено наданий прокуратурою розрахунок з урахуванням визначених прокурором сум невиконаних робіт, в результаті чого встановлено, що загальна сума пені за період з 21.12.2023 по 07.04.2024 становить 21 695,48 грн.
Отже, судом першої інстанції правомірно частково задоволена вимога позивача про стягнення пені та присуджено її з відповідача в загальній сумі 21 695,48 гривень.
Водночас, у своїй апеляційній скарзі ТОВ «Альтернатива-Т» посилається на те, що у випадку звернення прокурора в інтересах держави з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним для держави як позивача, так і необхідність з'ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, можливості проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, обов'язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.
Колегія суддів зазначає, що предметом даного судового розгляду є вимоги про визнання недійсною саме додаткової угоди до Договору, якою продовжено строки виконання робіт, а не самого правочину в цілому.
При цьому позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Визначення предмета та підстав спору є правом позивача, у той час як встановлення обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії, заява № 48778/99).
Судом також враховано, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб'єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 06.02.2019 у справі № 522/12901/17-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28.01.2020 у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19.05.2020 у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 55).
Зважаючи на те, що укладення додаткових угод про продовження строків виконання зобов'язань, жодним чином не відповідає принципам максимальної економії та ефективності, а можливість зміни строків виконання робіт внаслідок недобросовісних дій сторін договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі», інтерес держави полягає у відновленні становища, що існувало до порушення та притягнення винної особи до відповідальності за несвоєчасне проведення робіт по здійсненій закупівлі.
До того ж, Замовник зацікавлений у отриманні результату робіт, які виконувалися Підрядником по об'єкту «Реконструкція 60ДПРЧ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області, за адресою: комплекс будівель та споруд № 80 «п» м. Підгородне, Дніпровський район, Дніпропетровська область». Коригування», що свідчить про відсутність необхідності оскарження Договору підряду №159/11 від 16.11.2023 в цілому та застосування відповідних наслідків його недійсності.
Підсумовуючи усе вищевикладене, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і обставини, надав їх належну правову оцінку.
Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено.
З огляду на що, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені ним в апеляційній скарзі, свого підтвердження не знайшли, не спростовують мотивів та висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим, відхиляються судом апеляційної інстанції, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2025.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на її заявника.
Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива-Т" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2025 у справі № 904/5564/24 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2025 у справі №904/5564/24 залишити без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтернатива-Т".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 05.11.2025
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя А.Є. Чередко