30 жовтня 2025 року м. Харків Справа № 905/1507/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Слободін М.М.
за участю секретаря Андерс О.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу стягувача-Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Альянсремтрактор" (вх. № 2111Д/2-8) на ухвалу господарського суду Донецької області від 23.09.2025 (постановлену у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Величко Н.В., повний текст складено 23.09.2025) у справі № 905/1507/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Альянсремтрактор", м. Нікополь Дніпропетровської області
до Державного підприємства "Добропіллявугілля-видобуток", м. Добропілля Донецької області
про стягнення 5226378,15 грн
Рішенням Господарського суду Донецької області від 17.02.2025 по справі № 905/1507/24 позовні вимоги задоволені повністю. Стягнуто з Державного підприємства "Добропіллявугілля-видобуток" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Альянсремтрактор" заборгованість за договором про закупівлю послуг від 02.11.2023 № 1203-23 в розмірі 5226378,15 грн, з яких: сума основного боргу - 4738344,00 грн, пеня - 296211,23 грн, 3% річних - 34178,22 грн, інфляційні втрати - 157644,70 грн, крім того відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 62716,54 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду Донецької області від 04.03.2025 у справі № 905/1507/24 стягнуто з Державного підприємства "Добропіллявугілля-видобуток" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Альянсремтрактор" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.
31.03.2025 Господарським суду Донецької області видані відповідні накази на примусове виконання рішення Господарського суду Донецької області від 17.02.2025 та додаткового рішення від 04.03.2025 у справі № 905/1507/24.
Стягувачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Альянсремтрактор" до Господарського суду Донецької області подано заяву від 05.08.2025 № 05-08-2/25 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, з додатками за переліком (вх.№ 5058/25 від 06.08.2025), в якій стягувач просив зобов'язати керівника (тимчасово виконуючого обов'язки керівника) Державного підприємства "Добропіллявугілля-видобуток" Радченко Ларису Василівну подати до суду звіт про виконання рішення Господарського суду Донецької області від 17.02.2025 та додаткового рішення від 04.03.2025 у справі № 905/1507/24, на підставі ст.ст. 326, 339, 345-1, 345-2 Господарського процесуального кодексу України.
В обґрунтування заяви позивач (стягувач) посилався на те, що виконавчі документи на примусове виконання рішення господарського суду від 17.02.2025 та додаткового рішення від 04.03.2025 у даній справі перебувають на виконанні в Добропільському відділі державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного межрегіонального управління Міністерства юстиції та станом на дату звернення з цією заявою заборгованість залишається непогашеною.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 18.08.2025 у справі № 905/1507/24 відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Альянсремтрактор" про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду (вх.№ 5058/25 від 06.08.2025), з тих підстав, що спірні правовідносини не відповідають критеріям, визначеним частиною 1 статті 345-1 Господарського процесуального кодексу України, які б могли слугувати підставою для задоволення заяви стягувача про зобов'язання боржника подати у встановлений судом строк звіту про виконання судового рішення у господарських справах.
Вказана ухвала суду сторонами не оскаржувалась та набрала законної сили.
21.08.2025 стягувач повторно звернувся до господарського суду із заявою № 21-08-2/25 про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі № 905/1507/24, з додатками за переліком (вх.№ 5359/25), додатково посилаючись на судову практику з даного приводу, а також ухвали господарського суду, якими аналогічні заяви задоволені.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 23.09.2025 у справі № 905/1507/24 визнано зловживанням процесуальними правами повторне подання позивачем (стягувачем) заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Альянсремтрактор" від 21.08.2025№ 21-08-2/25 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду (вх.№ 5359/25) залишено без розгляду.
Ухвала мотивована наявністю визначених частинами 2, 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України підстав для визнання дій позивача (стягувача) щодо повторного звернення з аналогічною заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду зловживанням процесуальними правами та залишення у зв'язку з цим такої заяви без розгляду, з огляду на те, що подана до суду 21.08.2025 заява позивача (стягувача) не містить посилання на нові підстави або обставини щодо необхідності встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, крім тих, які вже були зазначені ним в раніше поданій заяві ідентичного змісту, що розглянуті судом та відхилені в повному обсязі ухвалою від 18.08.2025 у даній справі.
Разом з цим суд послався на те, що згідно з правовою позицією, що сформована Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 09.12.2021 у справі №9901/235/20, зі змісту статті 345-1 ГПК України випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою, у той же час, перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення, зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов'язує боржника здійснити його виконання і у випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку ст. 345-1 ГПК України, тоді як звертаючись до суду з відповідною заявою стягувачем не надано жодних доказів, які свідчать про використання всіх передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів для забезпечення примусового виконання рішення суду першої інстанції від 17.02.2025 та додаткового рішення від 04.03.2025 у справі № 905/1507/24.
Стягувач-Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Альянсремтрактор" на зазначену ухвалу Господарського суду Донецької області від 23.09.2025 у справі № 905/1507/24 подало до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при її постановленні норм процесуального права, просить цю ухвалу скасувати та ухвалити судове рішення, яким задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Альянсремтрактор" від 21.08.2025 № 21-08-2/25 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду (вх.№ 5359/25).
В обгрунтування апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Альянсремтрактор" посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно визнав дії стягувача з повторного подання заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у даній справі зловживанням процесуальними правами, оскільки суд відмовив в задоволенні попередньої заяви стягувача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду з тих підстав, що спір у даній справі не належить до категорій спорів, у справах щодо яких ч. 1 ч. 1 статті 345-1 Господарського процесуального кодексу України передбачено можливість подання стягувачем до суду, що розглядав справу заяву про зобов'язання боржника подати у встановлений строк звіту про виконання судового рішення, не врахувавши при цьому того, що боржником у даній справі, який не виконує судове рішення, є державне підприємство, що відповідно до ч. 4 вказаної статті надавало стягувачу право на подання відповідної заяви незалежно від характеру спору, про що стягувач зазначив у вказаній заяві та з урахуванням чого ним й було подано повторну заяву про встановлення судового контролю із наголошенням у її тексті на її поданні у відповідності з положеннями ч. 4 статті 345-1 Господарського процесуального кодексу України, із долученням копій ухвал суду в інших справах, якими було задоволено заяви стягувачів про встановлення судового контролю на підставі ч. 4 статті 345-1 Господарського процесуального кодексу України у спорах, в яких боржником було державне підприємство.
Крім цього скаржник зазначив про те, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, що викладена в постанові від 09.12.2021 у справі №9901/235/20, яка стосувалась іншого питання, ніж те, що було предметом розгляду при постановленні оскаржуваної ухвали, а саме застосування положень статті 383 Кодексу адміністративного судочинства, якою врегульовано подання заяв про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень- відповідачем на виконання рішення суду.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 03.10.2025, для розгляду справи № 905/1507/24 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя-доповідач Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою стягувача -Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Альянсремтрактор" на ухвалу господарського суду Донецької області від 23.09.2025 у справі № 905/1507/24 та призначено її до розгляду в судове засідання з повідомленням сторін на 30.10.2025 о 14:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2025, у зв'язку з відпустками суддів Білоуосової Я.О. та Лакізи В.В., для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тарасова І.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Слободін М.М.
Представник стягувача в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу.
Боржник та Добропільський відділ державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного межрегіонального управління Міністерства юстиції, які належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, шляхом надсилання ухвали про відкриття апеляційного провадження до їх електронних кабінетів, в судове засідання не прибули, про причини неявки суд не повідомили, що відповідно до ч.1, п. 1 ч. 3 статті 202, ч. 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України є підставою для розгляду справи за їх відсутності.
Також боржник не скористався передбаченим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відсутність якого відповідно до ч. 3 цієї статті не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, що стосуються фактів, на які стягувач посилається в апеляційній скарзі, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, заслухавши пояснення представника стягувача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, зважаючи на наступне.
Предметом апеляційного оскарження у даному апеляційному провадженні є ухвала суду першої інстанції, якою залишено без розгляду заяву стягувача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду як таку, що подана із зловживанням процесуальними правами, у зв'язку з тим, що стягувачем раніше було подано аналогічну заяву, у задоволенні якої було відмовлено.
Відповідно до статті 345-1 Господарського процесукального кодексу України суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов'язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у господарських справах:
1) про захист ділової репутації;
2) що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції;
3) в інших спорах немайнового характеру.
Стягувач може звернутися до суду із заявою, передбаченою частиною першою цієї статті, в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження(частина 2).
У заяві обов'язково зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження(частина 3).
Якщо боржником, який не виконує судове рішення, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб'єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд за письмовою заявою стягувача та за умови відкриття виконавчого провадження зобов'язує такого боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення незалежно від характеру спору(частина 4).
Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина перша статті 2 ГПК України).
Разом з цим, відповідно до положень статей 2, 4, 14, 130, 191 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується, і ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Згідно з пунктом 5 частини п'ятої статті 13 Господарського процесуального кодексу України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 43 Господарського процесуального кодексу України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Частиною третьою статті 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
За частиною четвертою статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17).
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним (аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 12.08.2019 у справі № 905/945/18, від 16.10.2019 у справі № 906/936/18 та від 06.05.2021 у справі № 910/6116/20).
Зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа реалізує свої процесуальні права і вчиняє передбачені процесуальним законодавством процесуальні дії, але робить це на шкоду іншим особам, з метою, яка не співпадає з завданням господарського процесу, визначеним у статті 2 ГПК (справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави).
Вказана правова позиція щодо суті зловживання процесуальним правом викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17, від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17 та від 20.04.2023 у справі № 917/527/18.
Отже, залежно від конкретних обставин, суд може визнати зловживанням процесуальними правами повторне подання заяви з процесуальних питань, а критеріями визнання таких дій зловживанням процесуальними правами є їх вчинення не з метою реалізації певного процесуального права, а задля досягнення якихось сторонніх цілей, які виходять за межі дійсного змісту права особи.
З матеріалів справи вбачається, що підставами для відмови у задоволенні першої заяви стягувача про встановлення судового контролю в ухвалі від 18.08.2025 суд першої інстанції зазначив те, що спірні правовідносини не відповідають критеріям, визначеним частиною 1 статті 345-1 Господарського процесуального кодексу України, які б могли слугувати підставою для задоволення заяви стягувача про зобов'язання боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у господарських справах, оскільки спір у цій справі виник у зв'язку із порушенням відповідачем умов договору про закупівлю послуг № 1203-23 від 02.11.2023 в частині порядку та строків оплати вартості наданих послуг й, відповідно, рішення суду у цій справі не стосується захисту ділової репутації, рівно як не стосується відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, спір у цій справі має майновий характер.
Тобто суд виходив з того, що спір у даній справі не належить до категорій спорів, у справах щодо яких ч. 1 ч. 1 статті 345-1 Господарського процесуального кодексу України передбачено можливість подання стягувачем до суду, що розглядав справу, заяву про зобов'язання боржника подати у встановлений строк звіт про виконання судового рішення, у той час як спір у даній справі за своїм характером дійсно не належить до переліку спорів, зазначених вказаною частиною статті.
Разом з цим положення частини 4 зазначеної статті наділяють стягувача правом подати заяву про зобов'язання боржника подати у встановлений строк звіт про виконання судового рішення незалежно від характеру спору, в разі, якщо боржником, який не виконує судове рішення, є підприємство державного або комунального сектору економіки, що має місце у даному випадку, оскільки боржником у даній справі є Державне підприємство «Добропіллявугіллівидобуток», тобто суб'єкт господарювання, організаційно-правова форма якого передбачає його створення та діяльність на основі державної власності, а його засновником та органом управління за даними Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців є орган державної влади -Міністерство енергетики України.
В першій заяви про встановлення судового контролю від 05.08.2025 вх. № 5058/25 стягувач прямо зазначив, що оскільки боржник є державним підприємством, а також про те, що враховуючи наявність відкритих виконавчих проваджень з виконання наказів у даній справі, відсутність доказів виконання боржником рішення суду, керуючись ч. 4 статті 345-1 Господарського процесуального кодексу України він просить зобов'язати керівника (тимчасово виконуючого обов'язки керівника) боржника ОСОБА_1 подати до суду звіт про виконання рішення Господарського суду Донецької області від 17.02.2025 та додаткового рішення Господарського суду Донецької області від 04.03.2025 у справі № 905/1507/24
Відмовляючи у задоволенні вказаної заяви , суд першої інстанції в ухвалі від 18.08.2025 послався лише на невідповідність спору у даній справі за своїм характером критеріям, визначеним частиною 1 статті 345-1 Господарського процесуального кодексу України, не надавши будь-якої оцінки щодо відповідності цього спору критеріям, визначеним ч. 4 цієї статті, з урахуванням чого скаржником 21.08.2025 й було подано повторну заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду (вх.№ 5359/25) із наголошенням в її тексті на тому, що її подано у відповідності з положеннями ч. 4 статті 345-1 Господарського процесуального кодексу України із долученням до неї копій ухвали Господарського суду Київської області від 05.05.2025 у справі № 911/2168/23 та ухвали Господарського суду Донецької області від 12.08.2025 у справі № 905/1508/24, якими було задоволено заяви стягувачів про встановлення судового контролю на підставі ч. 4 статті 345-1 Господарського процесуального кодексу України у спорах, в яких боржником було державне підприємство, зокрема у справі № 905/1508/24 стягувачем та боржником є ті самі юридичні особи, що і у даній справі.
При цьому в обгрунтування повторної заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду стягувач наголошує на тому, що заборгованість за рішенням суду залишається непогашеною станом на день подання відповідної заяви, тобто станом на 21.08.2025 , що свідчить про те, що ця заява не є тотожньою за підставами із раніш поданою стягувачем 05.08.2025 заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Вищенаведені обставин справи очевидно свідчать про те, що дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Альянсремтрактор" з подання повторної заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у даній справі були спрямовані саме на захист ним свого права стягувача у встановленій Господарським процесуальним кодексом України процесуальній формі, а не задля досягнення цілей, які виходять за межі дійсного змісту вказаного права, у зв'язку з чим суд першої інстанції безпідставно визнав оскаржуваною ухвалою такі дії зловживанням правом та залишив відповідну заяву без розгляду.
При цьому, як правомірно зазначено скаржником, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, що викладена в постанові від 09.12.2021 у справі №9901/235/20, яка стосувалась іншого питання, ніж те, що було предметом розгляду при постановленні оскаржуваної ухвали, а саме застосування положень статті 383 Кодексу адміністративного судочинства, якою врегульовано подання заяв про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень- відповідачем на виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 3 статті 271 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність), про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність), зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство (неплатоспроможність) без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Відповідно до статті 280 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Оскільки вищенаведені порушення норм процесуального права, допущені судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали призвели до помилкового висновку про наявність підстав для визнання дій стягувача щодо звернення із повторною заявою від 21.08.2025 за вх.№ 5359/25 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду зловживанням процесуальними правами та залишення у зв'язку з цим її без розгляду, що в свою чергу перешкоджає провадженню з розгляду відповідної заяви, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справу № 905/1507/24 слід передати на розгляд до Господарського суду Донецької області.
Разом з цим, скаржник у вимогах апеляційної скарги, окрім скасування оскаржуваної ухвали, всупереч наведеним положенням ст. 280 ГПК України, просить суд апеляційної інстанції замість направлення справи на розгляд суду першої інстанції, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його заяву від 21.08.2025 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, у зв'язку з чим така вимога задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Виходячи з наведеного та керуючись ст. 269, 271, п. 4 ч. 1 ч.1 статті 280, статтями 281, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Альянсремтрактор" задовольнити частково.
Ухвалу Господарського суду Донецької області від 23.09.2025 у справі № 905/1507/24 скасувати.
Справу № 905/1507/24 передати на розгляд до Господарського суду Донецької області.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 07.11.2025.
Головуючий суддя І.В. Тарасова
Суддя О.О. Крестьянінов
Суддя М.М. Слободін