ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"05" листопада 2025 р. Справа № 902/515/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Василишин А.Р.
судді Філіпова Т.Л.
судді Бучинська Г.Б.
секретар судового засідання Романець Х.В.
розглянувши у відкритому судовому матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛБК груп" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 29 вересня 2025 року по справі №902/515/25 (суддя Нешик О.С.)
час та місце постановлення ухвали: 29 вересня 2025 року; м. Вінниця, вул. Пирогова, 29
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Поділля"
до
Відповідача 1 Хмільницької міської ради
Відповідача 2 Фізичної особи-підприємця Кулик Світлани Миколаївни
Відповідача 3 Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області
Відповідача 4 Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛБК груп"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів:
Третя особа 1 Державного реєстратора Виконавчого комітету Хмільницької міської ради Горіленко Наталії Анатоліївни
Третя особа 2 Приватного нотаріуса Хмільницького районного нотаріального округу Саміляк О.П.
Третя особа 3 Фізичної особи Шквира Миколи Івановича
про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, земельних торгів, договорів купівлі-продажу та оренди земельної ділянки; скасування державної реєстрації та рішень державного реєстратора
за участю представників:
від Позивача - Чорнобровкіна Ю.В.;
від Відповідачів 1-4 та Третіх обіб 1-3 - не з'явилися.
22 квітня 2025 року до Господарського суду Вінницької області надійшла заява б/н від 22 квітня 2025 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Поділля" (надалі -Позивач) про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви.
Ухвалою суду першої інстанції від 22 квітня 2025 року заяву Позивача задоволено частково.
1 травня 2025 року до Господарського суду Вінницької області звернувся Позивач із позовом до Хмільницької міської ради (надалі - Відповідач 1), Фізичної особи-підприємця Кулик Світлани Миколаївни (надалі - Відповідач 2), Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (надалі - Відповідач 3) та Державного реєстратора Виконавчого комітету Хмільницької міської ради Горіленко Наталії Анатоліївни з такими позовними вимогами:
"1. Визнати недійсним рішення Відповідача 1 №856 від 1 жовтня 2021 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,9256 Га по вул.Курортна у м.Хмільнику";
2. Визнати недійсним рішення Відповідача 1 №1709 від 31 березня 2023 року "Про продаж земельної ділянки по вул. Курортна у м.Хмільнику";
3. Визнати недійсними земельні торги з продажу земельної ділянки площею 2,9256 Га, кадастровий номер 0510900000:00:004:1591, оформленні Протоколом про результати земельних торгів №LSE001-UA-20230807 від 14 вересня 2023 року;
4. Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 0510900000:00:004:1591 площею 2,9256 Га з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки.
5. Визнати недійсним Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 5 жовтня 2023 року, посвідчений приватним нотаріусом Хмільницького районного нотаріального округу Саміляк Оленою Павлівною; та скасувати рішення приватного нотаріуса Хмільницького районного нотаріального округу Саміляк Олени Павлівни, індексний номер №69603176 від 5 жовтня 2023 року, відповідно до якого 5 жовтня 2023 року зареєстровано право власності за Відповідачем 2, на земельну ділянку площею 2,9256 Га, кадастровий номер 0510900000:00:004:1591;
6. Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 0510900000:00:004:1755 площею 2,6807 Га з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки.
7. Скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Хмільницької міської ради Горіленко Наталії Анатоліївни, індексний номер №76815519 від 27 січня 2025 року, відповідно до якого 23 січня 2025 року зареєстровано право власності за Відповідачем 2, на земельну ділянку площею 2,6807 Га, кадастровий номер 0510900000:00:004:1755;
8. Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 0510900000:00:004:1754 площею 0,1997 Га з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки.
9. Скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Хмільницької міської ради Горіленко Наталії Анатоліївни, індексний номер №76816122 від 27 січня 2025 року, відповідно до якого 23 січня 2025 рку зареєстровано право власності за Відповідачем 2, на земельну ділянку площею 0,1997 Га, кадастровий номер 0510900000:00:004:1754;
10. Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 0510900000:00:004:1756 площею 0,0452 Га з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки.
11. Скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Хмільницької міської ради Горіленко Наталії Анатоліївни, індексний номер №76817547 від 27 січня 2025 року, відповідно до якого 23 січня 2025 року зареєстровано право власності за Відповідачем 2, на земельну ділянку площею 0,0452 Га, кадастровий номер 0510900000:00:004:1756;
12. Визнати недійсним Договір оренди земельної ділянки від 5 лютого 2025 року, укладений між Відповідачем 2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛБК груп"; та скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Хмільницької міської ради Горіленко Наталії Анатоліївни, індексний номер №77136712 від 10 лютого 2025 року, відповідно до якого 6 лютого 2025 року зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 0,0452 Га, кадастровий номер 0510900000:00:004:1756, за Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛБК груп";
13. Стягнути солідарно з Відповідача 2 та вВдповідача 1 на користь Позивача майнову шкоду у розмірі 7320186 грн 11 коп."
Ухвалою місцевого господарського суду від 6 травня 2025 року відкрито провадження в справі №902/515/25, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Вказаним судовим рішенням також роз'єднані позовні вимоги Позивача в справі №902/515/25 та виділено в самостійне провадження з присвоєнням окремого номеру справи - 902/602/25 позовні вимоги Позивача про солідарне стягнення з Відповідача 1 та Відпоідача 2 майнової шкоди в сумі 7320186 грн 11 коп..
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 17 червня 2025 року підготовче судове засідання було відкладено до 1 серпня 2025 року. Вказаним судовим рішенням також відкладено розгляд клопотань Позивача про залучення співвідповідача та третіх осіб, виключення учасника справи зі складу відповідачів.
Ухвалою суду першої інстанції від 25 серпня 2025 року залучено до участі в справі №902/515/25 співвідповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛБК груп" (надалі - Відповідач 4); виключено зі складу відповідачів Державного реєстратора Виконавчого комітету Хмільницької міської ради Горіленко Н. А; залучено до участі в справі №902/515/25 третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, - Державного реєстратора Виконавчого комітету Хмільницької міської ради Горіленко Н.А. (надалі - Третя особа 1), Приватного нотаріуса Хмільницького районного нотаріального округу Саміляк О.П. (надалі - Третя особа 2), Фізичну особу ОСОБА_1 (надалі - Третя особа 3).
За наслідками розгляду справи, 12 вересня 2025 року за заявою Відповідача 4 суд першої інстанції постановив ухвалу про розгляд справи №902/515/25 спочатку та призначив підготовче судове засідання на 7 жовтня 2025 року. Також місцевим господарським судом оголошена ухвала про відкладення розгляду заяви Позивача про призначення в справі №902/515/25 судової будівельно-технічної експертизи.
26 вересня 2025 року до суду надійшла заява Відповідача 4 підписана директором ОСОБА_2 , про відвід судді Нешик О.С. від розгляду справи №902/515/25.
В обґрунтування заявленого відводу заявник зазначив, що 8 квітня 2025 року Позивач подав заяву про забезпечення позову б/н від 7 квітня 2025 року, яка розподілена судді Шамшуріній М.В. з присвоєнням єдиного унікального номеру справи - №902/436/25 та була призначена до розгляду в судовому засіданні на 17 квітня 2025 року.
Водночас, 16 квітня 2025 року Позивач звернувся із заявою б/н від 16 квітня 2025 року про відкликання заяви про забезпечення позову, а 17 квітня 2025 року - із заявою про залишення без розгляду заяви про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 17 квітня 2025 року (суддя Шамшуріна М.В.) заява Позивача про забезпечення позову б/н від 7 квітня 2025 року залишена без розгляду.
Відповідач 4 зауважив, що 22 квітня 2025 року Позивач повторно подав "...однакову за змістом, що раніше..." заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви, яку розподілено судді Нешик О.С..
З позиції Відповідача 4: з однієї сторони, представник Позивача зловживав своїм правом на подання та відкликання заяв, з метою, щоб розподіл випав на суддю Нешик О.С., а, з другої сторони, суддя Нешик О.С., коли отримала заяву у своє провадження, то прийняла прохання Позивача як вкрай важливе і невідкладне, і ніби то демонструючи свою прихильність до Позивача негайно задовільнила заяву.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 29 вересня 2025 року визнано зловживанням процесуальними правами подання Відповідачем 4 заяви б/н від 26 веерсня 2025 року про відвід судді Нешик О.С. від розгляду справи №902/515/25. Заяву Відповідача 4 б/н від 26 веерсня 2025 року про відвід судді Нешик О.С. від розгляду справи №902/515/25 залишено без розгляду.
В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанії вказав, що оскільки заява Позивача про забезпечення позову б/н від 7 квітня 2025 року, яка розподілена судді Шамшуріній М.В., залишена без розгляду до подання позовної заяви в такій справі, наступна заява такого заявника про забезпечення позову б/н від 22 квітня 2025 року підлягала розподілу на загальних підставах. Водночас, як вказує місцевий господарський суд, в період повторного надходження заяви Позивача про забезпечення позову б/н від 22 квітня 2025 року суддя Шамшуріна М.В. перебувала у відпустці, то му заява була розподілена на загальних підставах.
Суд першої інстанції зазначив, що зміст іншої частини заяви Відповідача 4, зводиться до незгоди з процесуальним рішенням судді Нешик О.С., викладеним в ухвалі від 22 квітня 2025 року.
З огляду на наведені факти, місцевий господарський суд виснував, що заявлений Відповідачем 4 відвід судді Нешик О.С., мотивований надуманими твердженнями втручання в автоматизований розподіл та незгодою з процесуальними рішеннями судді, є завідомо безпідставним та поданим з метою перешкоджання розгляду цієї справи, затягування її вирішення.
Суд першої інстанції також констатував, що заява про відвід судді Нешик О.С. б/н від 26 вересня 2025 року подана Відповідачем 4 з порушенням строку, визначеного частиною 3 статті 38 ГПК України, за відсутності клопотання про його поновлення, зокрема, заявник не зазначав про перешкоди, які існували для подання цієї заяви, зокрема разом із заявою б/н від 11 вересня 2025 року про розгляд справи №902/515/25 спочатку.
Окрім того, місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі констаував, що в порядку частини 3 статті 43 ГПК України, вважає за необхідне визнати зловживанням процесуальними правами дії Відповідача 4 щодо заявлення завідомо безпідставного відводу та застосувати визначені вказаною норми Кодексу наслідки такого зловживання, а саме - залишити без розгляду заяву про відвід судді.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, Відповідач 4 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив суд скасувати ухвалу Господарського суду Вінницької області від 29 веерсня 2025 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідач 4 вказав, що в результаті прийняття суддею Нешик О.С. ухвали про забезпечення позову було накладено арешти, заборони та зобов'язання, що повністю припинило будь-яку діяльність Відповідача 2 та Відповідача 4. Наголошує, що останні понесли значні збитки, а їх діяльність була паралізована протягом шести місяців.
Що ж до затягування вирішення справи, то Відповідач 4 вказав, що дане не відповідає дійсності, адже заява про відвід подана 26 вересня 2025 року, а розгляд справи призначений на 7 жовтня 2025 року, тобто в суду було достатньо часу, щоб вирішити по суті заяву про відвід до судового розгляду справи.
Також, як вказав Відповідач 4, є безпідставною вказівка на те, що заява про відвід подана з метою перешкоджання розгляду справи (зокрема з'ясування питань згідно з переліком, визначеним частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України), адже Відповідач 4 ніяк не може перешкодити виконанню завдань підготовчого провадження.
Що ж до порушення строків подання відводу, то скаржника вказав, що ознайомившись з матеріалами справи, Відповідач 4 виявив, що суддя Нешик О.С. не може розглядати справу та підлягає відводу, з огляду на що і подав відповідну заяву.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 8 жовтня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача 4 на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 29 вересня 2025 року.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2025 року проведення підготовчих дій закінчено. Розгляд апеляційної скарги призначено на 5 листопада 2025 року об 15:15 год.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 3 листопада 2025 року задоволено заяву представника Позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
4 листопада 2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому з підстав, наведених у даному відзиві, Позивач просив залишити оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач вказав, що в апеляційній скарзі Відповідач 4 зауважує, що 22 квітня 2025 року Господарським судом Вінницької області у складі судді Нешик О.С. постановлено ухвалу, якою задоволено заяву Позивача про забезпечення позову до подання позовної заяви в повному обсязі, проте дане твердження, на його переконання, не відповідає дійсності, оскільки така заява була задоволена частково та з дотриманням принципу забезпечення збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Позивач також зауважив, що Відповідач 4 також стверджує, що в результаті постановлення ухвали Господарського суду Вінницької області про забезпечення позову Відповідач 2 та Відповідач 4 припинили свою господарську діяльність внаслідок чого понесли збитки, наголошуючи, що до апеляційної скарги не долучено жодних доказів на підтвердження таких обставин.
В судове засідання від 5 листопада 2025 року представники Відповідачів 1-4 та Третіх осіб 1-3 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Водночас, суд не викликав учасників справи у судове засідання, відповідно до частини 1 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, що вказує на те, що ухвалою суду від 23 жовтня 2025 року явка сторін обов'язковою не визнавалась.
Разом з тим суд констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначено статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, що по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
В силу дії частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на що, колегія апеляційного господарського суду вбачає за можливим розглядати дану апеляційну скаргу без участі представників Відповідачів 1-4 та Третіх осіб 1-3.
В судовому засіданні від 5 листопада 2025 року представник Позивача просив залишити оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Представник вказав, що судом першої інстанції у складі судді Нешик О.С. постановлено ухвалу, якою задоволено заяву Позивача про забезпечення позову до подання позовної заяви в повному обсязі, проте вважає, що дане твердження не відповідає дійсності, оскільки така заява була задоволена частково та з дотриманням принципу забезпечення збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Представник Позивача вказав, що повторне звернення Позивача зумовлено зокрема тим, що Позивач мав намір подати всі наявні у нього докази які підтверджують обставини, якими останній обґрунтовує вимоги заяви про забезпечення та які не були подані разом із заявою про забезпечення позову від 8 квітня 2025 року, а також з остаточним формулюванням способу захисту та вимог позовної заяви. Представник зауважив, що Відповідач 4 також стверджує, що в результаті постановлення ухвали Господарського суду Вінницької області про забезпечення позову Відповідач 2 та Відповідач 4 припинили свою господарську діяльність внаслідок чого понесли збитки. Водночас наголосив, що жодних доказів на підтвердження таких обставин Відповідач 4 не надав.
Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши зміст оскаржуваної ухвали, колегія суддів доходить всиновку про закриття апеляційного провадження, з огляду на наступне.
Стаття 129 Конституції України визначає одними з основних засад судочинства законність та забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.
Таким чином, звернення до суду здійснюється у формі, порядку, випадках та особами, передбаченими процесуальним законом. Звернення у справах інших осіб у всіх випадках, а учасників процесу - поза випадками, передбаченими процесуальним законом, розгляду судами не підлягають.
Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваною ухвалою визнано зловживанням процесуальними правами подання Відповідачем 4 заяви б/н від 26 веерсня 2025 року про відвід судді Нешик О.С. від розгляду справи №902/515/25. Заяву Відповідача 4 б/н від 26 веерсня 2025 року про відвід судді Нешик О.С. від розгляду справи №902/515/25 залишено без розгляду (а.м.о. 48-52).
За приписами частини 2 статті 254 Господасрького процесуального кодексу України ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Як вбачається з апеляційної скарги, Відповідач 4 не погоджується з постановленою ухвалою суду першої інстанції, якою залишено без розгляду заяву про відвід, в той же час зі змісту апеляційної скарги не прослідковується доводів щодо висновку суду відображеного в пункті 1 резолютивної частини ухвали (визнано зловживання процесуальними правами подання Відповідачем 4 заяви про відвід судді).
В той же час судова колегія наголошує, що ухвала суду першої інстанції, якою вирішено процесуальні (процедурні) питання, пов'язані з рухом справи, не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції. Заперечення щодо такої ухвали відповідно до приписів частини 3 статті 255 Господарського процесуального кодексу України мають розглядатися судом при оскарженні судового рішення, яке підлягає оскарженню в апеляційному порядку (схожі висновки наведені також в постанові Верховного Суду від 27 січня 2022 у справі № 910/14747/21, від 20 грудня 2022 року в справі №914/4080/21).
Таким чином, скаржником оскаржується ухвала (залишення без розгляду заяви Відповідача 4 про відвід судді), яка відповідно до частини 1 статті 255 Господарського процесуального України не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, а в силу частини 3 наведеної статті, заперечення скаржника на таку ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Відповідно до пункту 8 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із принципів господарського судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Аналогічні положення закріплено у частині 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.
За приписами статті 264 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо:
1) після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги;
2) після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати;
3) після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Втім, хоча стаття 264 Господарського процесуального кодексу України не містить такої підстави для закриття провадження, як помилково відкрите апеляційне провадження, однак згідно усталеної практики, яка викладена у чисельних постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (зокрема: від 8 січня 2019 року в справі №922/1906/18, від 13 серпня 2019 року в справі №5002-17/2743-2009, від 20 серпня 2019 року в справі №910/1702/15-г, від 5 листопада 2019 року в справі №926/767-б/15, від 29 квітня 2020 року в справі №917/1185/18, від 25 лютого 2021 року в справі №15/81, від 26 лютого 2021 року в справі №29/5005/6381/2011, від 11 травня 2023 року в справі №908/1324/21) в цьому випадку процесуально правильними є дії суду апеляційної інстанції щодо закриття апеляційного провадження, оскільки суд апеляційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини.
Застосування цього процесуального запобіжника задля дотримання принципу юридичної визначеності узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях неодноразово зауважував, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги (рішення у справі "Мушта проти України" від 18 листопада 2010 року, "Принц Ліхтенштейну ГансАдамс II проти Німеччини" від 12 листопада 2001 року, "Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії" від 19 грудня 1997 року та інші).
Колегія суду при цьому враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року в справі №761/10509/17 (провадження № 14-53цс19) сформулювала правову позицію, згідно з якою якщо касаційна скарга прийнята до провадження суду касаційної інстанції помилково, тому у зв'язку з цим касаційне провадження у справі належить закрити.
У подальшому, усі вищенаведені правові висновки були також застосовані у постанові Верховного Суду від 30 квітня 2025 року у справі №2-562/2003, згідно якої підтверджено попередню усталену судову практику щодо можливості закриття апеляційного провадження, як такого, що було помилково відкрито.
З урахуванням наведеного, оскільки судом апеляційної інстанції відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача 4 на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 29 вересня 2025 року, якою визнано зловживанням процесуальними правами подання Відповідачем 4 заяви б/н від 26 веерсня 2025 року про відвід судді Нешик О.С. від розгляду справи №902/515/25 та заяву Відповідача 4 б/н від 26 веерсня 2025 року про відвід судді Нешик О.С. від розгляду справи №902/515/25 залишено без розгляду, яка не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду (враховуючи також те, що апеляційна скарга не містить доводів та заперечень в частині визнання зловживанням Відповідачем 4 процесуальними правами, які проявилися в поданні заяви про відвід судді Нешик О.С.), колегія суддів виснує, що таке провадження підлягає закриттю, як помилково відкрите.
Подібні за змістом висновки щодо закриття провадження як помилково відкритого викладені, зокрема в ухвалах Верховного Суду від 29 грудня 2020 року у справі №826/10834/14, від 30 червня 2020 року у справі №320/2127/18, у постановах Верховного Суду від 26 лютого 2021 року у справі №29/5005/6381/2011 та у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі №333/7816/14-ц.
Підсумовуючи усе опсиане вище колегія суддів виснує, що хоча стаття 264 Господарського процесуального кодексу України не містить такої підстави для закриття провадження, як помилково відкрите провадження на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, однак в цьому випадку процесуально правильними є дії суду апеляційної інстанції саме щодо закриття апеляційного провадження, оскільки апеляційне провадження у цій справі було відкрите з перегляду ухвали, що не підлягала апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, і в разі апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суд апеляційної інстанції буде діяти не як «суд встановлений законом» в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини. Відтак апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача 4 на ухвалу місцевого господарського суду від 29 вересня 2025 року по справі №902/515/25 підялгає закриттю.
Керуючись статтями 52, 234, 235, 264 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛБК груп" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 29 вересня 2025 року по справі №902/515/25 - закрити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку, визначеному статтями 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
3. Матеріали оскарження по справі №902/515/25 повернути Господарському суду Вінницької області.
Повний текст ухвали виготовлено 7 листопада 2025 року.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Бучинська Г.Б.