ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
06 листопада 2025 року м. ОдесаСправа № 916/4494/15
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів: Діброви Г.І.,
Принцевської Н.М.,
розглянувши без повідомлення учасників заяви суддів-членів колегії: Діброви Г.І. та Принцевської Н.М. про самовідвід в апеляційному провадженні за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Одеської області
від 10 липня 2025 року (повний текст складено 11.07.2025)
у справі № 916/4494/15
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Яхт-клуб "Одеса-2009" (на теперішній час - Товариство з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ"),
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"
про визнання чинним договору оренди
На розгляді Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів - Діброви Г.І., Принцевської Н.М. перебуває апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.07.2025 у справі №916/4494/15 про відмову у роз'яснення рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2015 у даній справі.
05.11.2025 представник ТОВ «Морський клуб ТЦФ» - Бондаренко Т.А. подала до суду заяви про відвід суддів: Савицького Я.Ф., Діброви Г.І., Принцевської Н.М. від розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.07.2025 у справі №916/4494/15.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.11.2025 у задоволенні вказаної заяви представника ТОВ «Морський клуб ТЦФ» - Бондаренко Т.А. про відвід суддів Савицького Я.Ф., Діброви Г.І., Принцевської Н.М., з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України - відмовлено.
Разом з тим, 06.11.2025 суддя-член колегії Діброва Г.І. та суддя-член колегії Принцевська Н.М. подали заяви про самовідвід від розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.07.2025 у справі №916/4494/15, яка обґрунтована наступним.
Судді Діброва Г.І. та Принцевська Н.М. були залучені у якості 3-х осіб до участі у справу №420/1247/20, яка розглядалась Одеським окружним адміністративним судом, за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, за участю третьої особи, яка не заявляла самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ «Морської клуб ТЦФ», за участю третіх осіб, які не заявляли самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Південно-західного апеляційного господарського суду, суддів: Ярош Алли Іванівни, судді Дібрової Галини Іванівни, судді Принцевської Наталі Миколаївни, про визнання протиправним невжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина, зобов'язання вжити заходів загального характеру для припинення порушення прав, стягнення моральної шкоди, зобов'язання виставити солідарні регресивні вимоги.
Зазначені обставини, як вважають судді Діброви Г.І. та судді Принцевської Н.М., можуть вплинути на думку як учасників даного процесу, так і сторонніх спостерігачів, яким може вдатись, що судді за даних обставин не здатні винести неупередженого рішення, тобто, їх подальша участь у розгляді даної справи може викликати сумнів у неупередженості та об'єктивності останніх.
У контексті наведеного судова колегія зазначає, що задля дотримання вказаними суддями морально-етичних принципів поведінки судді та задля того, аби навіть у стороннього спостерігача не виникло будь-яких сумнівів при розгляді даної справи, слід задовольнити заяву судді Діброви Г.І. та заяву судді Принцевської Н.М. про самовідвід від розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.07.2025 у даній справі.
Так, у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 № 2006/23, зазначено, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя дотримується незалежної позиції як щодо суспільства в цілому, так і щодо конкретних сторін судової справи, в якій він повинен винести рішення. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді (пункти 1.2, 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів).
Згідно з висновком Венеційської Комісії від 11.12.2020 №1012/2020 для суддів важливим є не лише діяти неупереджено, а й доносити до громадськості сприйняття неупередженості.
Інститут відводу (самовідводу) є однією з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Самовідвід дає змогу виключити найменшу підозру в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть якщо насправді такої зацікавленості немає, оскільки пріоритетною тут є суспільна довіра до суду.
Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Як зазначив Європейський суд у справі "Мироненко і Мартенко проти України" (рішення від 10.12.2009 року), наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), рішення від 24.021993 року, серія A, №255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява №33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10.06.1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38).
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 43).
Право кожного на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом закріплено у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У своєму рішенні по справі "Фельдман проти України" Європейський суд з прав людини порушенням ст. 6 Конвенції визнав незабезпечення суддею достатніх гарантій для виключення будь-якого розумного сумніву з приводу його безсторонності (див. рішення у справі "Фельдман проти України", заяви №76556/01 та 38779/04, рішення від 08.04.2010 року, п. 97).
Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у справі "Газета "Україна-центр" проти України" (рішення від 15.07.2010 року), навіть зовнішні прояви відсутності безсторонності без їх об'єктивного обгрунтування можуть бути важливими або, іншими словами, "правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться" (див. рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), від 26.10.1984 року, п. 26). На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти в громадськість (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" (Castillo Algar v. Spain), від 28.10.1998 року, п. 45, Reports of Judgments and Decisions, 1998-VIII).
Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді, що схвалені резолюцією № 2006/23 Схвалено Резолюцією Економічноїта Соціальної Ради ООН 27.07.2006 року, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливо винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.
Основним завданням суду, як органу державної влади, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Вимогами Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судді повинні своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства (пункт 1 частини 5 статті 55 цього закону).
Правила етичної поведінки судді, затверджені в Кодексі суддівської етики, кореспондуються з зазначеними вимогами закону. Зокрема, суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, суддя може заявити самовідвід якщо є обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
За положеннями ч. 1 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
З огляду на вищевикладене, з метою недопущення виникнення у учасників судового процесу та стороннього спостерігача будь-яких сумнівів щодо об'єктивності та неупередженості суддів, для забезпечення достатніх гарантій на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом, з метою недопущення порушень вимог Закону України "Про судоустрій і статус суддів", присяги судді, забезпечення довіри до судової влади в Україні, належного здійснення правосуддя та створення найбільш сприятливих умов для здійснення апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Одеської області від 10.07.2025 у справі №916/4494/15, які виключатимуть у всіх учасників справи будь-які, навіть найменші, сумніви щодо особистої безсторонності та неупередженості суддів Діброви Г.І. та Принцевської Н.М., колегія суддів дійшла висновку про задоволення заяв про самовідвід суддів-членів колегії: Діброви Г.І. та Принцевської Н.М.
Керуючись Законом України "Про судоустрій і статус суддів", положеннями Кодексу суддівської етики, статтями 35, 39, 232-236, 240, 281 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Заяву від 06.11.2025 судді-члена колегії Діброви Г.І. про самовідвід у справі №916/4494/15 та заяву від 06.11.2025 судді-члена колегії Принцевської Н.М. про самовідвід у справі №916/4494/15 задовольнити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Я.Ф. Савицький
Суддя Г.І. Діброва
Суддя Н.М. Принцевська