79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"27" жовтня 2025 р. Справа №907/1009/24
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий - суддя О.В. Зварич
судді Н.М. Кравчук
О.С. Скрипчук,
секретар судового засідання Р.А. Пишна,
розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідея М.І.К." б/н від 19.05.2025 року (вх. № 01-05/1496/25 від 19.05.2025 року)
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.04.2025 року (суддя П.Д.Пригуза; повне рішення складено 29.04.2025 року)
у справі № 907/1009/24
за позовом: керівника Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідея М.І.К." (надалі ТзОВ "Ідея М.І.К.")
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради
про визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва,
за участю:
від прокуратури: Рогожнікова Н.Б. (посвідчення №068775 від 01.03.2023 року);
від позивача (в режимі відеоконференції): Данканич А.Е. - адвокат (довіреність б/н від 08.08.2025 року);
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи (в режимі відеоконференції): Данканич А.Е. - адвокат (довіреність б/н від 08.08.2025 року),
Короткий зміст позовних вимог
28.11.2024 року керівник Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до ТзОВ "Ідея М.І.К." про визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем зареєстровано право власності на комунальне майно Ужгородської міської ради (автобусна зупинка по вул. Михайла Грушевського, 25), яке відповідно до довідки від 18.03.2024 року обліковується на балансі Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 03.12.2024 року у цій справі залучено до участі в справі Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради як третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 25.04.2025 року у справі №907/1009/24 задоволено позов керівника Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради. Визнано за територіальною громадою міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради (код ЄДРПОУ - 33868924) право власності на автозупинку в комплексі з торговим павільйоном, загальною площею 28.9 м. кв., розташовану за адресою: м. Ужгород, вул. Грушевського, 25Б (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2722741321100). Стягнуто з ТзОВ "Ідея М.І.К." сплачений судовий збір у розмірі 3775,00 грн на користь Закарпатської обласної прокуратури.
В оскарженому рішенні суд зазначив, що на підставі Положення про порядок будівництва та використання міських автозупинок-комплексів та відповідно до рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 25.04.2007 року №150 ТзОВ «Ідея М.І.К.» отримано дозвіл та здійснено облаштування тимчасової споруди автобусної зупинки в комплексі з торгівельним павільйоном в м. Ужгород по вул. Грушевського, 25; означену тимчасову споруду введено в експлуатацію відповідно до акту Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, затверджений рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради №329 від 20.08.2008 року; між сторонами у справі 01.06.2009 року укладено Договір №44 безкоштовного користування строком на 10 років автозупинкою-комплексом з торгівельним павільйоном в м. Ужгород по вул. Грушевського, 25, як тимчасовою спорудою, про що свідчить зокрема п. 2.4. означеного Договору та означена обставина вбачається зі змісту Положення.
Також судом першої інстанції вказано про те, що після закінчення строку дії Договору №44 від 01.06.2009 року між Департаментом та ТзОВ «Ідея М.І.К.» 31.08.2021 року укладено Договір оренди №1173/0 торгового павільйону автозупинки-комплексу в м. Ужгород по вул.Грушевського, 25 із констатацією в п. 2.2. означеного Договору територіальної громади м. Ужгород як власника об'єкта оренди та відсутності підстав для виникнення в Орендаря права власності на відповідний торговий павільйон автозупинки-комплексу.
З урахуванням наведеного суд прийшов до висновку, що відповідач усвідомлював та визнавав, що автозупинка - комплекс за адресою: м. Ужгород по вул. Грушевського, 25, є комунальною власністю та належить територіальній громаді м. Ужгород.
Місцевий господарський суд зазначив, що відповідач вчинив недобросовісно, та зареєстрував за собою право приватної власності на автозупинку - комплекс за адресою: м.Ужгород по вул. Грушевського, 25, використавши при цьому наявні в нього документи, та усвідомлюючи, що даний об'єкт є малою архітектурною формою та належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Ужгорода.
Суд першої інстанції констатував, що відповідачу у встановленому законом порядку не надавалася земельна ділянка для будівництва капітальної (не тимчасової) споруди, не видавався дозвіл на таке будівництво, а згаданий вище акт Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, що затверджений рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради №329 від 20.08.2008 року підтверджує введення спірного майна в експлуатацію саме як тимчасової споруди.
В оскарженому рішенні суд вказав про те, що саме по собі надання відповідачу земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:17:001:0471, площею 0,0122 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по вул. Михайла Грушевського в оренду відповідно до рішення Ужгородської міської ради від 03.02.2022 від №638 не впливає на кваліфікацію судом спірних правовідносин, позаяк усі дозвільні документи на будівництво спірного майна, які надавалися ТОВ «Ідея М.І.К.» з метою реєстрації права власності в 2023 році датовані 2008 роком та оформлялися в ході прийняття в експлуатацію автозупинки в комплексі з торговим павільйоном, які облаштовані відповідачем з метою отримання в безкоштовне користування терміном на 10 років на підставі Положення про порядок будівництва та використання міських автозупинок-комплексів та відповідно до рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 25.04.2007 за №150, а не в якості спорудження новоствореного об'єкта нерухомості на земельній ділянці, яка відведена для вказаних цілей.
Суд встановив, що за встановленими у справі обставинами, земельна ділянка, на якій розташовується автозупинка в комплексі з торговим павільйоном, загальною площею 28,9 м.кв. за адресою: м. Ужгород, вул. Грушевського, 25б належить на праві власності територіальній громаді міста Ужгорода, від імені якої повноваження власника здійснює Ужгородська міська рада.
На підставі вищевикладеного, та керуючись ч. 5 ст. 376 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції. Вважає оскаржуване рішення таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема зазначає, що суд першої інстанції порушив права сторін спору та норми процесуального закону, не надавши можливість підписати мирову угоду. Стверджує, що подані товариством документи для державної реєстрації узгоджуються з приписами законодавства і є підставою для реєстрації за особою права власності на новостворений об'єкт нерухомого майна. Вважає, що під час оформлення і реєстрації права власності на автозупинку в комплексі з торговим павільйоном площею 28,9 м.кв. по вул. Грушевського, 25 "Б" в м. Ужгороді товариство не порушило жодні приписи законодавства. Стверджує, що збудований товариством об'єкт відноситься до нерухомого майна і речові права на нього підлягають державній реєстрації. Вказує на те, що збудований товариством об'єкт нерухомого майна не містить ознак малої архітектурної форми, а тому віднесення його до цієї категорії лише за однією назвою «автозупинка-копмлекс» незаконне і неправильне. Скаржник зазначає, що збудована товариством автозупинка в комплексі з торговим павільйоном площею 28,9 м.кв. по вул. Грушевського, 25 "Б" в м. Ужгороді є окремим об'єктом нерухомого майна, до якого Ужгородська міська рада і Департамент не мають жодного відношення, а в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що на земельній ділянці за цією ж адресою існує мала архітектурна форма - автозупинка-комплекс. Просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.04.2025 року у справі №907/1009/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами скаржника. Вважає апеляційну скаргу безпідставною, а рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим. Зокрема зазначає, що з матеріалів справи не вбачається, що ТзОВ “Ідея М.І.К.» у встановленому законом порядку надавалася земельна ділянка для будівництва капітальної споруди та видавався дозвіл на таке будівництво. Вказує на те, що Ужгородська міська рада не реєструвала право власності на цей об'єкт оскільки відповідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на тимчасові (не капітальні споруди) не підлягають державній реєстрації. Звертає увагу суду на те, що весь період часу Ужгородська міська рада відкрито володіла даним майном та вважала себе власником даної тимчасової споруди, а відповідач визнавав право власності міської ради та вступав у договірні відносини з приводу оформлення права використання даного майна. Вважає, що внаслідок неправомірних дій відповідача, з власності територіальної громади міста вибула споруда автобусної зупинки-комплексу площею 27,0 кв.м. за адресою м. Ужгород вул. Грушевського (біля буд. 25). Просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.04.2025 року у справі №907/1009/24 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Прокурор подав відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з доводами скаржника. Вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим. Зокрема зазначає, що суд не порушив жодних вимог процесуального права, надавши відповідачу достатньо часу для примирення та ініціювання питання щодо укладення мирової угоди, разом з тим така угода не була укладена у наданий судом строк. Звертає увагу суду на те, що з матеріалів справи вбачається, що відповідачу у встановленому законом порядку не надавалася земельна ділянка для будівництва капітальної (не тимчасової) споруди, не видавався дозвіл на таке будівництво. Просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.04.2025 року у справі №907/1009/24 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
В судовому засіданні прокурор та представник позивача та третьої особи заперечили проти доводів скаржника з підстав, зазначених у відзивах на апеляційну скаргу.
Відповідач не забезпечив участі представників у судове засідання, про причини неявки не повідомив.
З'ясовуючи обставини про ознайомлення відповідача з датою, часом та місцем розгляду справи №907/1009/24, суд встановив таке.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 року у цій справі відкладено розгляд справи на 27.10.2025 року об 11 год 00 хв.
06.10.2025 року вказана ухвала доставлена до електронного кабінету відповідача, що підтверджується довідкою відповідального працівника суду.
Вищенаведеним підтверджується, що суд вчинив дії щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи №907/1009/24.
Враховуючи те, що суд не визнавав обов'язковою явку в судове засідання учасників справи, участь у судовому засіданні є правом, а не обов'язком учасника справи, тому відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто за відсутності відповідача.
Обставини справи
Як вбачається з наявних у справі копій документів, рішенням Ужгородської міської ради №894 від 28.02.2006 року було затверджено «Положення Про порядок будівництва та використання міських автозупинок-комплексів» (надалі Положення), відповідно до якого автозупинкою-комплексом є мала архітектурна форма, під дахом якої розміщений торгово-побутовий павільйон (кіоск), площею до 30 м.кв. та майданчик для очікування пасажирського транспорту. В автозупинку-комплекс входить прилягаюча автозупинка та її благоустрій в обсязі, визначеному архітектурно-планувальним завданням (АПЗ). Користувачем автозупинки-комплексу є фізична або юридична особа, яка фінансує будівництво автозупинки-комплексу та використовує його для здійснення підприємницької діяльності.
Відповідно до розділу «Умови будівництва автозупинки-комплексу, правова реєстрація» Положення визначено, що відповідне будівництво здійснюється за рахунок коштів інвестора, збудований об'єкт підлягає прийняттю в експлуатацію державною приймальною комісією, а його реєстрація за міською радою відбувається відповідно до рішення виконкому про прийняття автозупинки-комплексу в експлуатацію.
Положенням визначено також права користувача автозупинки-комплексу, за якими компенсацією витрат на будівництво є безкоштовне користування автозупинкою-комплексом терміном на 10 років, про що укладається відповідна угода з управлінням майнової політики міста після здачі автозупинки-комплексу в експлуатацію.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №150 від 25.04.2007 року «Про надання дозволів на будівництво автобусних зупинок» з метою приведення міських автобусних зупинок в належний стан та на підставі «Положення Про порядок будівництва та використання міських автозупинок-комплексів» Товариству з обмеженою відповідальністю «Ідея М.І.К.» надано дозвіл на облаштування автобусної зупинки в комплексі з торговим павільйоном по вул. Грушевського, 25 в м. Ужгород (п. 1.2. рішення №150 від 25.04.2007).
В матеріалах справи наявна копія заяви ТзОВ "Ідея М.І.К." до Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, зі змісту якої вбачається, що у 2009 році ТзОВ "Ідея М.І.К." з посиланням на рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №150 від 25.04.2007 року просило укласти договір безкоштовного користування автозупинкою-комплексом площею 27,0 м.кв. за адресою: м. Ужгород, вул. Грушевського, 25 для облаштування автобусної зупинки в комплексі з торговим павільйоном.
До вказаної заяви Товариством долучено, зокрема кошторис витрат на благоустрій міста за №5 від 28.05.2009 року, Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, затвердженого рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради №329 від 20.08.2008 року, згідно з яким державною приймальною комісією встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №150 від 25.04.2007 генеральним підрядником ПП «ВТВ-Буд» за завданням Замовника ТОВ «Ідея М.І.К.» в період з 26.07.2007 по 26.09.2008 виконано роботи з облаштування автобусної зупинки з торговим павільйоном по вул. Грушевського, 25; торгова площа об'єкта: 27 м.кв. Відповідно до означеного Акта державною приймальною комісією прийнято рішення про прийняття облаштованого відповідачем об'єкта автозупинки в експлуатацію.
01.06.2009 року між Департаментом міського господарства (сторона 1) та ТзОВ «Ідея М.І.К.» (сторона 2) укладено Договір безкоштовного користування автозупинкою-комплексом за №44.
За умовами п. 1.1. Сторона 1 на підставі рішень виконкому Ужгородської міської ради №150 від 25.04.2007 (про надання відповідачу права на облаштування автобусної зупинки в комплексі з торговим павільйоном) та №329 від 20.08.2008 (про затвердження Акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта) передає, а Сторона 2 приймає в безоплатне користування місце на облаштування автобусної зупинки в комплексі з торговим павільйоном площею 27,0 м.кв. по вул. Грушевського, 25.
За змістом п. 2.1. Договору №44 цей Договір укладається на термін 10 років. Після закінчення терміну дії договору Сторона 2 має переважне право на укладення договору оренди. У цьому разі Сторона 2 повинна повідомити письмово другу сторону про бажання щодо укладення договору оренди, не пізніше ніж за два місяці до закінчення договору безоплатного користування.
Відповідно до п. 2.2. Договору №44 у разі припинення або розірвання договору Сторона 2 зобов'язана повернути Стороні 1 місце для розміщення автостоянки-комплексу у належному стані.
При необхідності демонтажу або переміщення автозупинки-комплексу міська рада компенсує Стороні 2 витрати на спорудження або надає у користування рівноцінний об'єкт (п. 2.4. Договору №44).
Згідно з рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 24.05.2017 року за №148 «Про автобусні зупинки-комплекси» вирішено Департаменту міського господарства обліковувати на балансі зупинки-комплекси згідно з додатком (до якого за порядковим номером 41 включено автозупинку-комплекс по вул. Грушевського, 25, площею 27,0 м. кв.) та провести конкурси на право оренди встановлених автобусних зупинок-комплексів.
Згідно з довідкою Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради від 18.03.2024 року за №24.01-12/837 автобусна зупинки по вул. Михайла Грушевського, 25, площею 27 м. кв. обліковується на балансі Департаменту з первісною вартістю 249480,00 грн.
На підставі наказу Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради №199 від 16.07.2021 року «Про включення об'єкта до переліку Першого типу та оголошення аукціону» 10 серпня 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Національна електронна біржа» було проведено аукціон на право оренди торгового павільйону автозупинки-комплексу, площею 28,8 м.кв., розташованого за адресою: м. Ужгород, вул. Грушевського, (біля буд. №25), переможцем якого відповідно до протоколу проведення аукціону № LLE001-UA-20210720-16039 від 10.08.2021 року визначено ТзОВ «Ідея М.І.К».
31.08.2021 року між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (в подальшому зі зміненим на підставі рішення Ужгородської міської ради від 07.09.2021 №425 «Про реорганізацію виконавчих органів міської ради» найменуванням Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради), як Орендодавцем та ТзОВ «ІДЕЯ М.І.К.», як Орендарем було укладено Договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Ужгород за № 1173/0.
Згідно з пунктом 1.1 Договору №1173/0 Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування торговий павільйон автозупинки-комплексу площею 28,8 кв. м. за адресою: м. Ужгород, вул. Михайла Грушевського (біля буд. № 25) об'єкт оренди.
Відповідно до п. 2.1. Договору №1173/0 вступ Орендаря в користування майном настає з моменту підписання сторонами договору оренди та акта приймання-передачі.
Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у Орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається територіальна громада в особі Ужгородської міської ради, а Орендар користується ним протягом строку оренди (п. 2.2. Договору №1173/0).
Положеннями п. 3.1. Договору №1173/0 визначено, що Договір оренди укладається строком з 31.08.2021 року до 31.08.2026 року.
Згідно з Актом прийняття-передачі в оренду нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Ужгород від 31.08.2021 року на виконання умов Договору №1173/0 торговий павільйон автозупинки-комплексу площею 28,8 кв.м. за адресою: м. Ужгород, вул. Михайла Грушевського (біля буд. № 25) передано в оренду ТзОВ «Ідея М.І.К.».
Відповідно до поданого позивачем розрахунку заборгованості по орендній платі за Договором №1173/0 станом на 17.05.2024 вбачається, що відповідачем, як Орендарем до травня 2023 року сплачувалася орендна плата за користування об'єктом оренди за даним договором.
Рішенням XVI сесії VIII скликання Ужгородської міської ради від 03.02.2022 року №638 (пункт 1.4.) ТзОВ «Ідея М.І.К.» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0122 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по вул. Михайла Грушевського та передано її в оренду строком на 3 роки.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 08.11.2023 року у справі №907/545/23, залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 року та набрало законної сили 20.03.2024 року, визнано укладеним з дня набрання чинності рішенням суду договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:17:001:0471, площею 0,0122 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по вул. Михайла Грушевського, між Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради та ТзОВ «Ідея М.І.К.», в редакції зазначеній в п.2 резолютивної частини рішення суду.
Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки - 405559098 від 27.11.2024 року підтверджується реєстрація права оренди земельної ділянки (дата реєстрації: 24.09.2024 року) з кадастровим номером 2110100000:17:001:0471, площею 0,0122 га за ТзОВ "Ідея М.І.К" на підставі рішення суду, серія та номер 907/545/23, виданий 08.11.2023 року, видавник: Господарський суд Закарпатської області. Також із вказаної інформації з Державного реєстру вбачається, що власником земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:17:001:0471 є Ужгородська міська рада.
Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, номер інформаційної довідки - 405558844 від 27.11.2024 року підтверджується, що автозупинка в комплексі з торговим павільйоном, загальною площею 28.9 м. кв., яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, м. Ужгород, вул. Грушевського Михайла, буд. 25Б перебуває у приватній власності ТзОВ "Ідея М.І.К.", код ЄДРПОУ - 22072268. Право власності зареєстровано 17.04.2023 року державним реєстратором Виконавчого комітету Ужгородської міської ради на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67269155.
У графі «Документи, подані для державної реєстрації» зазначено наступні документи: технічний паспорт (витяг з ЄДЕССБ) серія та номер: ТІ01:6426-1775-9642-5535, виданий 02.05.2022, видавник: ЄДЕССБ; акт про прийняття об'єктів в експлуатацію, серія та номер: 887, виданий 20.08.2008, видавник: Інспекція ДАБК в Закарпатській області; документ, що підтверджує присвоєння закінченому будівництвом об'єкту адреси (витяг з ЄДЕССБ), серія та номер: AR01:9230-7921-7440-5557, виданий 12.04.2023, видавник: ЄДЕСББ.
Згідно з технічним паспортом на нежитлові приміщення від 02.05.2022 року, виконаного суб'єктом технічної інвентаризації: ФОП Вітер М.Я., витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва № ТІ01:6426-1775-9642-5535, виготовленого станом на 28.04.2022, зазначено технічні характеристики об'єкта нерухомості: автобусної зупинки в комплексі з торговим павільйоном загальна площа 28,9 м.кв., вид будівництва нове, конструктивні елементи: стіни шлакоблок, фундамент бетон, підлоги плитка, плитка ФЕМ, покриття бітумна черепиця.
З наданого витягу з Реєстру будівельної діяльності № ТІ01:6426-1775-9642-5535 від 02.05.2022 року вбачається, що суб'єктом технічної інвентаризації проводився вид технічної інвентаризації перед прийняттям в експлуатацію завершених будівництвом об'єктів, у тому числі після проведення реконструкції, капітального ремонту, технічного переоснащення, реставрації, щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт.
Як вбачається з витягу Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про присвоєння адреси Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва за № AR01:9230-7921-7440-5557 від 12.04.2023 року автозупинці-комплексу з торговим павільйоном присвоєно адресу: м. Ужгород, вул. Грушевського, 25б.
Крім того, з наданого суду позивачем висновку судового експерта Павлича О.В. від 01.08.2022 року за №0023/2022, виконаного на замовлення ТзОВ «Ідея М.І.К.» вбачається, що переміщення автобусної зупинки в комплексі з торговим павільйоном за адресою: вул. Грушевського, б/н, м. Ужгород, біля будинку №25 в просторі без її знецінення та зміни призначення неможливе.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 12.09.2024 року у справі №907/497/24, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 року, відмовлено повністю у задоволенні позовних вимог Ужгоороської міської ради та Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідея М.І.К.» про витребування з незаконного володіння товариства -відповідача автозупинки в комплексі з торговим павільйоном площею 28,9 м. кв. по вул.Грушевського, 25 «Б» в м.Ужгороді на користь територіальної громади міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради, і роз'яснено, що в даних спірних правовідносинах Ужгородська міська рада може подати позов про визнання права власності на спірний об'єкт нерухомості.
Ужгородська окружна прокуратура направляла Ужгородській міській раді повідомлення в порядку ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру" від 29.10.2024 року №07.53-107-8405ВИХ-24, в якому прокурор просив міську раду надати належним чином завірені копії усіх наявних документів щодо надання в користування ТзОВ "Ідея М.І.К." автозупинки в комплексі з торговим павільйоном площею 28.9 м. кв. по вул. Грушевського, 25 "Б" в м. Ужгороді, передання в оренду земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:17:001:0471 площею 0.0122 га і також докази перебування вказаної автозупинки на балансі Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради.
У відповідь Ужгородська міська рада направила прокурору лист від 14.11.2024 року №11220-24, яким долучила запитувані прокурором документи.
Надалі, 27.11.2024 року прокурор направив позивачу лист №07.53-107-9225ВИХ-24, в якому вказував, що Ужгородською окружною прокуратурою відповідно до ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прийнято рішення про звернення до Господарського суду Закарпатської області з позовом в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради до ТзОВ "Ідея М.І.К" про визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва, а саме на: автозупинку в комплексі з торговим павільйоном, загальною площею 28.9 м. кв., розташовану за адресою: м. Ужгород, вул. Грушевського, 25Б (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2722741321100) за територіальною громадою міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради.
Вищенаведені обставини стали підставою для звернення із вказаним позовом до суду.
Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Щодо представництва прокурором інтересів держави
Закон України «Про прокуратуру» визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.
У відповідності до абзацу 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Згідно з частинами 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У цій справі судом встановлено, що Ужгородською окружною прокуратурою направлялось Ужгородській міській раді повідомлення в порядку ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру" від 29.10.2024 року №07.53-107-8405ВИХ-24, згідно якого прокурор просив надати раду належним чином завірені копії усіх наявних документів щодо надання в користування ТзОВ "Ідея М.І.К." автозупинки в комплексі з торговим павільйоном площею 28.9 м. кв. по вул. Грушевського, 25 "Б" в м. Ужгороді, передання в оренду земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:17:001:0471 площею 0.0122 га і також докази перебування вказаної автозупинки на балансі Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради.
У відповідь Ужгородська міська рада направила прокурору лист від 14.11.2024 року №11220-24, яким долучила запитувані прокурором документи.
Надалі, 27.11.2024 року прокурор направив позивачу лист №07.53-107-9225ВИХ-24, в якому вказував, що Ужгородською окружною прокуратурою відповідно до ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прийнято рішення про звернення до Господарського суду Закарпатської області з позовом в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради до ТзОВ "Ідея М.І.К" про визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва, а саме на: автозупинку в комплексі з торговим павільйоном, загальною площею 28.9 м. кв., розташовану за адресою: м. Ужгород, вул.Грушевського, 25Б (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2722741321100) за територіальною громадою міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що керівник Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області дотримав вимоги статті 23 Закону України «Про прокуратуру», належним чином обґрунтував порушення інтересів держави в особі Ужгородської міської ради та необхідність їх захисту, чим спростовуються доводи апелянта щодо відсутності повноважень прокурора на звернення до суду із вказаним позовом.
Щодо суті спору
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Пунктом 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права.
У відповідності до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
За приписами частини 1 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
За змістом статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Згідно із частиною 1, 2 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
За положеннями частини 1 статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Відповідно до частини 3 статті 375 Цивільного кодексу України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Згідно із частиною 1, 2 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
За приписами частини 3-5 статті 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Отже, стаття 376 Цивільного кодексу України регулює поняття та порядок набуття права власності на самочинне будівництво.
Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Відповідно до частини 2, 4 статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 року №244 затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (надалі - Порядок).
Згідно із пунктом 1.3 Порядку тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
В оскарженому рішенні суд першої інстанції зазначив, що спірні правовідносини в даній справі мають свої особливості, оскільки, окрім вищезгаданих актів законодавства, правовідносини сторін регулюються нормами Положення про порядок будівництва та використання міських автозупинок-комплексів, затвердженого рішенням L сесії IV скликання Ужгородської міської ради №894 від 28.02.2006, що за своїм змістом та юридичною природою належить до актів органів місцевого самоврядування нормативно-правового характеру, прийняття яких передбачено статтею 59 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», і яке, в силу приписів частини 1 статті 73 цього ж Закону, частини 1 статті 144 Конституції України, є обов'язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території та покликався на правову позицію Верховного Суду від 07.08.2023 року у справі №440/7204/21.
Відповідно до вищевказаного Положення, під терміном «автозупинка-комплекс» слід розуміти малу архітектурну форму, під дахом якої розміщений торгово-побутовий павільйон (кіоск), площею до 30 кв.м., та майданчик для очікування пасажирського транспорту.
Умовами будівництва та правової реєстрації автозупинки-комплексу, за змістом Положення про порядок будівництва та використання міських автозупинок-комплексів, затвердженого рішенням L сесії IV скликання Ужгородської міської ради №894 від 28.02.2006, є: 1) термін будівництва 2 місяці з дня надання дозволу на виконання будівельних робіт інспекцією ДАБК; 2) термін будівництва, який не витриманий з поважних причин, продовжується рішенням виконкому на підставі поданої забудовником заяви; 3) здійснення будівництва за рахунок коштів інвестора; 4) прийняття в експлуатацію державною приймальною комісією; 5) реєстрація за міською радою відповідно до рішення виконкому про прийняття автозупинки-комплексу в експлуатацію.
Суд першої інстанції зазначив, що серед прав користувача автозупинки-комплексу приписи означеного Положення визначають, зокрема, компенсацію витрат на будівництво безкоштовне користування автозупинкою-комплексом терміном на 10 років, про що укладається відповідна угода з управлінням майнової політики міста після здачі автозупинки-комплексу в експлуатацію; пріоритетне право на укладення договору оренди після закінчення безкоштовного терміну користування.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №150 від 25.04.2007 року «Про надання дозволів на будівництво автобусних зупинок» з метою приведення міських автобусних зупинок в належний стан та на підставі «Положення Про порядок будівництва та використання міських автозупинок-комплексів» Товариству з обмеженою відповідальністю «Ідея М.І.К.» надано дозвіл на облаштування автобусної зупинки в комплексі з торговим павільйоном по вул. Грушевського, 25 в м. Ужгород (п. 1.2. рішення №150 від 25.04.2007).
01.06.2009 року між Департаментом міського господарства (сторона 1) та ТзОВ «Ідея М.І.К.» (сторона 2) укладено Договір безкоштовного користування автозупинкою-комплексом за №44.
За умовами п. 1.1. Сторона 1 на підставі рішень виконкому Ужгородської міської ради №150 від 25.04.2007 (про надання відповідачу права на облаштування автобусної зупинки в комплексі з торговим павільйоном) та №329 від 20.08.2008 (про затвердження Акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта) передає, а Сторона 2 приймає в безоплатне користування місце на облаштування автобусної зупинки в комплексі з торговим павільйоном площею 27,0 м.кв. по вул. Грушевського, 25.
В оскарженому рішенні суд зазначив, що акт Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, затверджений рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради №329 від 20.08.2008, технічний паспорт та технічна документація, виготовлені на замовлення відповідача, та які в подальшому подавалися ТОВ «Ідея М.І.К.» з метою реєстрації права власності на автозупинку-комплекс в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, свідчать про закінчення будівництвом та можливість експлуатації облаштованого ТОВ «Ідея М.І.К.» об'єкта в цілому, а саме, як автобусної зупинки в комплексі з торгівельним павільйоном, що відповідно до Положення про порядок будівництва та використання міських автозупинок-комплексів є малою архітектурною формою.
Також суд першої інстанції вказав на те, що відповідно до даних технічного паспорту на нежитлові приміщення від 02.05.2022, виконаного суб'єктом технічної інвентаризації: ФОП Вітер М.Я., об'єкт автобусна зупинка в комплексі з торговим павільйоном має загальну площу 28,9 м.кв. та складається з наступних елементів: конструктивні елементи: стіни шлакоблок, фундамент бетон, підлоги плитка, плитка ФЕМ, покриття бітумна черепиця.
У постанові Верховного Суду від 07.08.2023 року у справі №440/7204/21 зазначено, що капітальна будівля завжди тісно пов'язана із земельною ділянкою, на якій вона розташована, оскільки воно має фундаментну основу. Це означає, що капітальну будівлю не може бути без негативних наслідків для конструкції розібрано і переміщено, адже в даному випадку всій споруді буде завдано непоправної шкоди.
Про тимчасовий характер будівлі (споруди) може свідчити те, що така є тимчасовою збірно-розбірною будівлею, зведена (влаштована) без фундаменту, з недовговічного матеріалу, сезонного використання без утеплення основних огороджувальних конструкцій (навіси, палатки, кіоски, накриття, літні душі, вбиральні, теплиці, покриті поліетиленовою плівкою, тощо). Такі критерії тимчасовості споруди визначені у пункті 2 розділу ІІІ Інструкцію про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна.
Аналіз вищевикладених положень законодавства дає підстави для висновку визначити такі основні критерії, за якими здійснюється віднесення споруди до тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, а саме:- це невелика (площею до 30 кв. метрів) одноповерхова споруда; - може мати невелике (площею до 30 кв. метрів) приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон) або не мати такого приміщення; - виготовляється з полегшених збірно - розбірних конструкцій; - встановлюється тимчасово без улаштування фундаменту.
У цій справі суд встановив, що на підставі норм Положення про порядок будівництва та використання міських автозупинок-комплексів та відповідно до рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 25.04.2007 за №150: (1) ТзОВ «Ідея М.І.К.» отримано дозвіл та здійснено облаштування тимчасової споруди автобусної зупинки в комплексі з торгівельним павільйоном в м. Ужгород по вул. Грушевського, 25; (2) означену тимчасову споруду введено в експлуатацію відповідно до акту Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, затверджений рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради №329 від 20.08.2008 року; (3) між сторонами у справі 01.06.2009 укладено Договір №44 безкоштовного користування строком на 10 років автозупинкою-комплексом з торгівельним павільйоном в м. Ужгород по вул.Грушевського, 25, як тимчасовою спорудою, про що свідчить зокрема п. 2.4. означеного договору та означена обставина вбачається зі змісту Положення.
Судом встановлено, що після закінчення строку дії договору №44 31.08.2021 року між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (в подальшому зі зміненим на підставі рішення Ужгородської міської ради від 07.09.2021 №425 «Про реорганізацію виконавчих органів міської ради» найменуванням Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради), як Орендодавцем та ТзОВ «ІДЕЯ М.І.К.», як Орендарем було укладено Договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Ужгород за № 1173/0.
Згідно з пунктом 1.1 Договору №1173/0 Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування торговий павільйон автозупинки-комплексу площею 28,8 кв. м. за адресою: м. Ужгород, вул. Михайла Грушевського (біля буд. № 25) об'єкт оренди.
Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач цілком усвідомлював та визнавав, що автозупинка - комплекс за адресою: м. Ужгород по вул. Грушевського, 25, є комунальною власністю та належить територіальній громаді м. Ужгород.
Згідно з довідкою Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради від 18.03.2024 року за №24.01-12/837 автобусна зупинки по вул. Михайла Грушевського, 25, площею 27 м. кв. обліковується на балансі Департаменту з первісною вартістю 249480,00 грн.
Відповідно до поданого позивачем розрахунку заборгованості по орендній платі за Договором №1173/0 станом на 17.05.2024 вбачається, що відповідачем, як Орендарем до травня 2023 року сплачувалася орендна плата за користування об'єктом оренди за даним договором.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач вчинив недобросовісно, та зареєстрував за собою право приватної власності на автозупинку - комплекс за адресою: м.Ужгород по вул. Грушевського, 25, використавши при цьому наявні в нього документи, та усвідомлюючи, що даний об'єкт є малою архітектурною формою та належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Ужгорода.
Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, номер інформаційної довідки - 405558844 від 27.11.2024 року підтверджується, що автозупинка в комплексі з торговим павільйоном, загальною площею 28.9 м. кв., яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, м. Ужгород, вул. Грушевського Михайла, буд. 25Б перебуває у приватній власності ТзОВ "Ідея М.І.К.", код ЄДРПОУ - 22072268. Право власності зареєстровано 17.04.2023 року державним реєстратором Виконавчого комітету Ужгородської міської ради на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67269155.
Згідно із частиною 1 статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.
В оскарженому рішенні суд першої інстанції зазначив, що об'єкти нерухомого майна мають бути капітального типу, а не тимчасовими, що є характерним для малих архітектурних форм і тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, речові права на які, в силу ч. 4 ст. 5 вищевказаного Закону, не підлягають державній реєстрації, а згідно з актом Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, затвердженим рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради №329 від 20.08.2008, облаштування автобусної зупинки в комплексі з торгівельними павільйонами здійснювалося за розробленою архітектурно-планувальним бюро управління архітектури та містобудування м. Ужгород проектною документацією та погоджувалося відповідними державними органами і, зокрема, Ужгородською міською радою саме як автобусна зупинка в комплексі з двома торгівельними павільйонами, тобто в цілому.
Місцевий господарський суд констатував, що відповідачу у встановленому законом порядку не надавалася земельна ділянка для будівництва капітальної (не тимчасової) споруди, не видавався дозвіл на таке будівництво, а згаданий вище акт Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, що затверджений рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради №329 від 20.08.2008 року підтверджує введення спірного майна в експлуатацію саме як тимчасової споруди. Про це ж переконливо свідчить і зміст Положення про порядок будівництва та використання міських автозупинок-комплексів та рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 25.04.2007 за №150 в межах реалізації яких і виникли правовідносини між сторонами у справі, в тому числі й щодо введення спірного майна в експлуатацію як тимчасової споруди.
Зважаючи на норми законодавства, правову позицію Верховного Суду та встановлені у цій справі обставини, апеляційний господарський суд погоджується із наведеними висновками суду першої інстанції.
Колегія суддів зазначає, що надані позивачем докази, зокрема технічний паспорт на нежитлові приміщення від 02.05.2022, висновок експерта від 01.08.2022 №0023/2022 свідчать, що отримавши право на облаштування автозупинки-комплексу з торговим павільйоном як тимчасової споруди, в ході облаштування відповідної автозупинки-комплексу відповідачем фактично збудовано капітальну споруду з бетонним фундаментом, стінами, переміщення яких в просторі є неможливим без знецінення та втрати функціонального призначення, що за своєю технічною характеристикою та правовою природою є об'єктом нерухомого майна, на яке в подальшому ТОВ «Ідея М.І.К.» безпідставно зареєструвало право власності.
Як вбачається із сталої практики Верховного Суду, добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.
В оскарженому рішенні суд першої інстанції зазначив, що в даному випадку суперечливою, недобросовісною і такою, що не відповідає доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) слід вважати цілеспрямовану поведінку відповідача, який на підставі Положення про порядок будівництва та використання міських автозупинок-комплексів та відповідно до рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 25.04.2007 за №150 отримавши право облаштування автозупинки-комплексу з подальшою передачею її на 10 років в безкоштовне користування, визнаючи з 2007 року право комунальної власності на відповідну автозупинку-комплекс та уклавши в 2021 році договір оренди спірного майна з повторною констатацією його належності до комунальної власності територіальної громади міста Ужгород, фактично збудував капітальну споруду та використав дозвільні документи для облаштування тимчасової споруди (акт Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, затверджений рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради №329 від 20.08.2008 року) з протиправною метою - реєстрації права власності на спірне майно як новостворений об'єкт нерухомості.
Зважаючи на встановлені у цій справі обставини, колегія суддів вважає такий висновок обґрунтованим.
Також з урахуванням встановлених обставин суд першої інстанції правильно зазначив, що саме по собі надання відповідачу земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:17:001:0471, площею 0,0122 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по вул. Михайла Грушевського в оренду відповідно до рішення Ужгородської міської ради від 03.02.2022 від №638 не впливає на кваліфікацію судом спірних правовідносин, позаяк усі дозвільні документи на будівництво спірного майна, які надавалися ТОВ «Ідея М.І.К.» з метою реєстрації права власності в 2023 році датовані 2008 роком та оформлялися в ході прийняття в експлуатацію автозупинки в комплексі з торговим павільйоном, які облаштовані відповідачем з метою отримання в безкоштовне користування терміном на 10 років на підставі Положення про порядок будівництва та використання міських автозупинок-комплексів та відповідно до рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 25.04.2007 за №150, а не в якості спорудження новоствореного об'єкту нерухомості на земельній ділянці, яка відведена для вказаних цілей.
Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки - 405559098 від 27.11.2024 року власником земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:17:001:0471 є Ужгородська міська рада.
Знаходження на земельній ділянці одного власника об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (пункт 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18).
Враховуючи встановлені обставини, вказані норми та практику Верховного Суду апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.
Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 ЦК України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна.
Вище зазначалось, зокрема, про те, що відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на важливість принципуsolo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства. Згідно з вказаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття.
Крім того, не допускається набуття права власності на споруджені об'єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об'єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 року у справі №923/196/20).
Сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності (див. пункт 123 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)).
Державна реєстрація права власності не породжує права власності, в силу державної реєстрації право власності не виникає, вона визначає лише момент, з якого право власності виникає, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.
Факт набуття права власності має передувати державній реєстрації, оскільки юридичний зміст державної реєстрації полягає у визнанні і підтвердженні державою цього факту.
Колегія суддів погоджується з мотивами, наведеними в оскарженому рішенні, про те, що ТзОВ «Ідея М.І.К.» не доведено підстав, з яких Товариство стало власником спірної автозупинки, оскільки, окрім державної реєстрації права власності (яка не може породжувати відповідне право) усі наявні в справі докази свідчать, що у відповідача були відсутні як дозвільні документи на спорудження відповідного об'єкта нерухомості, так і відведена для означених цілей земельна ділянка комунальної власності, що в розумінні наведених вище положень цивільного законодавства, практики їх застосування свідчить про самочинність будівництва відповідачем автозупинки в комплексі з торговим павільйоном, загальною площею 28,9 м.кв. за адресою: м. Ужгород, вул. Грушевського, 25б. Відтак, суд констатував, що відповідач вчинив самочинне будівництво, без наявності відповідних дозвільних документів та на земельній ділянці, яка не була відведена йому для такого будівництва.
Місцевий господарський суд правомірно виснував, що наслідком означених дій стала ситуація, коли за відповідачем зареєстровано право власності на комунальне майно Ужгородської міської ради (автобусна зупинка по вул. Михайла Грушевського, 25), яке відповідно до довідки від 18.03.2024 за №24.01-12/837 обліковується на балансі Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради.
Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч.1,2 ст.376 ЦК України).
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частини 3-5 статті 376 Цивільного кодексу України).
Формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож, як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила таке будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті (пункти 6.31-6.33 постанови від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13; пункти 53-56 постанови від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц; пункт 46 постанови від 20.07.2022 у справі № 923/196/20).
Тобто, відповідно до приписів частин третьої та п'ятої статті 376 ЦК України як особа, що здійснила самочинне будівництво, так і власник земельної ділянки, на якій здійснили самочинне будівництво, можуть набути самочинно збудоване майно у власність. Однак для цього їм необхідно дотримуватись чіткого алгоритму дій, передбаченого в зазначеній статті.
Якщо нерухоме майно є самочинним будівництвом, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно у будь-який інший спосіб, окрім визначеного статтею 376 ЦК України (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка його побудувала, або за власником земельної ділянки), є такою, що не відповідає вимогам цієї статті. Можливість настання інших правових наслідків, ніж передбачені статтею 376 ЦК України, як у випадку самочинного будівництва, здійсненого власником земельної ділянки, так і у випадку самочинного будівництва, здійсненого іншою особою на чужій земельній ділянці, виключається.
Отже, враховуючи встановлені у справі №907/1009/24 обставини, наведені норми матеріального права та практику Верховного Суду, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов прокурора, посилаючись на ч.5 ст. 376 Цивільного кодексу України, та визнав за територіальною громадою міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради (код ЄДРПОУ - 33868924) право власності на автозупинку в комплексі з торговим павільйоном, загальною площею 28.9 м. кв., розташовану за адресою: м. Ужгород, вул. Грушевського, 25Б (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2722741321100).
Стосовно доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції права сторін спору на укладення мирової угоди.
Відповідно до частини 1-3 статті 192 Господарського процесуального кодексу України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії.
Отже, процесуальний закон надає право сторонам у справі врегулювати спір за допомогою укладення мирової угоди.
Як видно з матеріалів справи № 907/1009/24, 20.03.2025 року відповідач подав до суду першої інстанції заяву (вх.№02.3.1-02/2724/25 від 20.03.2025 року), в якій просив відкласти розгляд справи з метою надання сторонам строку для примирення і можливого укладення мирової угоди.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.03.2025 року розгляд справи було відкладено на 08.04.2025 року на 15:30 год. з метою сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ГПК України.
07.04.2025 року позивач подав до суду першої інстанції заяву (вх.№02.3.1-02/3277/25 від 08.04.2025 року), в якій просив відкласти розгляд справи, покликаючись на те, що між сторонами досягнуто домовленості щодо вирішення спору у добровільному порядку і підготовлено проєкт мирової угоди, який був наданий до вказаної заяви та вказав, що сторони не встигли підписати мирову угоду.
В ухвалі Господарського суду Закарпатської області від 08.04.2025 року у цій справі суд зазначив, що надані відповідачем до справи докази та пояснення свідчать про те, що станом на 08.04.2025 відповідач не звертався офіційно (письмово) до позивача з пропозицією щодо укладання мирової угоди. Зволікання та інша процесуальна поведінка відповідача є неналежною, вказує лише на затягування питання розгляду справи по суті.
Попри це, суд ухвалою від 08.04.2025 року відклав розгляд справи на 24.04.2025 року на 16:30 год, вчергове сприяючи учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ГПК України.
З аналізу матеріалів справи слідує, що станом на дату ухвалення судового рішення, яке оскаржується, сторони не звертались до суду першої інстанції із заявою про затвердження мирової угоди.
Апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що процес затвердження мирової угоди повинен супроводжуватись офіційним зверненням до сторони у справі, що свідчить про дійсний намір сторони, яка пропонує укласти мирову угоду, на укладення такої угоди.
Відсутність доказів із офіційним зверненням про затвердження мирової угоди у цій справі місцевим господарським судом правильно оцінено як неналежну поведінку відповідача, яка вказує на затягування розгляду справи по суті.
Зважаючи на вищенаведені мотиви, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції права сторін спору на укладення мирової угоди у справі № 907/1009/24 не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.
Отже, зважаючи на наведені у цій постанові мотиви, встановивши обставини справи та оцінивши доводи апелянта, колегія судів приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, із з'ясуванням усіх обставин, що мають значення для справи.
За наслідками апеляційного перегляду оскарженого судового рішення судова колегія констатує, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, наведених в рішенні Господарського суду Закарпатської області від 25.04.2025 року у справі №907/1009/24.
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Суд першої інстанції встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, ухвалив законне, обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись, ст. ст. 86, 197, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідея М.І.К." б/н від 19.05.2025 року (вх. № 01-05/1496/25 від 19.05.2025 року) залишити без задоволення, рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.04.2025 року у справі №907/1009/24 - без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
Справу повернути в Господарський суд Закарпатської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя О.В. Зварич
Суддя Н.М. Кравчук
Суддя О.С. Скрипчук