Житомирський апеляційний суд
Справа №296/9149/25 Головуючий у 1-й інст. Анциборенко Н. М.
Категорія 57 Доповідач Талько О. Б.
09 жовтня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Талько О.Б.,
суддів Коломієць О.С., Григорусь Н.Й.,
за участю секретаря Антоневської В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 296/9149/25 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів і відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 19 серпня 2025 року, постановлену під головуванням судді Анциборенко Н. М.,-
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому зазначила, що Виконавчий комітет Житомирської міської ради порушив вимоги законодавства, про що, на її думку, свідчить невідповідність затвердженого плану зонування території від 04.04.2017 №579 району по вулиці Маликова та провулку 1-му Винокурному, Генеральному плану м. Житомира від 30.11.2016 № 454 району по вулиці Маликова та провулку 1-му Винокурному, так як на плані зонування відсутнє зазначення зон, які є в наявності на Генеральному плані. Також ОСОБА_1 зазначила, що існує невідповідність умовних призначень території в Генеральному плані, оскільки умовне призначення території на плані зонування- це зона мішаної багатоповерхової забудови та громадської забудови, а умовне призначення даної території на Генеральному плані - території житлової багатоповерхової забудови; громадські центри ( згідно експлікації до генерального плану - це магазин, торгівельний комплекс « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який працює 30 років); заклади освіти (згідно експлікації до генерального плану - це дитячий дошкільний заклад, який працює 30 років); об'єкти транспорту (згідно експлікації до генерального плану - це гаражі, які збудовані 30 років тому); садибна житлова забудова.
Вважає, виконавчий комітет порушив вимоги законодавства, прийняшвни наступні рішення: рішення від 21.06.2012 №400, яким надано дозвіл на розробку проєкту із землеустрою об'єктам транспорту (гаражі) на площі 1,20 га; рішення від 28.05.2003 №193, яким передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,0903 га , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , під садівництво; рішення від 28.05.2003 № 193, яким передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,10000 га, під житлове будівництво, що за адресою: АДРЕСА_1 , однак, дана територія вважається садибна.
Також вважає, що Виконавчий комітет Житомирської міської ради порушує законодавство незаконною відмовою зазначити на плані зонування території фактичну забудову території АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_3 , яка повністю забудована одноповерховими будівлями.
Таким чином, просила суд стягнути з відповідача 100000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 19 серпня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі та одночасно роз'яснено позивачці, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Зокрема, зазначає, що суд безпідставно обмежив її у доступі до правосуддя та позбавив можливості захистити порушені права.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Зміст позовної заяви ОСОБА_1 свідчить про те, що, на її думку, при здійсненні владних управлінських функцій дії відповідача були неправомірними, а саме: невідповідність затвердженого плану зонування території та відмова зазначити на плані зонування території фактичну забудову..
Відповідно до приписів п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно з ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 ч.1 ст.4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
За правилами п. 1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 ч.1 ст. 4 КАС України).
Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Аналіз наведених процесуальних норм свідчить про те, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один із його учасників - суб'єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їхні права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Водночас, визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказаний спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки спірні правовідносини виникли між позивачкою та відповідачем, який є виконавчим органом місцевого самоврядування та виконує владні управлінські функції у сфері земельних відносин.
Таким чином, між сторонами речові приватноправові відносини не виникли.
При визначенні предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
З огляду на викладене, правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, а тому справа підлягає розгляду за правилами адміністративного, а не цивільного судочинства.
Отже, відсутні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції, яка постановлена з дотриманням вимог процесуального права.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 19 серпня 2025 року, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді