печерський районний суд міста києва
757/61246/24-ц
2-4901/25
30 жовтня 2025 року
Печерський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Єрмічової В. В.,
за участю секретаря судового засідання Римської Л. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Едімедіа Україна» про відшкодування моральної шкоди,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Печерський районний суд міста Києва із указаним позовом, просить стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Едімедіа Україна» на його користь моральну шкоду в розмірі 700000 грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 25 грудня 2023 року позивачу стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року, на веб-порталі було опубліковано відносно нього недостовірну інформаційну статтю: ІНФОРМАЦІЯ_2, розпорядником якої є відповідач. Недостовірна інформація полягала в наступному: «На Полтавщине задержали известного фотографа за изнасилование 9-летней девочки. Сообщается, что ОСОБА_1 годами подвергал детей и подростков сексуальным домогательствам. 31-летний ОСОБА_1 , житель города Горишни Плавни, 2 августа был задержан полицией в Полтавской области. Мужчина, который на протяжении многих лет работал фотографом на популярных телешоу и сотрудничал со звездами шоу-бизнеса, оказался педофилом. Как сообщает gazeta.ua, ему предъявили подозрение в растлении малолетней и совершении действий сексуального характера. Это произошло после того, как в полицию обратилась жительница Сумского района. Женщина сообщила, что ее 9-летняя дочь встречалась с мужчиной, который ее изнасиловал. Следователи выяснили, что девочка познакомилась с ним в соцсети. ОСОБА_1 настаивал, чтобы ребенок ничего не рассказывала родителям. 31 июля он приехал за девочкой на своей машине и пообещал сводить в Макдональдс. Отвез ее на съемную квартиру, где совершал с ней действия сексуального характера. После этого ОСОБА_1 продолжил вести переписку с девочкой, договариваясь о следующей встрече, на которую просил привести подружку. Эта переписка происходила уже под контролем правоохранительных органов. С участием роты особого назначения подозреваемого задержали. 4 августа решением Ковпаковского районного суда г. Сумы ОСОБА_1 избрали меру пресечения в виде содержания под стражей до 29 сентября 2020 года без права на залог. Ему грозит до 15 лет лишения свободы. Кроме того, за последние дни в соцсетях появилось множество сообщений людей о том, что они или их несовершеннолетние знакомые тоже подвергались сексуальному насилию или попыткам изнасилования со стороны ОСОБА_1 . До этого никто не осмеливался заявить о действиях фотографа, ведь у него якобы есть финансы и связи. Предположительно мужчина на протяжении 10 лет совращал девочек и мальчиков, хитростью заманивая их и обещая перспективу в шоу-бизнесе и на ТВ. На странице ОСОБА_1 в Facebook множество фотографий с артистами, кадры со съемочных площадок рейтинговых телепроектов, музыкальных премий, концертов, съемок клипов.»
Позивач ОСОБА_1 вважає, що інформація, яка викладена у статті, є недостовірною, оскільки (далі по тексту позову): «Обвинувальним вироком суду ОСОБА_1 не визнавався винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 156, ч. 4 ст. 152 КК України, такий вирок судом не ухвалювався».
Позивач вважає, що поширення такої інформації свідчить про принизливе ставлення відповідача до останнього, публічно поширений відповідачем допис з висловлюваннями в негативній формі та висвітлення недостовірної інформації призвело до психологічної напруги, душевних хвилювань та страждань позивача, поширення недостовірної інформації створило позивачу негативну соціальну оцінку, чим порушено його честь, гідність та ділову репутацію, тому останній оцінив завдану моральну шкоду у розмірі 700000 грн, яку просить стягнути на його користь з відповідача.
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Криворучко Л. С. в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не повідомили про причини неявки, тобто не з'явилися в судове засідання без поважних причин, заперечення проти ухвалення заочного рішення у разі неявки відповідача в судове засідання не подали.
Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Едімедіа Україна» в судове засідання не з'явився повторно, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не повідомив про причини неявки, тобто не з'явився в судове засідання без поважних причин, відзив не подав.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Згідно з пунктами 1-4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням означеного вище, суд дійшов висновку про ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов такого висновку.
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з нормами статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З даних, які місяться в позовній заяві та додатках до неї, та не спростовано сторонами, ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сторінці: ІНФОРМАЦІЯ_2 було опубліковано статтю такого змісту: «На Полтавщине задержали известного фотографа за изнасилование 9-летней девочки. Сообщается, что ОСОБА_1 годами подвергал детей и подростков сексуальным домогательствам. 31-летний ОСОБА_1 , житель города Горишни Плавни, 2 августа был задержан полицией в Полтавской области. Мужчина, который на протяжении многих лет работал фотографом на популярных телешоу и сотрудничал со звездами шоу-бизнеса, оказался педофилом. Как сообщает gazeta.ua, ему предъявили подозрение в растлении малолетней и совершении действий сексуального характера. Это произошло после того, как в полицию обратилась жительница Сумского района. Женщина сообщила, что ее 9-летняя дочь встречалась с мужчиной, который ее изнасиловал. Следователи выяснили, что девочка познакомилась с ним в соцсети. ОСОБА_1 настаивал, чтобы ребенок ничего не рассказывала родителям. 31 июля он приехал за девочкой на своей машине и пообещал сводить в Макдональдс. Отвез ее на съемную квартиру, где совершал с ней действия сексуального характера. После этого ОСОБА_1 продолжил вести переписку с девочкой, договариваясь о следующей встрече, на которую просил привести подружку. Эта переписка происходила уже под контролем правоохранительных органов. С участием роты особого назначения подозреваемого задержали. 4 августа решением Ковпаковского районного суда г. Сумы ОСОБА_1 избрали меру пресечения в виде содержания под стражей до 29 сентября 2020 года без права на залог. Ему грозит до 15 лет лишения свободы. Кроме того, за последние дни в соцсетях появилось множество сообщений людей о том, что они или их несовершеннолетние знакомые тоже подвергались сексуальному насилию или попыткам изнасилования со стороны ОСОБА_1 . До этого никто не осмеливался заявить о действиях фотографа, ведь у него якобы есть финансы и связи. Предположительно мужчина на протяжении 10 лет совращал девочек и мальчиков, хитростью заманивая их и обещая перспективу в шоу-бизнесе и на ТВ. На странице ОСОБА_1 в Facebook множество фотографий с артистами, кадры со съемочных площадок рейтинговых телепроектов, музыкальных премий, концертов, съемок клипов.»
Установлено, що 11.01.2024 ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Племянніков Б. Д., звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Едімедіа Україна» про захист честі, гідності та ділової репутації (справа номер 757/2026/24-ц).
08.08.2024 ухвалою Печерського районного суду м. Києва в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Едімедіа Україна» про захист честі, гідності та ділової репутації (справа номер 757/2026/24-ц), в частині позовних вимог, а саме щодо видалення поширеної відносно ОСОБА_1 інформації, яка була розміщена за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2, розпорядником якої є відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Едімедіа Україна", провадження закрито.
Щодо твердження позивача ОСОБА_1 , який вважає, що оскільки публікація була видалена з публічного простору за ініціативою відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Едімедіа Україна» самим же відповідачем, який, в цивільній справі номер 757/2026/24-ц, не надав жодного заперечення, що поширена інформація є достовірною і такою що не спричинила жодних наслідків для позивача, тобто відповідач своєю мовчазною згодою визнав претензії позивача та погодився з тим, шо поширив про останнього недостовірну інформацію, то суд дійшов такого висновку.
Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Разом з тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб.
Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Право на захист честі, гідності та ділової репутації є частиною права на повагу до приватного життя, а підстави захисту такого права виникають, як правило, на стику взаємодії права (свободи) на вираження (думки) та права на повагу до приватного життя.
Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.
Верховний Суд неодноразово наголошував на важливості права кожної людини на приватність і права на свободу вираження поглядів як основи демократичного суспільства. Ці права не є абсолютними і не мають ієрархічного характеру, оскільки мають однакову цінність.
Згідно зі статтею 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
Як роз'яснено у пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27 лютого 2009 року, способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються відповідно до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Статтею 30 Закону України «Про інформацію» передбачено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
Згідно з частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
При цьому, при вирішенні зазначених спорів суди мають враховувати, що під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У Справі Лінгенса проти Австрії (12/1984/84/131), Страсбург, 08 липня 1986 року, Європейським судом з прав людини було зазначено, що свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 Конвенції, свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.
Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року № 1 визначено, що вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
Отже, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Європейський Суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Доказами, відповідно до ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, згідно до ст. 79 ЦПК України.
В свою чергу, вимогами ст. 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Згідно зі статтею 277 ЦК України і статтею 12 ЦПК України обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Згідно даних, які містяться в комп'ютерній програмі "Д-3", а також розміщені на офіційному вебпорталі судової влади України, 08 серпня 2024 року Печерським районним судом м. Києва в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Едімедіа Україна» про захист честі, гідності та ділової репутації ухвалено рішення про відмову в позові, яке набрало законної сили 19 вересня 2024 року (справа номер 757/2026/24-ц).
Тобто, позивачем ОСОБА_1 не надано доказів того, що інформація розповсюджена відповідачем ТОВ «Едімедіа Україна» є недостовірною. Крім того, позивачем не надано доказів, які б підтвердили той факт, що поширення інформації відповідачем в оспорюваній публікації порушують особисті немайнові права, тобто завдали шкоди позивачу, його немайновим благам або перешкодили йому повно і своєчасно здійснювати свої особисті немайнові права. При цьому, суд зауважує, що відшкодування моральної шкоди повинно бути викликано протиправною поведінкою відповідальної за неї особи. Натомість, вказаним вище судовим рішенням протиправна поведінка відповідача ТОВ «Едімедіа Україна» не встановлена.
Щодо доводів позивача ОСОБА_1 , які містяться в позовній заяві (далі по тексту): "…Оскільки публікація була видалена з публічного простору за ініціативою відповідача самим же відповідачем при цьому відповідач у справі ЄУН 757/2026/24-ц не надав жодного заперечення, що поширена інформація є достовірною і такою що не спричинила жодних наслідків для ОСОБА_1 , в контексті зазначеного зміст вищевикладеного дозволяє констатувати абсолютно беззаперечний, абсолютно неспростовний, абсолютно юридично доказаний факт - і відповідач своєю мовчазною згодою визнав претензії ОСОБА_1 і своєю ініціативою про видалення публікації по суті погодився, шо поширив про ОСОБА_1 недостовірну інформацію…", то суд критично відноситься до такого твердження, оскільки рішенням Печерського районного суду м. Києва від 08 серпня 2024 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Едімедіа Україна» про захист честі, гідності та ділової репутації, не встановлено, що інформація розповсюджена ТОВ «Едімедіа Україна» є недостовірною (справа номер 757/2026/24-ц).
Згідно ЦПК України не підлягають доказуванню преюдиційні обставини, тобто факти, встановлені судовим рішенням або вироком суду, що набрали законної сили, за умови, що у справі беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої ці обставини встановлено. Також, не потребують доказування загальновідомі обставини та ті, що були визнані сторонами, якщо таке визнання прийнято судом.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про відшкодування моральної шкоди, є такою, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, є недоведеною та необгрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК ).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захистити себе у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, в задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.
На підставі статтей 32, 34, 68 Конституції України, статтей 11, 23, 201, 277 ЦК України, статтей 30, 47-1 Закону України «Про інформацію», керуючись статтями 2, 4, 5, 10, 12, 13, 15, 16, 76, 79, 80, 81, 141, п. 1 ч. 3, ч. 4 ст. 223, статтями 258, 259, 263-265, 267, 274-279, пунктами 1-4 ч. 1 ст. 280, 352-355 ЦПК України, пунктами 3, 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27 лютого 2009 року, суд
Відмовити узадоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Едімедіа Україна» про відшкодування моральної шкоди.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним Кодексом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цивільним процесуальним Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Едімедіа Україна" (місцезнаходження юридичної особи: бульвар Лесі Українки, 26, м. Київ, 01133).
Повне судове рішення складено 05 листопада 2025 року.
Суддя Віта ЄРМІЧОВА