печерський районний суд міста києва
Справа № 755/1271/25-ц
пр. 2-9807/25
16 жовтня 2025 року Печерський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого - судді Ільєвої Т.Г.,
при секретарі судових засідань Романенко Д.С.,
за участю представника позивача - Омельчука І.М.,
відповідача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу у порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за постачання електричної енергії та просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» суму основного боргу - 19 927,11 грн, 3% річних - 512,95 грн, інфляційну складову боргу - 2 121,68 грн та витрати із сплати судового збору - 2 422,40 грн.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва було направлено дану позовну заяву за підсудністю до Печерського районного суду міста Києва.
Ухвалою судді Ільєвої Т.Г. від 17.03.2025 справу прийнято до провадження та відкрито спрощене провадження з розгляду справи, призначено дату судового розгляду з повідомленням (викликом) сторін.
04.06.2025 Печерським районним судом було ухвалено судове (заочне) рішення, яким задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
07.10.2025 ухвалою суду скасовано заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 04.06.2025 у цивільній справі №755/1271/25-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Окрім цього, до суду надійшов відзив ОСОБА_1 , в якому остання просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, з підстав викладених у позові.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити в їх задоволенні, внаслідок безпідставності.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за наявності відзиву відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі рішення.
За приписами ч. 3 ст. 208, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 218 ЦПК України, судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду, яке проголошується негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Вказані принципи знайшли своє втілення і в нормах цивільного процесуального законодавства.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до абзацу 10 частини першої ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 , будучи користувачем нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом подання клопотання позивачу підписаної "Заяви-приєднання вх.№18/ЦОК/П/130/1/78237 приєдналася до умов публічного Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, на умовах публічної комерційної пропозиції «Універсальна», що опубліковані на веб-сайті Постачальника - yasno.com.ua.
У заяві-приєднання до Договору датою початку постачання електричної енергії визначено 07.12.2023.
Право користування Об'єктом підтверджується Договором № 395КК/604 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва.
Відповідачу присвоєно особовий рахунок № НОМЕР_1 , а Договір зареєстровано з реквізитами - № 38272015ПУ від 07.12.2023.
Договір достроково розірвано сторонами з 10.06.2024 (останній день дії Договору - 09.06.2024), про що відповідача повідомлено листом № 25/4/7/10/21759 від
При цьому, пунктом 10.7 Комерційної пропозиції передбачено, що у разі розірвання Договору за ініціативою будь-якої зі сторін, він діє до повної оплати заборгованості по Договору.
Так, відповідно до абз. 1 п. 2.1 Договору, Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Згідно з абз. 1 п. 5.1 Договору, Споживач розраховується із Постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією.
Згідно Розділу 2 Комерційної пропозиції, інформація про ціни на універсальні послуги є додатком до даної Комерційної пропозиції і щомісячно розміщується на офіційному веб-сайті за посиланням: https://kyiv.yasno.com.ua/business/b2b-tariffs не пізніше ніж за 20 днів до початку їх застосування.
Пункт 5.8 Договору визначає, що розрахунковим періодом за Договором є календарний місяць.
Відповідно до п. 5.4 Комерційної пропозиції, розрахунок (оплата) за фактично спожиту електричну енергію має здійснюватися Споживачем у строк не більше 5 робочих днів після закінчення розрахункового періоду, незалежно від отримання рахунку.
Згідно з п. 5.6 Комерційної пропозиції, Рахунок за фактичне споживання формується Споживачем самостійно в сервісі «Особистий кабінет» не пізніше 24 годин після закінчення розрахункового періоду. В інших випадках рахунок надається Постачальником Споживачу на підставі отриманих від Споживача/оператора -розподілу/адміністратора комерційного обліку даних та може бути отриманий Споживачем у відповідному енергоофісі Постачальника.
Пунктом 5.7 Комерційної пропозиції передбачено, що у разі не отримання Споживачем рахунку, Споживач здійснює оплату за спожиту електричну енергію, в установлені даним розділом строки, за платіжним документом, самостійно оформленим Споживачем.
Так, нарахування за фактично спожиту електричну енергію Споживачем здійснювались відповідно до даних комерційного обліку (інформація про обсяги споживання), які надавались Оператором системи розподілу - ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», у відповідності до вимог п. 4.3, 4.12, пп. 31 п. 5.1.2 ПРРЕЕ, та глави 9.14 Розділу IX, глави 12.4 Розділу XII Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311. Згадана інформація додатково підтверджена у додатку № 16 до листа ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» від 14.05.2024 № 28056/3/01/5.
На підставі отриманих даних про спожиті відповідачем обсяги електроенергії в інтернет-сервісі «Особистий кабінет» позивачем сформовано та видано рахунок за розрахунковий період «лютий 2024р.» від 01.03.2024 № 38272015/2/1 на суму 20 585,11 грн.
Відповідно до п. 4.24 ПРРЕЕ, у разі відсутності графіка погашення заборгованості та чри відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, електропостачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення.
З урахуванням зазначеного, в рахунок погашення нарахування за розрахунковий період «лютий 2024р.» зараховано оплату від 28.12.2023 на суму 658,00 грн, що підтверджується довідкою про надходження коштів від Відповідача та випискою по банківському рахунку.
Таким чином, за період 01.02.2024 - 29.02.2024 (розрахунковий період «лютий 2024 р.») Відповідачу нараховано 20 585,11 грн, а сплачено 658,00 грн, що підтверджується довідкою про надходження коштів.
Станом на час розгляду справи заборгованість за Договором за вказаний період становить 19 927,11 грн.
Окрім цього, в силу вимог ст. 625 ЦК України, стороною позивача нараховано 3% річних- з 512,95 грн. та інфляційну складову боргу - 2 121,68 грн.
З врахуванням зазначеного, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, встановлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинне виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ч. 1 ст. 901 та ч. 1 ст. 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому, такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 цього Закону обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Крім того, відповідно до п. 7 Правил користування будинку та прибудинкової території, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, на власника, наймача житлового приміщення, покладено обов'язок сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із наведеними нормами чинного законодавства споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Постановою Пленуму Верховного суду України від 30 жовтня 2013 року роз'яснено, що не укладання договору про надання житлово-комунальних послуг у письмовій формі не звільняє боржника від обов'язку оплачувати отримані ним послуги.
Аналізуючи законодавство, що регулює відносини, які виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, суд може прийти до висновку щодо того, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Такий висновок висловлено Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року № 6-2951цс15 та у постанові від 15 травня 2014 року у справі № 5011-31/17255-2012.
Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно п. 10 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», співвласники зобов'язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.
Закон України «Про житлово-комунальні послуги» визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Згідно положень частин 2 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
За положеннями вказаного Закону, власником приміщення є фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпорядження приміщенням. У разі спільної власності кількох співвласників рішення щодо управління майном приймається відповідно до закону. Споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992р. № 572, наймачі, власники квартир багатоквартирних будинків зобов'язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, встановлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинне виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Згідно із частиною першою ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно частини першої, другої ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.
Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Частиною другою статті 77 ЦПК України визначено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно ч.1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Матеріали справи не містять доказів повного виконання відповідачем зобов'язань. Розмір суми заборгованості та доводи викладені позивачем у позові відповідачем у в розумінні ст.ст. 77, 78 ЦПК України не спростовані.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, також необхідно стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати - сплачений судовий збір.
Так, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
Керуючись ст.ст. 3, 8, 21, 22, 24, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України, ст.ст. 1, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 10, 64, 66, 67, 179, 191 ЖК України, ст.ст. 1-18, 76-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 274-279, 289, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» суму основного боргу 19 927 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот двадцять сім) грн. 11 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» 3% річних у розмірі 512 (п'ятсот дванадцять) грн. 95 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» інфляційну складову боргу у розмірі 2 121 (дві тисячі сто двадцять одна) грн. 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 20 коп.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги»,адреса: м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 31, код ЄДРПОУ 41916045.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення буде виготовлено 16 жовтня 2025 року.
Суддя Тетяна ІЛЬЄВА