печерський районний суд міста києва
Справа № 757/35291/25-ц
16 жовтня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Ільєвої Т.Г.,
при секретарі судових засідань - Романенко Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за заявою ОСОБА_1 , зацікавлена особа: ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, -
У липні 2025 до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана заява ОСОБА_1 , зацікавлена особа: ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю.
Так, заявник просить суд:
- встановити юридичний факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період часу з 13 лютого 2015 року до 03 квітня 2025 року.
Ухвалою судді від 13.08.2025 у справі відкрито провадження та витребувано матеріали спадкової справи.
Представник заявника у судове засідання подала заяву про розгляд даного питання без фіксування технічними засобами, вимоги заяви підтримала.
Заінтересована особа у судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив, заяви, клопотання з процесуальних питань не надходили до суду.
Вивчивши заяву, дослідивши та оцінивши письмові докази у їхній сукупності, судя встановив наступні обставини і прийшов до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проживав разом з ОСОБА_3 з 01 березня 1996 року, як дружина та чоловік, однак шлюб між ними не був зареєстрований.
Так, за час проживання однією сім'єю, як чоловік та дружина, останні вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, всі свята проводили в колі рідних та друзів, тобто проживали однією сім'єю, як чоловік і дружина.
У період спільного проживання та за спільні кошти ними було придбано квартиру, яка знаходиться, за адресою: АДРЕСА_1 .
Даний факт підтверджується рішенням Печерського районного суду міста Києва в справі за № 757/17261//15-Ц, яке набуло законної сили 24 червня 2016 р., відповідно до якого квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , було визнано спільною сумісною власністю.
Заявник вказує, що займалися благоустроєм вказаної квартири, робили ремонт, купували меблі та інші предмети домашнього побуту.
Разом з цим, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що було видано Свідоцтво про смерть за № НОМЕР_1 .
Заявник вказує, що він здійснив її поховання, як чоловік.
27 травня 2025 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенко О.В. було відкрито спадкову справу за № 74125607, спадкодавцем в якій є ОСОБА_3 .
Заявник вказує, що єдиним спадкоємцем ОСОБА_3 є її рідний брат - ОСОБА_2 .
30 травня 2025 року ОСОБА_2 підписав відмову від прийняття спадщини від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 .
Для прийняття спадщини, що запишися після смерті ОСОБА_3 , зокрема 1/2 квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , заявник звернувся до нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондратенко О.В.
Проте, листом від 04.08.2025 вих. №148/02-14 заявнику приватним нотаріусом було роз'яснено, що право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш, як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Відтак, як шлюб між заявником та спадкодавцем не було зареєстровано, то, згідно з пп.4.6 п.4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, факт проживання спадкоємців однією сім'єю зі спадкодавцем має бути підтвердженим рішенням суду, яке набрало законної сили, що і стало підставою для звернення до суду з даною заявою.
Таким чином, заявник просить суд:
- встановити юридичний факт про проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період часу з 13 лютого 2015 року до 03 квітня 2025 року.
З врахуванням зазначеного, суд прийшов до наступних висновків.
Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) сформульовано висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян.
Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19, від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20), від 08 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20 (провадження № 61-5204св21).
Згідно ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Отже, про утворення особами сім'ї може свідчити не тільки укладення між ними шлюбу, кровне споріднення, усиновлення, а й інші обставини, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Про те, що законодавець визнає можливість створення сім'ї чоловіком і жінкою, які не перебувають у шлюбі, свідчить положення статті 74 Сімейного кодексу України. Встановлення такого факту передбачено в судовому порядку (стаття 315 ЦПК України).
Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Відповідно до постанови ВС від 13.09.2023 у справі №552/4291/22, «63.Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю. Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки. 65. Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу можуть бути: довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства тощо».
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що стороною відповідача доведено факт проживання однією сім'єю, оскільки долучено рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 12.02.2015, яким вже було встановлено факт проживання заявника та ОСОБА_3 за період з 01.03.1996 року по 12.02.2015, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 26.10.2015 у справі №757/17261/15-ц, яким визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право спільної сумісної власності, на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що вказує на проживання заявника та ОСОБА_3 однією сім'єю, що останні вели спільне господарство та були пов'язані спільним побутом та майном.
Окрім цього, твердження про те, що єдиним спадкоємцем ОСОБА_3 є її рідний брат - ОСОБА_2 , який підписав відмову від прийняття спадщини від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , підтверджується долученою копією спадкової справи.
Разом з цим, приймаючи рішення про встановлення факту постійного проживання однією сім'єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, суд не визнає за заявником права власності на спадкове майно та не позбавляє осіб, віднесених до іншої черги спадкування, права звернутися у встановленому законом порядку із заявою про прийняття спадщини.
З врахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку про задоволення заяви.
Керуючись ст.ст. 258, 263 - 265, 293, 315 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 , зацікавлена особа ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю - задовольнити.
Встановити юридичний факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу вперіод часу з 13 лютого 2015 року до 03 квітня 2025 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст судового рішення виготовлено 16.10.2025.
Суддя Тетяна ІЛЬЄВА