печерський районний суд міста києва
Справа № 753/11401/23-ц
"16" жовтня 2025 р. Печерський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді Ільєвої Т.Г.,
при секретарі Романенко Д.С.
за участю:
представника позивача - Стадніка І.А.
представників відповідача - Черній І.В., Забари Б.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву представника позивача Адвокатського об'єднання «Міллер» - адвоката Стадніка Ігоря Андрійовича про застосування заходів процесуального примусу в рамках цивільної справи №757/11401/23-ц за позовом Адвокатського об'єднання «Міллер» до ОСОБА_1 про визнання інформації недостовірною, та такою, що принижує ділову репутацію, -
В провадженні судді Печерського районного суду м. Києва Ільєвої Т.Г. перебуває в провадженні справа №757/11401/23-ц за позовом Адвокатського об'єднання «Міллер» до ОСОБА_1 про визнання інформації недостовірною, та такою, що принижує ділову репутацію.
Так, в рамках розгляду справи представником позивача було подано заяву про застосування заходів процесуального примусу.
Обгрунтовуючи дану заяву представник зазначив, що розгляд справи триває вже другий рік, однак протягом усього цього часу кожне судове засідання без виключення відкладається виключно за клопотаннями представника відповідача.
Представник позивача вказує, що всі призначені судові засідання не відбулися через неявку представника відповідача, який щоразу подає однотипні заяви про свою зайнятість участю в інших судових процесах, а заяви про відкладення розгляду справи кожного разу надходять до суду вже після призначеного часу для розгляду справи, прямо перед призначеним судовим засіданням.
Таким чином, сукупність наведених обставин безумовно свідчить про наявність умислу представника відповідача на штучне затягування розгляду справи шляхом формального використання процесуальних прав всупереч їхньому призначенню, що повністю підпадає під визначення зловживання процесуальними правами у розумінні ч. 1 ст. 148 ЦПК України.
Поведінка представника відповідача не має ознак добросовісності, навпаки - він системно і послідовно створює об'єктивні перешкоди для здійснення судочинства, що фактично знецінює право позивача на справедливий, ефективний та своєчасний розгляд справи у розумний строк.
З огляду на викладене, представник відповідача просить суд:
- визнати дії відповідача - ОСОБА_1 та його представника - адвоката Забари Богдана Івановича - зловживанням процесуальними правами;
- застосувати до відповідача - ОСОБА_1 та його представника - адвоката Забари Богдана Івановича заходи процесуального примусу, передбачені ст. 148 ЦПК України, зокрема стягнути з кожного штраф у розмірі 0,3 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у дохід державного бюджету.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав подане клопотання та просив його задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Забара Б.І. в судовому засіданні зазначив, що клопотання стосується відповідача та представника відповідача, проте відповідач реалізовує своє право через представників, а тому в цій частині є клопотання є необґрунтованим.
Окрмі цього, представник відповідача звернув увагу, що він представляє інтереси лише в даній справі, а й у інших, а тому просив клопотання залишити без задоволення.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Черній І.В. в судовому засіданні просила залишити клопотання без розгляду.
Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши заяву представника позивача та матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Так, згідно ч.1 ст. 143 ЦПК України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Статтею 144 ЦІІК України визначено, що заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід; 5) штраф. Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов'язків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 148 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною дев'ятою статті 203 цього Кодексу.
Положеннями ст.148 ЦПК України, регламентовано підстави для застосування судом процесуального примусу у вигляді штрафу, а також його розміри, залежно від суті зловживання процесуальними правами учасником провадження, його тривалості та обставин конкретної справи.
Враховуючи вищевказані положення, вбачається, що застосування заходів процесуального примусу належить до виключної компетенції суду та можливе виключно за його ініціативи, а не за клопотанням учасника справи.
Застосування судом заходів процесуального примусу є правом суду, а не обов'язком. Крім того, слід зазначити, що згідно ч. 2 ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
За змістом ст.43 ЦПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. У випадку невиконання учасником справи його обов'язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин (частина третя статті 131 ЦПК України).
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Так, суд, долідивши матеріали справи прийшов до висновку, що дійсно стороною відповідача неодноразово подавилась клопотання про відкладення розгляду справи, однак дані клопотання були подані із зазначенням причин не можливості прибуття у судове засідання.
Окрім цього, суд не вбачає зловживання процесуальними правами стороною відповідача, оскільки вбачається, що було подано відзив на позовну заяву, заперечення відповідь на відзив, що вказує на зацікавленість у розгляді даної справи.
Також, представник позивача, посилаючись на зловживання процесуальними правами представника відповідача, не надає належних доказів зловживаннями ними, оскільки адвокат Забара Б.І. є діючим адвокатом, який бере участь у розгляді інших судових справ, а тому такі твердження є необґрунтованими, так як адвокат здійснює захист інших осіб, що не заборонено законом.
Також, суд враховує, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21), зроблено висновок, що: «при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд, згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
Відтак, суд вважає, що клопотання представника позивача є необґрунтованим та формальним, а тому не підлягає задоволенню, оскільки не зазначено достатніх підстав на даний час для застосування до сторони відповідача процесуального примусу у вигляді накладення штрафу.
Керуючись ст. ст. 84, 143, 144, 148 ЦПК України,-
Заяву представника позивача Адвокатське об'єднання «Міллер» - адвоката Стадніка Ігоря Андрійовича про застосування заходів процесуального примусу в рамках цивільної справи №757/11401/23-ц за позовом Адвокатського об'єднання «Міллер» до ОСОБА_1 про визнання інформації недостовірною, та такою, що принижує ділову репутацію- залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Тетяна ІЛЬЄВА