Справа №:755/12083/25
Провадження №: 2-о/755/493/25
"22" жовтня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Катющенко В.П.
при секретарі - Ткаченко О.В.
за участі: заявника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Міністерство оборони України про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, -
Зявниця звернулася до Дніпровського районного суду із заявою, у якій просить суд: встановити факт спільного проживання однією сім'єю - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 2005 року по день смерті ОСОБА_3 .
Свої вимоги заявниця обґрунтовує тим, що з 2005 року вона проживала разом з померлим ОСОБА_3 . Під час спільного проживання у них народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однією сім'єю вони проживали за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, мали спільний бюджет, фактично виконували права та обов'язки подружжя, тобто проживали однією сім'єю як чоловік та жінка. З початком повномасштабного вторгнення ОСОБА_3 став військовослужбовцем і проходив військову службу. В 2024 році він захворів та проходив лікування в м. Києві і внаслідок злоякісного новоутворення помер. Заявниця зазначила, що здійснила його поховання як дружина та розпорядилася його речами. Від ІНФОРМАЦІЯ_2 прийшло сповіщення про смерть цивільного чоловіка та було адресовано їй, як дружині на адресу їхнього спільного проживання. Як наслідок, нею було розпочато процедуру оформлення документів для отримання одноразової грошової допомоги та набуття статусу члена сім'ї загиблого військовослужбовця. Однак зважаючи на відсутність будь-яких доказів існування шлюбних відносин між ними, заявниця позбавлена права реалізувати свої права та законні інтереси. Крім того, зазначила, що перед смертю цивільний чоловік зробив їй пропозицію, але вони так і не встигли одружитися, вони постійно проводили час разом як подружжя, організовували спільне життя, мали спільний побут.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15.07.2025 залучено до участі в якості заінтересованої особи Міністерство оборони України, відкрито провадження у цій справі, яку призначено до розгляду у порядку окремого провадження, призначено судове засідання та витребувано докази.
19.09.2025 від заінтересованої особи ОСОБА_2 надійшла заява, у якій остання, зважаючи на свій похилий вік, просила розглядати справу за її відсутності. У заяві додатково просила задовольнити заяву ОСОБА_1 та зазначила, що її син, ОСОБА_3 , дійсно проживав однією сім'єю, як чоловік і дружина, із ОСОБА_1 з 2005 року по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вели спільне господарство, мали спільний бюджет та виховували свого сина - ОСОБА_4 .
16.10.2025 на виконання ухвали суду від 15.07.2025 з Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві надійшли витребувані докази.
В судовому засідання заявниця заяву підтримала, просила її задовольнити з підстав викладених у заяві. Додатково пояснила, що із ОСОБА_3 вона має спільну дитину та наразі проживає в квартирі померлого цивільного чоловіка, яку йому подарували батьки. Зазначила, що разом почали жити ще в 2005 році по АДРЕСА_5, коли вона перебувала в зареєстрованому шлюбі. Через рік вона розлучилася, а коли в них народився син, то вони переїхали жити на квартиру по АДРЕСА_2 . Вказала також, що вони не вбачали необхідності в реєстрації шлюбу, оскільки і так проживали як одна сім'я. Коли народився син, вони пішли реєструвати шлюб, однак вона забула свідоцтво про розлучення тому і не зареєстрували шлюб. А потім розпочалася війна, і чоловік хотів вже весілля зробити після перемоги. Зазначила, що проживали вони спільно, вели разом господарство. Крім того, в неї є старший син від першого шлюбу, і коли він купив автобуси, то чоловік займався разом з ним маршрутними перевезеннями, допоки не пішов служити.
Будучи допитаною в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що вона із заявницею є сусідками, майже одночасно заселилися в будинок у сусідні квартири і з того часу спілкуються. Зазначила, що заявниця не була в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 , але вони проживали разом, разом виховували сина, вели спільне господарство, були справжньою родиною. Вони приходили до них (свідка) в гості разом, а також приїздили до неї на дачу.
Суд, вислухавши пояснення заявника, покази свідка, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03.06.1999 № 5-рп/99 установлено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Згідно із частинами першою, другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Юридичні факти - це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.
Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб в судовому порядку можливо лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справу про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», визначено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Як убачається з матеріалів справи та підтверджується паспортом громадянина України, заявницею у справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.32-33).
ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_4 батьками якого записані ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с.5).
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 про що Дарницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зроблено актовий запис № 148 (а.с.14).
10.02.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_7 надіслано сповіщення сім'ї №24 ОСОБА_1 (дружина) про те, що її чоловік, молодший сержант ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , командир відділення радіаційного хімічного біологічного захисту, в/ч НОМЕР_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у АДРЕСА_1 . За час проходження служби зарекомендував себе з позитивного боку. Обов'язки військової служби виконував з відповідальністю (а.с.18).
Згідно письмових пояснень ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , останні підтвердили факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ведення ними спільного господарства (а.с.27-31).
Згідно листа Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві від 16.10.2025, за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян виявлено актовий запис про шлюб № 627 від 14.05.1994 щодо гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , складений Дарницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та актовий запис про розірвання шлюбу № 703 від 04.07.2006 на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 складений Дніпровським ВДРАЦС. Будь-які актові записи про шлюб та його розірвання по громадянину України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , по Дніпровському ВДРАЦС відсутні.
Конституційне право на особисту свободу дає підстави для висновку про те, що людина має право сама вибирати форму організації свого сімейного життя. Закон не може їй цього диктувати, як і того, з ким людина має проживати однією сім'єю, за винятком лише певних обмежень, які сформульовані у статті 3 Сімейного кодексу України.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20.03.2023 у справі № 372/3321/19 належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Верховний Суд у постанові від 18.03.2020 у справі № 695/1732/16-ц вказав, що обов'язковою умовою для визначення чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, є наявність спільного бюджету, спільної участі у придбанні майна для спільного користування, у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного процесуального кодексу України у рішенні суду про встановлення факту, що має юридичне значення повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв'язку із цим взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов'язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин.
Наведені вище правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №244/4801/13-ц, від 23.09.2019 у справі №279/2014/15-ц, від 10.10.2019 у справі №748/897/18, від 11.12.2019 у справі №712/14547/16-ц, від 18.12.2019 у справі №761/3325/17-ц, від 24.01.2020 у справі №490/10757/16-ц, від 25.09.2024 у справі № 461/8250/20.
Метою встановлення факту спільного проживання заявниці ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 однією сім'єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу є необхідність реалізації її прав, а саме отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із його смертю та набуття статусу члена сім'ї загиблого військовослужбовця.
Встановлення цього факту не суперечить чинному законодавству й тягне для заявника юридичні наслідки, які мають для неї значення. Чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення зазначеного факту, і, як було встановлено в судовому засіданні, не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до статті 25 СК України жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі. Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу.
Аналізуючи наведене, надані суду письмові докази у їх сукупності, враховуючи фактичні дані, які в них містяться, обставини, встановлені в ході розгляду справи, показання свідків, суд дійшов висновку, що суду надано достатньо доказів для встановлення факту постійного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , без реєстрації шлюбу у період з 05.07.2006 та до 08.02.2025.
При цьому, визначаючи саме такий період спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу суд враховує, що заявниця ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з 14.05.1994 та розірвала шлюб 04.07.2006, а також той факт, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Таким чином заявницею доведено, що встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 має для неї юридичне значення, в іншому, окрім судового порядку встановити такий факт вона не має можливості, у зв'язку із чим суд вважає за можливе задовольнити заяву, оскільки факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність взаємних прав та обов'язків, підтверджується дослідженими судом доказами.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 21, 25 СК України, ст.ст. ст. 2, 3, 4, 10, 13, 76-81, 89, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 293, 294, 315, 319, 353-355 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_3 ), заінтересовані особи: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , АДРЕСА_4 ), Міністерство оборони України (проспект Повітряних сил України, 6, м. Київ) про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу - задовольнити частково.
Встановити факт спільного проживання однією сім'єю як чоловік і дружина без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , у період з 05.07.2006 та до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повний текст рішення складено 06.11.2025.
Суддя: