Номер провадження 2-а/754/624/25
Справа №754/16281/25
Іменем України
03 листопада 2025 року м. Київ
Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Коваленко І.І. за участю секретаря судового засідання Гуцул Д.Г.
за участю представника Позивача Негоди К.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності,
Суть спору
24 вересня 2025 року адвокатка Негода Катерина Олегівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 (надалі - Позивач), засобами поштового зв'язку звернулася до суду з цим позовом. Позивач оскаржує постанову тимчасово виконуючого обов?язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 капітана ОСОБА_2 (надалі - ІНФОРМАЦІЯ_1, Відповідач) № 2909 від 10.07.2025 по справі про адміністративне правопорушення, якою на Позивача було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн за правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП), оскільки Позивач 30.05.2025 о 09:00 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим порушив частину десяту статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок та військову служба", абзац 2 частини першої та абзац 8 частини третьої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних і резервістів затверджених Постановою Кабінету Міністрів від 30.12.2022 № 1487.
Позивач вважає оскаржувану постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки:
1) Позивач не отримував повістки або повідомлення від АТ "Укрпошта" про наявність поштового відправлення, у зв'язку з чим він не був проінформований про необхідність своєї явки 30.05.2025 о 09:00 до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
2) 30 червня 2025 року Позивач не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 з поважних причин, оскільки на той час він перебував на лікарняному, про що Відповідач був повідомлений;
3) Позивач не був належним чином повідомлений про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 10 липня 2025 року о 10:00. Розгляд справи відбувся за його відсутності у період, коли він перебував на лікарняному. Такими діями Відповідач порушив вимоги статті 268 КУпАП.
3) З тексту постанови неможливо встановити суть інкримінованого адміністративного правопорушення, оскільки фабула постанови та дані протоколу містять суперечливі відомості та не відображають фактичних обставин справи.
Позиція Відповідача
22 жовтня 2025 року представник Відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, посилаючись на те, що поштовим відправленням №0610254065555 Позивачу на його зареєстровану адресу місця проживання ( АДРЕСА_1 ) була надіслана сформована засобами Єдиного державного реєстру повістка №3508590 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 30.05.2025 для уточнення даних. Відповідно до пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, Позивач є таким, що належним чином оповіщений в день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи. Неприбуття Позивача за викликом по повістці порушує вимоги ччастину десяту статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок та військову служба", абзац 2 частини першої та абзац 8 частини третьої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних і резервістів затверджених Постановою Кабінету Міністрів від 30.12.2022 № 1487. Своїми діями Позивач вчинив правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
У відзиві на позовну заяву не надає жодних аргументів чи доказів щодо повідомлення Позивача про дату (10.07.2025) та час повторного розгляду справи.
До відзиву Відповідач надав документи, на підставі яких ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, що витребовувались ухвалою суду про відкриття провадження у справі.
Суд відмовив у задоволенні клопотання представниці Позивача про залишення відзиву без розгляду. Оскільки відзив було подано до розгляду справи по суті, Позивач та його представник мали можливість ознайомитися з його змістом. З урахуванням того, що представник Відповідача отримав копію ухвали та всіх матеріалів в електронному кабінеті 22.10.2025 (напередодні засідання) та задля дотримання принципу змагальності, Суд вважає повернення відзиву проявом надмірного формалізму.
Обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин та їх оцінка
Позивач ОСОБА_1 є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_5 , військовозобов'язаним, має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до Витягу № 1470041-11072024 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів дані про перебування Позивача на військовому обліку відсутні. Позивач своєчасно до 16 липня 2024 року оновив військово-облікові дані, що підтверджуються даними військово-облікового документу у системі "Резерв +", сформованому 18.09.2025 об 11:34. У цьому ж документі зазначено, що адреса проживання Позивача є:
АДРЕСА_2 червня 2025 року на контрольно-пропускному пункті "Оріховий" інспектором УПП в м. Києві, старшим лейтенантом поліції Владиславом Буровим було встановлено, що Позивач перебував у розшуку за базою даних НПП "Армор". Ініціатором розшуку є ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно зі зверненням НОМЕР_1 від 09.06.2025 року. Після виявлення Позивача було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 та передано співробітникам для подальшого розгляду (рапорт від 26 червня 2025 року).
26 червня 2025 року о 23:00 уповноважена посадова особа ІНФОРМАЦІЯ_1 офіцер відділення призову старший лейтенант ОСОБА_3 склав протокол № 2909, відповідно до якого визначено, що Позивач не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 по повістці від 20.05.2025, направленій йому рекомендованим поштовим відправленням № 0610254065555, у зв?язку з чим 1 відділом ІНФОРМАЦІЯ_3 09.06.2025 був поданий у розшук, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Позивач підписав протокол, в якому було повідомлено, що розгляд справи відбудеться 30 червня 2025 року о 15:00. Вказані обставини Позивач не заперечує.
30 червня 2025 року розгляд справи було відкладено, оскільки Позивач перебував на стаціонарному лікуванні в ортопедо-травматологічному відділенні КНП "КМКЛ №8".
10 липня 2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 капітан ОСОБА_2 прийняв постанову № 2909 від 10.07.2025 по справі про адміністративне правопорушення, якою на Позивача було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн за правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, оскільки Позивач 30.05.2025 о 09:00 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ця постанова прийнята без участі Позивача. У постанові вказано, що Позивач 10 липня 2025 року о 10:00 до ІНФОРМАЦІЯ_1 не з?явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має бути повідомлена про розгляд справи належним чином (ст. 268 КУпАП).
У цій справі Позивач підписав протокол, де була зазначена дата 30.06.2025, що є належним повідомленням про час та місце розгляду. Надалі Позивач повідомив ІНФОРМАЦІЯ_1 про причини неявки через свою дружину, ОСОБА_4 , яка надала довідку про перебування Позивача на стаціонарному лікуванні в ортопедо-травматологічному відділенні КНП "КМКЛ №8". У поясненнях, які подавала ОСОБА_4 до ІНФОРМАЦІЯ_1, вона просила перенести розгляд справи на 10.07.2025.
Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 16473 Позивач перебував на лікарняному з 30.06.2025 по 07.07.2025, з 18.07.2025 по 08.08.2025.
Суд, оцінюючи докази щодо повідомлення Відповідача про розгляд справи, виходить з того, що нова дата (10.07.2025) була лише запропонована дружиною, проте не є офіційно повідомленою ІНФОРМАЦІЯ_1 та СП Позивачу (у спосіб вручення повістки про виклик). Окрім того, у цій заяві дружини не визначено час.
Позивач заперечує факт отримання повістки про виклик 30.05.2025 о 09:00 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також факт повідомлення Відповідачем про дату, час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема 10 липня 2025 року о 10:00.
Згідно з абзацом 8 частини третьої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізації" вказано, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Отже, обов?язок з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1 виникає у громадянина після отримання повістки.
Обов'язок доведення факту отримання цієї повістки покладається на Відповідача, оскільки Позивач стверджує, що не отримував цю повістку.
Судом встановлено, що Позивачу було направлено повістку № 3508590 (сформовану через ЄДРПВР) про виклик його на 30.05.2025 о 09:00 до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_3 ) для уточнення даних. Повістка була надіслана поштовим відправленням № 0610254065555 на його зареєстровану адресу по АДРЕСА_1 .
Ця повістка була повернута без вручення Позивачеві 29.05.2025 з причини "адресат відсутній за вказаною адресою", що підтверджується копією поштове відправлення з відповідною відміткою.
Відповідно до пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, належним підтвердженням оповіщення у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних. Натомість день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, вважається належним підтвердженням оповіщення військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
У цій справі Позивач, уточнивши дані 16 липня 2024 року, повідомив територіальному центру комплектування іншу (фактичну) адресу місця проживання ( АДРЕСА_4 ), тому надсилання повістки на адресу реєстрації, замість повідомленої адреси проживання, не відповідає встановленому законодавством порядку належного оповіщення, відповідно відмітка про відсутність Позивача за адресою зареєстрованого місця проживання ( АДРЕСА_1 ) не є належним підтвердженням оповіщення військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки
Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Для кваліфікації діяння як адміністративного правопорушення необхідна сукупність чотирьох елементів його складу: об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (частина друга статті 77 КАС України).
Відповідач не довів обставин, що в діях Позивача наявний склад адміністративного правопорушення, оскільки відсутні докази належного оповіщення Позивача про виклик 30.05.2025: повістка була направлена на адресу реєстрації, а не на адресу фактичного проживання, що була повідомлена Позивачем при уточненні своїх даних.
За таких обставин, оскільки основною та обов'язковою ознакою об'єктивної сторони правопорушення є протиправне діяння, відсутність якого виключає склад будь-якого адміністративного правопорушення, Суд вважає недоведеним факт наявності в діях Позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 210-1 КУпАП.
Орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:
1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення;
2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;
3) скасовує постанову і закриває справу;
4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено (частина перша статті 239 КУпАП).
За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення (пункт 3 частини третьої статті 286 КАС України).
З огляду на те, що Суд встановив відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, оскаржувану постанову слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Розподіл судових витрат
Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 КАС України, однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства визначено принцип відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Згідно з статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3028,00 грн. За подання позовної заяви про скасування постанови про адміністративне правопорушення у 2025 році належить сплачувати судовий збір у 605,60 грн (0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб). У зв'язку з чим Позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 605,60 грн за правилами частини першої статті 139 КАС України.
Відповідно до частин першої, другої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, - в розмірі переплаченої суми. Такого клопотання у справі не заявлено.
Щодо стягнення адвокатських витрат
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно із частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною другою статті 134 КАС України обумовлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 КАС України).
Частиною четвертою статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини п'ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).
Аналіз вимог частин п'ятої, шостої та сьомої статті 134 КАС України дозволяє зробити висновок, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України лише за наявності клопотання іншої сторони. При цьому сторона, яка заперечує зазначений іншою стороною розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язана навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження своїх доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, із застосуванням критеріїв, закріплених у статті 139 КАС України (пункти 29-33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2024 у справі № 9901/459/21 (№ в ЄДРСР 116512569)).
У справі, що розглядається, Відповідач не просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу із обґрунтуванням неспівмірності цих витрат Як слідує із матеріалів справи, копію заяви про стягнення судових витрат представницею Позивача направлено на адресу Відповідача, яку отримав 28.10.2025 (поштове відправлення 0216608182333).
Представник Відповідача заявив клопотання про розгляд справи без участі, але письмових клопотань щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу із обґрунтуванням неспівмірності та нерозумності такого розміру представник Відповідача до суду не подавав.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зазначила, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
На підтвердження понесених витрат представник Позивача надав суду на підтвердження складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги надав договір про надання правової допомоги № 193 від 18.09.2025, акт № 1 прийому-передачі виконаних робіт від 23.10.2025, рахунок № 1 від 23.10.2025 та прибутковий касовий ордер № 1 від 23.10.2025 на суму 20 000,00 грн (а.с. 66). Згідно з цих документів були надані такі послуги: написання адвокатського запиту до Відповідача - 5000,00 грн, складання позовної заяви - 10000,00 грн (2 години тридцять хвилин), участь у судовому засіданні - 5000,00 грн.
Суд зауважує, що для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Стягнення витрат на правничу допомогу, до складу якої включено витрати на участь адвоката у судовому засіданні, Велика Палата Верховного Суду визнає виправданим, оскільки участь у судовому засіданні не є формальною присутністю в ньому, а супроводжується підготовкою адвоката до цього засідання, витрачанням часу на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікуванням та безпосередню участю в судовому засіданні. Обов'язок адвоката щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді передбачає не лише відповідальність за якусь одну дію, наприклад, написання процесуального документа чи виступ у суді, а зобов'язує адвоката вчинити комплекс дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов'язків клієнта. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката (постанова від 18.01.2024 у справі № 9901/459/21).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2024 у справі № 9901/459/21 також звертає увагу, що відповідно до приписів частини дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У справі, що розглядається, Суд, керуючись критерієм реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних робіт (наданих послуг), обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для Позивача, а також враховуючи кваліфікацію адвоката та час необхідний для виконання адвокатом відповідних робіт (надання послуг), його участі у судовому засіданні, дійшов висновку, що заявлені Позивачем витрати були фактично понесені і необхідними.
Керуючись статтями 134, 139, 246, 255, 268, 286 КАС України, Суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності, задовольнити повністю.
Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2909 від 10 липня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_11 , що зареєстрований за АДРЕСА_1 паспортні дані: паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Шполянським РВ УДМС України в Черкаській області 27.09.2013 РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 605,60 грн, витрати на послуги адвоката у розмірі 20000,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Інна КОВАЛЕНКО