Номер провадження 2/754/5315/25
Справа №754/7402/25
Іменем України
06 листопада 2025 року м. Київ
Суддя Деснянського районного суду міста Києва Бабко В. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва, в особі арбітражного керуючого Потупало Наталії Ігорівни про зняття арешту з майна,
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про зняття арешту з майна.
Позивачка свої позовні вимоги мотивує тим, що 06.07.2006 рішенням Деснянським районним судом м. Києва, задоволено позовні вимоги КП по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по квартирній платі та комунальним послугам та розірвання договору реструктуризації заборгованості. Договір реструктуризації заборгованості № 138 від 26.09.2003 було розірвано та стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва заборгованість в розмірі 1414,33грн. У процесі виконання рішення суду, на підставі якого видно виконавчий лист, було накладено арешт на все майно, в тому числі на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . У подальшому 31.08.2022 рішенням Оболонського районного суду м. Києва, зобов'язано Деснянський РВ ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) зняти арешт з квартири ОСОБА_1 , накладений згідно із постанови АЕ №677540, виданого 03.11.2006 ВДВС Деснянського району м. Києва, виконавець Григорян О. Г. про арешт майна та заборону його відчуження. На підставі вказаного вище рішення 08.02.2023 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень, постановлено постанову про закінчення виконавчого провадження. Після закінчення виконавчого провадження арешт було знято. Позивачка також зазначає, що їй на праві власності належить 1/2 частина квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Під час оформлення договору дарування у нотаріуса, позивачка дізналась, що нотаріус Одинадцятої київської державної нотаріальної контори Саніна Л. А., реєструючи на підставі виконавчого провадження обтяження на майно, внесла ще раз у реєстр теж саме, але під іншим номером, а тому обтяження на ім'я позивачки залишились. З метою вирішення цього питання позивачка звернулась до Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) та отримала відповідь з якої вбачалось, що запис про обтяження «арешт всього нерухомого майна», який був виявлений нотаріусом під час видачі свідоцтва про право на спадщину на ім'я ОСОБА_1 06.03.2017, окрім розділу на об'єкт нерухомого майна, було перенесено також до спеціального розділу Державного реєстру прав. Також після повторного звернення позивачці було повідомлено, що 19.05.2015 державним виконавцем було постановлено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а 25.06.2015 було постановлено постанову про повернення виконавчого документа стягувану. А отже після закінчення виконавчого провадження в реєстрах зберігались обтяження на все майно, що належить позивачці. На підставі викладеного ОСОБА_1 просить зняти арешт із усього нерухомого майна, що належить ОСОБА_1
04.06.2025 ухвалою Деснянського районного суму м. Києва, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
10.06.2025 сторонам направлено лист з додатками до нього, а саме: позивачу копію ухвалу про відкриття провадження, а відповідачам копію ухвали про відкриття провадження та позовну заяву з додатками до неї.
Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва, в особі арбітражного керуючого Потупало Наталії Ігорівни, повідомлялось належним чином про розгляд справи в спрощеному провадженні без виклику сторін за адресою зазначеною в позовній заяві, (м. Київ, вулиця Закревського, буд. 15). Однак, станом на 11.07.2025 повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу по справі в матеріалах справи відсутнє.
Тому, 11.07.2025 суд повторно повідомляє відповідача про розгляд справи в спрощеному провадженні без виклику сторін для надання можливості надати пояснення та докази щодо справи. До суду повернулись конверти із копією ухвали про відкриття провадження та позовною заяву з додатками до неї, адресованою для кожного з відповідача, з поштовою відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідачем у встановлений законом строк до суду не подано заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та не подано відзиву на позовну заяву.
Станом на 04.11.2025 закінчились строки для подання відзиву та відповіді на відзив, а відтак, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та ухвалює рішення по справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно із статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Суд установив такі факти та їм правовідносини.
06.07.2006 рішенням Деснянського районного суду м. Києва, по справі № 2-4345, позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва до ОСОБА_1 було задоволено та стягнуто з позивачки суму боргу в розмірі 1414,33грн.
05.08.2014 Деснянським районним судом м. Києва, було видано судовий наказ, по справі № 754/12930/14-ц (2-н/754/1324/14), про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва заборгованості в розмірі 5952,46грн та судовий збір в розмірі 60,90грн.
10.12.2020 Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва, в особі арбітражного керуючого Потупало Н. І., було видано довідку відповідно до якої зазначено, що станом на 10.12.2020 борг перед КП за виконавчим провадженням, щодо стягнення боргу з ОСОБА_1 в розмірі 1414,33грн, за судом рішенням № 2-4345/06, сплачено в повному обсязі. Претензій до боржника ОСОБА_1 не має.
31.08.2022 рішенням Оболонського районного суду м. Києва, по справі № 754/15227/21, позов ОСОБА_1 про звільнення майна з-під арешту задоволено. Зобов'язано Деснянський районний відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з квартири АДРЕСА_3 , накладений згідно із постановою серії АЕ № 677540, виданою 03.11.2006 ВДВС Деснянського району м. Києва, виконавець Григорян О.Г. про арешт майна та заборону його відчуження (номери запису про обтяження № 19330629 від 06.03.2017).
08.02.2023 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області, на виконання виконавчого листа № 754/15227/21, в рамках виконавчого провадження № 70948817, було постановлено постанову про закінчення виконавчого провадження та припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.
16.11.2024 було сформовано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, згідно якої квартира АДРЕСА_3 , на праві спільної часткової власності, розмір частки 1/3, належить ОСОБА_1 . Відомості про державну реєстрацію обтяжень відсутні.
16.11.2024 було сформовано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, згідно якої квартира АДРЕСА_4 , на праві спільної часткової власності, розмір частки 1/2, належить ОСОБА_1 . Відомості про державну реєстрацію обтяжень відсутні.
03.01.2025 Управління нотаріату Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надало ОСОБА_1 відповідь про результати розгляду скарги, відповідно до якої зазначено, що 06.03.2017 державним нотаріусом Одинадцятої київської державної нотаріальної контори Саніною Л. А. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ОСОБА_1 . Під час видачі свідоцтва про право на спадщину в Державному реєстрі речових прав виявлено запис щодо арешту всього майна на ім'я ОСОБА_1 . Запис про обтяження «арешт всього майна», який був виявлений нотаріусом під час видачі свідоцтва про право на спадщину на ім'я ОСОБА_1 , окрім розділу на об'єкт нерухомого майна, було перенесено також до спеціального розділу Державного реєстру прав. При цьому номер запису про обтяження в розділі, відкритому на об'єкт нерухомого майна, а саме квартиру АДРЕСА_3 становить 19330269. Номер запису про обтяження в спеціальному розділі Державного реєстру прав 19330654. При звернення до нотаріальної контори ОСОБА_1 не було надано рішення суду щодо вказаного обтяження, тому надати належну правову оцінку позовних вимог резолютивної частини не було можливості. Відповідно до наданої Управлінням забезпечення примусового виконання рішення у м. Києві та Київській області ЦМУ МЮ (м. Київ) інформації, на виконання у відділу перебувало виконавче провадження № 70948817 з примусового виконання виконавчого листа Оболонського районного суду м. Києва № 754/15227/21, про зобов'язання Деснянський ВДВС зняти арешт з квартири АДРЕСА_3 . 08.02.2023 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішення постановлено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення, згідно з виконавчим документом.
17.03.2025 Управління нотаріату Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надало ОСОБА_1 відповідь про результати розгляду скарги, відповідно до якої зазначено, що 08.02.2023 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішення постановлено постанову про закінчення виконавчого провадження, на виконання виконавчого листа Оболонського районного суду м. Києва № 754/15227/21, про зобов'язання Деснянський ВДВС зняти арешт з квартири АДРЕСА_3 , у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення. Згідно з інформації наданої Деснянським ВДВС встановлено, що на виконанні у відділі перебували виконавчі провадження, за яким боржником є ОСОБА_1 , а саме: № 6247076 з примусового виконання виконавчого листа Деснянського районного суду м. Києва від 21.01.2008, № 2-6067, де 25.03.2008 державним виконавцем постановлена постанова про закінчення виконавчого провадження (рішення суду виконано в повному обсязі); № 41789887 з примусового виконання судового наказу Деснянського районного суду м. Києва від 05.08.2014, № 2-н/754/1324/14, де 19.05.2015 державним виконавцем постановлено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а 25.06.2015 державним виконавцем постановлено постанову про повернення виконавчого документа стягувану. Оскільки строк зберігання виконавчих проваджень становить 3 роки, у Відділі відсутня можливість встановити в межах якого виконавчого провадження постановлено постанову АЕ № 677540 від 03.11.2006 про накладення арешту.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із вимог ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної безпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів встановлений ст.16 ЦК України.
Як правило, власник порушеного права може скористатись не любим, а цілком конкретним способам захисту свого права.
Згідно із ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав, врегульовані положеннями Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV (далі - Закон 1952-IV).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 вказаного Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.
Згідно із п. 4 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" державній реєстрації підлягають обтяження речових прав на нерухоме майно, зокрема, заборона відчуження та/або користування, арешт.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 10 Закону 1952-IV нотаріус - є державним реєстратором.
Стаття 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
Згідно із ст. 73 Закону України «Про нотаріат», нотаріус накладає заборону відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), об'єктів незавершеного будівництва, майбутніх об'єктів нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, частки у праві власності на таке майно: при посвідченні договору довічного утримання (догляду), спадкового договору; за зверненням органу опіки та піклування з метою захисту особистих і майнових прав та інтересів дитини, яка має право власності або проживає у жилому будинку, квартирі, іншому приміщенні, на відчуження якого накладається заборона; при видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно спадкоємцям фізичної особи, оголошеної померлою; у разі смерті одного з подружжя, яке склало спільний заповіт подружжя; при посвідченні договору про придбання об'єкта житлової нерухомості (у тому числі інвестування/фінансування його будівництва), земельної ділянки, на якій розташовано такий об'єкт, частки у праві власності на таке майно з використанням житлового сертифіката відповідно до частини сімнадцятої статті 8 Закону України "Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України"; в інших випадках, встановлених законодавством.
Нотаріус накладає заборону відчуження рухомого майна у випадках, встановлених законодавством.
Відповідно до ст. 74 Закону України «Про нотаріат», нотаріус знімає заборону відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), об'єктів незавершеного будівництва, майбутніх об'єктів нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, частки у праві власності на таке майно у зв'язку із: повідомленням кредитора (позикодавця) про погашення позики (кредиту); припиненням, розірванням іпотечного договору, договору застави, ренти, довічного утримання (догляду), спадкового договору, іншого договору, на підставі якого було накладено заборону відчуження; смертю відчужувача за договором довічного утримання (догляду), спадковим договором або смертю другого з подружжя, що уклали спадковий договір; смертю другого з подружжя, яке склало спільний заповіт подружжя; відчуженням майна, переданого під виплату ренти; спливом строку, на який накладено заборону відчуження; рішенням суду; судовим рішенням про скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою, про скасування рішення суду про позбавлення батьків дитини батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав; зверненням органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини; в інших випадках, встановлених законодавством.
Нотаріус знімає заборону відчуження рухомого майна у випадках, встановлених законодавством.
Згідно із п. 1 глави 1 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріальні дії можуть вчинюватися будь-яким нотаріусом на всій території України, за винятком випадків, передбачених статтями 9, 55, 60, 651, 66, 71, 72, 85, 103 Закону України «Про нотаріат» та інших випадків, передбачених законодавством України.
Відповідно до п. 1-3 глави 11 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, кожній нотаріальній дії присвоюється окремий реєстровий номер. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, позначається на документах, що видаються нотаріусом, чи в посвідчувальних написах.
Нотаріальна дія вважається вчиненою з моменту внесення про це запису до реєстру для реєстрації нотаріальних дій.
Запис у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій є доказом вчинення нотаріальної дії.
Пунктом 3, 4.1 глави 15 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, накладання заборони відчуження майна реєструється нотаріусами в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій.
Нотаріус у випадках, встановлених законодавством, знімає заборону відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), об'єктів незавершеного будівництва, майбутніх об'єктів нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, частки у праві власності на таке майно, а також рухомого майна.
Нотаріус, який знімає заборону, накладену іншим нотаріусом, направляє за місцем зберігання справи, що містить відомості про накладання заборони, повідомлення про її зняття.
Відповідно до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Згідно із ч. 3 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Так, з матеріалів справи вбачається, що на квартиру АДРЕСА_3 , яка на праві приватної власності, 1/3 частина квартири, належить ОСОБА_1 , було накладено арешт, який в подальшому, на виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 31.08.2022, по справі № 754/15227/21, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області, було припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.
Також, згідно із Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, на квартиру АДРЕСА_3 , яка на праві спільної часткової власності, розмір частки 1/3, належить ОСОБА_1 - відомості про державну реєстрацію обтяжень відсутні, як і відсутні відомості про державну реєстрацію обтяжень на квартиру АДРЕСА_4 , яка також на праві спільної часткової власності, розмір частки 1/2, належить ОСОБА_1 .
Жодних інших підтверджуючих документів, що на квартиру АДРЕСА_3 , та квартиру АДРЕСА_4 було накладено арешт, матеріали справи не містять. Як і не містять доказів того, що у відповідачки на праві власності є ще будь-яке інше майно, на підтвердження своїх позовних вимог, відповідно до яких вона проситьзняти арешт із усього нерухомого майна, що їй належить.
Зокрема, відповідно до п. 1, 2 глави 14 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.
До того ж одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державних/приватних виконавців регламентується як Законом України «Про виконавче провадження» так і відповідними положеннями процесуальних кодексів які повинні застосовуватися у сукупності заходів оскарження.
Стаття 15 ЦК України, регламентує, що кожна особа, права якої порушено, не визнано або оспорено має право на захист такого права.
Отже, підставою звернення до суду є наявність порушеного, не визнаного або оспорюваного права та інтересу. У розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).
Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в своєму Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Це означає, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Суд зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, який стверджує про їх порушення.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Отже встановивши, що позивачем не доведено порушення її прав, свобод та інтересів, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, вони в такому вигляді не ґрунтуються на встановлених нормах цивільного законодавства України, оскільки стороною позивача не надано суду доказів, які б суд міг покласти в основу задоволення вимог позивача, як це передбачено статтями 77-81 ЦПК України, і тому позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційне розміру задоволених позовних вимог, а в разі відмови в позові покладається на позивача.
Керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод,Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про нотаріат», Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно", статтями 15, 16, 182 ЦК України, статтями 2, 5, 12, 19, 76-82, 133, 141-142, 263-268, 274, 279, 447 ЦПК України, суд,
У позові ОСОБА_1 до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва, в особі арбітражного керуючого Потупало Наталії Ігорівни про зняття арешту з майна - відмовити.
Судові витрати покладаються на позивача.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва, в особі арбітражного керуючого Потупало Наталії Ігорівни, код ЄДРПОУ 31776030, адреса місцезнаходження: м. Київ, Вознесенський узвіз, буд. 10-А, оф. 213.
Повний текст рішення складено та підписано 06.11.2025.
Суддя В. В. Бабко