Справа № 752/13218/25
Провадження № 2/752/7252/25
Іменем України
15 жовтня 2025 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Плахотнюк К.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Перший Український міжнародний Банк», треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко Іван Павлович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
29 травня 2025 року адвокат Працевитий Г.О. в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом про визнання виконавчого напису вчиненого 05.05.2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О.В. №2054 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором №1001558681001 від 22.02.2020 року в розмірі 89 427, 56 грн. таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що в травні 2025 року з сайту «Автоматизована система виконавчого провадження» позивачу стало відомо про внесення до реєстру боржників інформації щодо нього у зв'язку з виконавчим провадженням НОМЕР_2. Зі змісту наданих документів було встановлено, що 05.05.2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. було вчинено виконавчий напис № 2054 на користь стягувача АТ «ПУМБ» з боржника ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 1001558681001 від 22.02.2020 року в розмірі 89 427, 56 грн.
Вважає, що виконавчий напис є незаконним та таким, що не підлягає виконанню у зв'язку з наступним. Нотаріус при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису керувався п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчий написів нотаріуса, який визнаний незаконним на підставі Рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 22. лютого 2017 року. Тому в нотаріуса не було підстав на вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який не був посвідчений нотаріально та не відносився до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Також позивач зазначає, що жодних попереджень чи вимог від відповідача не надходило, у зв'язку з чим позивач був позбавлений можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості або оспорити вимоги відповідача або ж виконати їх, що не може свідчити про безспірність заборгованості, пред'явленої до стягнення,
Ухвалою суду від 02 червня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) учасників справи.
Позивач - ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття провадження отримав 01 серпня 2025 року, шляхом доставлення до електронного кабінету його представника - ОСОБА_2 ..
Відповідач - АТ «ПУМБ» отримало копію ухвали про відкриття провадження шляхом доставлення до електронного кабінету 01 серпня 2025 року.
Враховуючи, що учасники справи належним чином повідомленні про розгляд справи, клопотань із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін на адресу суду не надходило, відповідачем у встановлений судом строк подано заяву про визнання позову, тому суд вважає на можливе провести розгляд справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
22 лютого 2020 року між позивачем ОСОБА_1 та ПАТ «ПУМБ» було укладено кредитний договір № 1001558681001 за умовами якого позичальнику було надано кредит.
05 травня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області було вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 2054, яким запропоновано звернути стягнення з ОСОБА_1 невиплачені в строк грошові кошти на користь АТ «ПУМБ» заборгованість у розмірі 88 927, 56 за кредитним договором № 1001558681001 від 22.02.2020 року, укладеного між ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_1
01.07.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Голяченком І.П. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3 на виконання виконавчого напису № 2054 виданого 05.05.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованості в розмірі 89 427,56 грн.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення з таких підстав.
За загальним правилом статей 4, 5 Цивільно-процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно зі статтею 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування визначено Законом України «Про нотаріат» (тут і далі Закон в редакції на час вчинення нотаріальної дії) та іншими актами законодавства. Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок).
Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів здійснюється згідно з главою 14 Закону та главою 16 розділу ІІ Порядку.
Згідно зі статтею 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік).
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. При цьому цей Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені у вказаному Переліку. При цьому вказаний Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Закону та Порядку.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та не чинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.». Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та не чинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Отже, станом на день вчинення виконавчого напису № 2054 від 05.05.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., редакція Переліку передбачала можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.
Отже, у нотаріуса не було підстав на вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який не був посвідчений нотаріально та не відносився до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Крім того, неможливість вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, визначеної у відповідності до виконавчого напису від 05.05.2021 року була обумовлена й іншими обставинами, наведеними нижче.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду України від 05.06.2017 року у справі №6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов'язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість не вважається безспірною.
Таким чином при вчиненні виконавчого напису нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо кредитного договору та заборгованості. Позивач не був ознайомлений з наявною заборгованістю, оскільки претензій з розрахунком заборгованості від відповідача не отримував.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи, що відповідачем подано заяву про визнання позовних вимог, суд доходить висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо стягнення судових витрат суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
Згідно додаткової постанови Верховного суду від 23 грудня 2021 року в справі № 923/560/17 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу). Близька за змістом правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 зі справи N 922/445/19.
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.
На підтвердження витрат на правничу допомогу надано: Договір про надання правничої допомоги від 26.05.2025 між адвокатським бюро «Юрконсалт» Геннадія Працевитого та ОСОБА_1 ; додатковий договір від 26.05.2025 року до договору про надання правової допомоги від 26.05.2025 року з орієнтовним переліком послуг, що можуть бути надані та вартістю однієї години роботи адвоката - 1 000 гривень (а. с. 7-8)
Принцип змагальності сторін має свої втілення, зокрема, у наведених положеннях частин п'ятої статті 141 ЦПК України, виходячи з яких зменшення внаслідок неспівмірності суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.
Приймаючи до уваги, що з переліку послуг, котрі зобов'язувалося надати позивачу адвокатське бюро «Юрконсал» Геннадія Працевитого» позивачу у справі ОСОБА_1 було надано тільки з підготовки позовної заяви про скасування виконавчого напису, подано позов від імені адвоката, заяву про зупинення виконавчого провадження.
Отже, витрати ОСОБА_1 на професійну правничу (правову) допомогу, котрі підтверджені належними та допустимими доказами підлягають стягненню з відповідача у розмірі 3 000, 00 грн.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до правил частини 1 статті 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи зміст наведених правових норм, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 50% від сплаченого судового збору за подачі позову та заяви про забезпечення позову, а другу частину 50% повернути позивачу з державного бюджету.
На підставі викладеного, керуючись ст.4, 12, 81, 89, 133,141, 265, 274, 279, 354 ЦПК України , суд
позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Перший Український міжнародний Банк», треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко Іван Павлович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений 05.05.2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Оленою Василівною зареєстрований за №2054 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Перший Український міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором №1001558681001 від 22.02.2020 року в розмірі 89 427, 56 грн. таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з акціонерного товариства «Перший Український міжнародний Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 787, 28 гривень, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000, 00 гривень, що разом складає належну до стягнення суму в розмірі 3 787 (три тисячі сімсот вісімдесят сім) гривень 28 копійок.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 % сплаченого судового збору за квитанцією ID: 9792-7010-6612-7813 дата оплати 29.05.2025 року платником ОСОБА_1 призначення платежу: 101 3083409858 - 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 % сплаченого судового збору за квитанцією ID: 2202-0322-0488-8753 дата оплати 17.07.2025 року платником ОСОБА_1 призначення платежу: 101 3083409858 - 302 (триста дві ) гривні 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );
відповідач: акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», код ЄДРПОУ 14282829, адреса: місто Київ, вулиця Андріївська , будинок №4;
третя особа: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області, місце знаходження: АДРЕСА_2 ;
третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко Іван Павлович, місце знаходження: Київська область, Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Соброрна, будинок №10-Г, офіс 204.
Суддя: К.Г.Плахотнюк