Справа № 752/24681/25
Провадження №: 3/752/8326/25
07 листопада 2025 року суддя Голосіївського районного суду м. Києва Бондаренко Г.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в м. Києві, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код не відомий, громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 , про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
ОСОБА_1 22.09.2025 року о 14 год. 40 хв. в м. Києві по вул. Саперно-Слобідській (електроопора 4), керував транспортним засобом «Chevrolet» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук та поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з?явився, про дату та час повідомлений належним чином.
Захисник Олійник С.В. подав до суду клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Свою позицію обґрунтував тим, що виявлені працівниками поліції у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп'яніння у Інструкції відсутні, а отже підстав для огляду ОСОБА_1 у працівників поліції не було. Також вказав, що під час оформлення матеріалів працівники поліції не роз'яснили ОСОБА_1 права та обов'язки та наслідки відмови від проходження огляду. Вважає, що ОСОБА_1 працівники поліції ввели в оману, оскільки на запитання ОСОБА_1 , чи може він відмовитись від проходження огляду та пройти огляд самостійно, працівник поліції вказав, що ОСОБА_1 має таке право. Захисник вказав, що працівники поліції затримали ОСОБА_1 та доставили до ТЦК, де його мобілізували для проходження військової служби, а отже, пройти самостійно огляд у лікаря-нарколога у ОСОБА_1 не було можливості. Таким чином, на думку захисника, ОСОБА_1 від огляду не відмовлявся, а був спровокований працівниками поліції, а тому, на думку, захисника є всі підстави для закриття провадження у справі.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.
Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, у відповідності до положень ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до рішення від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведеності «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Так, за результатами дослідження матеріалів справи, в тому числі перегляду в судовому засіданні відеозапису з нагрудної камери поліцейського, встановлено, що ОСОБА_1 працівники поліції зупинили за перевищення швидкості та склали постанову за порушення ПДР України. Крім того, з відеозапису вбачається, що працівник поліції виявили у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп'яніння, роз'яснили останньому права та обов'язки, повідомили процедуру проходження огляду та приблизно 40 хвилин ОСОБА_1 консультується з захисником в телефонному режимі та поводить себе не однозначно. Тобто протягом всього часу ОСОБА_1 фактично тягне час, ухиляється від огляду у лікаря нарколога, а отже, як вірно дійшли висновку працівники поліції, відмовляється від проходження огляду і така відмова правомірно сприйнята поліцейськими як відмова пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, тому вважаю, що ОСОБА_1 слід визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, оскільки його вина підтверджується зібраними у справі доказами.
Вказівка сторони захисту на те, що у ОСОБА_1 не було можливості пройти огляд самостійно, оскільки його мобілізували, суд до уваги не приймає, оскільки загальновідомим є факт, що наркотичні чи психотропні речовини в організмі людини, можуть зберігатись тривалий час, а тому, така підстава вказана захисником як мобілізація особи не впливає на право особи самостійно звернутись через деякий час до медичного закладу для проходження огляду, однак ОСОБА_1 таким правом не скористався. Крім того, слід зазначити, що суду не надано будь-яких документів на підтвердження мобілізації ОСОБА_1 до лав ЗС України.
Твердження захисника про те, що виявлені у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп'яніння в Інструкції відсутні повністю спростовуються положеннями розділу І Інструкції №1452/735.
Враховуючи, що за відмову від проходження огляду водій несе відповідальність згідно з чинним законодавством так само, як і за керування транспортним засобом особою, яка перебуває у стані сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що за своїм характером має підвищену суспільну небезпеку, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, вважаю за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку покладено таке стягнення.
Отже, судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 605,60 грн., підлягає стягненню із ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 283-285 КУпАП, суддя
постановив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня винесення.
Суддя Г.В. Бондаренко