Справа № 692/1167/24
Провадження № 2/692/34/25
07.11.25
30 жовтня 2025 року с-ще Драбів
Драбівський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Левченко Л.О.
за участю: секретаря Савенко О.В.
представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Драбів цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно та встановлення порядку користування цим майном,
Позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно та встановлення порядку користування цим майном.
І. Заяви, клопотання та процесуальні дії по справі.
Ухвалою суду від 15.10.2024 провадження по справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання та витребувано докази: правовстановлюючі документи та копію технічного паспорту на спірне домоволодіння.
06.11.2024 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
29.11.2024 від представника відповідача надійшло клопотання про залучення ОСОБА_4 до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.
20.12.2024 від представника відповідача надійшло клопотання/заява про долучення копії договору купівлі-продажу та технічного паспорту на спірне домоволодіння та про залучення ОСОБА_4 до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.
20.12.2024 від представника відповідача надійшло клопотання/заява про долучення копії договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки.
Ухвалою суду від 20.12.2024 у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору відмовлено.
17.01.2025 від представника відповідача надійшло клопотання/заява про призначення оціночно-будівельної експертизи.
17.01.2025 від представника позивача надійшла.
Також 17.01.2025 від представника позивача надійшли: заява про зміну предмету позову; заява про відстрочення сплати судового збору та клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.
13.02.2025 від представника відповідача надійшло клопотання/заява про врегулювання спору за участі судді.
Ухвалою суду від 13.02.2025 у задоволенні клопотання про врегулювання спору за участі судді відмовлено.
Ухвалою суду від 27.03.2025 заяву представника позивача про зміну предмету позову прийнято, також задоволено заяву про відстрочення сплати судового збору.
Ухвалою суду від 27.03.2025 по справі призначено судову оціночно-будівельно-технічну експертизу, на час проведення експертизи провадження по справі зупинено.
Ухвалою суду від 30.04.2025 у зв'язку з надходженням клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, погодження строків на виконання експертизи та зміни назви експертизи провадження по справі поновлено.
Ухвалою суду від 06.06.2025 клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, погодження строків на виконання експертизи та зміни назви експертизи погоджено частково, на час проведення експертизи провадження по справі зупинено.
Ухвалою суду від 14.07.2025 у зв'язку з надходженням клопотання експерта про надання додаткових матеріалів провадження по справі поновлено.
Ухвалою суду від 21.07.2025 у задоволенні клопотання експерта про надання додаткових матеріалів відмовлено, ухвалено проводити експертизу за наявними матеріалами, на час проведення експертизи провадження по справі зупинено.
Ухвалою суду від 10.09.2025, у зв'язку з надходженням повідомлення про залишення ухвали без виконання та матеріалів цивільної справи, провадження по справі поновлено.
23.09.2025 від представника позивача надійшла заява про зміну предмета позову.
Ухвалою суду від 01.10.2025 заяву представника позивача про зміну предмета позову прийнято та постановлено проводити розгляд з урахуванням змінених позовних вимог.
Ухвалою суду від 15.10.2025 підготовче провадження у справі закрито, справа призначено до розгляду по суті на 29.10.2025.
Також від представника відповідача Гричаненка О.М. надходили клопотання про відкладення розгляду справи.
Окрім того, від представника позивача Ковтуна М.В. надходили клопотання про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції, які були задоволені відповідними ухвалами суду.
ІІ. Зміст позовних вимог та заперечень сторін.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 20.10.2000 сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 29.08.2024 розірвано. За період шлюбу сторони придбали житловий будинок та земельну ділянку площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 . Договори купівлі-продажу було укладено на ім'я відповідача, за яким зареєстровано право власності вцілому. Вказує, що з часу придбання вказаного майна, спору про порядок його використання не виникало, проте у подальшому відносини сторін погіршились і відповідач не визнає право власності позивача на частину вказаного нерухомого майна. Спроби домовитись у позасудовому порядку позитивного результату не дали, позивач вимушена була залишити місце проживання та відповідач чинить перешкоди їй у вселенні до спірного нерухомого майна. Тому (з урахуванням змінених позовних вимог) просила визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та земельної ділянки площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_1 , та усунути перешкоди у володінні та користуванні ОСОБА_3 ідеальними частинами вказаного житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та земельною ділянко шляхом її вселення до домоволодіння.
У відзиві, що надійшов до суду 06.11.2024 відповідач проти задоволення позову заперечував, вважав, що спірні будинок та земельна ділянка не є спільною сумісною власністю сторін. Вказав, що 26.03.2013 між відповідачем ОСОБА_2 та його бабою ОСОБА_4 було підписано договір купівлі-продажу житлового будинку з належними до нього надвірними будівлями та спорудами та договір купівлі продажу земельної ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначив, що кошти баба ОСОБА_4 не отримувала, у вказаному будинку продовжує проживати, а ці дії буди вчинені для на випадок смерті ОСОБА_4 та безоплатної передачі домоволодіння ОСОБА_2 . Зазначив, що не визнає позовних вимог, неодноразово пропонував позивачеві купити будинок в селі Погреби для проживання з урахуванням об'єктивних обставин.
У судове засідання позивач ОСОБА_3 не прибула, її представник адвокат Ковтун М.В. позовні вимоги, з урахуванням останньої заяви про зміну предмета позовну, підтримав та просив задовольнити. Пояснив, що у 2013 році сторони придбали житловий будинок та земельну ділянку за адресою:АДРЕСА_1 . Договори купівлі-продажу було укладено на ім'я відповідача ОСОБА_2 . Під час перебування у шлюбі спору щодо володіння і користування майном не виникало, але у подальшому шлюб було розірвано, відповідач позбавив позивача можливості проживання у домоволодінні, вигнав її та виписав з вказаної адреси. Позивач намагалась вселитись, однак відповідач чинив їй у цьому перешкоди, за що був притягнути до адміністративної відповідальності відповідною постановою суду. З того часу позивач проживає у м. Пирятин у своєї матері. Представник вважав доводи щодо неможливості сторін спільно проживати у вказаному будинку неспроможними. Зазначив, що позивач вживала заходів щодо реального розподілу, однак відповідач не сплатив свою частину витрат за експертизу і вона не була проведена з його вини. Позивач змінила предмет позову та просить визнати за нею право власності на 1/2 частину вказаного майна та просить усунути перешкоди у володінні та користуванні майном шляхом вселення її до будинку, оскільки самостійно вселитись вона не може. Зазначив, що факт придбання майна не заперечувався, а щодо визнання права власності наявний спір, також наявний факт вчинення позивачу перешкод у вселенні. Щодо конфліктів щодо спільної дитини сторін з позивачем вказав, що це маніпуляції відповідача, при цьому місце проживання дитини з ним не визначено. Зазначив, що позивач хотіла реального виділення майна, однак ця вимога не може бути реалізована через бездіяльність відповідача. Також вказав, що надасть докази щодо витрат на правову допомогу після винесення рішення.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 проти задоволення позовних вимог заперечував. Вказав, що проживання сторін разом неможливе, син не може проживати з матір'ю і йому погано, коли він її бачить. Також вказав, що позивач побила їх спільну дочку. Зазначив, що баба відповідача, яка побудувала вказаний будинок померла, відповідач пропонував позивачу кошти у сумі 300 000,00грн. для придбання окремого житла, однак та відмовилась. Зазначив, що у разі вселення позивача він буде викликати відповідні служби. До будинку підведено єдині лінії електро- та газо- постачання і будуть виникати спори про оплату цих послуг. Зазначив, що буде захищати свою дитину. Вважав неможливим спільне проживання сторін. Вказав, що звертався до ССД щодо спричинення дитині психічної шкоди, а позивач зверталась до відповідної служби, щоб дитина з нею спілкувалась. Вказав, що позивач не платить на дитину аліменти та не телефонувала дитині на протязі 1,5 року.
Суд, заслухавши пояснення та доводи сторін, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що даний позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
ІІІ. Встановлені судом фактичні обставини.
Згідно копії свідоцтва про одруження серія НОМЕР_1 , виданого 20.10.2000 виконкомом Погребської сільської ради Драбівського району Черкаської області, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 20.10.2000, про що зроблено актовий запис № 7. Після одруження прізвище дружини: ОСОБА_6 .
Рішенням Драбівського районного суду від 29 серпня 2024 року по справі № 692/655/24 шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,зареєстрований виконкомом Погребської сільської ради Драбівського району Черкаської області 20.10.2000 за актовим записом № 7 - розірвано.
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином факт перебування сторін у шлюбі з 20.10.2000 по 29.08.2024 не підлягає доказуванню.
Згідно інформаційної довідки - Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 386551185 від 11.07.2024, ОСОБА_2 вказаний власником майна з розміром частки: 1, зокрема, щодо житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами загальною площею 60 кв. м., житловою площею 42 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; документи, що подані для державної реєстрації: договір купівлі-продажу житлового будинку серія та номер 703, виданого 26.03.2013 приватним нотаріусом Драбівського районного нотаріального округу Бірюком О.В.; та щодо земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 7120688401:01:001:0339, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , документи, що подані для державної реєстрації: договір купівлі-продажу житлового будинку серія та номер 705, виданого 26.03.2013 приватним нотаріусом Драбівського районного нотаріального округу Бірюком О.В.
Згідно договору купівлі-продажу житлового будинку від 26.03.2013 № 703, посвідченого приватним нотаріусом Драбівського районного нотаріального округу Черкаської області Бірюком О.В., ОСОБА_4 (продавець) продала, а ОСОБА_2 (покупець) придбав житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Продаж об'єкту за домовленістю сторін вчиняється за 5000,00грн., які покупець сплатив продавцю повністю до підписання цього договору (п. 2 договору), згідно з висновком експерта про ринкову вартість об'єкта оцінки від 02.02.2013 ринкова вартість нерухомого майна 55980 грн.
Згідно копії технічного паспорту на житловий будинок садибного типу у АДРЕСА_1 , власником будинку вказано: ОСОБА_4 (закреслено), ОСОБА_2 , ідеальна частка 1. Паспорт складено станом на 12.09.2005.
Згідно копії картки об'єкта погосподарського обліку на 2011-2012 роки головою домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 , вказана ОСОБА_4 , серед відомостей про членів домогосподарства з реєстрацією місця проживання на території ради, поряд з іншими вказані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.03.2013 № 705, посвідченого приватним нотаріусом Драбівського районного нотаріального округу Черкаської області Бірюком О.В., ОСОБА_4 (продавець) продала, а ОСОБА_2 (покупець) придбав земельну ділянку загальною площею 0,25 га (в т.ч. рілля 0,1257га, капітальна 0,0080 га, капітальна 0,0044 га, під житловою забудовою 1,1119 га), з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7120688401:01:001:0339. Продаж вчинено за 5000,00грн., які покупець заплатив продавцю повністю до підписання цього договору.
Згідно довідки про оціночну вартість об'єкта нерухомості від 16.01.2025 № 201-20250116-0008968525 оціночна вартість об'єкта оцінки - житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , становить 1541029,30 грн., вартість земельної ділянки площею 0,25га, кадастровий номер 7120688401:01:001:0339, становить 262105,05грн.
Постановою Драбівського районного суду Черкаської області від 11.03.2025 по справі № 692/17/25 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні, адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу у зв'язку з вчиненням протиправних дій щодо ОСОБА_3 27.12.2024.
IV. Норми права, що підлягають застосуванню та висновки суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи слід зазначити наступне.
Частина перша статті 21 СК України визначає шлюбом сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Відповідно до частини першої статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частиною 1 ст.69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Частинами 1,2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися «обставинами, що мають істотне значення», якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007р. № 11).
Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.
При цьому суд враховує правові позиції ВС з аналогічних спорів, в яких ВС роз'яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.
Суд звертає увагу на те, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст.60 СК України.
Таким чином, судом достовірно встановлено, що житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельна ділянка площею 0,25 га з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером: 7120688401:01:001:0339, що розташовані по АДРЕСА_1 , право власності на які зареєстроване за відповідачем ОСОБА_2 , придбані під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі та є об?єктами спільної сумісної власності подружжя.
Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що позовні вимоги щодо визнання за позивачем права власності на 1/2 частину житлового будинку з відповідною частинного господарських будівель і споруд та на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,25 га з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером: 7120688401:01:001:0339, що розташовані по АДРЕСА_1 є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Згідно з частинами першою, третьою статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом (частина четверта статті 9 ЖК України).
Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з частиною першою статті 383 ЦК України, статтею 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
З матеріалів позову вбачається, що позивачу ОСОБА_3 відповідачем вчиняються перешкоди у користуванні її майном за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема, щодо вселення до домоволодіння за цією адресою. Даний факт відповідачем не заперечено.
Оскільки позивач є власником 1/2 частини майна за адресою: АДРЕСА_1 , яке не є індивідуально визначеним за кожним з співвласників, у користуванні яким їй чиняться перешкоди, то вимога про усунення перешкод у володінні та користуванні позивачем належними їй ідеальними частинами житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельної ділянки, що розташовані по АДРЕСА_1 шляхом її вселення до цього домоволодіння підлягає до задоволення.
V. Судові витрати.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п.п.1) п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору із позовних заяв майнового характеру для фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (від 1211,20 грн. до 15140,00 грн.).
Згідно з п.п. 2) п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання позовних заяв немайнового характеру для фізичних осіб становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 грн.)
Позивачем заявлено 1 позовну вимогу майнового та 1 позовну вимогу немайного характеру.
Загальна вартість спірного будинку становить 1541029,30грн., земельної ділянки - 262105,05грн., що разом становить 1803134,35грн., відтак вартість 1/2 частки такого майна станвить 901567,17грн., а отже судовий збір за майновою вимогою становить 9015,67грн. Таким чином сукупна сума судового збору за 2 вимоги становить 10226,87грн.
Позивач при подачі позову сплатила судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою суду від 27.03.2025 позивачу відстрочено сплату судового збору на строк не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Враховуючи викладене необхідно стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування її витрат по сплаті судового збору 2422,40 грн., іншу частину суми судового збору у розмірі 7804,48 грн. належить стягнути з відповідача на користь держави.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-89, 206, 258-259, 263-265, 268, 274, 354 ЦПК України, ст.ст. 60, 61, 63, 65, 68, 69, 70, 71 СК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 р. №11, суд
Позов ОСОБА_3 - задовольнити.
У порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину житлового будинку з відповідною частинного господарських будівель і споруд та на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,25 га з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером: 7120688401:01:001:0339, що розташовані по АДРЕСА_1 ,залишивши іншу 1/2 частину зазначених об'єктів нерухомого майна у власності ОСОБА_2 .
Усунути перешкоди у володінні та користуванні ОСОБА_3 належними їй ідеальними частинами житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельної ділянки, що розташовані по АДРЕСА_1 шляхом її вселення до цього домоволодіння.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на відшкодування витрат по сплаті судового збору у сумі 2422,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 7804,48 грн., який необхідно сплатити на рахунок: Отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Номер рахунку: UА908999980313111256000026001, Код класифікаціїї доходів бюджету: 22030106.
Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст.ст. 354-356 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Сторони по справі:
Позивач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Суддя Л.О. Левченко
Повний текст рішення виготовлений 07 листопада 2025 року.