Справа № 569/20890/24
1-кп/569/883/25
про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого
06 листопада 2025 року м. Рівне
Колегія судді Рівненського міського суду Рівненської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського міського суду Рівненської області в м. Рівне, клопотання прокурора відділу Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого у кримінальному провадженні №22024180000000062 від 01.04.2024 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 436-2 КК України, ОСОБА_6 , -
Колегією суддів Рівненського міського суду Рівненської області здійснюється розгляд кримінального провадження №22024180000000062 від 01.04.2024 про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 436-2 КК України.
Прокурор подав клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , без визначення розміру застави. У клопотанні вказує, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 436-2 КК України. Доводить, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не перестали існувати. Так, ризик що обвинувачений може переховуватися від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності продовжує існувати, враховуючи що обвинувачений будучи проросійськи налаштованою особою, має близьких родичів та знайомих осіб, які проживають на тимчасово окупованій території АР Крим, у 2020-2021 роках здійснював виїзди через КПВВ «Каланчак» до ТОТ АР Крим. Протягом 2019-2024 здійснював систематичні виїзди за кордон. Враховуючи наведене, тяжкість покарання, яке загрожує за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 111 КК України, санкція якого передбачає покарання на строк 15 років або довічне позбавлення волі із конфіскацією майна, та те що значна частина державного кордону України, у зв'язку із російською агресією, не перебуває під контролем Державної прикордонної служби України, у тому числі на території російської федерації, ризик передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, цілком обґрунтований. Ризик незаконного впливу на свідків існує, оскільки ОСОБА_6 відомо про наявних свідків. Існує ризик, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки будучи особою, яка підтримує проросійські наративи, добровільно погодився на співпрацю із представником спецслужби держави-агресора та виконував його завдання, і маючи доступ до засобів електронного зв'язку продовжить здійснювати дії, спрямовані на шкоду державні безпеці України. За віком та станом здоров'я ОСОБА_6 може знаходитись під вартою у слідчому ізоляторі.
В судовому засіданні прокурор просив задовольнити клопотання.
Обвинувачений ОСОБА_6 клопотання прокурора заперечив, просив застосувати до нього запобіжний захід домашній арешт, цілодобово, з насінням електронного засобу контролю.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7 просив змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
Ознайомившись з клопотанням прокурор, заслухавши думку учасників судового провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.
У зв'язку з відкритою військовою агресією рф проти України, розпочатою 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан. Дія воєнного стану в Україні, триває до тепер.
ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 436-2 КК України, зокрема в поширенні матеріалів, які містять виправдовування, визнання правомірною та заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році та державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду обороноздатності, державній безпеці України шляхом надання іноземній державі допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинене в умовах воєнного стану.
Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст. 111 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 є особливо тяжким злочином.
Щодо ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід тримання під вартою, без визначення розміру застави, строк застосування якого неодноразово продовжувався.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
У відповідності до положення ст. 178 КПК України (ч.1), при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України.
Слід враховувати вимоги статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки обвинуваченого під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має обґрунтувати свій висновок про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи. При цьому кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Рішенням ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» визначено, що серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Як зазначено в п. 111-112 рішення ЄСПЛ «Белеветський проти Росії», обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
В обґрунтування продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, прокурор вказує, що заявлені раніше ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, не перестали існувати.
Наведені прокурором підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, станом на сьогодні не змінилися та не зменшилися.
Так, суворість покарання, яке загрожує обвинуваченому, обставини кримінальних правопорушень у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , у своїй сукупності, на думку колегії суддів, свідчить, що обвинувачений може переховуватись від суду, а також незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення, що узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.07.2001), де Суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Окрім цього, щодо ризику впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, то згідно зі ст. 23 КПК України на стадії судового розгляду доказове значення матимуть показання цих осіб, отримані безпосередньо судом саме під час усного допиту у судовому засіданні. Ризик впливу свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від цих осіб та дослідження їх судом. Отже, з урахуванням обставин кримінальних правопорушень, колегія суддів приходить до переконання, що ризик незаконного впливу на свідків, продовжує існувати та є досить вірогідним, доведеним стороною обвинувачення.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , колегія суддів враховує також, що ч.6 ст. 176 КПК України передбачено єдиний запобіжний захід, який застосовується до осіб, що обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111 КК України, вчиненого в період воєнного стану є тримання під вартою.
За наявності ризиків передбачених п. п. 1, 3, 5, ч.1 ст. 177 КПК України, а також що триває судовий розгляд кримінального провадження, колегія суддів вважає, що тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, на даному етапі судового провадження є необхідним, і таке обмеження права обвинуваченого на свободу є виправданим, забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та зможе запобігти вищевказаним ризикам.
Колегія суддів, розмір застави обвинуваченому не визначає, відповідно до абз. 3 п. 5 ч. 4 ст. 183 КК України.
На переконання колегії суддів, такий висновок узгоджується з вимогами ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, так як тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою з наведених підстав виправдане існуванням суспільного інтересу щодо особливо тяжкого.
ЄСПЛ визнає порушенням Конвенції продовження/обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за умови, якщо національні суди «…не розглянули жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів…».
Обставини інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, їх суспільна небезпечність, спрямовані проти національної безпеки України, в умовах триваючої збройної агресії російської федерації проти України, враховуючи обставини, передбачені ст. ст. 177, 178, 183 КПК України, сукупність відомостей про особу обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, приписи ч. 6 ст. 176 КПК України, ч. 4 ст. 183 КПК України, наявність ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які не перестали існувати, у своїй сукупності вказує що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Даних, які б вказували на неможливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не встановлено.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 201 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання прокурора відділу Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого у кримінальному провадженні №22024180000000062 від 01.04.2024 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 436-2 КК України, ОСОБА_6 , - задовольнити.
Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Керч Республіка Крим, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком до 04.01.2026.
ОСОБА_6 утримувати в ДУ «Рівненський слідчий ізолятор».
Строк дії ухвали до 04.01.2026.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, протягом п'яти з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3