Справа 556/2807/25
Номер провадження 3/556/1439/2025
06.11.2025 року Суддя Володимирецького районного суду Рівненської області Котик Л.О., розглянувши матеріали, що надійшли від ВП №1 Вараського РВП ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , місце роботи не встановлено, -
За ч.1 ст. 130 КУпАП,-
Згідно Протоколу про адміністративне правопорушення від 28.08.2025 року серії ЕПР1 №436862, ОСОБА_1 28.08.2025 року о 17:50 год. в с.-щі Володимирець, дорога Володимирець-Красносілля, керував транспортним засобом - мотоциклом марки «LF200-10В», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогльного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Алкотест 6810, результат огляду 1,60% проміле алкоголю, тест №5372, від проходження огляду в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.9. б Правил дорожнього руху.
В судові засідання на виклики суду, які були призначені - 09.10.2025 р., 06.11.2025 р., що здійснювалися шляхом направлення повісток рекомендованими листами на адресу ОСОБА_1 , яку він сам повідомив при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, згідно Трекінгу Укрпошти - «вручено одержувачу» правопорушник не з'явився. Водночас судом здійснювалися оголошення на офіційному веб-сайті судової влади про виклик ОСОБА_1 до суду.
Протокол про адміністративне правопорушення складався у присутності ОСОБА_1 в ньому зазначена інформація, що справа буде розглядатися у Володимирецькому районному суді, факт ознайомлення з цим правопорушниця підтвердила своїм підписом. Таким чином, ОСОБА_1 будучи обізнаним про складення стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення та направлення матеріалів до суду, мав би вживати заходів, щоб дізнатися про стан судового провадження. Однак заяв чи клопотань від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на адресу суду не надходило.
Суддя вважає, що перенесення розгляду справи призвело б до безпідставного її затягування та порушення вимог ст.ст. 38 та 277-2 КУпАП, а тому, відповідно до ч.2 ст. 268 КУпАП дана справа розглянута за відсутності правопорушника, оскільки ОСОБА_1 своїм правом не скористався та у судове засідання не з'явився.
Подібний висновок суду ґрунтується, крім положень КУпАП, також на практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Зокрема, згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Чинний КУпАП не містить передбаченого порядку вручення судових повісток та викликів і не дає правового визначення про дані із своєчасного сповіщення про місце і час розгляду справи. Водночас, даним Кодексом не передбачено і можливості закриття справи про адміністративне правопорушення через невручення судової повістки безпосередньо особі з різних причин, як то відрядження, хвороба, відпочинок, зміна місця проживання, ухилення від вручення повістки тощо, оскільки в таких випадках права та інтереси потерпілого чи суспільства (держави) можуть залишитися назавжди порушеними, що є неприпустимим у правовій державі.
Крім цього, керуючись завданнями законодавства про адміністративні правопорушення (стаття 1 КУпАП) та завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення (стаття 245 КУпАП), враховуючи принцип невідворотності адміністративної відповідальності внаслідок закінчення строків давності до її притягнення, а також необхідністю забезпечення прав та інтересів потерпілого і інтересів суспільства, є можливим розгляд справи про адміністративне правопорушення без наявності даних про вручення судової повістки безпосередньо особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Також відповідно до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», пунктами 1.2., 1.3. Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого Наказом МВС від 22.11.2012 № 1077, реєстрація місця проживання або місця перебування особи це внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.
За змістом п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
За таких обставин суд вважає, що неявка ОСОБА_1 в судове засідання є ніщо інше, як зловживання своїми процесуальними правами та намагання уникнути відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, тому розгляд справи відбувся за відсутності особи, яка притягується до адмінвідповідальності, на підставі матеріалів, які надійшли до суду.
Дослідивши письмові матеріали, відеоматеріали на оптичному носії - диску, суд приходить до наступних висновків.
Як зазначено в ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення « поза розумним сумнівом » (рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008р. у справі Кобець проти України (з відсиланням на п. 282 рішення у справі Авшар проти Туреччини (Avsar v. Turkey)). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Диспозицією частини 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції
Пунктом 2.9 б Правил дорожнього руху передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у хворобливому стані, у стані стомлення, а також перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення підтверджується достатніми, належними та допустимими доказами по справі, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення від 28.08.2025 року серії ЕПР1 №436862; довідкою інспектора з АП СВзГ Вараського РВП; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 28.08.2025 року; Актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №5594608 від 19.09.2025 р. відносно ОСОБА_1 за ст. 126 ч.2 КУпАП; тестом №5372 Алкотест 6810, результат огляду становить 1,60% проміле алкоголю; відеоматеріалами, де зафіксовано, що ОСОБА_1 після зупинки працівниками поліції, пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, іншими матеріалами справи.
Згідно ч.2 ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
При складанні протоколу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, працівником поліції дотримано вимоги Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 (далі Порядок).
Так, відповідно до пункту 2 Порядку, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Згідно пункту 3 Порядку огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем у закладі охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 3 грудня 2005 року № 14, судам слід ураховувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Для притягнення до відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, які знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважається закінченим з моменту, коли правопорушник почав рухатись.
Згідно ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. (ст.23 КУпАП)
При обранні виду та міри адміністративного покарання суддя враховує характер та обставини правопорушення, дані про особу порушника, що притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 126 ч.2 КУпАП, і вважає за необхідне, визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього стягнення у виді адміністративного штрафу.
Разом з тим, на думку суду, характер правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема його підвищена суспільна небезпечність, унеможливлює застосування до особи, яка його вчинила, звільнення від адміністративної відповідальності із застосуванням заходів впливу. Санкція ч.1 ст. 130 КУпАП безальтернативно у виді основного стягнення установлює штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Отже, таке стягнення свідчить про підвищений ступінь суспільної небезпечності діяння, а тому законодавець установив, що виховання особи, яка вчинила таке правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, неможливе в інший спосіб, незалежно від наявності чи відсутності встановлених ст.ст. 34, 35 КУпАП обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення.
Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), рішення від 29.06.2007 р. (заяви № 15809/02 і № 25624/02), зазначив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі», а тому ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу, крім передбачених законодавством України прав, має ще й певні обов'язки, установлені ПДР, які мають дотримуватися при експлуатації транспортного засобу за будь-яких обставин.
Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Таким чином, висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними в матеріалах провадження доказами.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідно до мети адміністративного стягнення, яке застосовується до особи з метою її виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП) необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1 буде застосування до нього міри адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, згідно санкції ч.1 ст.130 КУпАП.
Сума судового збору на підставі ст. 40-1 КУпАП, підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь держави.
Керуючись ч.1 ст. 130, ст.ст. 283, 284 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Реквізити для сплати штрафу: Отримувач коштів: ГУК у Рівн.обл./ Рівнен.обл./ 21081300; Код ЄДРПОУ: 38012494; Банк одержувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача UА218999980313020149000017001; Код класифікації доходів:21081300.
Стягнути з ОСОБА_1 - 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. судового збору в дохід держави.
Реквізити сплати судового збору: отримувач коштів: ГУК у Рівн.обл/отг Володимир/22030101; Код отримувача (ЄДРПОУ): 38012494; Банк одержувача: Казначейство України (ел.адм.подат.); Код банку отримувача (МФО) 899998; Рахунок отримувача (ІВАN): UА198999980313131206000017503; Код класифікації доходів бюджету: 22030101
Згідно з ч. 1 ст.307КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або внесення на неї подання прокурора такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення.
Відповідно до ст.308КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби і у порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з моменту набрання нею законної сили.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови, до Рівненського апеляційного суду через Володимирецький районний суд Рівненської області.
Суддя: