Справа №541/3320/25
"07" листопада 2025 р. Шишацький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Сиволапа Д.С.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в селищі Шишаки Полтавської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
24 вересня 2025 року з Миргородського міськрайонного суду Полтавської області до Шишацького районного суду Полтавської області за територіальною підсудністю надійшла позовна заява ТОВ «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 22477,50 грн.
Заява обґрунтована тим, що 29.11.2018 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 22033000097991.
Відповідно до умов кредитного договору відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі 24800 грн., проте свої зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за кредитним договором не виконувала, в зв'язку з чим станом на 15.12.2021 мала заборгованість у сумі 21877,12 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 14565,83 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 1235,29 грн. та заборгованості за комісією в розмірі 6076 грн.
15.12.2021 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладено договір факторингу №15/12/21.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу ТОВ «Цикл Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 22033000097991 від 29.11.2018 у сумі 21877,12 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 14565,83 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 1235,29 грн. та заборгованості за комісією в розмірі 6076 грн.
Оскільки ОСОБА_1 умови кредитного договору не виконала, грошові кошти не повернула ні первісному кредитору, ні позивачу, останній посилаючись на норми ЦК України, просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором, нараховані ним інфляційні витрати в розмірі 515,38 грн., 3% річних у розмірі 85 грн. та судові витрати у справі.
Ухвалою суду від 03 жовтня 2025 року відкрито провадження та визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128, п.5 ч.6 ст. 272 ЦПК України відповідач належним чином повідомлена судом про справу з направленням їй за місцем реєстрації копії ухвали про відкриття провадження у справі. Позовну заяву з додатками відповідачу було направлено за місцем реєстрації безпосередньо позивачем рекомендованим листом з описом вкладення (а.с.9).
У визначений судом строк відзиву на позовну заяву від відповідача не надходило.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України розгляд справи проведено судом без повідомлення сторін за наявними матеріалами позовної заяви.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 29.11.2018 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 22033000097991 (а.с.98-99).
Відповідно до його умов, сторони уклали цей Договір, який складається з публічної частини договору, яким є Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ «Банк Кредит Дніпро» із змінами і доповненнями, затверджений Банком та розміщений на Офіційному сайті Банку www.creditdnepr.com.ua (далі УДБО) та індивідуальної частини, якою є цей Договір, підписанням якого Клієнт погоджується з умовами УДБО та приєднується до Договору банківського рахунку та надання додаткових послуг в цілому. Цей Договір є невід'ємною частиною УДБО та разом вони складають єдиний Договір банківського рахунку та надання додаткових послуг.
Відповідно до пункту 1.1. договору, за цим договором банк надає клієнту грошові кошти (кредит) у тимчасове платне користування, а клієнт зобов'язується повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії.
Відповідно до умов кредитного договору, позивач надав відповідачу грошові кошти в розмірі 24800 грн. строком на 24 місяці.
Відповідно до умов кредитного договору, щомісячна комісія за обслуговування кредиту становить 3,5 % від суми кредиту. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість за кредитом - 0,001 %, на прострочену заборгованість за кредитом - 56,0% річних.
Крім того, 29.11.2018 сторонами підписано й паспорт споживчого кредиту (а.с.100).
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Згідно із статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У частинах першій та другій статті 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до частини першої статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (частина перша статті 642 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а в ч. 1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається, що кредитодавець виконав умови договору, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірах та строки, встановлені у договорі.
Разом з тим, в порушення умов договору відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредиту, сплати відсотків та комісії за кредитним договором не виконувала, в зв'язку з чим станом на 15.12.2021 мала заборгованість у сумі 21877,12 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 14565,83 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 1235,29 грн. та заборгованості за комісією в розмірі 6076 грн.
Наявна заборгованість підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 29.11.2018 по 14.12.2021 (а.с.20-77).
Суд враховує правову позицію, висвітлену в постанові Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, згідно з якою банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Доказів належного виконання умов кредитного договору відповідачем не надано.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.
Таким чином, виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз'яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).
Включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту, а також подальше витребування нарахованої комісії з відповідача, суд вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.
15.12.2021 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладено договір факторингу №15/12/21 (а.с.81-84).
Відповідно до умов якого, Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права Вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та сплатити Клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим Договором.
За відступлення права вимоги фактор здійснив оплату клієнту в безготівковій формі на рахунок клієнта в загальній сумі 950500001,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 3251 від 15.12.2021 (а.с.94).
Згідно з даним договором відбулось відступлення прав вимоги за кредитним договором № 22033000097991 від 29.11.2018, що був укладений між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 .
Зазначений факт підтверджується витягом з реєстру боржників від 28.03.2024, що підписаний обома сторонами договору (а.с.79).
Так, відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу ТОВ «Цикл Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 22033000097991 від 29.11.2018 у сумі 21877,12 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 14565,83 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 1235,29 грн. та заборгованості за комісією в розмірі 6076 грн.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч.1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Таким чином, за результатами дослідження та оцінки доказів у справі, суд вважає, що позивач отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в грошовому зобов'язанні, зазначені в кредитному договорі № 22033000097991 від 29.11.2018.
05.06.2025 позивачем направлено на адресу відповідача досудову вимогу, проте відповідач заборгованість не сплатила.
У зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань за кредитним договором, позивачем нараховано відповідачу за період з 15.12.2021 по 23.02.2022 інфляційні витрати у розмірі 515,38 грн. та 3 % річних у розмірі 85,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Доказів належного виконання своїх зобов'язань за кредитним договором станом на дату розгляду справи судом відповідачем не надано, а тому суд вважає вимогу позивача про сплату інфляційних витрат та 3 % річних з часу переходу прав вимоги до початку повномасштабного вторгнення Росії, розрахунок яких надано в позовній заяві, правомірною.
Крім того, відповідач не надала суду доказів, які спростовували б розмір заборгованості, а відтак наданий позивачем розрахунок заборгованості за відсутності альтернативного розрахунку від відповідача, приймається судом як достовірний (а.с.109-111).
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд вважає, що обставини на які посилається позивач підтверджуються належними та допустимими доказами дослідженими судом в судовому засіданні, в той же час відповідачем не надано жодних належних доказів, що підтверджують необґрунтованість чи безпідставність позовних вимог.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають повному задоволенню.
Що стосується розподілу судових витрат, то суд робить наступні висновки.
Так, відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати /окрім договору про надання правничої допомоги/ детальний опис робіт /наданих послуг/, виконаних адвокатом /для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті/ та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач скористався своїм правом на правничу допомогу та 02.01.2025 між останнім та адвокатом Кеню Д.В. було укладено договір про надання правової допомоги № 43453613 (а.с.88-90).
Додатковою угодою № 22033000097991 від 15.08.2025 до договору про надання правової допомоги № 43453613 розширено розділ «1.Предмет договору», доповнивши новим пунктом такого змісту: «1.2.Адвокат зобов'язується здійснити представництво та захист інтересів Клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 » (а.с.91).
Відповідно до детального опису виконаних робіт від 15.08.2025 та акту № 22033000097991 від 15.08.2025, адвокатом надано правову допомогу вартістю 3000,00 грн. (а.с.80).
На думку суду, витрати позивача на професійну допомогу є документально підтвердженими. Клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу відповідачем не подавалося, хоча відповідно до положень частин 5, 6 ст. 137 ЦПК України саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх не співмірності.
У своїй Постанові від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22 (провадження № 61-13766св24) Верховний Суд висловив позицію про те, що саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.
Таким чином, суд позбавлений можливості зменшення заявлених судових витрат на правничу допомогу за власною ініціативою та вважає необхідним стягнути їх з відповідача на користь позивача в заявленому останнім розмірі.
Згідно платіжної інструкції при пред'явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги повністю задоволено судом, то стягненню з відповідача на користь позивача підлягає вся сума судового збору.
Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у справі в загальному розмірі 5422,40 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 19, 141, 264-265, 268, 274, 279, 353 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» до до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 43453613, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8) заборгованість за кредитним договором № 22033000097991 від 29.11.2018 у загальному розмірі 21877 (двадцять одна тисяча вісімсот сімдесят сім) грн. 12 коп., інфляційні витрати в розмірі 515 (п'ятсот п'ятнадцять) грн. 38 коп., 3 % річних в розмірі 85 (вісімдесят п'ять) грн. та судові витрати в розмірі 5422 (п'ять тисяч чотириста одна) грн. 40 коп., а всього стягнути 27899 (двадцять сім тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять) грн. 90 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Полтавської апеляційного суду в 30-ти денний строк з дня його підписання.
Головуючий - суддя Д.С. Сиволап