єдиний унікальний номер справи 546/700/25
номер провадження 2/546/528/25
07 листопада 2025 року м. Решетилівка
Решетилівський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Зіненка Ю.В., за участі секретаря судового засідання Гудзенко С.В., представника позивача - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
установив:
21 липня 2025 року до Решетилівського районного суду Полтавської області надійшла вищевказана позовна заява, вимоги якої обґрунтовані тим, що 28 грудня 2021 року між ОСОБА_3 та ТОВ «МІЛОАН» був укладений договір № 4303356 (далі - Договір). Відповідно до умов Договору відповідачка отримала кредит в сумі 10000,00 грн. Сторонами була узгоджена процентна ставка у розмірі 0,01% від фактичного залишку кредиту, яка нараховується за кожен день користування кредитом та 5,00% - стандартна (базова) процентна ставка. Сторонами було узгоджено, що строк кредитування може бути продовжено. Вказаний Договір було укладено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «МІЛОАН» виконало свої обов'язки за Договором та надало ОСОБА_3 кредитні кошти. 26 липня 2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФАТКОРИНГ ПАРТНЕРС» був укладений договір, відповідно до якого ТОВ «ФАТКОРИНГ ПАРТНЕРС» отримало право грошової вимоги до боржників, зокрема: до ОСОБА_3 за кредитним договором № 4303356.
У зв'язку з невиконанням умов Договору у відповідачки виникла заборгованість в сумі 28520,00 грн, яка складається з заборгованості за: тілом кредиту - 10000,00 грн, та процентами - 18520,00 грн.
Також, у позові зазначено, що стороною позивача понесені судові витрати у виді судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13000,00 грн.
Посилаючись на вищезазначені обставини представниця позивача просить стягнути з відповідачки заборгованість, оскільки ОСОБА_3 своє зобов'язання за договором не виконала.
Процесуальні дії у справі та позиція сторін
Ухвалою судді від 30 липня 2025 року у справі відкрите спрощене позовне провадження та призначене судове засідання на 20 серпня 2025 року.
12 серпня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому ОСОБА_4 просила відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском позовної давності, оскільки договір, на який посилався позивач, укладено 28.12.2021, а позовна заява подана лишу у 2025 році, тобто після спливу позовної даності. Крім того розрахунок заборгованості є неповним та незрозумілим: не надано деталізації щодо тіла кредиту, процентів, штрафів, пені; відсутні первинні бухгалтерські документи, які підтверджують заявлену суму. Відповідачка зазначає, що позивач не надав доказів існування заборгованості відповідачки перед ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та доказів отримання нею кредитних коштів. Додані копія анкети, умов та правил надання банківських послуг та правила користування платіжною карткою не можуть підтверджувати факт існування борг, оскільки не містять підпису відповідачки. Також у виписці не вказано чи встановлювався ОСОБА_3 ліміт, хоча у позові зазначено, що кредит надавався. Зокрема, в матеріалах справи відсутні докази, що картка є кредитною і неможливо визначити яка сума грошових коштів надавалася за нею та чи взагалі вона надавалася.
Також представниця позивача зазначила, що не було надано доказів про перехід права вимоги від первісного кредитора до позивача та доказів повідомлення ОСОБА_3 про такий перехід. Крім того, відповідачка зазначила, що строк позовної давності за договором від 28 грудня 2021 року з кінцевим строком повернення кредиту - 17 січня 2022 року, закінчився 18 січня 2025 року. Жодних дій, що переривають перебіг позовної давності відповідачка не вчиняла, у зв'язку з чим просила застосувати наслідки пропуску позовної давності. Унесення в реєстр боржників (навіть через виконавчий лист) не перериває строк позовної давності (а. с. 78 - 80).
18 серпня 2025 року від представниці позивача - Сердійчук Я.Я. через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, у якій вона зазначила наступне.
28.12.2021 між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_3 укладено Договір №4303356. Відповідач не заперечує факт укладання договору, отримання грошових коштів та виникнення зобов'язань між сторонами. Договір було укладено згідно з п.3.ч.1. ст. 9 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». До підписання договору позичальнику було надано всі можливості для ознайомлення з умовами договору, в тому числі паспорт споживчого кредиту та розміщена інформація на сайті товариства. Крім того, зважаючи на дистанційний порядок укладення договору, позичальник мав необмежений час для вибору строку та суми позики, а також для ознайомлення з умовами які він сам обрав та прийняття зваженого рішення. При цьому ІКС Товариства не дозволяє перейти до наступного кроку у випадку невиконання умов попереднього. Тому позичальник мав ознайомитися послідовно з договором, паспортом кредиту та правилами, які містять всі істотні умови, передбачені законодавством та погоджені сторонами договору.
Щодо розрахунку заборгованості представниця позивача зазначила, що у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №464/4985/15 викладено такий правовий висновок: «Твердження заявника про те, що позивач не надав належних доказів на підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором є неспроможними, оскільки в матеріалах справи, серед інших письмових доказів, наявний розширений розрахунок заборгованості станом на 07 квітня 2015 року, який містить детальний розпис нарахованої заборгованості, як поточної так і простроченої, відповідно до графіку погашення кредиту, з вказівкою на щомісячні платежі, дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом та дати здійснення платежів позичальником. Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, ОСОБА_1 не надала». У розрахунку заборгованості (розрахунку і первісного кредитора, і фактора) чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована. До позовної заяви надано розрахунки заборгованості, з яких вбачається за який період нараховується заборгованість та за якою відсотковою ставкою (відповідно до визначеного пункту кредитного договору). Дана інформація детально відображена безпосередньо в розрахунку заборгованості ТОВ «Мілоан». При цьому, перевірити правильність розрахунків можливо за допомогою математичних операцій множення, ділення та додавання. Посилаючись на пункти кредитного договору, представниця позивача зазначила, що сторонами погоджено, строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, а таке продовження не потребує додаткових дій ні від Кредитора, ні від Позичальника. Сторони Договору погодили окремий випадок автоматичної пролонгації договору, без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін. Підписанням даного договору відповідач погодився на зазначені умови. Отже, ним було надано згоду на автопролонгацію договору у разі наявності заборгованості. Кредитором нараховано заборгованість відповідно до умов укладеного договору. Відповідно до Постанови Верховного Суду від 07.06.2023 року по справі №234/3840/15 визначено, що непогодження (незгода) з розрахунком, наданим позивачем, не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі. Незгода Відповідача із розрахунком заборгованості не позбавляє його можливості, на підтвердження своїх доводів, надати свій «контррозрахунок».
Щодо позовної давності у представниця позивача відмітила, що Пунктом 12 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України чітко передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257,258,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (строк дії карантину введеного Урядом України, у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) становив з 12.03.2020 року по 01.07.2023 року). У Постанові Верховного Суду від 7 вересня 2022 р. по справі N 679/1136/21 Верховний Суд надав роз'яснення, що у пункті 12 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року N 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). В тому числі, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. У відповідності до ч. 3 ст. 263 ЦК України від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення. Відповідно, запровадження на території України карантину і введення воєнного стану припадають на період у який позивач мав би реалізувати своє право на звернення до суду. Закон України «Про внесення змін до пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» від 14.05.2025 року набирає чинності через три місяці з дня його опублікування, тож не розповсюджується на вимоги позовної заяви поданої раніше, оскільки закон не має зворотної дії в часі. Таким чином, враховуючи вимоги ст. 257, 258 ЦК України, п. 12,19 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України з урахуванням роз'яснень Верховного Суду, які викладені у Постанові від 07.09.2022 року по справі №679/1136/21 посилання Відповідача на пропущення строку позовної давності щодо будь- якої вимоги Позивача є безпідставним та необґрунтованим.
Крім того відповідно до матеріалів справи вбачається, що Позивачем були надані договір факторингу з додатками. Договір є чинним та таким, що підлягає виконанню. Договір з додатками було підписано сторонами електронним підписом у сервісі Вчасно, проставлена електрона печатка (відповідне підтвердження наявне в матеріалах справи). Будь-яких перешкод для виконання зобов'язань за Договором первісному кредитору у Відповідача не було. Однак, Відповідачем не надано будь-яких доказів щодо погашення заборгованості за Договором, ні новому, ні попередньому кредитору, внаслідок чого утворилася заборгованість у заявленій до стягнення сум. Саме по собі неповідомлення позичальника про уступку права вимоги не припиняє зобов'язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора (Постанова КЦС ВС від 06.02.2018 у справі №278/1679/13-ц).
Також представниця позивача звертала увагу, що позовна заява, на виконання вимог цивільного процесуального законодавства, містить попередню суму судових витрат, які позивач поніс у зв'язку з пред'явленням даного позову та розгляду справи у суді в тому числі і 13 000,00 грн витрат на правничу допомогу. Варто зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.
Посилаючись на викладені обставини, представниця позивача просила позов задовольнити у повному обсязі (а. с. 88 - 94).
20 серпня 2025 року судове засідання було відкладене на 22 вересня 2025 року.
25 серпня 2025 року до суду від відповідачки ОСОБА_5 надійшли заперечення у яких вона щодо пролонгації договору зазначила, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 05.04.2023, справа №910/4518/16, відсотки після закінчення строку кредитування можуть нараховуватися лише за наявності окремої домовленості сторін про порядок користування кредитними коштами після завершення строку дії договору. Таким чином посилання позивача на автоматичну пролонгацію без підписання нової угоди є безпідставним. Щодо нарахування відсотків за стандартною (базовою) ставкою - зміна відсотків з 0,01% до 1,6 % була проведена без належного повідомлення або погодження зі сторони відповідача. Щодо розрахунку заборгованості - розрахунок заборгованості позивача не містить підтвердження фактичного користування коштами після закінчення строку кредитування, не містить доказів повідомлення відповідача про зміну умов договору; не містить балансу погашень по датах, а лише суми. Згідно з постановою ВС від 08.07.2020 у справі №464/4985/15 «твердження про наявність заборгованості без детального розрахунку з підтвердженням сум. Дат платежів та періоду нарахування є неспроможним доказом. Щодо ознайомлення відповідача з умовами договору - відсутні докази надання відповідачу інформації у момент укладення договору, зокрема: документів із зазначенням конкретної дати підписання та підтвердження того, що відповідачка отримала паспорт кредиту перед укладенням договору. Щодо факту укладення договору відповідачка не заперечує, однак заперечує автоматичне продовження дії договору без підписання нового документу, не визнає визначений позивачем розмір заборгованості, заперечує підстави для стягнення штрафних санкцій та підвищених відсотків. Щодо договору факторингу та правонаступництва - позивач не надав належних доказів повідомлення відповідача про відступлення права вимоги за кредитним договором. Щодо електронного підпису - відповідачка не має належного підтвердження того, що електронний підпис надано уповноваженою особою. Щодо пропущення строків позовної давності - посилання позивача безпідставні. Щодо нарахування процентів та боргу - розрахунок заборгованості не підтверджений жодними первинними бухгалтерськими документами. Щодо належності доказів - позивачем не було надано належних доказів отримання відповідачем кредитних коштів.
У зв'язку із переліченими обставинами, відповідачка просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, а судові витрати покласти на позивача (а. с. 101 - 103).
02 вересня 2025 року та 12 вересня 2025 року до суду від представниці позивача Сердійчук Я.Я. надійшли додаткові пояснення щодо заперечення на відповідь на відзив (а. с. 106 - 109, 122 - 125).
У частині першій статті 174 ЦПК України зазначено, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Частиною другою статті 174 ЦПК України передбачено, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Відповідно до частини п'ятої статті 174 ЦПК України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це за необхідне.
З урахуванням того, що представник позивача скористався своїм правом для подання заяв по суті справи, а рішення про подання учасниками справи додаткових пояснень суд не приймав, судом не враховуються додаткові письмові пояснення позивача.
Крім того 09 вересня 2025 року відповідачкою ОСОБА_2 подані заперечення, однак ураховуючи, що відповідачка вже скористалася своїм правом на подачу заперечень, які надійшли до суду 25 серпня 2025 року, указані заперечення судом до уваги не беруться.
22 вересня за клопотанням представниці позивача судове засідання було відкладене на 07 листопада 2025 року.
У судовому засіданні 07 листопада 2025 року представник позивача - ОСОБА_1 позов підтримав та просив його задовольнити.
Відповідачка у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання була повідомлена належним чином (а.с. 134), у заяві, яка надійшла до суду 12 серпня 2025 року, розгляд справи просила проводити за її відсутності (а.с. 85).
Фактичні обставини справи, установлені судом
Судом установлено, що 28 грудня 2021 року між ОСОБА_3 та ТОВ «МІЛОАН» в електронному вигляді укладено договір про споживчий кредит № 4303356 (а.с. 26-30). Відповідно до довідки про ідентифікацію, виданої ТОВ «МІЛОАН», клієнт ОСОБА_3 , з якою укладено договір № 4303356 від 28 грудня 2021 року, ідентифіковано ТОВ «МІЛОАН». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор - Z53616; дата відправки ідентифікатора позичальнику - 28 грудня 2021 року; номер телефону, на який відправлено ідентифікатор - НОМЕР_1 (а.с. 53).
Згідно умов Договору, кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п. 1.3. Договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2. Договору (далі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4. Договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.
Сума кредиту становить 10000,00 грн строком на 20 днів з 28 грудня 2021 року (п. 1.2. та 1.3. Договору).
Відповідно до п. 1.5.2. та п. 1.6. Договору, проценти за користування кредитом: 20,00 грн, які нараховуються за ставкою 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Згідно з п. 2.1. Договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Згідно із пунктом 2.3.1. продовження указаного в п. 1.3. договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах: позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на веб-сайті товариства tengo.ua за посиланням https://tengo.ua/s/documents і є невід'ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч., сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту на певну частку заборгованості по кредиту. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховується за ставкою, визначеною п.1.5.2. договору.
Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням усіх пролонгацій). Так збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишалась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною у п. 1.6. Договору (п. 2.3.1.2. Договору).
Згідно з п. 4.2. Договору у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов'язок позичальника із сплати таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.
Пунктом 6.1. Договору передбачено, що цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Відповідно до п. 6.2. Договору, розміщені в Особистому кабінеті Позичальника проект цього Кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Товариства про укладення Кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього Кредитного договору (акцепт) надається Позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням на мобільний телефонний номер Позичальника , а Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього Кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене Позичальником через сайт Товариства, мобільний додаток або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру Позичальника на номер 2277. Після укладення цей Кредитний договір надається (надсилається) Позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті Позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Товариства направлено Позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв'язку, наданими Позичальником Товариству.
Також, у Договорі були зазначені анкетні дані відповідачки ОСОБА_3 , зокрема: РНОКПП НОМЕР_2 , телефон НОМЕР_1 та електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_1
До позову було додано Паспорт споживчого кредиту № 4303356, Графік платежів за договором про споживчий кредит 4303356 від 28 грудня 2021 року та Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Мілоан» (а.с. 44, 46, 48-52), які не містять підпису відповідачки ОСОБА_3 .
Відповідно до довідки, виданої 24 червня 2025 року ТОВ «ФК «Контрактовий дім», 28 грудня 2021 року на карту НОМЕР_3 було переховано кошти в сумі 10000,00 грн згідно договору № 4303356 (а.с. 54).
Згідно з відомостями про щоденні нарахування та погашення ОСОБА_3 за кредитним договором № 4303356, відповідачці нараховувалися проценти (а.с. 9).
Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», станом на 03 липня 2025 року ОСОБА_3 має заборгованість за кредитним договором № 4303356 в сумі 28520,00 грн, яка складається з заборгованості за: тілом кредиту - 10000,00 грн, та процентами - 18520,00 грн (а.с. 10).
26 липня 2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір факторингу № 26-07/2024, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до боржників (а.с. 11-20). Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу№ 26-07/2024 та Витягу із вказаного реєстру, під № 13431 зазначена ОСОБА_3 (а.с. 23-25, 31).
Згідно з договором факторингу, право вимоги - всі належні клієнту права грошової вимоги до боржника, які виникли на підставі договорів про споживчий кредит.
Відповідно до п. 14.1. договору факторингу, договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками та діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (стаття 1077 ЦК України).
Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Отже, неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту.
Даний висновок суду базується на висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 01 лютого 2018 року у справі № 569/8962/16-ц.
Щодо доводів відповідачки про те, що правонаступництво за кредитним договором не було доведено належним чином суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2.1 договору факторингу від 26 липня 2024 року № 26-07/2024, укладеного між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за цим договором клієнт - первісний кредитор відступає за плату своє право грошової вимоги до боржників, строк виконання зобов'язань за якою настав, або яке виникне у майбутньому у сумі 287052895,25 грн, а фактор, здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим договором, приймає право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договорами про споживчий кредит, раніше укладеними між клієнтом і боржниками.
Згідно з п. 6.1.3 договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається у момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників для друку згідно з додатком № 4, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників для друку підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до акту приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді за договором факторингу № 26-07/2024 від 26.07.2024 ТОВ «Мілоан» передало, а ТОВ «Факторинг Партнерс» прийняло реєстр боржників для друку складеного у виді електронного документу з накладенням КЕП «ВЧАСНО» на 432 сторінках, кількість боржників за реєстром становить 21979 (а. с. 22).
Відповідно до копії платіжної інструкції від 26 липня 2024 року № 448090005 ТОВ «Факторинг Партнерс» перерахувало кошти у сумі 3310395,81 грн на рахунок ТОВ «Мілоан» відповідно до договору факторингу № 26-07/2024 від 26.07.2024 (а. с. 21).
З реєстру боржників для друку до договору факторингу № 2-07/2024 від 26.07.2024 судом установлено, що ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_3 (порядковий номер 13431) за кредитним договором № 4303356 від 28.12.2021 у загальній сумі 28520,00 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 10000,00 грн, заборгованість за процентами - 18520,00 (а. с. 23 - 25).
З огляду на вищезазначене суд не приймає до уваги доводи відповідачки, оскільки дослідженими доказами підтверджено факт переходу права вимоги за договором № 4303356.
У порушення умов кредитного договору, а також ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.
Ураховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що 28 грудня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_3 був укладений договір про споживчий кредит відповідно до чинного законодавства.
Факт укладення такого договору належним чином підтверджено доказами, наявними у матеріалах справи.
Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису) договір між відповідачкою та первісним кредитором не було б укладено.
Так, підписання договору відповідачкою підтверджується змістом договору, який містить усю необхідну для ідентифікації особи інформацію, а саме: прізвище, ім'я, по батькові відповідачки, номер паспорта, РНОКПП, номер телефону та адресу місця проживання.
Доказів підписання договору від імені відповідачки іншими (третіми) особами, у тому числі через вчинення шахрайських дій, ОСОБА_3 ( ОСОБА_6 ) суду не надано, доказів звернення з даного факту до правоохоронних органів також не надано.
Отже, суд уважає, що позивачем доведено належними та достатніми доказами факт укладення договору саме відповідачкою.
Щодо відсутності доказів перерахування коштів первісним кредитором відповідачці суд зазначає наступне.
Суд погоджується із стороною відповідачки щодо того, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Так, згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мінюсту від 12.04.12 № 578/5, згідно з яким до первинних документів, які фіксують факт виконання господарських операції і стали підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку та податкових документах віднесені: касові, банківські документи, повідомлення банків, виписки банків, корінці квитанцій і касових чекових книжок та ін.
Суд звертає увагу, що позивачем не було надано виписку по банківському рахунку відповідача.
Однак відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.
Згідно з частиною 3 статті 13 цього закону продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.
Закон є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин, тому посилання заявника на статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є безпідставним.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 12 червня 2023 року у справі №263/3470/20.
На думку суду, наявний у матеріалах справи кредитний договір № 4303356 від 28 грудня 2021 року, який містить персональні дані відповідачки, номер телефону та інші відомості, довідка ТОВ «ФК «Контрактовий дім» свідчать про укладення кредитного договору між сторонами у відповідності до положень Закону України «Про електронну комерцію» та перерахування ОСОБА_3 кредитних коштів в сумі 10000,00 грн.
Щодо нарахування процентів за користування кредитними коштами суд зазначає наступне.
Відповідно до положень п. 2.3. кредитного договору сторони погодили, що строк кредитування може бути продовжений (пролонгований) на пільгових чи на стандартних умовах.
Продовження, вказаного в п.1.3. Договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах (п. 2.3.1.).
Згідно з 2.3.1.1. Договору пролонгація на пільгових умовах: позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування за умови надання йому такої можливості кредитодавцем, для продовження строку кредитування на пільгових умовах позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, в тім числі сплатити комісію: на 3 дні - 3,00% від поточного залишку кредиту, 7 днів - 5,00%, 15 днів - 10,00%.
Пунктом 2.3.1.2. Договору передбачено пролонгацію на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користування кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилася до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною у п. 1.6. Договору.
Зазначені обставини свідчать про те, що умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредиту та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.
Оскільки до 17 січня 2022 року включно ОСОБА_3 не повернула кредит і продовжила користуватися кредитними коштами, то відповідно до пункту 2.3.1.2. кредитного договору строк кредитування був продовжений (пролонгований) на стандартних (базових) умовах. Так, з 29 грудня 2021 року по 17 січня 2022 року ОСОБА_3 були нараховані проценти на залишок тіла кредиту (10000,00 грн) за пільговою процентною ставкою - 0,01%, та з 18 січня 2022 року по 04 березня 2022 року за стандартною (базовою) процентною ставкою у розмірі 5,00% від фактичного залишку кредиту (10000,00 грн) у розмірі 500,00 грн за день.
Суд зазначає, щостороною відповідачки контррозрахунку не було надано, а позивачем правомірно нараховано проценти та здійснено розрахунок заборгованості у відповідності до умов кредитного договору. Тому нараховані проценти в сумі 18520,00 грн підлягають до стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача.
Щодо посилання відповідачки на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 суд зазначає наступне.
Так, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Між тим у даній справі суд, здійснивши перевірку розрахунку заборгованості за кредитом, установив, що заборгованість за процентами була нарахована виходячи з тих процентних ставок, що були узгодженні сторонами договору та в межах визначеного кредитним договором строку, а саме: 0,01 % протягом перших 20 днів користування кредитом (п. 1.5.2 кредитного договору), що складає 20,00 грн, та 5 % в день в межах 60 днів користування кредитом на умовах пролонгації (п. 1.6, п. 2.3.1.2 кредитного договору), що склало за підрахунками позивача 18500,00 грн, загалом - 18520,00 грн.
Такі проценти нараховані у межах строку кредитування, встановленого кредитним договором - за 60 днів правомірного користування кредитом, у тому числі на умовах пролонгації (п. 1.3, 2.3.1.2 кредитного договору).
З огляду на викладене вищевказаний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 до застосування у даній справі не підлягає.
Щодо відсутності доказів надання відповідачу інформації у момент укладення договору, зокрема документів із зазначенням конкретної дати підписання та підтвердження того, що відповідачка отримала паспорт кредиту перед укладенням договору, суд звертає увагу на пункт 5.1. кредитного договору № 4303356, відповідно до якого позичальник підтвердив, що до укладення цього договору ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав у письмовій формі (у вигляді електронного документа розміщеного у особистому кабінеті) паспорт споживчого кредиту, який є невід'ємною частиною цього договору.
Ураховуючи, що відповідачка підписала кредитний договір, чого вона не заперечує, відповідно мала б бути обізнана з його умовами, то дане твердження судом до уваги не береться.
Щодо тверджень відповідачки про те, що вона не має належного підтвердження того, що електронний підпис надано уповноваженою особою, суд зазначає, що у матеріалах справи містяться протоколи створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, відповідно до яких підвищувачем позовної заяви та долучених до неї документів є ОСОБА_7 (а. с. 58 - 66), яка відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (а. с. 57).
Щодо застосування наслідків спливу позовної давності суд зазначає наступне.
Судом було установлено, що 28 грудня 2021 року між ОСОБА_3 та ТОВ «МІЛОАН» було укладено кредитний договір. Умовами Договору кінцевим строком повернення кредиту було визначено 17 січня 2022 року.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Зазначений Закон України від 30.03.2020 № 540-IX набрав чинності 02.04.2020.
Окрім того у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Воєнний стан триває і на даний час.
З урахуванням вищезазначеного суд доходить висновку, що позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави застосування наслідків спливу позовної давності.
Ураховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі та з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в сумі 28520,00 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у сумі 10000,00 грн та процентами - 18520,00 грн.
Щодо судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З платіжної інструкції № 0536740011 від 11 липня 2025 року установлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн (а.с. 1). Вказані кошти зараховані до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с. 68).
Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє в повному обсязі, з відповідачки у відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню судові витрати в розмірі 2422,40 грн.
Щодо судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу, які понесла сторона позивача слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем було долучено: копію договору № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року (а.с. 38-40); копію прайс-листа АО «Лігал Ассістанс» (а.с. 42); заявку на надання юридичної допомоги № 249 від 02 червня 2025 року (а.с. 43) та витяг з акту № 13 про надання юридичної допомоги від 30 червня 2025 року (а.с. 45).
Відповідно до договору про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року, укладеного між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (клієнт) та адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс», клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Адвокатське об'єднання на підставі звернення клієнта, яке оформлено у формі заявки на надання юридичної допомоги, приймає на себе зобов'язання з надання юридичної допомоги (пункти 1.1, 2.1 договору).
Відповідно до пункту 4.1 договору, вартість послуг узгоджується сторонами у формі заявок на надання юридичної допомоги, які є невід'ємними додатками до договору. Сума, визначена актом про надання юридичної допомоги цього договору є гонораром адвокатського об'єднання за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає (п. 4.5 договору).
Згідно заявки на надання юридичної допомоги № 249, сторони погодили надання наступних правових (юридичних) послуг: надання усної консультації з вивченням документів, кількість годин - 2, ціна - 4000,00 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду, кількість годин - 3, ціна - 9000,00 грн.
У постанові Верховного Суду від 27 липня 2022 року у справі №686/28627/18 судом зазначено, що: «аналізуючи вказані норми ЦПК України про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, Верховний Суд дійшов висновку, що до понесених стороною витрат на професійну правову допомогу відносяться як витрати, які оплачені стороною/третьою особою до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування так і ті, які будуть оплачені нею в майбутньому, якщо це відповідає умовам договору».
Як зазначено у пункті 4.2 договору про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року клієнт зобов'язується оплатити надані адвокатським об'єднанням послуги після надання адвокатським об'єднанням відповідного рахунку для оплати.
Як було зазначено позивачем, адвокатським об'єднанням рахунок оплати за свої послуги на момент подачі позову виставлено не було.
Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Вищевказаний висновок Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду зазначений у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Тобто, документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд зазначає, що дана справа не є складною, відбувалася за відсутності відповідачки, позовна заява виконана у типовій формі для позовів про стягнення заборгованості, тому суд вважає, що вказана сума за надання правової допомоги є завищеною.
З огляду на викладене, ураховуючи фактичний обсяг наданих АО «Лігал Ассістанс» юридичних послуг, співмірність суми витрат зі складністю справи та відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), суд вважає, що заявлений позивачем розмір вимог щодо стягнення понесених витрат на правничу допомогу слід задовольнити частково, а саме на суму 5000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 83, 141, 259, 263-265, 268, 273, ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за кредитним договором № 4303356 від 28 грудня 2021 року в сумі 28520 (двадцять вісім тисяч п'ятсот двадцять) гривень 00 копійок, з яких: 10000 гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредиту, та 18520 гривень 00 копійок - заборгованість за процентами.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судові витрати по справі, які складаються з судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», юридична адреса: вул. Гедройця Єжи, 6, оф. 521, м. Київ, 03150, ЄДРПОУ 42640371.
Представниця позивача - Сердійчук Ярослава Ярославівна, адреса: вул. Гедройця Єжи, 6, оф. 521, м. Київ, 03150, РНОКПП НОМЕР_4 .
Представник позивача - Колосов Артем Володимирович, адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Відповідачка - ОСОБА_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повне рішення складено 07 листопада 2025 року.
Суддя Ю.В. Зіненко