Дата документу 05.11.2025Справа № 554/12496/25
Провадження № 1-кп/554/980/2025
«05» листопада 2025 року Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Полтава кримінальне провадження №12025170420000668 від 25.05.2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтава, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
1)15.10.2024 Октябрським районним судом м. Полтава за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік;
обвинуваченого в скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
І. ФОРМУЛЮВАННЯ ОБВИНУВАЧЕННЯ, В ЯКОМУ ОБВИНУВАЧЕНИЙ ВИЗНАЄ СЕБЕ ВИНУВАТИМ
24 травня 2025 року, приблизно о 21.30 годині, в той час коли ОСОБА_3 , разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебував на зупинці громадського транспорту «Гетьмана Сагайдачного», що знаходиться поблизу буд.№100 по вул. Європейській у м. Полтава, останній виявив належний ОСОБА_6 мобільний телефон марки «Xiaomi», моделі «12 Lite» (2203129G), об'ємом пам'яті 128GB, в матовому корпусі темно-сірого кольору, який знаходився на поверхні лавки вищевказаної зупинки грома дського транспорту, поряд з ОСОБА_6 , після чого у нього виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, скориставшись неуважністю ОСОБА_6 , діючи таємно, умисно, повторно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, викрав вищевказаний мобільний телефон марки «Xiaomi», моделі «12 Lite» (2203129G), об'ємом пам'яті 128GB, в матовому корпусі темно-сірого кольору, вартістю 7000 гривень, що належав потерпілому ОСОБА_6 .
У подальшому, ОСОБА_3 , з місця скоєння злочину зник та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріального збитку на суму 7000 гривень.
ІІ. ПРАВОВА КВАЛІФІКАЦІЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 під час досудового розслідування кваліфіковані вірно за ч.4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО УКЛАДЕНУ УГОДУ, ІІ ЗМІСТ ТА УЗГОДЖЕНЕ ПОКАРАННЯ
20 серпня 2025 року між прокурором Полтавської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_4 та підозрюваним, на той час, ОСОБА_3 в присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості, у відповідності до вимог ст. 472 КПК України.
Згідно даної угоди прокурор ОСОБА_4 та підозрюваний ОСОБА_3 , в присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 , дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій підозрюваної за ч.4 ст. 185 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, підозрюваний зобов?язується беззастережно визнати свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні (злочині), зобов?язується давати правдиві покази під час досудового розслідування та судового розгляду, сприяти у встановленні органом досудового розслідування та судом обставин вчинення інкримінованого йому правопорушення, прийняти узгоджене покарання.
Також враховано такі обставини: характер і тяжкість кримінального правопорушення, можливість зменшення навантаження на систему здійснення правосуддя у кримінальному провадженні, процесуальне спрощення розгляду справи, можливість прискорення судового розгляду, економія бюджетних коштів на витрати, пов?язані з кримінальним провадженням, умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.
Вказаною угодою визначено покарання, яке повинен понести ОСОБА_3 за ч.4 ст. 185 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 15.10.2024 року і остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 3 місяці.
ІV. ОБІЗНАНІСТЬ ОБВИНУВАЧЕНОГО ЩОДО НАСЛІДКІВ УКЛАДЕННЯ ТА ЗАТВЕРДЖЕННЯ УГОДИ, НАСЛІДКІВ ІІ НЕВИКОНАННЯ
Обвинувачений цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого обвинувачений беззастережно визнає себе винуватим, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України, а також обмеження у праві на оскарження вироку згідно з положеннями ч. 4 ст. 394 КПК України та ч. 3 ст. 424 КПК України, а для обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України.
V. ПОЗИЦІІ УЧАСНИКІВ СУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ ЩОДО УКЛАДЕНОЇ УГОДИ
В судовому засіданні прокурор, обвинувачений та захисник просять затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 20.08.2025 року між прокурором Полтавської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_4 та підозрюваним, на той час, ОСОБА_3 в присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 .
Потерпілий в підготовче судове засідання не з'явився, від нього в матеріалах кримінального провадження мається письмова згода в порядку ст. 469 КК України, відповідно до якої, він не заперечує проти затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором, підозрюваним та захисником.
VІ. МОТИВИ ЗАТВЕРДЖЕННЯ УГОДИ
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно п.1 ч.4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, яке згідно ст. 12 КК України, є тяжким кримінальними правопорушеннями.
Угода про визнання винуватості повністю відповідає вимогам ст. ст. 468-470 КПК України.
Зміст угоди повністю відповідає вимогам ст. 472 КПК України.
Крім того, відповідно до абз.5 ч.4 ст. 469 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні надана письмова згода прокурору на укладення угоди між ним та підозрюваним.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Обвинувачений беззастережно визнав свою провину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, щиро розкаявся у його вчиненні, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення.
При цьому, судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого беззастережно визнає себе винуватим, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.
Отже, судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, укладення угоди було добровільним, встановлена очевидна можливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань та наявні фактичні підстави для визнання винуватості.
VІІ. МОТИВИ ПРИЗНАЧЕННЯ УЗГОДЖЕНОГО СТОРОНАМИ ПОКАРАННЯ
Обвинувачений беззастережно визнав свою провину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочину), щиро розкаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, що пом'якшують покарання обвинуваченого.
Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №509 від 01.08.2025 року, ОСОБА_3 на даний час будь-яким хронічним психічним захворюванням, недоумством та тимчасовим розладом психічної діяльності не страждає, а виявляє ознаки іншого хворобливого стану психіки у вигляді психічних і поведінкових розладів внаслідок комбінованого вживання психоактивних речовин (алкоголь, канабіноїди, опіоїди, лікарський препарат - прегабалін), синдром залежності, який не позбавляє його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, до якого відноситься інкриміноване йому протиправне діяння, ОСОБА_3 будь-яким хронічним психічним захворюванням, недоумством не страждав і не перебував в стані тимчасового розладу психічної діяльності, а виявляв ознаки іншого хворобливого стану психіки у вигляді психічних та поведінкових розладів внаслідок комбінованого вживання психоактивних речовин (алкоголь, канабіноїди, опіоїди та лікарський препарат-прегабалін), синдром залежності, який не позбавляв його здатності повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_3 на даний час застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. ОСОБА_3 у зв?язку з наявним у нього синдромом залежності, внаслідок комбінованого вживання декількох психоактивних речовин, потребує лікування.
Згідно довідки, виданої КП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги ПОЛ» від 16.06.2025 року, ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні у вказаному закладі в період з 05.08.2012 року по 06.08.2012 року з діагнозом: Психічні розлади та розлади поведінки внаслідок комбінованого вживання алкоголю та галюциногенів, гостра інтоксикація з делірієм.
З довідки, виданої КП «Полтавський обласний центр терапії залежностей ПОР» від18.06.2025 року №3428, вбачається, що ОСОБА_3 перебуває під наглядом у закладі з 2012 року із діагнозом: «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, канабіноїдів, галюциногенів зі шкідливими наслідками», з 2013 року «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання стимуляторів, алкоголю, синдром залежності з 11.03.2024 року». Лікувався неодноразово, останній раз з 30.12.2023 року по 04.01.2024 року.
Відповідно до відповіді ГО «СІМ ДОРІГ» від 15.07.2025 року, ОСОБА_3 дійсно проходив лікування з 25 травня 2025 року по 19 червня 2025 року в ГО «Сім доріг», курс за програмою психосоціальної реабілітації осіб з хімічною і нехімічною залежністю.
Разом з тим, ОСОБА_3 раніше судимий, вчинив кримінальне правопорушення під час відбування покарання у виді іспитового строку за попереднім вироком суду, що свідчить про те, що останній не зробив для себе жодних висновків, на шлях виправлення не став, свою поведінку не змінив, вчинив нове умисне, тяжке кримінальне правопорушення проти власності.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», у разі, коли особа була засуджена до арешту або позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням (статті 75, 104 КК) ( 2341-14 ) або була звільнена від відбування покарання умовно-достроково (статті 81, 107 КК) і в період іспитового строку або строку умовно-дострокового звільнення вчинила новий злочин, суд зобов?язаний визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, зокрема й тоді, коли останнім за часом вироком призначаються більш м?які види покарання.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, є рецидив кримінальних правопорушень.
Отже, із урахуванням викладеного, у суду є достатні підстави вважати, що узгоджене сторонами покарання за своїм видом та розміром відповідає загальним засадам призначення покарання.
VІІІ. ВИСНОВОК СУДУ
Укладена у цьому кримінальному проваджені угода про визнання винуватості відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства та закону України про кримінальну відповідальність.
Також судом не встановлено підстав для відмови в її затвердженні, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, укладену 20 серпня 2025 року між прокурором Полтавської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_4 та підозрюваним, на той час, ОСОБА_3 в присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 , і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.
ІX. МОТИВИ ІНШИХ РІШЕНЬ СУДУ
Враховуючи, що строк дії запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту, застосований до обвинуваченого під час досудового розслідування сплив, суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
Також, у відповідності до ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого підлягають стягненню витрати на залучення експерта у розмірі 2674,20 грн. у відповідності до наданої довідки.
Питання відносно речових доказів слід вирішити на підставі ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 373, 374, 473-476 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 20 серпня 2025 року між прокурором Полтавської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_4 та підозрюваним, на той час, ОСОБА_3 в присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 .
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.
Призначити ОСОБА_3 покарання за ч.4 ст. 185 КК України у виді 5 /п?яти/ років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст. 71 КК України, за сукупність вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 14.10.2024 року, остаточно до відбування призначити ОСОБА_3 покарання у виді 5 /п'яти/ років 3 /трьох/ місяці позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з часу його фактичного затримання по виконанню вироку суду.
Запобіжний захід по кримінальному провадженню не обирався.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - невідомий, на користь держави, витрати на проведення судової експертизи в розмірі 2 674 /дві тисячі шістсот сімдесят чотири/ гривні 20 копійок.
Речові докази по кримінальному провадженню, а саме:
-мобільний телефон марки «Xiaomi», моделі «12 Lite» (2203129G), об'ємом пам'яті 128GB, в матовому корпусі темно-сірого кольору, який відповідно до постанови про визнання речовим доказом від 03.06.2025 року та зберігальної розписки, переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_6 - повернути законному володільцю ОСОБА_6 .
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України та обмежень, визначених у ч. 2 ст. 473 КПК України, в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 /тридцяти/ днів з моменту його проголошення.
Вирок набирає законної сили, якщо інше не передбачено цим Кодексом, після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, захиснику обвинуваченого та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні.
Суддя Шевченківського районного суду
міста Полтави: ОСОБА_8