Справа № 541/2567/25
Номер провадження 2/541/1305/2025
іменем України
07 листопада 2025 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - Городівського О.А.
за участю секретаря судового засідання - Непокупної Л.М.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
02 липня 2025 року на адресу суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилається на те, що 27 грудня 2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний Договір №6219357 про надання споживчого кредиту. За його умовами сума кредиту складає 4100 грн., строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 4100 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку. Відповідач у встановлений термін свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконав. 25 вересня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» і ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» було укладено Договір факторингу №25.09/23-Ф, за умовами якого клієнт відступив фактору право грошової вимоги за кредитним договором. Станом на дату звернення заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем не погашена і складає: 4100 грн. - тіло кредиту; 7343,11 грн. - нараховані проценти; 7261,51 грн. - нараховані проценти позивачем за 89 календарних днів. На підставі вищевикладеного позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість на загальну суму 18704,62 грн., суму сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн. та здійснювати нарахування інфляційних втрат і 3% річних при примусовому виконанні цього рішення.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, просив суд проводити розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення (а.с. 10).
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи належно повідомлений за адресою місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку, відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України, та шляхом публікації оголошення на веб-сторінці Миргородського міськрайонного суду, офіційного веб-порталу судової влади. Причину своєї неявки суду не повідомив, як і не надіслав заяв чи клопотань про розгляд справи у його відсутність або перенесення розгляду. Відзив на позовну заяву не направив (а.с. 31,36-37).
У зв'язку з неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Згідно з ч. 2 ст. 191 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті, так як сторони повідомлені вчасно та належним чином.
Відповідно до положень ст.ст. 280, 281 ЦПК України, судом ухвалено провести заочний розгляд справи за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів та постановлено ухвалу суду від 07 листопада 2025 року про проведення заочного розгляду справи.
Суд повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності та взаємозв'язку, приходить до наступних висновків.
Судом установлено, що 27 грудня 2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір №6219357 про надання споживчого кредиту. Відповідно до умов якого, товариство надає споживачу кредит, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки передбачені договором. Кредит надається у сумі 4100 гривень, строком на 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів, стандартна процентна ставка 1,99% в день, знижена процентна ставка 1,493% в день. Знижена процентна ставка застосовується згідно з пунктом 1.5.2 Договору. Вказана інформація підтверджується також Паспортом споживчого кредиту.
Товариство виконало свої зобов'язання за договором та надало ОСОБА_1 кредит в сумі 4100 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.
Відповідач свої зобов'язання за договором не виконує, внаслідок чого виникла заборгованість.
25 вересня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено Договір факторингу №25.09/23-Ф, за умовами якого Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід'ємною частиною Договору (п. 1.1)
Згідно п. 1.2 договору факторингу, Сторони Погодили, що Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до акту прийому-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу №25.06/23-Ф від 25.09.2023, Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр боржників.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №25.09/23-Ф від 25.09.2023, до ТОВ «ФК «Фінтраст України» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №6219257 у сумі 11443,11 грн., з яких: 4100 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7343,11 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Згідно з копією рішення №251124/1 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».
Предметом вимоги позивача є порушення відповідачем у справі вимог ст.ст. 509, 526, 530, 527, 610, 611, 1054 ЦК України та відшкодування понесених судових витрат, згідно ст.ст. 133, 141 ЦПК України.
Правові відносини, які склалися між позивачем та відповідачем, на думку суду, підпадають під вид цивільно-правових відносин зобов'язання і є зобов'язальними та регулюються нормами ЦК України, з врахуванням наступного.
Згідно зі ст. 509 Цивільного Кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, що ґрунтується на засадах добровільності, розумності та справедливості. При цьому, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться ст. 526 ЦК України, в строки, що вказані у зобов'язанні ст. 530 ЦК України.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту, ст. 527 ЦК України.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статті 610, 611 ЦК України зазначають, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, і у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом було встановлено, що зобов'язання відповідачем належним чином не виконувались, чим істотно були порушені умови кредитного договору.
Оскільки з матеріалів справи вбачається, що позичальник користувався кредитними коштами та не надав доказів відсутності заборгованості по отриманим кредитним коштам, а тому суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 18704,62 грн., а саме: 4100 грн. - тіло кредиту; 7343,11 грн. - нараховані проценти; 7261,51 грн. - нараховані проценти позивачем за 89 календарних днів.
Щодо позовної вимоги про нарахування інфляційних втрат і 3% річних при примусовому виконанні цього рішення суд дійшов наступного висновку.
Згідно з положеннями статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18, зроблено правовий висновок про те, що враховуючи положення частини другої статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія неодноразово продовжувалася.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що нарахування інфляційних втрат і 3% річних при примусовому виконанні цього рішення суперечитиме нормам чинного законодавства, тому у задоволенні позовних вимог у даній частині необхідно відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» підлягають задоволенню, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду підлягає стягненню з відповідача на його користь у розмірі 2422 грн. 40 коп.
Вирішуючи, питання щодо розподілу витрат на правову допомогу, суд керується положеннями ст. 137 ЦПК України.
До матеріалів справи позивачем долучено договір про надання правової допомоги від 10 грудня 2024 року №10/12-2024, заявку на виконання доручення до Договору від 19 травня 2025 року №8936, акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору від 16 червня 2025 року №8936 та рахунок на оплату №8936-16/06-2025 від 16 червня 2025 року, на підставі яких позивач просить стягнути з відповідача 10000 грн. витрат на професійну правову допомогу.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Разом з тим, суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п'ятою та дев'ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Разом з тим, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Відтак, оцінивши у сукупності усі докази, суд дійшов висновку відшкодувати позивачу витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 62, 81, 82, 89, 141, 247, 258, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» (вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2, м. Київ, 03150; код ЄДРПОУ 44559822) заборгованість за кредитним договором від 27.12.2022 року №6219257 в розмірі 18704 (вiсiмнадцять тисяч сiмсот чотири) гривнi 62 копiйки, з яких: 4100 грн. - тіло кредиту; 7343,11 грн. - нараховані проценти; 7261,51 грн. - нараховані проценти позивачем за 89 календарних днів.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» (вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2, м. Київ, 03150; код ЄДРПОУ 44559822) судові витрати у розмірі 5422 (п'ять тисяч чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок, які складаються з витрат по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу 3000,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О. А. Городівський