Справа № 541/2871/25
Номер провадження 2/541/1425/2025
іменем України
07 листопада 2025 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Городівського О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Непокупної Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
22 липня 2025 року на адресу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 109 788 грн 11 коп. та судових витрат.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що 11.11.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір №121049-КС-004 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес Позика» 11.11.2024 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір №121049-КС-004 про надання кредиту. 11.11.2024 року ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору №121049-КС-004 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-9669, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий боржником було введено/відправлено. Таким чином, 11.11.2024 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір №121049-КС-004 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п. 2.1 Договору кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 75 000,00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1 процентів за кожен день користування кредитом. Денна процентна ставка за кредитом становить 0,86 проценти в день. Пунктом 4.2 кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів. Пунктом 4.2.2 кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору. Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, та надав відповідачу грошові кошти в розмірі 75 000,00 грн., шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 (котру позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням). Відповідно до п. 5.1 Правил, які у відповідності до пункту 11.17 кредитного договору є його невід'ємною частиною, обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за користування кредитом за договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з урахуванням умов Кредитного договору. Таким чином, проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту, станом на початок доби, з першого дня перерахування суми кредиту позичальнику до закінчення терміну дії договору про надання кредиту (включно), тобто, протягом всього строку кредитування.
ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, у боржника станом на 22.06.2025 утворилася заборгованість за Договором №121049-КС-004 про надання кредиту в розмірі 109 788,11 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 30 159,79 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 42 868,35 грн.; суми заборгованості по штрафам - 25 879,97 грн.; суми прострочених платежів за комісією - 10 880,00 грн.
З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача загальну суму заборгованості за договором №121049-КС-004 про надання кредиту від 11.11.2024 в розмірі 109 788,11 грн.
Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23.07.2025 року справу за вищевказаним позовом постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомлення (викликом) сторін, передбаченого статтями 274-279 ЦПК України, встановлено відповідачу строк на подання до суду відзиву на позовну заяву та роз'яснено право та порядок такого подання.
15 вересня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначила, що не заперечує щодо тіла кредиту, яке вже сплачено в повному обсязі, крім того, сплачено частину нарахованих відсотків, а залишок, який позивач вимагає, містить надмірні та непропорційні відсотки та штрафи, що суперечить ст. 551 ЦКУ та принципу справедливості. Просила врахувати сплачену суму тіла кредиту та частину відсотків та зменшити розмір неустойки, штрафів, інших нарахувань до розумного та законного рівня.
17 вересня 2025 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач виклав заперечення щодо доводів відповідача, наведених у відзиві на позовну заяву.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, у відзиві на позовну заяву просила проводити розгляд справи за її відсутності.
У зв'язку з неявкою усіх учасників справи у судове засідання, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ТОВ «Бізнес Позика» 11 листопада 2024 року направило ОСОБА_1 пропозицію укласти договір (оферта) №121049-КС-004 про надання кредиту (споживчий кредит в електронній формі).
11 листопада 2024 року відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору, що підтверджується його електронним підписом.
ТОВ «Бізнес Позика» направлено відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-9669 на номер телефону, що зазначений позичальником в анкеті в особистому кабінеті, який відповідачем було введено/відправлено.
Таким чином, 11 листопада 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір №121049-КС-004 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до якого позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 75 000 грн. строком до 28 квітня 2025 року, з процентною ставкою 1 процентів у день, зниженою процентною ставкою 1 процентів у день, орієнтовною реальною річною процентною ставкою 6665,85 процентів, орієнтовною загальною вартістю кредиту 184 356,38 грн.
11 листопада 2024 року ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за договором кредиту виконало та надало відповідачу кошти в розмірі 75 000 грн., що підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_2 за період з 11.11.2024 року по 28.04.2025 року, наданою АТ КБ «ПриватБанк» на ухвалу судді від 23 липня 2025 року (а.с.26-29).
Згідно з розрахунком заборгованості внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань по вчасному поверненню кредитних коштів, 22 червня 2025 року виникла заборгованість за кредитом в розмірі 109 788,11 грн., з яких: 30 159,79 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 42 868,35 грн. - сума прострочених платежів по процентах; 25 879,97 грн. - сума заборгованості по штрафам; 10 880,00 грн. - сума прострочених платежів за комісією.
Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», електронний підпис - це електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються підписувачем як підпис.
Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа (ч.ч. 1, 3 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»). Відповідно до ч. 1 ст. 7 цього Закону, оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. У силу статті 12 цього Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Відповідно до ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно зі ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 2 ст. 1054, ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
У відповідності до вимог ст.ст. 526, 530, 525 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом також встановлено, що ОСОБА_1 здійснювала часткове погашення заборгованості за Кредитним договором №121049-КС-004 від 11.11.2024 на загальну суму 69758,71 грн., що підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_2 за період з 11.11.2024 року по 28.04.2025 року, та зарахованопозивачем при обрахунку заборгованості.
Таким чином, зобов'язання відповідачем виконувалися не належним чином, не регулярно, не в повному обсязі, чим істотно були порушені умови кредитного договору.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача штрафу у сумі 25 879,97 грн. суд дійшов наступного висновку.
У постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.
Приписи частин другої та третьої статті 6 і статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.
Свобода договору як одна із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України) є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Однак останні у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий у силу прямої вказівки акта законодавства, а також, якщо ці відносини врегульовані імперативними нормами.
Тому сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов'язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті).
Виходячи з вищезазначеного, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 дійшла висновку про те, що домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов'язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням.
Статтями 546, 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до пункту 7.6. кредитного договору, уразі не здійснення сплати Процентів та/або Комісії за видачу Кредиту (якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту), та/або Комісії за видачу додаткових грошових коштів у Кредит (якщо умови додаткової угоди до цього Договору передбачають сплату комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів), та/або суми кредиту у визначені цим Договором та додатковими угодами до Договору терміни, Позичальник зобов'язаний сплатити Кредитодавцю штраф у розмірі 32% (Тридцять дві процентів) від розміру простроченої заборгованості, який визначається відповідно до умов, описаних нижче. Штраф застосовується за кожен факт невиконання або неналежного виконання Позичальником передбаченого цим Договором грошового зобов'язання згідно з графіком платежів, якщо станом на 00 годин 00 хвилин 3 (третього) дня після дати чергового платежу згідно з графіком, Позичальник не погасив і має прострочену заборгованість за Договором, на яку нараховується штраф.
Згідно з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який триває дотепер.
З огляду на зазначене, штраф не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Доводи ОСОБА_1 висловлені у відзиві на позовну заяву суд не бере до уваги виходячи з наступного.
Частина 1 статті 2 ЦПК України встановлює, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
А п.п. 10, 11 ч. 3 цієї ж статті визначають основними засадами (принципами) цивільного судочинства розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Виходячи з положень статті 120 ЦПК України, процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Згідно з ч.ч. 1, 2, ст. 121 ЦПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства.
Ухвалою судді від 23 липня 2025 року відповідачу було встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали, протягом якого вона мала право подати суду відзив на позовну заяву, та роз'яснено, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З витягу перевірки статусу відстеження поштового відправлення № 0610274867437 вбачається, що 22 серпня 2025 року воно було вручено члену сім'ї відповідача.
Отже, останнім днем для подачі відзиву на позовну заяву було 06 вересня 2025 року.
На порушення вищезазначених приписів закону, відповідач ОСОБА_1 подала відзив 15 вересня 2025 року.
Стаття 126 ЦПК України встановлює наслідки пропущення процесуальних строків, зокрема те, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 при поданні відзиву на позовну заяву не зазначила жодної причини пропуску процесуального строку та не подала заяву/клопотання про його поновлення.
Таким чином, суд залишає без розгляду відзив на позовну заяву у зв'язку з його поданням після закінчення відповідного строку.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» підлягають частковому задоволенню, тому необхідно стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Кредитним договором №121049-КС-004 від 11.11.2024 у розмірі 83 908,14 грн., з яких: 30 159,79 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 42 868,35 грн. - сума прострочених платежів по процентах; 10 880,00 грн. - сума прострочених платежів за комісією.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн., тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1850,71 грн. (76,4%).
Керуючись ст.ст. 12, 13, 62, 81, 141, 258, 264, 265, 280, 281, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», код ЄДРПОУ 41084239 (бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ, 01133) заборгованість за кредитним договором від 11 листопада 2024 року №121049-КС-004 в розмірі 83 908 (вісімдесят три тисячі дев'ятсот вісім) гривень 14 копійок та судові витрати в розмірі 1 850 (одна тисяча вісімсот п'ятдесят) гривень 71 копійка.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Суддя О. А. Городівський