Справа № 541/3607/25
Номер провадження 2/541/1771/2025
іменем України
07 листопада 2025 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - Городівського О.А.
за участю секретаря судового засідання - Непокупної Л.М.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
11 вересня 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з вищевказаною позовною заявою.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказував, що 27 січня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 27.01.2025-100001576, зобов'язання за яким відповідач у повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість у сумі 15327 грн. 49 коп., з яких: 5500,00 грн. - заборгованість за основним боргом, 6430,00 грн. - заборгованість за процентами, 647,49 грн. - заборгованість за комісією, пов'язаною з наданням кредиту; 2750,00 грн. - неустойка, яку позивач просить стягнути у судовому порядку.
Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 22 вересня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі (а.с. 23).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позовній заяві просив провести розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував (а.с. 8).
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про дату, місце та час розгляду справи належно повідомлена за адресою місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку, відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України, та шляхом публікації оголошення на веб-сторінці Миргородського міськрайонного суду, офіційного веб-порталу судової влади. Причину своєї неявки суду не повідомила, як і не надіслала заяв чи клопотань про розгляд справи у її відсутність або перенесення розгляду. Відзив на позовну заяву не направила (а.с. 31-34).
У зв'язку з неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Ухвалою суду від 07 листопада 2025 року суд вирішив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши докази по справі кожний окремо та в їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 27 січня 2025 року укладено кредитний договір (оферти) № 27.01.2025-100001576 строком на 140 днів зі сплатою відсотків7910,09 % річних та неустойки в сумі 55,00 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання. Дата повернення кредиту 15 червня 2025 року. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі - 5500,00 грн.
Згідно з п. 3.1. Договору, за цим договором кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.
Пунктом 3.2. встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 27.01.2025-100001576від 27.01.2025 р., внаслідок не виконання відповідачем своїх зобов'язань, утворилась заборгованість у сумі 15327 грн. 49 коп., з яких: 5500,00 грн. - заборгованість за основним боргом, 6430,00 грн. - заборгованість за процентами, 647,49 грн. - заборгованість за комісією, пов'язаною з наданням кредиту; 2750,00 грн. - неустойка.
Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Отже, чинне законодавство України надає можливість укладати кредитні договори у формі електронного документу з використанням електронних підписів сторонами.
Відповідно до ст.ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ст. 627 ЦК України, встановлено, що сторони є вільними в укладенні договорів, виборі контрагента та визначенні умов договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно із статтями 525, 526, 629 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Виходячи з положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з положеннями частини 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Отже, судом встановлено, що 27 січня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 27.01.2025-100001576і відповідач отримав кредит в розмірі 5500,00 грн.
Сторони в договорі погодили розмір та порядок нарахування і сплати відсотків за користування кредитом.
Однак, відповідач умови договору порушив, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 15327 грн. 49 коп., з яких: 5500,00 грн. - заборгованість за основним боргом, 6430,00 грн. - заборгованість за процентами, 647,49 грн. - заборгованість за комісією, пов'язаною з наданням кредиту; 2750,00 грн. - неустойка.
Враховуючи факт отримання відповідачем кредитних коштів, та узгодженням сторонами розміру відсотків та комісії за надання кредиту, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині вказаних сум є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача неустойки у сумі 2750,00 грн. суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Позивачем не враховано вищевказаних перехідних положень ЦК України та протиправно здійснено розрахунок неустойки.
З огляду на зазначене, неустойка у розмірі 2750,00 гривень не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн. (а.с. 9), тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1987 грн. 82 коп. (82,06%).
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 89, 141, 263, 264, 265, 273, 280, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 527, 530, 626, 628, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 27.01.2025-100001576 від 27 січня 2025 року у сумі 12577 (дванадцять тисяч п'ятсот сімдесят сім) гривень 49 копійок, з яких: 5500,00 грн. - заборгованість за основним боргом, 6430,00 грн. - заборгованість за процентами, 647,49 грн. - заборгованість за комісією, пов'язаною з наданням кредиту.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати в розмірі 1987 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят сім) гривень 82 копійки.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя О. А. Городівський