Справа № 948/312/25
Номер провадження 2/948/248/25
28.10.2025 Машівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Косик С.М.,
за участю: секретарів Ткач Н.М., Порохні І.І.,
позивачки ОСОБА_1 ,
представників позивачки ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
відповідачки ОСОБА_4 ,
представниці відповідачки -2 ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Машівка цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; Міністерство оборони України, про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні,
відповідно до ч. 1 ст. 268 ЦПК України в судовому засіданні 28.10.2025 суд проголосив вступну та резолютивну частину Рішення,-
у квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі вказаним позовом, у якому просила встановити факт її перебування на утриманні її колишнього чоловіка ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , по день смерті.
Позов мотивований тим, що з 20 жовтня 2012 року позивачка ОСОБА_1 з ОСОБА_7 перебувала у зареєстрованому шлюбі, який в подальшому за рішенням суду від 11 грудня 2023 року був розірваний.
Позивачка зауважила, що вона є особою з інвалідністю 3 групи безстроково починаючи з 01.03.2016 року.
З 26.02.2022 року ОСОБА_7 було мобілізовано до лав Збройних Сил України. Під час проходження військової служби він постійно підтримував зв'язок з позивачкою та сином, приїжджав до них у відпустку, утримував пересилаючи грошову допомогу, яка була для позивачки постійним і основним джерелом існування.
04.02.2024 року ОСОБА_1 отримала сповіщення про те, що ОСОБА_7 03.02.2024 року зник безвісті під час виконання бойового завдання біля н.п. Авдіївка Донецької області, а в подальшому 08.05.2024 року про те, що він загинув під час стрілецького бою та мінометного обстрілу противником біля н.п. Авдіївка Донецької області.
На звернення позивачки про призначення їй одноразової грошової допомоги, у зв'язку з загибеллю її колишнього чоловіка ОСОБА_7 , її документи ІНФОРМАЦІЯ_3 були повернені для доопрацювання, а саме надання документів, які підтверджують що вона перебувала на утриманні загиблого військовослужбовця.
Позивачка вважає, що факт її перебування на утриманні ОСОБА_7 підтверджується доданими до позову доказами здійснення останнім грошових переказів на її рахунок, також даний факт зможуть підтвердити свідки.
Також ОСОБА_1 звернула увагу на те, що вона у період з 2023 року до 2024 року в середньому отримувала щомісяця до 2 000,00 грн, при цьому ОСОБА_7 постійно здійснював їй грошові перекази в значно більших сумах, а тому стверджує, що основним і постійним джерелом засобів її існування була допомога з боку її чоловіка, а відповідно вона перебувала на його утриманні.
Одночасно позивачка повідомила, що встановлення факту перебування її на утриманні загиблого колишнього чоловіка необхідне для реалізації права на отримання матеріальних виплат та гарантій передбачених законодавством.
08.07.2025 року від представниці відповідачки ОСОБА_4 - адвокатки Євгрофової О.О. надійшов відзив на позов, у якому вона просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 понесені нею витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
Відзив на позов обґрунтований тим, що позивачка стверджує про те, що під час проходження військової служби ОСОБА_7 постійно підтримував зв'язок з нею та сином, приїжджав до них у відпустку, а також утримував, переказуючи кошти на її рахунок. Разом з тим, позивачка з ОСОБА_7 вже фактично припинили свої шлюбні відносини ще до його мобілізації. З 2016 року по 2022 рік вони періодично не проживали разом та не вели спільного господарства, стосунки у них погіршувались, через що позивачка періодично виганяла його з будинку, після чого він приходив до відповідачки-2, тобто його мами, де проживав тривалі періоди часу.
З лютого 2022 року вони взагалі разом не проживали, не вели спільне господарство та не підтримували подружній стосунків. 26.02.2022 року ОСОБА_7 був мобілізований до лав ЗСУ.
У 2022 році ОСОБА_7 було надано 10 днів відпустки, а у 2023 році - 15 днів, яку він не проводив з позивачкою та сином, як це зазначено у позові, а перебував у своєї матері. За вказаних обставин, шлюб формально між ними був збережений, але шлюбно-сімейних стосунків вже між ними не було, що підтверджується тим, що позивачка тричі зверталася до суду про розірвання шлюбу, при цьому у позовних заявах вказувала про фактичне припинення шлюбу, відсутність спільних інтересів між ними, тощо та наполягала на його розірванні.
11.12.2023 року за рішенням суду шлюб було розірвано.
Твердження позивачки про те, що нібито після розірвання шлюбу вони підтримували свої шлюбні відносини, про що на думку позивачки свідчить фактичне перерахування коштів на її рахунок, що не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_7 дійсно перераховував кошти на рахунок позивачки, але ці кошти були призначені не для її утримання, а на утримання їхнього сина, який проживав і продовжує проживати з матір'ю, а також продовжує навчання, з огляду на те, що аліментів з нього у судовому порядку стягнуто не було, а тому він добровільно фінансового забезпечував дитину. Грошові кошти він також перераховував і своїй матері відповідачу-2 по справі та сестрі.
Зазначила, що ОСОБА_7 перераховував кошти також іншим особам, але жодна з таких осіб не ставить питання про вони перебували на його утриманні. Вказані обставини встановлені рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 18.06.2025 року.
З моменту зникнення безвісти ОСОБА_7 його пошуками займалась відповідач-2 ОСОБА_4 в подальшому нею було отримано його тіло та поховання, встановлення пам'ятника на його могилі, а також за участю сестри ОСОБА_8 , а не його колишня дружина, що спростовує факт наявності шлюбних стосунків, у тому числі після розірвання шлюбу.
16.05.2024 року з бюджету територіальної громади було виділено ОСОБА_6 , як члену сім'ї загиблого виділено одноразову грошову допомогу у розмірі 100 000,00 грн, для вирішення соціально-побутових питань та встановлення пам'ятних знаків на могилах загиблих, але пам'ятник було установлено за кошти відповідача-2 та рідної його сестри ОСОБА_8 .
Вважає що з огляду на вищенаведене шлюбні стосунки між позивачкою та ОСОБА_7 вже тривалий час припинили своє існування, доказів щодо їх відновлення не надано та факт того, що кошти ОСОБА_7 перераховувались саме на її утримання та були для неї основним джерелом існування є не підтвердженими належними та достатніми доказами поза розумнім сумнівом.
Крім цього, зазначила, що у позові не вказано з якого часу чи конкретної дати позивач просить суд встановити факт свого перебування на його утриманні, а з наданих до позову документів вбачається, що ОСОБА_1 у період шлюбу переважний час працювала, отримувала заробітну плату та мала стабільний дохід, що спростовує те, що вона перебувала на утриманні ОСОБА_7 та ці кошти були її основним джерелом існування.
Представниця відповідачки-2 повідомила, що відповідачкою понесено витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн про що надано відповідну квитанцію, а інші документи будуть надані у ході судового розгляду справи (а.с.135-141 т.1).
21.05.2025 року від представника третьої особи-2 Лисенка В.Ю. надійшли пояснення, у яких він просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та наголошує на тому, що позивачка вказує на те, що вона перебувала на утриманні померлого військовослужбовця при цьому до позову надано докази на підтвердження отримання нею доходу у розмірі більше 12 000,00 грн в місяць. Зауважив, що позивачка була розлучена із загиблим, а тому грошові перекази були не як спосіб утримання, а звичайний переказ коштів, як подарунок, а нерегулярні, разові перекази не можна розцінювати як допомога по утриманню.
11.12.2023 року стосунки як подружжя між позивачкою та загиблим припинились, а тому і допомога останнім дружині також перестала існувати. Вважає, що позивачка ніяким чином не підтвердила свого перебування на утриманні померлого військовослужбовця, не надала жодних належних та допустимих доказів, у зв'язку з чим Міністерство оборони України заперечує проти задоволення позову (а.с.92-94 т.1).
Ухвалою від 09.05.2025 року суд відкрив провадження у цивільній справі за цим позовом за правилами загального позовного провадження, залучив до участі у справі в якості третіх осіб на стороні відповідачів, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ІНФОРМАЦІЯ_1 та Міністерство оборони України та призначив підготовче засідання (а.с.78 т.1).
09.06.2025 року суд прийняв та приєднав до справи письмові пояснення третьої особи - 2, закрив підготовче провадження та призначив дану справу до судового розгляду по суті, а також було вирішено викликати свідків (а.с.103 т.1).
У судовому засіданні представники позивачки позов підтримали з підстав, викладених у його змісті та наполягали на задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що ОСОБА_7 постійно надав кошти ОСОБА_1 як дружині, позивачка є особою з інвалідністю 3 групи та відповідно має право на утримання від чоловіка і після розірвання шлюбу. З 2022 року по день зникнення безвісти ОСОБА_7 перерахував ОСОБА_1 грошові кошти в загальному розмірі 260 000,00 грн, тобто близько 2000,00 грн щомісяця, тобто ОСОБА_7 утримував колишню дружину на постійній основі та вказані кошти були єдиним джерелом доходу позивачки. Зауважив, що якби кошти ОСОБА_7 перераховував сину, то саме на рахунок останнього, оскільки ОСОБА_9 є повнолітнім. Також саме ОСОБА_1 займалася пошуком зниклого чоловіка.
Відповідачка - 2 ОСОБА_4 позов не визнала та заперечила перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_7 - її сина, пояснивши, що ОСОБА_7 перераховував кошти на навчання сина ОСОБА_9 , позивачка вигнала ОСОБА_10 , він жив у неї, приїздив до неї і у відпустку з війни.
Представниця відповідачки -2 проти задоволення позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві на позов та покликалася на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 припинили шлюбні відносини до мобілізації ОСОБА_7 у 2022 року до ЗСУ, ОСОБА_7 дійсно перераховував кошти на рахунок ОСОБА_1 , проте для сина ОСОБА_9 , який продовжував навчання та в силу молодого віку міг не розпорядитися належним чином коштами. Також ОСОБА_7 перераховував кошти на тільки позивачці, а і матері та сестрі, для накопичення. Пошуками зниклого безвісти ОСОБА_7 займалися сина та мати, похованням також мати. Також зауважила, що з 1999 року по 2025 ОСОБА_1 працювала на шести підприємствах та дійсний дохід останньої неможливо встановити.
Відповідач-1 ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та завчасно за зареєстрованим місцем проживання (а.с.237 т.1) та шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету (а.с.37 т.2), 14.08.2025 року подав заяву з проханням розглядати справу без його участі (а.с.243 т.1).
Треті особи про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та завчасно, шляхом направлення судових повісток до електронного кабінету (а.с.38,39 т.2) подала клопотання про розгляд справи без її участі та при прийнятті рішення покладалася на розсуд суду (а.с.173 т.1).
Представник третьої особи-2 Лисенко В.Ю. в письмових поясненнях від 21.05.2025 просить розглядати справу за відсутності представника Міністерства оборони України (а.с.92-94 т.1).
Суд, заслухавши сторони, з'ясувавши правову позицію учасників справи, дослідивши надані письмові докази та допитавши свідків, установив такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю третьої групи по загальному захворюванню та зареєстрована по АДРЕСА_1 , що підтверджується копією довідки до акту огляду медико-соціальною комісією від 01.03.2021 року та копією паспорта ОСОБА_1 (а.с.9-11,27 т.1).
ОСОБА_1 та ОСОБА_7 є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 24.04.2003 року (а.с.16 т.1).
Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 11.12.2023 року шлюб між ОСОБА_1 - позивачем по справі та ОСОБА_7 був розірваний (а.с.18,19 т.1).
ОСОБА_7 26.02.2022 року на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» був призваний у Збройні Сили України під час мобілізації, який в період з 13.04.2023 по 17.05.2023 та з 23.12.2023 по 03.02.2024 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України перебуваючи у районах смт Ямпіль Краматорського району Донецької області та м. Авдіївка Донецької області (а.с.146,148 т.1).
Відповідно до сповіщення сім'ї №55 від 04.02.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_5 адресованого ОСОБА_1 повідомлено, що її чоловік солдат ОСОБА_7 зник безвісти під час виконання бойового завдання 03.02.2024 року під час стрілецького бою та мінометного обстрілу противником біля н.п. Авдіївка Донецької області (а.с.20 т.1).
Відповідно до сповіщення сім'ї №61 від 08.05.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_5 адресованого ОСОБА_6 повідомлено про те, що його батько солдат ОСОБА_7 загинув під час виконання бойового завдання ІНФОРМАЦІЯ_6 під час стрілецького бою та мінометного обстрілу противником біля н.п. Авдіївка Донецької області (а.с.21 т.1).
З наданих витягу з наказу ІНФОРМАЦІЯ_5 №223 від 03.03.2024 року та акту службового розслідування було встановлено, що ОСОБА_7 зник безвісти під час стрілецького бою та мінометного обстрілу противником групи евакуації 03.02.2024 року в районі н.п. Авдіївка Донецької області, службове розслідування завершено (а.с.163-169 т.1).
За інформацією з Витягу з наказу ІНФОРМАЦІЯ_5 №137 від 16.05.2024 року ОСОБА_7 , який вважався безвісно відсутнім військовослужбовцем з 03.02.2024 року на підставі свідоцтва про смерть вирішено виключити із списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_5 та зняти з всіх видів забезпечення з 13.05.2024 року та вказано, що смерть пов'язана з проходженням військової служби (а.с.147 т.1).
Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024170450000089 від 06.02.2024 року зазначено, що 06.02.2024 року заявник ОСОБА_6 звернувся до ВП №3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області про те, що 03.02.2024 року зник безвісти його батько ОСОБА_7 під час виконання бойового завдання під час стрілецького бою та мінометного обстрілу противником поблизу н.п. Авдіївка Донецької області про що і були внесені дані відомості до ЄРДР (а.с.230-233 т.1).
У Витязі з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин №20240401-15 від 01.04.2024 року на запит ОСОБА_11 зазначено, що з 18.03.2024 року ОСОБА_7 набув статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин (а.с.170,171 т.1).
Відповідач - 2 ОСОБА_4 зверталася з заявами до Департаменту інформатизації МВС України, ІНФОРМАЦІЯ_5 , Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України з заявами щодо отримання інформації про її сина ОСОБА_7 (а.с.172-179 т.1).
Відповідно до довідки ВП №3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області від 19.02.2024 року відомо, що ОСОБА_4 визнана потерпілою у кримінальному провадженні №12024170450000089 від 06.02.2024 року за фактом зникнення безвісти її сина військовослужбовця ОСОБА_7 (а.с.180 т.1).
В акті прийому-передачі тіл (останків) загиблих Оборонців України №466 зазначено, що тіло загиблого ОСОБА_7 було передано спочатку 09.05.2024 року ОСОБА_12 , а потім ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_13 (а.с.234 т.1).
Як убачається з лікарського свідоцтва про смерть №466 від 06.05.2024 року та копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 від 13.05.2024 року ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 в м. Авдіївка Донецької області під час воєнних дій (а.с.22-24 т.1).
Згідно наданих квитанцій та накладної вбачається, що ОСОБА_6 здійснював покупку ритуальних товарів, а також був замовником меморіальної дошки ОСОБА_7 (а.с.228,229,232 т.1).
Також, у наданому листі замовлення №23 від 22.02.2025 року замовником надгробного спорудження та інших робіт для ОСОБА_7 зазначена ОСОБА_4 (а.с.199 т.1).
16.05.2024 року Машівська селищна рада вирішила виплатити кошти жителя громади, зокрема одноразову грошову допомогу сім'ям загиблих (померлих) під час дії воєнного стану Захисників та Захисниць України, для вирішення соціально-побутових питань та встановлення пам'ятних знаків на могилах загиблих (померлих) по 10 000,00 грн, зокрема ОСОБА_6 , члену сім'ї ОСОБА_7 , військовослужбовця ЗСУ, який загинув під час виконання бойового завдання ІНФОРМАЦІЯ_6 біля н.п. Авдіївка Донецької області в бою за Україну (а.с.182 ьт.1).
Листом від 04.11.2024 року виконавчий комітет Машівської селищної ради Полтавської області повідомив ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_6 сину загиблого військовослужбовця ОСОБА_7 було виплачено одноразову грошову допомогу для вирішення соціально-побутових питань та встановлення пам'ятних знаків на могилах загиблих на підставі його письмового звернення та наданих відповідних документів (а.с.183 т.1).
20.05.2024 року після смерті ОСОБА_7 приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Рой Т.В. було заведено спадкову справу, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №77019906 від 20.05.2024 року (а.с.26 т.1).
У витязі з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №11/д від 07.02.2025 року зазначено, що після розгляду поданих документів ОСОБА_1 - колишньою дружиною померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 внаслідок поранення отриманого 03.02.2024 року у період дії воєнного стану, солдата ОСОБА_7 вирішено повернути документи ОСОБА_1 на доопрацювання з метою надання документів, які підтверджують, що вона перебувала на утриманні загиблого військовослужбовця, що дають право на отримання одноразової грошової допомоги (а.с.49 т.1).
За рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 18.06.2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково та вирішено визнати за ОСОБА_1 право власності на частину транспортного засобу ВАЗ 21058, 1986 року випуску та на частину причепу бортового, 2011 року випуску. В іншій частині позовних вимог було відмовлено. Також указаним судовим рішенням (а.с.156-162 т.1).
Як убачається з платіжних інструкцій від 27.01.2024, 16.01.2024, 31.12.2023, 24.12.2023, 15.12.2023, 13.11.2023 та 11.09.2023 року платник ОСОБА_7 здійснював переказ власних коштів отримувачу ОСОБА_1 у розмірі 30 050,00 грн, 5 025,13 грн, 10 050,00 грн, 10 050,00 грн, 8 040,20 грн, 7 035,18 грн та 10 050,00 грн (а.с.28-34 т.1).
Відповідно до виписки наданої АТ КБ «ПриватБанк» за період з 01.01.2023 року по 24.12.2024 року вбачається, що ОСОБА_7 здійснював зокрема і перекази коштів різним особам (а.с.59- 67 т.1).
За інформацією з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування сформованою 04.04.2025 року Пенсійним фондом України за формою ОК-5 та ОК-7 відомо, що застрахована особа ОСОБА_1 отримували дохід за такі звітні роки: з 1999 - 2003, з 2005-2009, з 2016 - 2025 рік (а.с.51-57 т.1).
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 - староста с.Базилівщина показала, що знає сім'ю ОСОБА_15 , ОСОБА_16 працювала, потім захворіла та перебуває на групі, пішла на пенсію, ОСОБА_7 утримував ОСОБА_1 , платив комунальні послуги, за навчання сина, основним доходом родини була заробітна плата ОСОБА_10 , а потім виплати як військовослужбовця. ОСОБА_17 намагалася підробляти - працювала на пошті, в радгоспі, в магазині.
Свідок ОСОБА_18 показала, що вона проживає по сусідству з родиною ОСОБА_15 в с.Базилівщина. ОСОБА_1 довгий час не працювала, поки не загинув ОСОБА_19 . ОСОБА_17 на групі, отримує невелику пенсію. ОСОБА_10 віддавав всю зарплату, повністю утримував родину. ОСОБА_17 інколи підробляла - заміняла продавця в магазині, на пошті, працювала по господарству, та основний заробіток мав ОСОБА_10 . ОСОБА_7 також давав гроші на навчання сина.
Свідок ОСОБА_20 повідомила, що знає родину ОСОБА_15 близько 20 років, вони куми. Вона обізнана, що ОСОБА_17 не пенсїі та отримує невелику пенсію, домогосподарка. ОСОБА_7 завжди утримував родину, він працював, потім служив у ЗСУ, давав кошти на всю сім'ю, навчання сина. Родина ОСОБА_17 та ОСОБА_10 жили гарно, дружно, були випадки що ОСОБА_10 зловживав алкоголем, тоді їхав до матері. Відпустки під час служби проводив вдома в с.Базилівщина, вона відвідувала його та передавала передачі на фронт.
Свідок ОСОБА_21 показав, що він проживає в с.Базилівщина та товаришує з родиною ОСОБА_15 . ОСОБА_10 завжди працював та утримував родину, ОСОБА_17 не працювала, оскільки перебуває на групі, хворіє.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_22 - донька позивача ОСОБА_1 , повідомила, що вважала ОСОБА_7 батьком, оскільки їй було 10 років, коли мама ОСОБА_1 та ОСОБА_7 одружилися. Спочатку мати також працювала, та потім захворіла і годувальником завжди був батько - працював та утримував всю родину, сплачував комунальні послуги, за навчання дітей, харчування тощо. Після того, як пішов служити, батько також перераховував кошти на навчання сину ОСОБА_9 , на господарство. Мати отримує пенсію в розмірі близько 2000,00 грн, вони з братом також проживають з нею, аліменти мати з батька на утримання ОСОБА_9 не стягувала.
Свідок ОСОБА_23 показала, що проживає з ОСОБА_4 в одному селі, знає ОСОБА_7 дитинства, в ОСОБА_10 та ОСОБА_17 були погані стосунки, дружина виганяла його з дому, а коли потрібні були гроші, звала назад. Часто ОСОБА_10 жив у матері. ОСОБА_17 тричі намагалася розлучитися, стосунки між ними були погані. З війни ОСОБА_10 приїздив до матері, в неї жив. Гроші перераховував для сина, який навчався, ОСОБА_17 не утримував, вона сама здатна працювати.
Свідок ОСОБА_8 - сестра ОСОБА_7 та донька відповідача-2 ОСОБА_24 , показала, що ОСОБА_1 на утриманні в брата не перебувала, вона працювала і працює на даний час, гроші ОСОБА_7 перераховував для сина на навчання. Стосунки в ОСОБА_17 з ОСОБА_10 були погані, шлюбних відносин вони не підтримували, дружина виганяла його з дому, тричі подавала на розлучення. Під час відпусток з війни ОСОБА_10 приїздив до матері, коли він пропав безвісти, його пошуками займалася також мати та її родина.
Свідок ОСОБА_25 показав, що він є племінником ОСОБА_7 та про сімейне життя в дядька не цікавився, а той не розказував. Коли ОСОБА_7 безвісти зник, він та його родина, а також мати ОСОБА_10 - його бабуся займалися його пошуками.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У частині першій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пунктом 2 ч.1 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
Згідно роз'яснень, які містяться у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів для існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд установить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
У статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а саме: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Частинами 1, 2 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих, які перебували на їх утриманні (ст. 31). Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли в період проходження служби.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» непрацездатними членами сім'ї вважаються: а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків; б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю; в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю; г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов'язані їх утримувати; д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Відповідно ч. 2 ст. 21 СК України проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
У свою чергу, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що «згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3.06.1999 № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї» членами сім'ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки».
Суд зауважує, що для встановлення факту перебування особи на утриманні загиблого (померлого) військовослужбовця, що необхідно для отримання позивачкою разової грошової допомоги, має значення встановлення обставин перебування такої особи на повному утриманні померлого військовослужбовця або одержання від нього допомоги, яка була для нього постійним і основним джерелом засобів до існування.
Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги необхідно з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Дана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З матеріалів справи, а саме копії судового рішення від 11.12.2023 року, яким розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , вбачається, що звертаючись у жовтні 2023 року до суду з позовом про розірвання шлюбу, ОСОБА_1 вказувала, що шлюб з ОСОБА_7 фактично припинив існування, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки та просить час на примирення не надавати (а.с.18,19 т.1).
З ухвали про відкриття провадження від 05.06.2023 по справі № 948/1389/23 убачається, що ОСОБА_1 зверталася до суду у травні 2023 з позовом про розірвання шлюбу та вказувала, що шлюб з ОСОБА_7 фактично припинив існування, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки та просить час на примирення не надавати, вказаний позов 01.08.2023 року залишений без розгляду (а.с.153,154 т.1).
Також рішенням Машівського районного суду від 16.06.2025 року в справі №948/760/24 (а.с.156-162 т.1) встановлено, що автомобіль Wolkswagen Golf, був придбаний 20.10.2023 ОСОБА_7 за кошти, отримані останнім як військовослужбовцем у період коли подружжя ОСОБА_7 та позивачки ОСОБА_1 не проживали разом та припинили шлюбно-сімейні відносини, а тому вказане майно не є спільним майном подружжя.
Вказаним судовим рішенням встановлено, що за інформацією АТ КБ «Приватбанк» на ім'я ОСОБА_7 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 , відкрито рахунок № НОМЕР_4 , відповідно до виписки за договором №б/н за період 01.01.2023 - 24.12.2024 ОСОБА_7 перерахував на ім'я ОСОБА_1 грошові кошти в загальному розмірі 260 685,00 грн. На ім'я ОСОБА_4 кошти в загальному розмірі 157 410,00 грн.
З огляду на зазначені вище докази, твердження позивача про те, що після розірвання шлюбу вона продовжувала проживати однією сім'єю з ОСОБА_7 , вести спільне господарство без реєстрації шлюбу, суд вважає необґрунтованими та такими, що суперечать наявним у справі доказам. Надані позивачем докази є суперечливими та не підтверджують факт спільного проживання позивачки та ОСОБА_7 без реєстрації шлюбу.
Позивачем не надано суду доказів, що вона є членом сім'ї ОСОБА_7 та про відсутність у неї інших джерел доходів, та що ОСОБА_7 виконував обов'язок щодо її утримання, оскільки позивачка періодично працювала та отримувала заробітну плату, отримує пенсію як особа з інвалідністю 3 групи.
Той факт, що загиблий надавав періодичну матеріальну допомогу позивачці шляхом переказу коштів не є достатнім доказом перебування її на утриманні, а є лише констатацією факту надання батьком грошової допомоги, в тому числі на навчання сина ОСОБА_9 .
Крім того, в позові ОСОБА_1 не зазначає протягом якого саме періоду вона просить встановити факт її перебування на утриманні ОСОБА_7 .
Отже, у задоволенні позову потрібно відмовити.
У відповідності з вимогами ст.141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачкою, відшкодуванню не підлягають.
Відповідачкою -2 заявлено розмір витрат на правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн та ордер про надання правничої допомоги адвокатом Євграфовою О.О. (а.с.1345-143 т.1) та повідомлено про надання документів на підтвердження витрат на професійну правничу додатково.
Керуючись ст. 1-18, 81, 141, 209-245, 259, 264- 268, 354, 355 ЦПК України, суд
відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; Міністерство оборони України, про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_5 , виданий 14.02.2003, ідентифікаційний номер НОМЕР_6 .
Відповідач 1: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 .
Відповідач 2: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 .
Третя особа-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_9 .
Третя особа-2: Міністерство оборони України, місцезнаходження: проспект Повітрофлотський,6, м. Київ, код ЄДРПОУ 00034022.
Повний тест Рішення складений 07.11.2025.
Суддя С. М. Косик