Справа №524/4634/25
Провадження №2/524/4124/25
28 жовтня 2025 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі головуючого судді Андрієць Д.Д., за участю секретаря судового засідання Булаєнко С.М., позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - Сільченка С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Кременчуці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 23400 дол.США, що еквівалентно 968476,86 грн, моральної шкоди в сумі 200000 грн завданих, внаслідок невиконання договору про надання правничої допомоги, ухвалив таке рішення.
Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що 09.07.2020 між ОСОБА_1 та відповідачем, як адвокатом, було укладено договір про надання правничої допомоги. Відповідно до умов договору відповідач взяв на себе зобов'язання надавати правничу допомогу у кримінальному провадженні за фактом насильницької смерті доньки та онука позивача. Протягом року після укладення договору відповідач не надавав інформацію про вартість юридичних послуг (гонорару) та механізм його розрахунку. Позивач сплачувала відповідачу кошти на його вимогу і лише 21.05.2021 відповідач зазначив, що вартість години його роботи становить 30 дол. США. Загальна сума сплачених позивачем коштів становила 23400 дол.США. Однак, умови договору не виконувались відповідачем належним чином, що в свою чергу стало підставою для звернення позивача із скаргою до КДКА Полтавської області. Він імітував надання професійної правничої допомоги, створював у позивача хибне уявлення про зміст та обсяг виконаної роботи. Своїми діями, які полягали у введені в оману щодо належного виконання своїх обов'язків, відповідач завдав позивачу і моральну шкоду, яку позивач оцінює у 200000 грн.
В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позов та просили його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Позивач вказала, що звернутись до суду із позовом раніше ніж 22.04.2025 вона не мала можливості, оскільки необхідні докази перебували у матеріалах кримінального провадження, які тривалий час перебували у розпорядженні експертів. Зазначила, що через поведінку відповідача були втрачені докази, які мали значення в кримінальному провадженні і які на даний час неможливо відновити. Крім того, відповідач вимагав кошти за процесуальні дії, які він фактично не здійснював: ексгумація трупа(не отримав дозвіл), обшук квартири, яку вони відкрили власними ключами. Вказані обставини викликали у неї відчуття постійного стресу.
Представник позивача звертав увагу на те, що факт неналежного виконання обов'язків за договором підтверджується рішеннями КДКА Полтавської області та постановою Другого апеляційного адміністративного суду, які мають преюдиційне значення. Зазначив, що відповідь слідчого спростовує 90% того, що нібито зробив відповідач. Вказав, що вони не підтримують позовну вимогу про розірвання договору, оскільки відповідач позбавлений права на заняття адвокатською діяльністю, що в свою чергу має наслідком припинення Договору.
У відзиві відповідач вказав, що позивач пропустила позовну давність, оскільки про порушення своїх прав дізналась ще в липні 2021 року. Зазначив, що позивач під час дії договору не надавала повну і достовірну інформацію щодо стану здоров'я своєї доньки та онука, що унеможливлювало належне виконання взятих на себе зобов'язань, зокрема надання правничої допомоги в тих межах, які вимагала Позивач. Звертав увагу, що розмір сплачених позивачем коштів не підтверджений жодними доказами. Просив врахувати, що звіт про виконану роботу не був оформлений належним чином, не відомо ким складений та не підписаний Сторонами, оскільки саме Позивач відмовлялась від його обговорення та прийняття, а тому не може бути доказом у справі. Звертав увагу на те, що не отримував жодних запитів позивача на виготовлення звіту про виконану роботу та про повернення коштів. Оскільки зобов'язання за Договором протягом строку його дії Відповідачем виконувались, а також існували інші, необхідні для його виконання витрати, що не заперечується Позивачем, вимогу щодо стягнення коштів, отриманих за договором про надання правової допомоги від 09.07.2020 у сумі 23 400 дол. США вважає безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Звертав увагу на те, що гонорар, сплачений адвокатові за виконану роботу, яка передбачена укладеним між ними договором, відшкодуванню не підлягає, оскільки не є майновою шкодою. Вказав, що Позивач не надала жодних доказів заподіяння їй моральної шкоди діями Відповідача, не зазначила, чим підтверджується факт заподіяння їй моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими саме діями (бездіяльністю) вони заподіяні, з чого виходить Позивач при оцінці заподіяної йому шкоди, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
09.06.2025 закрито підготовче провадження та задоволено клопотання про допит свідків.
09.07.2020 між адвокатом Середою А.А. та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги, за яким адвокат мав захищати права та представляти Клієнта в якості потерпілого у рамках кримінального провадження № 12020220480002085, внесеного до ЄРДР 01.06.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 115 КК України.
04.12.2023 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області надійшла для розгляду скарга ОСОБА_1 щодо неналежної поведінки адвоката Середи А.А.
28.03.2024 Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Полтавської області прийнято рішення про притягнення адвоката ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого п. 2,3 ч. 2 ст. 34 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" і застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з 28.03.2024 з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України.
Вказані обставини встановлені Другим апеляційним адміністративним судом у постанові від 17.09.2024 по справі 440/4285/24.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до статті 177 ЦК України послуги розглядаються як окремий вид об'єктів цивільних прав, які відрізняються від інших об'єктів (речей, майнових прав, результатів робіт тощо).
Договір надання послуг передбачає, що одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 ЦК України).
Частиною 1 статті 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом та відшкодування збитків (пункти 1 та 4 частини першої статті 611 ЦК України).
В ст. 906 ЦК України визначено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
В п.4 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Щодо вимог позивача про стягнення кошті в сумі 23400 дол.США, що еквівалентно 968476,86 грн.
Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 вказала, що з моменту укладення договору про надання правничої допомоги сплатила відповідачу кошти в сумі 23400 дол.США.
Відповідач у відзиві зазначив, що вказані доводи позивача не підтвердженні належними доказами.
На підтвердження своїх доводів щодо передачі коштів позивач надала суду скріншоти листування у месенджері(т. 1, а.с.238, т. 2 а.с. 32, 34,40, 50). Так, у наведених аркушах зафіксовані повідомлення про передачу коштів.
Крім того, факт передачі коштів підтвердили в судовому засіданні свідки, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ..
Також, на думку суду, факт передання коштів підтверджується письмовим документом, який не містить реквізитів(т. 2, а.с.79) Свідок ОСОБА_4 вказав, що саме вказаний документ надав відповідач при їх зустрічі для обговорення питання щодо витрат.
Отже, в своїй сукупності надані позивачем докази підтверджують факт сплати позивачем коштів.
В свою чергу, заперечуючи вказану обставину, відповідач не надав суду жодного доказу.
Суд враховує посилався відповідача на висновки Верховного Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладені у постанові від 22 грудня 2020 року по справі № 500/5177/17(провадження № 61-704св20). Так, переглядаючи справу № 500/5177/17 Верховний Суд вказав, що «відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення на його користь з ОСОБА_1 майнової шкоди у сумі 1 100 доларів США, що є еквівалентом 30 668 грн, суд першої інстанції правильно виходив із того, що вказана сума є сплаченим гонораром адвокату ОСОБА_1 за виконану роботу, яка передбачена укладеним між ними договором про надання правової допомоги від 13 червня 2015 року, а тому відшкодуванню не підлягає, так як не є майновою шкодою».
На думку суду, для правильного вирішення справи суд має надати відповідь про правову природу сплачених позивачем коштів.
Суд повторює, що відповідно до ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонораром є форма винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
В свою чергу ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» містить визначення понять захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги.
Так, захистом є вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; представництвом є вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; під іншими видами правничої допомоги необхідно розуміти надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушення, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Не належить до інших видів правничої допомоги лобіювання, що здійснюється відповідно до Закону України "Про лобіювання"
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги(ч. 2 ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»)
Із змісту договору про надання правової(правничої) допомоги від 09.07.2020 вбачається, що його сторони погодили, що вартість наданих правових послуг адвокат визначає самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання правової допомоги та виставляє клієнту відповідний рахунок.
З дослідженого судом письмового документу (т. 2, а.с.79) вбачається, що кошти від позивача були отримані за такі дії:
-2500 у.о. за визнання позивача потерпілою;
-1100 у.о. за консультації у експертів;
-1000 у.о. за відновлення видалених повідомлень у месенджері;
-300 у.о. за перегляд відеозаписів з камер;
-2500 у.о. витрати в СУ;
-2200 у.о. за проведення експертиз;
-2000 у.о. витрати щодо підготовки до захвату квартири;
-5000 у.о. організація замходу в квартирі;
-1500 у.о. проведення слідчого експерименту з манекеном;
-300 у.о. за проведення психологічної експертизи.
Враховуючи зміст договору надання правової(правничої) допомоги від 09.07.2020, з огляду на відсутність відомостей про те, що під час дії договору відповідач виставляв позивачу рахунки та приймаючи до уваги положення ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» в частині визначення дій адвоката, за які останній має отримувати винагороду(захист, представництво та надання інших видів правничої допомоги), суд дійшов висновку про те, що отримані відповідачем кошти не є гонораром в розумінні ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Суд повторює, що відповідно до вимог цивільного законодавства за невиконання або неналежне виконання зобов'язання настає відповідальність, визначена договором або законом. ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає лише дисциплінарну відповідальність адвокатів за вчинення дисциплінарних проступків. В свою чергу, ст. 906 ЦК України передбачає вид та обсяг відповідальності за неналежне виконання договору про надання послуг.
Отже, відповідно до змісту ст. 906 ЦК України для покладення на виконавця обов'язку із відшкодування збитків необхідно встановити:
-Факт невиконання або неналежного виконання договору;
-Оплатність договору;
-Вина виконавця
Так, на думку суду, факт неналежного виконання договору про надання правничої допомоги підтверджується рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області від 28.03.2024 про притягнення адвоката ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого п. 2,3 ч. 2 ст. 34 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також листом слідчого СУ ГУНП в Полтавській області від 14.05.2024 №11921/119-24-2024 та листуванням між сторонами, в їх сукупності.
Факт оплатності договору встановлено судом на підставі пояснень свідків та дослідження і співставлення письмових доказів.
Щодо вини. Аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди, з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Такий же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14, підстав відступити від якого Верховний Суд не встановив.
У своєму відзиві відповідач зазначив, що неналежне виконання зобов'язань за договором було викликано введенням позивачем його в оману щодо обставин відносин між позивачем та її загиблою донькою, щодо стану здоров'я останньої та її дитини.
Разом із тим, суд повторює, що відповідач не надав суду жодного доказу на спростування своєї вини.
З цих підстав, суд вважає доведеним існування підстав для стягнення із відповідача на користь позивача збитків, завданих неналежним виконанням договору про надання правничої допомоги.
Визначаючи розмір збитків, які підлягають стягненню, суд враховує зміст письмового документу (т. 2, а.с.79), який, відповідно до пояснень свідка ОСОБА_4 складений відповідачем в 2021 році. Так, відповідно до вказаного документу, розмір сплачених позивачем коштів становив 18400 дол.США. Доказів, які б свідчили про те, що відповідачем отримані кошти в меншому розмірі суду надано не було. За таких обставин, з відповідача на користь позивача суд стягує 18400 дол.США.
Разом із тим, суд враховує те, що наявні у справі письмові докази(т.2, а.с.126) підтверджують те, що станом на 27.02.2024 на зберіганні у відповідача перебували кошти в сумі 200000 грн, які були отримані в рамках роботи за договором про надання правничої допомоги.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Оскільки кошти в сумі 200000 грн отримані відповідачем на підставі договору про надання правничої допомоги, який станом на дату розгляду справи не діє, отже відпала правова підстава для переходу коштів, тому суд вважає, що вказана сума є безпідставно збереженим майно та підлягає поверненню на підставі ст. 1212 ЦК України. Таким чином, суд стягує з відповідача на користь позивача безпідставно утримані кошти в сумі 200000 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Тобто при вирішенні спору про стягнення моральної шкоди суду слід встановити: наявність заподіяної позивачу шкоди, протиправність діяння відповідача, наявність причинного зв'язку між заподіяною шкодою і протиправним діянням відповідача. При цьому кожна із вказаних обставин повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.
Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.
Такі висновки, викладені у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2020 року по справі № 500/5177/17(провадження № 61-704св20)
Вирішуючи вимоги позивача про стягнення моральної шкоди суд приймає до уваги такі обставини.
По-перше, суд приймає до уваги те, що за договором про надання правничої допомоги відповідач взяв на себе зобов'язання з захисту інтересів позивача у кримінальному провадженні за фактом загибелі доньки та онука позивача.
По-друге, суд враховує те, що факт протиправності поведінки відповідача при виконанні свого зобов'язання підтверджується рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області від 28.03.2024, яка встановила, що адвокат ОСОБА_2 порушив присягу адвоката України та одночасно з цим вчинив грубе порушення Правил адвокатської етики, що підриває авторитет адвокатури України в цілому, а саме допустив порушення вимог ст. 7, 8, 11, 12, 12-1, 25, 27 Правил адвокатської етики, так як всупереч наданих йому повноважень не виходив з пріоритету інтересів своєї клієнтки - ОСОБА_1 , не компетентно та не добросовісно виконував свої професійні обов'язки, поводив себе не чесно, не добропорядно та не гідно.
По-третє, суд вважає за можливе звернути увагу на зусилля, які здійснювала позивач з моменту укладення договору про надання правової допомоги від 09.07.2020, для захисту власних інтересів, що підтверджується роздруківками переписки між позивачем та відповідачем.
При оцінці обґрунтованості вимог про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об'єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.
Отже, на переконання суду, в своїй сукупності, вказані обставини доводять спричинення позивачу моральної шкоди, завданої неналежним виконанням зобов'язань зо договором про надання правничої допомоги.
Відтак, на думку суду, стягнення із відповідача на користь позивача моральної шкоди в сумі 100000 грн, буде відповідати принципам справедливості, розумності та добросовісності.
Суд вважає за можливе не надавати оцінку доводам сторін щодо вимоги позивача про розірвання договору про надання правової (правничої) допомоги від 09.07.2020, оскільки в судовому засідання позивач та її представник вказану вимогу не підтримали.
Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року по справі № 903/602/24 зробила висновок про те, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.
З огляду на те, що відносини між сторонами виникли на підставі договору про надання правової допомоги від 09.07.2020, суд вважає, що з урахуванням продовження позовної давності та їх зупинення позивач не пропустила строки звернення до суду, а тому суд відмовляє у задоволенні заяви відповідача.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує із відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 10615.61 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог(90.85%)
Керуючись ст. 10, 12, 81, 258, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_2 матеріальну шкоду в сумі 18400 дол.США, безпідставно утримані кошти в сумі 200000 грн, моральну шкоду в сумі 100000 грн та судові витрати в сумі 10615.61 грн
В іншій частині вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 06.11.2025
Суддя Діна АНДРІЄЦЬ