Провадження № 2/359/2748/2025
Справа № 359/5313/25
07 листопада 2025 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі :
головуючої судді Яковлєвої Л.В.,
при секретарі Бокей А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
07 травня 2025 року через систему «Електронний суд» до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшов позов, яким представник ТОВ «Новий колектор» Волконітіна К.Ю. просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 1053-5316 від 17 лютого 2022 року у розмірі 14 420,00 грн. та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 17 лютого 2022 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Укр кредит фінанс», правонаступником якого є ТОВ «Новий колектор» кредитний договір № 1053-5316, за яким ТОВ «Укр кредит фінанс» зобов'язалось надати відповідачу кредит у розмірі 2000 гривень, а відповідач зобов'язалась протягом 300 календарних днів повернути кредит та сплатити відсотки за його користування. Первісний кредитор свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі надавши відповідачу обумовлену суму кредитних коштів. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, у зв'язку із чим, станом на 02 травня 2025 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 40300 грн. 00 коп., яка складається: 2000 грн.00 коп. заборгованість по тілу кредиту; 12420 грн. 00 коп. проценти за користування кредитом.
Ухвалою суду від 15 липня 2025 року у цивільній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом та повідомленням. Сторонам роз'яснено права, обов'язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.
Належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи представник позивача до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Натомість в позовній заяві представник просив розгляд справи провести за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
Відповідач до суду не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. Про причини неявки суд не повідомила. Заяв чи клопотань, відзиву на позов до суду не направила.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно вимог ст.223, 280, 281 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, проти такого вирішення справи не заперечує і представник позивача.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення.
За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за №761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити обставини справи виходячи з фактичних право-відносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Суд, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, прийшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України).
Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справед-ливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України)
Відповідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановленихст.11 цього Кодексу.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (ст. 526 ЦК України).
Відповідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 512 ЦК України).
Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Статтею 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відповідно ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Так, суд встановив, що 17 лютого 2022 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1053-5316, за яким товариство зобов'язалося надати відповідачу кредит у розмірі 2000 грн. 00 коп. зі строком користу-вання 300 календарних днів з дати отримання за процентною ставкою «пільгова» 2% за один день користування кредитом/ «Стандарт» 3,00 % за один користування кредитом.
Між ТОВ «Новий Колектор» та ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» 26 грудня 2024 року укладений Договір факторингу № УКФ-261224-2, за умовами якого сторони домовились про відступлення права вимоги до боржників та їх оплату.
ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» передало ТОВ «Новий Колектор» право вимоги, зокрема, за кредитним договором від 17 лютого 202 року № 1053-5316.
У зв'язку з тим, що відповідач належним чином не виконала грошові зобов'язання, станом на 02 травня 2025 року утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 14420 грн. 00 коп., яка складається із заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 2000 грн. 00 коп. , заборгованості за відсотками 12420 грн. 00 коп..
Водночас, суд звертає увагу на те, що відповідно пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позико-давцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
За таких обставин та оскільки на підставі зазначеного договору факторингу право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором відступлено на користь позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Новий колектор» необхідно задовольнити частково та стягнувши з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 2000 грн. 00 коп., яка складається лише з заборгованість за тілом кредиту.
Частиною 1 та п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
З платіжної інструкції кредитового кредитного переказу коштів №1870 від 22 квітня 2025 року (а.с.12) вбачається, що при пред'явленні позову ТОВ «Новий колектор» сплатило судовий збір у розмірі 2422 гривні 40 копійок.
Разом з тим, відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позовні вимоги задоволено на 13,87 % (2000/ (14420/100)), у зв'язку з чим з відповідача на користь Банку слід стягнути судові витрати у розмірі 335 грн. 98 коп. ((2422,40 / 100) х 13,87 %).
Окрім того, встановлено, що представництво інтересів позивача здійснювало АО «Верітас центр» на підставі договору про надання правничої допомоги №07/24-НК від 02 липня 2024 року (а.с.58-61). Зі змісту копії звіту про виконану роботу відповідно до Договору про надання правничої допомоги №07/24-НК від 02 липня 2024 року (а.с.62) та копії платіжної інструкції кредитного переказу коштів № 1907 від 02 травня 2025 року (а.с.68), вбачається, що загальна вартість витрат на правову допомогу, які понесло ТОВ «Новий колектор» становить 4000 гривень. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено на 13,87 %, суд вважає, що з відповідача на користь ТОВ «Новий кредит» слід стягнути понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 554 грн. 80 коп. ((4000 / 100) х 13,87 %).
На підставі наведеного, керуючись статтями 76, 80, 81, 141, 178, 258, 263-265, 273, 274, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позовні Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» заборгованість у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 (нуль) копійок та судовий збір у розмірі 335 (триста тридцять п'ять) гривень 98 (дев'яносто вісім) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» судові витрати по оплаті правничої допомоги у розмірі 554 (п'ятсот п'ятдесят чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор», юридична адреса : 01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, 13, офіс 601, код ЄДРПОУ 43170298.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Бориспільським МРВ ГУ МВС України в Київській області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду виготовлено 07 листопада 2025 року.
Суддя Л.В. Яковлєва