Справа № 357/18157/25
Провадження № 2/357/7567/25
іменем України
"07" листопада 2025 р. cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Орєхов О. І. розглянувши позовну заяву з додатками ОСОБА_1 до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа», третя особа Білоцерківський відділ Державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про звільнення майна з-під арешту,
05.11.2025 ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа», третя особа Білоцерківський відділ Державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про звільнення майна з-під арешту, мотивуючи тим, що він на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 04.01.2005 є власником гаража з оглядовою ямою, що знаходиться в гаражному кооперативі «Тецовик» по АДРЕСА_1 та є власником земельної ділянки на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії НАІ 260303 від 25.03.2016, загальною площею 2,2480 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в Черкаській області Чигиринського району Тіньківської сільської ради. В липні 2025 року він звернувся до органів нотаріату щодо проведення майнових дій із належним йому на праві приватної власності нерухомим майном, але дізнався про наявність накладеного обмеження арешту нерухомого майна. При зверненні до ДВС із заявою про надання інформації стосовно наявних виконавчих проваджень та причин не виключення відомостей про наявне обтяження, йому стало відомо, що на виконанні у Білоцерківському відділі ДВС у період з 20.07.2002 по 19.09.2012 перебувало виконавче провадження ВП № 4874420 з примусового виконання виконавчого листа № 2-117255, виданого 29.11.2002 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованості по оплаті за надані послуги опалення та гарячого водопостачання на користь КП «Білоцерківтепломережа» в сумі 270,51 гривень. У рамках даного виконавчого провадження, державним виконавцем при відкритті виконавчого провадження, винесено постано про арешт майна боржника та заборони на його відчуження. Разом з тим, борг фактично ним був погашений ще у 2002 році. У жовтні він повторно звернувся до ДВС з письмовою вимогою про скасування арешту з належного йому нерухомого майна та виключення відомостей про наявне обтяження, але останньому в цьому було відмовлено, оскільки ВП № 4874420 було знищено за терміном зберігання та зазначено, що арешт може бути знятий лише за рішенням суду. Звертаючись з позовом до суду, ОСОБА_1 просив звільнити з-під арешту усе майно належне ОСОБА_1 та припинити обтяження нерухомого майна у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2025 головуючим суддею по справі було визначено суддю Орєхова О.І. та передані матеріали для розгляду, які були отримані 06.11.2025.
Відповідно до ч. 1 ст. 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.
Дослідивши матеріали разом з додатками, суддя приходить дот наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Як вбачається з позовною заяви, з якою до суду звернувся ОСОБА_1 до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа», третя особа Білоцерківський відділ Державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про звільнення майна з-під арешту, позивач ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні, тому, він не може пред'являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року № 904/51/19 (провадження № 12-122гс19).
Такої правової позиції дотримується і Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19).
В зазначеній постанові Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду зробив висновок, що за таких обставин висновки судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України є обґрунтованими, оскільки арешт накладено на майно ОСОБА_1, який є боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому він не може виступати позивачем у даній справі і така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні.
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду не вбачає підстави для відступу від висновку, викладеного в постановах від 29 липня 2020 року в справі № 161/3171/19 (провадження № 61-2484св20), ухваленій Верховним Судом у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, від 20 січня 2021 року в справі № 157/298/19 (провадження № 61-20261св19), ухваленій Верховним Судом у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду, оскільки висновок суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, про закриття провадження є обґрунтованим, так як арешт накладено на майно з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому заявники не можуть виступати позивачами у даних справах і такі справи не підлягають розгляду в позовному провадженні.
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року № 636/2408/19 (провадження № 61-21706св19), оскільки фактичні обставини у цих справах різні.
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеного в постанові від 23 грудня 2020 року № 554/7908/17-ц (провадження № 61-4357св19), в якій суд за аналогічних обставин дійшов протилежного висновку про наявність підстав для відмови в позові, за умови якщо позивач (боржник по виконавчому провадженню) неправильно обрав спосіб захисту своїх прав та інтересів.
Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд в постанові від 19 січня 2022 року у справі № 577/4541/20 (провадження № 61-8240св21).
В зазначеній постанові Верховний Суд зауважив, що боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, накладеним державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може вчиняти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розд. VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він мав закрити провадження у справі з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Схожі правові висновки містяться в постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 24 червня 2021 року у справі N 127/11276/20 (провадження N 61-882св21), від 08 вересня 2021 року у справі N 369/3757/20 (провадження N 61-3588св21), від 01 грудня 2021 року у справі N 201/6486/20 (провадження N 61-19066св20), підстав відступити від зазначених висновків суд не встановив.
Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 19 січня 2022 року у справі N 577/4541/20 (провадження N 61-8240св21).
В зазначеній постанові Верховний Суд зауважує, що боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред'являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Відповідно до частини четвертої ст. 263 ЦПК України при виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу ( ч. 2 ст. 186 ЦПК України ).
Ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржено. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду ( ч. 4 ст. 186 ЦПК України ).
Враховуючи вищеневедене, суддя прийшов до висновку, що слід відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа», третя особа Білоцерківський відділ Державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про звільнення майна з-під арешту, оскільки позивач ОСОБА_1 , як сторона виконавчого провадження (боржник), має право на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця у порядку визначеному розділом VII ЦПК України, а не в порядку цивільного судочинства.
У відповідності до ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Поняття судових витрат міститься в п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 “Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", де судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Законом України «Про судовий збір» визначено правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 12, 19, 186, 258, 260-261, 263, 353-355, 447 ЦПК України, Закону України «Про виконавче провадження», Законом України «Про судовий збір», суддя,
У відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа», третя особа Білоцерківський відділ Державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про звільнення майна з-під арешту, - відмовити.
Роз'яснити право особи на звернення з клопотанням про повернення суми сплаченого судового збору.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали виготовлено 07 листопада 2025 року.
Суддя О. І. Орєхов