Справа № 352/2411/25
Провадження № 3/352/993/25
07 листопада 2025 рокум. Івано-Франківськ
Суддя Тисменицького районного суду Івано-Франківської області Гриньків Д.В., розглянувши матеріали, які надійшли відділення поліції №1(м. Тисмениця) Івано-Франківського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), -
ОСОБА_1 керувала транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП за наступних обставин:
29.09.2025 року о 00:30 год в с. Чорнолізці по вул. Панська, керувала автомобілем марки Audi A4, номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився відповідно до встановленого порядку на місці зупинки із використанням газоаналізатора Алкофор - 507. Відповідно до тесту 218, результат огляду - 0,97‰. Оскільки з результатом водій не погодився, огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у медичному закладі КНП ПОКЦПЗ ІФ ОР, де видано висновок 409 про перебування водія ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння, чим порушила вимоги п. 2.9а ПДР України.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненому не визнала. Однак, підтвердила факт проходження огляду на приладі Алкофор на місці зупинки, з результатом якого вона не погодилася, а відтак була направлена для проходження такого огляду до медичного закладу. На запитання суду вказала, що на місці зупинки повідомила працівникам поліції, що саме вона керувала транспортним засобом. Просила провадження у справі закрити.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Ярицький І. просив закрити провадження відносно ОСОБА_1 у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування вказав, що у матеріалах справи відсутній акт медичного огляду, який було складено у медичному закладі, що є грубим порушенням. Окрім цього ОСОБА_1 вбачає ряд порушень при документуванні поліцейськими даної події, зокрема відеозапис, доданий на оптичному диску до матеріалів справи не безперервний, на відео відсутній факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Окрім цього поліцейським порушено норми Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння, оскільки ознаки сп'яніння не було повідомлено порушниці. Вказав, що у разі відсутності доказів у вигляді відеозапису проведення огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу, такий огляд є недійсним в розумінні ч.5 ст. 266 КУпАП.
Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні вказав, що в кінці вересня ОСОБА_1 перебувала разом із ним у ресторані «Козацький острів», де вживала алкогольні напої. Прямуючи додому, він перебуваючи за кермом за 80 метрів побачив машину патрульної поліції, а тому зупинився та попросив ОСОБА_1 повідомити поліцейським, що це вона перебувала за кермом. Після цього вона пройшла тест на місці, який був позитивним, після чого вони поїхали до медичного закладу, де ОСОБА_1 пройшла медичний огляд. На запитання суду вказав, що працівникам поліції не повідомляв про те, що кермом перебував саме він.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, захисника, свідка, оцінюючи зібрані по справі докази в їх повній сукупності, оглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за обставинами, які вказані у протоколі, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності та іншими засобами.
Вимогами ст.280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, при розгляді даної адміністративної справи судом достовірно було встановлено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, доводиться матеріалами справи про адміністративне правопорушення, зокрема: протоколом серії ЕПР1 №467961 від 29.09.2025 року про адміністративне правопорушення, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, роздруківкою з приладу Драгер з результатом тесту 0,97‰, висновком КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР», відповідно до якого ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп'яніння, відеоматеріалами, що містяться на оптичному диску.
Суд критично оцінює і ставить під обґрунтований сумнів факт керування свідком ОСОБА_2 автомобілем Audi A4, номерний знак НОМЕР_1 , оскільки з відеозаписів встановлено, що ОСОБА_1 не заперечувала факту керування автомобілем і ні ОСОБА_2 , який був присутній на місці, ні нею не повідомлялося працівникам поліції, що транспортним засобом вона не керувала. Крім того, в судовому засіданні сама ОСОБА_1 підтвердила, що повідомляла поліцейських про факт керування нею транспортним засобом.
При цьому суд зазначає, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Суд зауважує, що пояснення, надані ОСОБА_1 на місці події та під час розгляду цієї справи судом, не узгоджуються між собою, є суперечливими, що викликає сумнів у їх достовірності, оскільки на місці події правоохоронцям вона повідомила про те, що саме вона керувала транспортним засобом.
З огляду на зазначене, твердження ОСОБА_1 про те, що вона не керувала транспортним засобом, які вона надала у судовому засіданні, суд не приймає до уваги, як і покази свідка ОСОБА_2 , так як останній на місці події надавав інші пояснення працівникам поліції.
Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом були досліджені відеозаписи інспекторів патрульної поліції.
Судом було переглянуто відеозаписи, що містяться на оптичному диску, на яких міститься запис з бодікамер поліцейських. У вказаних записах ОСОБА_1 не заперечує факт керування. Окрім того, відеозапис містить процедуру проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі саме ОСОБА_1 .
Одночасно суд звертає увагу на те, що відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09.11.2015 року, для наявності складу адміністративного правопорушення не має значення чи було зупинено транспортний засіб працівником поліції, чи водій здійснив зупинку сам, визначальним є проведення такого огляду або пропозиція на місці зупинки транспортного засобу, що і було здійснено поліцейським.
Згідно п. 2 Розділу І вищевказаної Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Поліцейський фактично виявляє ознаки стану алкогольного сп'яніння у водія транспортного засобу у залежності від власного їх розуміння. Наявність ознак алкогольного сп'яніння саме по собі не означає, що особа перебуває в стані алкогольного сп'яніння. Оскільки протокол був складений про те, що ОСОБА_1 перебувала у стані алкогольного сп'яніння, чим порушила п. 2.9а ПДР України, ознаки такого сп'яніння у ньому не вказуються.
Відповідно до вимог п. 2.9 а) ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Щодо посилань захисника про відсутність в матеріалах справи акту медичного огляду, то суд зазначає, що такий відповідно до вимог вищевказаної Інструкції складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров'я.
Крім того, суд звертає увагу на те, що протокол відносно ОСОБА_1 складено саме за результатом проведення медичного огляду у лікувальному закладі, тобто на підставі висновку КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР», а не огляду, проведеного на місці, з яким як зазначає сама ОСОБА_1 вона не погодилась.
Як встановлено судом ОСОБА_1 допустила порушення згаданих вимог ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковано за ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки вона керувала транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що повністю доведено в суді.
Відповідно до вимог ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та з метою виховання останнього та запобіганню вчинення нових правопорушень накласти на неї адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами. Суд вважає, що саме такий вид стягнення буде відповідати завданню Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо охорони прав і свобод громадян, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків та відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.40-1, 283, 284 КУпАП, суд, -
ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Відповідно до ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Згідно ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.
Постанова може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Тисменицького районного суду
Івано-Франківської області Гриньків Д.В.