Справа № 346/1121/25
Провадження № 1-кп/346/496/25
07 листопада 2025 року м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд
Івано-Франківської області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1
з участю: секретаря: ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Коломия, матеріали кримінальних проваджень внесених в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025091180000092 від 21 січня 2025 року та № 12025091180000234 від 04 квітня 2025 року про обвинувачення:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого, останній раз вироком Коломийського міськрайонного суду від 14 березня 2022 року за ст.ст. 185 ч. 2, 186 ч. 2, 15, 185 ч. 2, 185 ч. 3, 70 ч. 1КК України до трьох років позбавлення волі, 19 липня 2024 року звільнений по відбуттю покарання
- за ст.ст. 336, 185 ч. 4, 194 ч. 2 КК України,
Обвинувачений ухилився від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, таємному викраденні чужого майна , вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, умисно пошкодив майно, шляхом підпалу.
Злочини вчинено за наступних обставин.
06 грудня 2024 року ОСОБА_5 діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, реалізуючи умисел спрямований на ухилення від призову на військову службу під час загальної мобілізації, оголошеної 24 лютого 2022 року, повідомив, що відмовляється отримувати повістку та відправлятися до навчального центру військової частини НОМЕР_1 . Також цього ж дня звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про те, що він відмовляється отримувати повістку для проходження військової служби в Збройних Силах України, у зв'язку із тим, що являється членом релігійної організації.
Крім того, 27 березня 2025 року приблизно о 13 год 08 хв. ОСОБА_5 , перебуваючи у приміщенні магазину «Єва-1724» ТОВ «РУШ», що знаходиться за адресою: м. Коломия, вул. В. Чорновола, 24/4, Івано-Франківської області, з метою особистої наживи реалізовуючи злочинний намір спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу із прилавків вказаного магазину таємно викрав парфумовану воду «Moshino Toy 2» ємністю 100 мл та вартістю 3 919 грн, які заховав до кишені куртки та з корисливих спонукань пройшов касову зону магазину не здійснивши оплату за вказаний товар. Після чого обвинувачений місце вчинення кримінального правопорушення покинув, викраденим розпорядився на власний розсуд,сим спричини ТОВ «РУШ» майнову шкоду на вказану суму.
Також 18 квітня 2025 року близько 01 год 52 хв ОСОБА_5 , перебуваючи біля будинку № 2 по вул. Леонтовича в м. Коломия Івано-Франківської області, маючи умисел на умисне знищення чужого майна, незаконно проник до салону автомобіля марки «ВАЗ 2109» д.н.з. « НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_6 , та усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи при собі заздалегідь підготовлений предмет для розповсюдження вогню, перебуваючи в салоні вказаного транспортного засобу, підпалив його, внаслідок чого відбулося загорання та полум'ям знищено автомобіль, що завдало потерпілому ОСОБА_6 збитків на загальну суму 49 660 грн.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 зазначив, що 18 квітня 2025 року приблизно о 01 год вночі йому зателефонував сусід та повідомив, що горить його автомобіль, десь через 15 хв приїхала поліція та пожежники. За відео з камер спостереження вдалося встановити винуватця. Зазначив, що спричинені матеріальні збитки йому повністю відшкодовано, претензій до обвинуваченого він не має, просить суворо не карати.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів в повному обсязі, погодився зі всіма кваліфікуючими ознаками кримінальних правопорушень за обставин, викладених у обвинувальних актах.
Так по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 336 КК України ОСОБА_5 зазначив, що у липні-серпні 2024 року проходив військово-лікарську комісію та визнаний обмежено придатним. У ТЦК надав довідку про те, що є прихожанином Євангелистської церкви, та 06 грудня 2024 року відмовився отримати повістку. У вчиненому розкаюється, має намір проходити військову службу.
За фактом крадіжки парфумованої воли з магазину «Єва» зазначив, що у березні 2025 року близько обіду зайшов у приміщення вказаного магазину де з полиці взяв флакон тестеру парфумів та сховав його до кишені куртки, після чого вийшов з магазину, за товар не розрахувався. У вчиненому розкаюється, збитки магазину відшкодував.
Щодо обвинувачення за ст. 194 ч. 2 КК України ОСОБА_5 пояснив, що 18 квітня 2025 року близько дванадцятої години ночі побачив біля дому відкритий автомобіль, сів у салон, де підпалив папірець і залишити його горіти, після чого вийшов з автомобіля та пішов додому. Йому не було відомо кому належить транспортний засіб. Збитки потерпілому відшкодував.
Оскільки обвинувачений в судовому засіданні вину визнав повністю, а також те, що він не оспорює фактичні обставини вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів, розуміє неможливість в подальшому оскаржувати дані фактичні обставини в апеляційному порядку, а тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, дослідження доказів відносно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, судом визнано недоцільним та обмежено обсяг доказів, що підлягають дослідженню, допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, які характеризують його особу.
Обвинувачений та інші учасники процесу не заперечували проти обмеженого порядку дослідження доказів, при цьому суд переконався, що вони правильно розуміють зміст ст. 349 КПК України.
Суд вважає, що дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ст. 336 КК України як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, за ст. 185 ч. 4 КК України як таємне викрадення чужого майна вчинене повторно в умовах воєнного стану, а також ст. 194 ч. 2 КК України як умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу.
Призначаючи покарання, суд враховує наступне.
Стаття 65 КК України передбачає, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
У ст. 17 Закону від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Суд) передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Згідно п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо конкретного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимоги ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчиненню нових злочинів.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які у відповідності до ст.12 КК України є за ст. 336 КК України як нетяжкий та за ст.ст. 185 ч. 4 , 194 ч. 2 КК України - тяжкі злочини, особу винного, зокрема те, що він раніше неодноразово судимий, на обліку в лікаря психіатра не перебуває, перебуває на обліку в лікаря нарколога, є членом релігійної організації «Українська Церква Християн Віри Євангельської «Віфанія», віровчення якої не допускає користування зброєю, за місцем проживання характеризується негативно.
На думку потерпілих, останні не наполягають на суворому покаранні обвинуваченого.
Обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнає визнання вини та добровільне відшкодування збитків.
Обставин, що обтяжують покарання суд визнає рецидив злочинів.
Аналізуючи надані стороною обвинувачення докази, враховуючи особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, суд дійшов до переконання, що покаранням, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання, передбачене санкціями кримінального закону, у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі.
Враховуючи позицію потерпілого ОСОБА_6 , якому шкода відшкодована і який не наполягав на суворому покаранні для обвинуваченого, суд не вбачає підстав для призначення покарання за ч. 2 ст. 194 КК України в розмірі більшому за мінімально визначений санкцією строк позбавлення волі, як про це просить сторона обвинувачення.
Щодо прохання сторонни захисту при призначенні покарання застосувати статтю 69 КК України, то суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Застосування ст. 69 КК України можливе лише за наявності у кримінальному провадженні виняткових обставин, які дають підстави розраховувати на досягнення мети покарання. При цьому, наявні обставини, що пом'якшують покарання, мають істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого. Ці обставини надають специфічних особливостей, які свідчать, що вчинене діяння виходить за межі типових злочинів такого виду і ступінь його тяжкості порівняно з ними значно менший.
У даній справі суд не вбачає виняткових обставин, які би вказували на зниження ступеня тяжкості діяння. Так, суд враховує, що на початкових стадіях досудового слідства та судового розгляду обвинувачений вину визнавав частково, а повністю визнав вину лише після допиту потерпілого. Шкоду потерпілим відшкодовано не самим обвинуваченим, а його матір'ю.
З врахуванням наведеного, підстав для застосування норм ст. 69 КК України та призначення обвинуваченому покарання більш м'якого ніж передбачено законом суд не вбачає.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Враховуючи призначення покарання у виді реального строку позбавлення волі, то підстав для зміни запобіжного заходу суд не вбачає. Таким чином, до вступу вироку в законну силу слід залишити ОСОБА_5 раніше обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Відповідно до положень ст.ст. 122, 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Згідно долучених до матеріалів кримінального провадження доказів а саме загальна вартість витрат на залучення експерта у даному кримінальному провадженні становить 6 239,80 грн яка підлягає стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Долю речових доказів вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 373, 374, 392-395 КПК України, суд,-
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст. 336, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 194 КК України та призначити покарання:
за ст. 336 КК України - три роки позбавлення волі;
за ч. 4 ст. 185 КК України - п'ять років позбавлення волі;
за ч. 2 ст. 194 КК України - три роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання - п'ять років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту набрання цим вироком законної сили.
Зарахувати у строк покарання, призначеного за цим вироком покарання, строк попереднього ув'язнення з дати фактичного затримання 18 квітня 2025 року, з розрахунку один день тримання під вартою за один день позбавлення волі, до дня набрання вироком законної сили.
Запобіжний захід обраний ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили, залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на залучення експерта у даному кримінальному провадженні, у загальному розмірі 6 239,80 грн.
Речові докази, після вступу вироку в законну силу:
оптичний диск DVD+R із матеріалами відеозапису із камер відеоспостереження, що встановлені у приміщенні магазину «Єва -1724», що за адресою: м. Коломия, проспект В. Чорновола, 24/4, яке здійснювалось 27 березня 2025 року, та оптичний диск DVD+R із матеріалами відеозапису із камер відео спостереження ОСББ «Леонтовича, 2», яке здійснювалось 18 квітня 2025 року, залишити при матеріалах кримінального провадження;
автомобіль марки «ВАЗ-2109» д.н.з. « НОМЕР_2 », який 18 квітня 2025 року вилучено під час проведення огляду місця події та який знаходиться на території спеціального майданчика ГУНП В Івано-Франківській області для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів, повернути власнику ОСОБА_6 ;
мобільний телефон марки «РОССО» imei1: НОМЕР_3 , imei2: НОМЕР_4 , із вмонтованими сім картами мобільного оператора ПрАТ «Водафон» № НОМЕР_5 та № НОМЕР_6 , вилучений 18 квітня 2025 року в ході проведення особистого обшуку ОСОБА_5 та переданий на зберігання в кімнату речових доказів Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, повернути ОСОБА_5 .
Арешт майна, накладений ухвалою слідчого суді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 квітня 2025 року, справа № 346/1962/25, скасувати.
Апеляційну скаргу на вирок можуть подати: обвинувачений, його захисник в частині, що стосується інтересів обвинуваченого, прокурор, потерпілий, його представник у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції, при цьому вирок не підлягає оскарженню в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
На вирок може бути подана апеляція до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд протягом 30 днів з моменту його проголошення, особою, що не була присутня під час його проголошення - з дня отримання копії судового рішення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1