Справа №338/697/25
31 жовтня 2025 року селище Богородчани
Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Куценка О. О., присяжних Іванківа С. М., Вінтоняк М. В., секретаря судового засідання Двібородчин І. В., за участі заявниці - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку окремого провадження в залі суду в селищі Богородчани цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Богородчанський відділ реєстрації актів цивільного стану в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, про оголошення фізичної особи померлим,
ОСОБА_1 , звернулась до суду із заявою про оголошення померлим її чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця села Раковець Городенківського району Івано-Франківської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 - під час захисту Батьківщини, дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті - населений пункт Ямполівка Лиманської міської територіальної громади Донецької області.
Заяву мотивує тим, що є дружиною зниклого безвісти військовослужбовця, старшого стрільця 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказує, що наказом №27 командира військової частини від 18 лютого 2022 року її чоловіка ОСОБА_2 прийнято на військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу та призначеного наказом №2-РС начальника регіонального управління сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 10 лютого 2022 року, на посаду начальника складу військово-технічного майна військової частини НОМЕР_3 .
У подальшому, відповідно до наказу №47 від 14 квітня 2022 року, ОСОБА_2 обіймав посаду - старший стрілець 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 .
У жовтні 2022 року вона ( ОСОБА_1 отримала сповіщення №1/3474 від 19 жовтня 2022 року про те, що її чоловік - молодший сержант ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Ямполівка Лиманського району Донецької області зник безвісти 09 жовтня 2022 року.
За фактом зникнення безвісти військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було призначено службове розслідування та за його результатами 24 жовтня 2022 року складено акт під час якого були допитані військовослужбовці, які несли військову службу разом з ОСОБА_2 , останній з іншими військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_2 , виконуючи бойове завдання на бойовій позиції «НІНДЗЯ», яка була піддана артилерійському обстрілу та обстрілу АГС та військової техніки, зник безвісті, В подальшому, дана позиція була захоплена ворожими військами. Про долю військовослужбовців, які перебували на позиції «НІНДЗЯ», їм нічого не відомо.
Інформації про те, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 перебуває у полоні, немає. 08 червня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення №12022091120000116 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.115 КК України «Умисне вбивство». З часу зникнення не має жодної інформації про місце знаходження військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Враховуючи обставини, при яких зник ОСОБА_2 у неї (Заявниці) не залишається сумнівів щодо смерті її чоловіка, а тому оголошення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим є необхідним для подальшої реєстрації смерті в органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання свідоцтва про смерть.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала заявлені вимоги з підстав, викладених у поданій заяві. Пояснила, що після зникнення чоловіка самостійно здійснювала пошук будь-якої інформації про нього, переглядала різноманітні інтернет-ресурси.
Зокрема, на одному з таких сайтів із відкритим доступом під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 » вона виявила відеозапис, на якому військовослужбовці збройних сил російської федерації здійснювали зйомку місця бойових дій, де, за її відомостями, перебував її чоловік.
На 2-4 секунді зазначеного відеозапису позивачка впізнала тіло свого чоловіка ОСОБА_2 . Вона звернула увагу, що поряд із тілом знаходився рулонний каремат зеленого кольору, який вона особисто придбала та передала чоловіку, а також впізнала належні йому носки, що також були надіслані нею.
Крім того, позивачка зазначила, що на відеозаписі видно характерну особливість - специфічно зігнуту кисть лівої руки, де чітко проглядається середній палець із наростом, унаслідок чого палець не розгинався. Під час перегляду відеозапису у збільшеному масштабі вона впізнала й інші індивідуальні ознаки чоловіка: колір волосся, риси обличчя та інші характерні прикмети.
З огляду на наведене, ОСОБА_1 зазначила, що не має сумнівів у тому, що на відеозаписі зафіксовано її чоловіка - ОСОБА_2 , який загинув під час виконання бойового завдання, у зв'язку з чим просила суд задовольнити заявлені вимоги.
Представник Міністерства оборони України - Тіщенко А. В. 19 червня 2025 року через систему «Електронний суд» надіслав письмові пояснення у яких зазначив, що обставиною, яка дає підстави стверджувати, що ОСОБА_2 пропав безвісти за обставин, що загрожували йому смертю або дають підстави припустити його загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом є витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_2 . Тобто всією можливою інформацією щодо ОСОБА_2 володіє командування військової частини НОМЕР_2 . До справи не були долучені відповіді від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; Об'єднаного центру з пошуку та звільнення полонених СБУ; координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими; «Українського національного центру розбудови миру»; міжнародного комітету Червоного Хреста, стосовно наявності відомостей про можливе перебування ОСОБА_2 у полоні. Крім того, представник зазначає, що слід звернути увагу на те, що у заяві не зазначено інформації щодо батьків, дітей, утриманців зниклого безвісти, а рішення у цій справі безпосередньо буде стосуватись їх інтересів також. Оскільки зниклий безвісти не проходив військову службу у Міністерстві оборони України то, відповідно, Міністерство оборони України не володіє інформацією про нього.
Крім цього, представник ОСОБА_3 зазначає, що у випадку оголошення за рішенням суду особи померлим (загиблим), його члени сім'ї набудуть права на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів передбачених у статті 16-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Більше того, у даній справі оголошення громадянина померлим зумовить виникнення у обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки направлення необхідних для прийняття рішення документів, а після прийняття такого - обов'язку щодо безпосередньої виплати заявнику сум грошової допомоги. Тому рішення у справі може вплинути на права, свободи, інтереси або обов'язки: батьків, дітей, утриманців (за умови наявності перерахованих осіб) зниклого безвісти за особливих обставин.
Виходячи з наведеного вище, просив при прийнятті рішення врахувати надані пояснення.
У судове засіданні представник заінтересованої особи - Міністерства оборони України Тіщенко А. В. не з'явився.
Представник заінтересованої особи - військової частини НОМЕР_2 Максименко А. О. 28 липня 2025 року через систему «Електронний суд» надіслав клопотання про заміну заінтересованої особи - військову частину НОМЕР_2 на належну заінтересовану особу - військову частину НОМЕР_1 .
Ухвалою суду клопотання представника заінтересованої особи ОСОБА_4 задоволено та замінено військову частину НОМЕР_2 на військову частину НОМЕР_1 .
Представник заінтересованої особи - Богородчанського відділу реєстрації актів цивільного стану в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про місце і час розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, в судове засідання не з'явились, на адресу суду направили заяву про розгляд справи за їх відсутності. При вирішення питання щодо задоволення справи, поклалися на розсуд суду.
Заслухавши пояснення заявниці, вивчивши письмові пояснення представника заінтересованої особи Міністерства оборони України Тіщенка А. В. та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява обґрунтована і підлягає задоволенню.
ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , виданого 30 вересня 2015 року, відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби богородчанського районного управління юстиції в Івано-Франківській області (а.с.9).
Судом встановлено, що згідно з витягом з наказу від 18 лютого 2022 року №27, винесеного на підставі витягу №2-РС з наказу начальника регіонального управління сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (по особовому складу) від 10 лютого 2022 року, припису № НОМЕР_5 військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_5 від 10 лютого 2022 року, рапорту молодшого сержанта ОСОБА_5 від 18 лютого 2025 року, молодшого сержанта ОСОБА_2 , прийнято на військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу та призначено на посаду начальника складу військово-технічного майна військової частини НОМЕР_3 зарахувати до списків особового складу на всі види забезпечення і вважати таким, що прийняв і приступ до виконання службових обов'язків за посадою (а.с.17).
Як зазначено у заяві, 19 жовтня 2022 року ОСОБА_1 отримала сповіщення №1/3475 про те, що її чоловік - молодший сержант ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Ямполівка Луганського району Донецької області, 09 жовтня 2022 року, зник безвісти.
Згідно з сповіщенням №1/3475 від 19 жовтня 2022 року (а.с.8), молодший сержант ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Ямполівка Луганського району Донецької області, 09 жовтня 2022 року, зник безвісти.
Відповідно до акту проведення службового розслідування за фактом зникнення безвісти на бойових позиціях в умовах бойових дій військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 у кількості 8 (вісім) осіб від 24 жовтня 2022 року, серед яких ОСОБА_2 , встановлено, що відповідно до наказу №280 командира військової частини НОМЕР_2 від 11 жовтня 2022 року «Про призначення службового розслідування за фактом зникнення безвісти на бойових позиціях в умовах бойових дій військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 у кількості 8 (вісім) осіб», призначено службове розслідування та встановлено, що військовослужбовці 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 у складі 8 осіб, серед яких старший стрілець 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 молодший сержант ОСОБА_2 , є такими, що зникли безвісти за особливих умов (під час виконання бойового завдання у зоні безпосередніх бойових дій). Обставин, які б вказували на те, що зазначені військовослужбовці самовільно залишили місце служби, ухилилися від виконання обов'язків військовослужбовця, не виконали наказ чи розпорядження командира, добровільно здалися у полон, у ході службового розслідування не встановлено (а.с.12-15).
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин номер витягу 20231205-304 від 05.12.2023 року, встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зник на території бойових дій (під час воєнних дій), особа рядового або начальницького складу. Дата набуття статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин: 04 грудня 2023 року (а.с.10-11).
21 жовтня 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення №12022091120000116 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.115 КК України «Умисне вбивство».
Відповідно до повідомлення №1412/108/51/02-2023 слідчого СВ відділення поліції №2 (с-ще Богородчани) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області Ю. Кобзея, від 29 березня 2023 року, встановлено, що 29 грудня 2022 року визначено підсудність кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.115 КК України, у кримінальному провадженні №12022091120000116 за слідчим відділом Краматарського районного управління поліції ГУНП в Донецькій області, куди і скеровані матеріали кримінального провадження (а.с.18).
Інформації про те, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 , солдат ОСОБА_2 перебуває у полоні не має.
Оголошення ОСОБА_2 загиблим є необхідним для реєстрації смерті в органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання свідоцтва про смерть.
Аналізуючи пояснення заявниці, письмові пояснення представника Міністерства оборони України, досліджені документи, суд зауважує наступне.
Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі N 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі N 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі N 209/3085/20).
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті (частини друга, третя статті 46 ЦК України).
Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.
Цивільним законодавством передбачено декілька підстав для оголошення фізичної особи померлою: по-перше, тривала безвісна відсутність, тобто якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років; по-друге, особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом шести місяців; по-третє, за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру фізична особа може бути оголошена судом померлою протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; по-четверте, якщо особа пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, в такому випадку вона може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. При цьому, суду надано право оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2024 року у справі N 204/7924/23 (провадження N 61-16728св23)).
Таким чином, оголошення померлим (смерть in absentia) - це судове визнання померлим фізичної особи, про яку за місцем постійного проживання відсутні будь-які відомості про місце її перебування протягом встановленого строку. Оголошення особи померлою юридично прирівнюється до фізичної смерті, є припущенням смерті (praesumptio mortis) і має своїм наслідком припинення правоздатності особи. Тому при оголошенні особи померлою суд виходить із презумпції смерті особи, тобто припущення, що на момент розгляду справи особи немає в живих, однак встановити це достеменно неможливо. Оголошення особи померлою здійснюється судом на підставі непрямих доказів або у зв'язку з тривалою безвісною відсутністю.
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 02 квітня 2025 року у справі N 465/3147/22 (провадження N 61-1296св24) при оголошенні особи померлою суд виходить із презумпції смерті особи, тобто припущення, що на момент розгляду справи особи немає в живих, однак встановити це достеменно неможливо. Оголошення особи померлою здійснюється судом на підставі непрямих доказів або у зв'язку з тривалою безвісною відсутністю.
Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі N 755/11021/22 (провадження N 14-94цс24):
Оголошення фізичної особи померлою (смерть in absentia) - це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку.
У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті (praesumptio mortis), що має наслідком припинення правосуб'єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв'язку із тривалою безвісною відсутністю.
Оголошення фізичної особи померлою є юридичною фікцією, техніко-правовим прийомом, за якого суд визнає дійсними юридичні факти і обставини, які не підтверджуються неспростовними доказами через брак останніх або їх недостатність.
Законодавець розрізняє дві підстави оголошення судом фізичної особи померлою: загальну та спеціальну.
Відповідно до частини першої статті 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
За змістом частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
У частині першій статті 46 ЦК України міститься загальна норма: "фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років" - та дві спеціальні: "якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців" та "за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру".
У частині другій статті 46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: "фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій" (речення перше) та "з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців" (речення друге).
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України (другий сенат) від 18 червня 2020 року N 5-р (II)/2020 принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): "закон пізніший має перевагу над давнішим" (lex posterior derogat priori); "закон спеціальний має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali); "закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим" (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 лютого 2023 року у справі N 910/18214/19 також звертала увагу на співвідношення між загальною та спеціальною нормою. Так, спеціальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у певних випадках, визначених такою нормою права, а загальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у всіх випадках, крім тих, на які поширюється гіпотеза спеціальної норми. Тому загальна та спеціальна норми не суперечать одна одній, а встановлюють системне законодавче регулювання.
Законодавець запроваджує спеціальну цивільно-правову норму з метою конкретизації, деталізації та диференціації правового регулювання цивільних відносин в межах їх загального роду. Спеціальна норма походить від загальної і тісно з нею пов'язана.
Відповідно у ситуації, коли внаслідок збройної агресії рф проти України фізична особа пропала безвісти, суд має право оголосити цю фізичну особу померлою відповідно до частини другої статті 46 ЦК України саме на підставі цих приписів (за умови доведеності зазначених обставин), використовуючи ці норми як спеціальні.
Велика Палата Верховного Суду враховує, що приписи частини другої статті 46 ЦК України пов'язують оголошення фізичної особи померлою у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, а не у зв'язку з воєнним станом як таким.
Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України від 12 травня 2015 року N 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану").
За змістом статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року N 1932-XII "Про оборону України" (станом на час виникнення правовідносин у цій справі):
- воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень;
- бойові дії - форма застосування з'єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння);
- воєнні дії - організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України;
- район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.
Відповідно бойові дії є однією із форм воєнних дій. Ці категорії співвідносять як ціле (воєнні дії) та частина (бойові дії). Тому воєнні дії, які законодавець згадує у частині другій статті 46 ЦК України, не обмежуються лише бойовими діями.
Законодавець у 2018 році вніс зміни до частини другої статті 46 ЦК України, доповнивши частини другу і третю статті 46 після слів "воєнними діями" словами "збройним конфліктом".
Із пояснювальної записки до проєкту Закону про правовий статус осіб, зниклих безвісти: "Беручи до уваги триваючий збройний конфлікт на території України та його наслідки як для населення в цілому, так і для окремих осіб, найбільш доцільним є прийняття окремого закону, який визначатиме правовий статус осіб, зниклих безвісти, та забезпечуватиме правове регулювання відносин, пов'язаних з обліком цих осіб та їх розшуком, з метою максимального подолання руйнівних наслідків конфлікту".
Збройний конфлікт це збройне зіткнення між державами (міжнародний збройний конфлікт, збройний конфлікт на державному кордоні) або між ворогуючими сторонами в межах території однієї держави, як правило, за підтримки ззовні (внутрішній збройний конфлікт) (пункт 7 частини першої статті 1 Закону України від 21 червня 2018 року N 2469-VIII "Про національну безпеку України").
Потрібно наголосити на тому, що законодавець розмежовує категорії "воєнні дії", "збройний конфлікт" і "воєнний стан". Частина друга статті 46 ЦК України послуговується категоріями "воєнні дії" і "збройний конфлікт", а не "воєнний стан". Тому немає підстав пов'язувати початок перебігу строків, зазначених у частині другій статті 46 ЦК України, із введенням, припиненням або скасуванням воєнного стану в Україні.
Велика Палата Верховного Суду для з'ясування змісту припису речення другого частини другої статті 46 ЦК України "з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців" використовує телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норми права.
Телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норм права зосереджується на цілі та призначенні законодавчого припису, враховуючи права й законні інтереси суб'єктів і суспільні інтереси.
Мета досліджуваної правової норми полягає у забезпеченні балансу між правовою визначеністю та захистом прав зниклої особи. З одного боку, законодавець хоче запобігти поспішному оголошенню особи померлою, оскільки це може спричинити значні правові наслідки, як-от відкриття спадщини. З іншого - потреба у відновленні правової визначеності стає особливо актуальною у випадках зникнення в умовах активних бойових дій, коли значно зростає ризик загибелі.
Проаналізувавши матеріали справи, суд звертає увагу на те, що загибель військовослужбовця ОСОБА_2 об'єктивно підтверджується дослідженими судом доказами.
При цьому суд враховує, пояснення позивачки які у сукупності з матеріалами справи свідчать про наявність підстав для висновку, що ОСОБА_2 загинув під час виконання бойового завдання, а обставини його смерті можуть бути встановлені у судовому порядку.
Від оголошення військовослужбовця загиблим (померлим) під час виконання бойового завдання внаслідок збройної агресії держави-окупанта проти України залежить виникнення та реалізація особистих майнових та немайнових прав заявниці.
Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.
З дати ймовірної загибелі ОСОБА_2 пройшло більше одного року, а тому згідно чинного законодавства та на підставі долучених документів є всі підстави для визнання його загиблим на підставі ч.2 ст.46 ЦК України.
Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з'являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.
Суд зауважує, що під час проведення службового розслідування військовою частиною самостійно було встановлено, що ОСОБА_2 є таким, що зник безвісти за особливих умов (під час виконання бойового завдання у зоні безпосередніх бойових дій). Обставин, які б вказували на те, що зазначений військовослужбовець самовільно залишив місце служби, ухилився від виконання обов'язків військовослужбовця, не виконав наказ чи розпорядження командира, добровільно здався у полон, у ході службового розслідування не встановлено.
Крім того, у постанові від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути зокрема письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.
Суд приймає до уваги відеозаписи подані заявницею ОСОБА_1 де вона стверджує, що упізнала у загиблому, за особливими прикметами, свого чоловіка ОСОБА_2 (а.с.25).
Виходячи зі змісту положень статей 43, 46 ЦК України, статей 305, 306 ЦПК України, у випадку, якщо особа, яка несла військову службу, пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, зокрема внаслідок вогневого впливу незаконних збройних формувань під час проведення антитерористичної операції (операції об'єднаних сил), такі обставини можуть виступати підставою для оголошення судом особи померлою на підставі частини другої статті 46 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і є продовженим станом на дату постановлення рішення суду.
Бойові дії на території України, зокрема Донецької області тривають з 2014 року, день та час їх закінчення не відомий, певна кількість людей, в тому числі військовослужбовців, вважаються зниклими безвісти, в тому числі ОСОБА_2 .
Їх родичі, в тому числі заявниця, не можуть належним чином реалізувати своїх прав, зокрема спадкування, отримати виплати, впорядкувати питання власності, оскільки норма ч. 2 ст. 46 ЦК України є застарілою та не відповідає сучасним реаліям, а законодавець не приводить чинне законодавство до сучасних умов та реалій.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що матеріалами справи доведено, що ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті село Ямполівка Лиманської міської територіальної громади Краматорського району Донецької області підчас виконання бойового завдання.
Заява є обґрунтованою, оскільки заявниця повністю довела обставини, на які посилається, а тому заяву слід задовольнити.
Керуючись, ст. 46 ЦК України, ст.76-81, 89, 263-265, 293, 308, 430 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Богородчанський відділ реєстрації актів цивільного стану в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України про оголошення фізичної особи померлим - задовольнити.
Оголосити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця Івано-Франківської області, Городенківського району, село Раковець, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , померлим під час виконання військового обов'язку по захисту держави Україна в ході здійснення заходів із забезпечення національної безпеки оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації (захисту Батьківщини) в Донецькій області; дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті село Ямполівка Лиманської міської територіальної громади Краматорського району Донецької області
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 06 листопада 2025 року.
Головуючий :
Присяжні: