Справа №198/572/25
Провадження № 2/0198/319/25
07.11.2025
07 листопада 2025 року Юр"ївський районний суд Дніпропетровської області Білинський М.В., при секретарі Літвіченко В.О., за участю представника позивача - ОСОБА_1 , розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Станично-Луганської селищної військової адміністрації Щастинського району Луганської області, третя особа ОСОБА_3 (чоловік позивачки в шлюбі з 1984 року)про визнання права власності на квартиру,
До суду звернулась ОСОБА_2 з позовною заявою до Станично-Луганської селищної військової адміністрації Щастинського району Луганської області, третя особа ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ОСОБА_2 була зареєстрована та проживала з 26 травня 1994 року до повномасштабної війни в квартирі АДРЕСА_1 , який 11.05.1994 року був набутий нею за договором купівлі-продажу. Згідно копії договору - продавці: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , покупець - ОСОБА_2 . Квартира загальною житловою площею 55,6 кв. м. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна відомості про об'єкт нерухомого майна та права власності на квартиру за вказаною адресою відсутні.
Територія на якій знаходиться вищевказана квартира, віднесена до тимчасово окупованої території відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004. Звернення позивача до суду зумовлене виникненням права на отримання компенсації за знищене внаслідок війни нерухоме майно, згідно із вимогами Закону № 2923-IX Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна… (далі - Закон № 2923-ІХ).
Позивач вказує, що рішенням від 05 березня 2025 року №77647746, було відмовлено в проведенні реєстраційних дій з підстави відсутності в реєстрах відомостей щодо набуття ОСОБА_2 права на квартиру.
Постановленою судом ухвалою від 23 вересня 2025 року відкрите провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначене підготовче засідання.
Ухвалою від 22 жовтня 2025 року підготовче провадження було закрито та призначено судовий розгляд справи по суті на 07 листопада 2025 рік з повідомленням сторін.
Відповідач та третя особа в судове засідання не з'явилися, відзив на позов до суду не надсилав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.
Представник позивача з'явився в судове засідання та повністю підтримав позовні вимоги.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до такого висновку.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 24.02.2025 позивачем було подано заява про реєстрацію нерухомого майна, але державний реєстратор 05 березня 2025 року виніс рішенням №77647746, яким відмовив у проведенні реєстраційних дій (з підстави відсутності в реєстрах відомостей щодо набуття ОСОБА_2 права на квартиру).
Стаття 392 ЦК України вказує що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа що засвідчує його право власності.
Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставі що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає з закону або незаконності набуття права власності.
Право власності підтверджується договором купівлі-продажу від 11 травня 1994 року, за яким ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 продали, а ОСОБА_2 купила квартиру АДРЕСА_1 . Даний договір було зареєстровано в БТІ 13.05.1994 року (підтверджується штампом на договорі).
Позивачем було надано суду копію технічного паспорту на квартиру, в ньому вказана характеристика квартири та її облаштування. Відповідно до технічного паспорту квартира АДРЕСА_1 , складається має загальну житлову площу 55,6 кв.м. з 2 кімнат житловою площею 33,1 кв.м., у тому числі 1-а кімната 21,9 кв.м., 2-а кімната 11,2 кв.м., кухні площею 8,3 кв.м, ванної кімнати площею 4,3 кв.м., вбиральні 1,6 кв.м, коридору 6,2 кв.м., вбудованої шафи 2,1 кв.м. також в технічному паспорті вказано що позивач має цілу частину а минулі власники нуль станом на 13.05.1994 рік (а.с. 13-15) .
Також в довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 19.03.2025 року №3009-7002212986 та відміткою в паспорті відповідача на сторінці місця проживання, вказана АДРЕСА_2 , як місце зареєстрованого проживання.
В статті 41 Конституції України вказано кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.
За статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно частини 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частиною 1 статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Стаття 328 ЦК України передбачає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності умов, в даному випадку, що реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.
Виходячи з викладеного вище, аналізуючи надані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог, оскільки позивачем було доведено його право власності на спірну приватну власність, проте оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно такі відомості відсутні, а отримати інформацію щодо зареєстрованого права власності позивача на спірну квартиру у БТІ з території Щастинського району Луганської області на теперішній час неможливо з об'єкивних причин, позивач не може розпоряджатися своїм майном (як і вчиняти з ним будь-які дії), що порушує його права власності, у зв'язку з чим, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_2 задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на квартиру АДРЕСА_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя М. В. Білинський