Справа № 196/1029/25
№ провадження 2/196/570/2025
(заочне)
07 листопада 2025 року с-ще Царичанка
Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Бабічевої Л.П.,
за участі секретаря судового засідання Шевченко Т.І.,
учасники справи:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС",
відповідач ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду с-ща Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач - ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" звернулося до Царичанського районного суду Дніпропетровської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 06.01.2022 р. між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та відповідачем було укладено кредитний договір №102568967 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, згідно якого надав позичальнику кредит в розмірі 12 300.00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності.
28.11.2018 р. між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого первісний кредитор ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" передав ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату належні йому права вимоги до боржників.
30.10.2023 р. між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 30/1023-01, строк дії якого закінчується 31 грудня 2024 року.
08.07.2025 р. між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК "Ейс» укладено договір факторингу № 08/07/25-Е.
Відповідно до Реєстру боржників за Договором факторингу № 08/07/25-Е від 08.07.2025 р., до позивача перейшло право грошової вимоги в загальній сумі 20 525.26 грн.
Відповідач не виконував умови кредитного договору належним чином, у зв'язку з чим сума заборгованості за кредитним договором №102568967 від 06.01.2022 р. становить 20 525.26 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 12 299.40 грн. та заборгованості за відсотками в розмірі 8 225.86 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача, також просить стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422.40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000.00 грн.
Ухвалою судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2025 року було відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.173-174).
Представник позивача ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" у судове засідання не з'явився, у позовній заяві зазначив, що не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника, проти постановлення заочного рішення не заперечує (а.с.2-16).
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явився, про місце, день та час слухання справи був повідомлений належним чином згідно з порядком, встановленим ст.128 ЦПК України (а.с. 178, 180-184, 189-193, 197, 199, 204-207). Відповідач про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надходило, відзиву на позов не подавав.
07 листопада 2025 року судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 06.01.2022 р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір № 102568967 у формі електронного документу з використанням електронного підпису (а.с.20-26).
Відповідач за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Товариства www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику (а.с.124-137), після чого подав відповідну заявку, в якій вказав свої персональні дані, номер банківської карти на перерахування коштів та місце реєстрації (а.с.123).
Договір був вчинений в електронній формі, яка відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми.
Відповідно до Алгоритму дій споживача в телекомунікаційній системі «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору, позичальник запрошується для переходу на сторінку для ознайомлення з офертою, яка містить в собі всі істотні умови договору та додатково повідомляється СМС - повідомленням, на номер телефону, вказаний позичальником у заявці на кредит (а.с.104-122).
Позичальник має можливість завантажити собі на персональний комп'ютер проект договору (оферту) в електронному вигляді, як це передбачено абз. 2 ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Одночасно з переходом на сторінку ознайомлення з офертою, Товариством генерується та відправляється, на номер телефону вказаний позичальником в заявці на кредит, персональний одноразовий ідентифікатор, який використовується позичальником для підписання електронного договору.
Введення одноразового персонального ідентифікатора і є вчиненням дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, а саме - акцептом в розумінні ч. 3 п. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
У разі вчинення дій спрямованих на прийняття оферти, позичальник повідомляється про те, що Товариством ініційовано грошовий переказ за реквізитами електронного платіжного засобу, вказаного Позичальником в Заявці на кредит.
Одночасно з підписанням договору, Товариство відправляє на електронну адресу, вказану позичальником у Заявці на кредит, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору та з вкладеним в нього примірником.
Отже, інформаційно-телекомунікаційною системою Товариства роз'яснюється позичальнику, що у разі його згоди з офертою Товариства, а саме ввести одноразовий ідентифікатор отриманий від Товариства і відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі та натиснути кнопку «Відправити/Підписати», що одночасно є підписанням договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, як і було зроблено з відповідачем, тобто введення у відповідне поле одноразового ідентифікатора та перерахування Товариством грошових коштів на банківський рахунок позичальника.
Довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» підтверджено направлення позичальнику одноразового ідентифікатора «MNV54SR9» (а.с.108).
Кредитний договір № 102568967від 06.01.2022 р. був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор «MNV54SR9».
Відразу після вчинених дій, Товариством було перераховано грошові кошти в сумі 12300.00 грн. на банківську карту, що належить відповідачу, що в свою чергу слугує доказом того, що відповідач прийняв пропозицію ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Виконанням первинним кредитором обов'язку щодо надання грошових коштів у розмірі 12 300.00 грн. відповідачу підтверджується платіжним дорученням від 06.01.2022 р. (а.с. 30).
Також факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується частковим виконанням ним своїх зобов'язань за кредитним договором, що вбачається із розрахунку заборгованості, з якого вбачається, що відповідачем вносились кошти на погашення кредиту (а.с.34-36).
Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 127/23910/14-ц вказав, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.
Згідно п.1.9.1 Кредитного Договору, виключно на період строку визначеного в п.1.7 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 532.90 процентів річних, що становить 1,46 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним.
Відповідно до п. 1.12.2 Кредитного Договору з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти в розрахунку 1087.70 процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.
Таким чином, договір № 102568967від 06.01.2022 р. був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, чим підтверджено укладання між сторонами такого договору, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт позивача за допомогою логіну та пароля договір між сторонами не був би укладений, тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочинів.
28 листопада 2018 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено договір факторингу №28/1118-01, згідно п.2.1 якого було передбачено, що Клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с.37-43).
Відповідно до п. 4.1 даного договору право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром прав вимоги.
Згідно витягу з реєстру прав вимоги №175 від 05.05.2022 р. до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 р., що укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «Таліон Плюс» набуло права вимоги до відповідача в сумі 16 392.66 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 12 299.40 грн., заборгованість за відсотками - 4 093.26 грн. (а.с. 59-61).
Згідно термінів, наведених в розділі І зазначеного вище договору:
-кредитний договір, укладений між Клієнтом та Боржником, права вимоги за яким відступаються;
-право вимоги означає всі права Клієнта та кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому;
-реєстр прав вимоги означає перелік прав вимог до боржників, що відступається за цим Договором.
У подальшому додатковими угодами №19 від 28 листопада 2019 року, №26 від 31 грудня 2020 року, №27 від 31 грудня 2021 року, №31 від 31 грудня 2022 року, № 32 від 31 грудня 2023 року вносились зміни до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до яких, зокрема, строк його дії було продовжено до 31 грудня 2024 року включно (а.с.48, 49-55, 56, 57, 58).
30 жовтня 2023 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" було укладено договір факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 р., зі строком дії до 31 грудня 2024 року (а.с.62-67).
Відповідно до п. 4.1 даного договору право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі встановленій у відповідному додатку.
Згідно витягу з реєстру прав вимоги №2 від 20.10.2023 р. до договору факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023 р., ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" набуло права вимоги до відповідача в сумі 20 525.26 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 12 299.40 грн., заборгованість за відсотками - 8 225.86 грн. (а.с. 68-70).
У подальшому право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" на підставі договору факторингу №08/07/25-Е від 08 липня 2025 року було відступлено на користь ТОВ "ФК Ейс" (а.с.76-82).
Згідно п.1.2 даного договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №08/07/25-Е від 08 липня 2025 року клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників в повному об'ємі, після чого, з урахуванням пункту 1.2 Договору факторингу №08/07/25-Е від 08 липня 2025 року, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с.83).
Відповідно до Реєстру боржників від 29.05.2025 р. до Договору факторингу №08/07/25-Е від 08 липня 2025 року, ТОВ «ФК «Ейс» набуло права вимоги до відповідача в сумі 20 525.26 грн. з яких: 12 299.40 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 8 225.86 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с.84-86).
З розрахунків заборгованості за кредитним договором № 102568967 від 06.01.2022 р. та виписки з особового рахунку за кредитним договором, вбачається, що відповідач має заборгованість за кредитним договором у сумі 20 525.26 грн. з яких: 12 299.40 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 8 225.86 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с. 31-36).
Отже, позивач виконав зобов'язання за договором, надавши відповідачу кредитні кошти. Відповідач, взяті на себе зобов'язання не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Статтею 207 ЦК України не передбачено вичерпного переліку таких документів, тому, окрім листів та телеграм, можуть використовуватися й інші засоби зв'язку, наприклад електронний або інший інтернет/SMS-pecypc.
Частиною 2 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Крім того, суд зазначає, що за п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Таким чином, кредитний договір № 102568967 від 06.01.2022 р. був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, чим підтверджено укладання між сторонами такого договору, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт позивача за допомогою логіну та пароля договори між сторонами не були б укладені, тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочинів.
Отже, існують підстави вважати, що сторонами належно обумовлено умови користування позиченими коштами та позичальнику належним чином повідомлено про умови позики.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до приписів ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до приписів ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У зв'язку із тим, що отримання у кредит грошових коштів відповідачем підтверджено належними доказами по справі, і у такого учасника справи в силу укладених договорів виникло зобов'язання повернути такі кошти у розмірах та у строки, зазначені у кредитних договорах, та сплачувати відсотки за користування кредитом, а у випадку порушення договірних зобов'язань в частині своєчасного повернення кредитних коштів також сплачувати відповідні штрафні санкції, які прямо передбачені наявними умовами договорів.
Враховуючи наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд вважає доведеним обставину порушення відповідачем умов договору в частині своєчасного повернення сум отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків у встановлені в договорі терміни.
У свою чергу, відповідач будь-яких доказів на спростовування розрахунку заборгованості здійсненого позивачем, суду не надав.
Що стосується укладених договорів факторингу, суд зазначає наступне.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ч. 1 ст. 1084 ЦК України).
Разом із тим щодо суб'єктного складу таких правовідносин ч. 3 ст.1079 ЦК України визначає, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.
Зокрема, у п. 1 ч. 1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
За п. 11 ч. 1 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг є фінансовою послугою.
У ч. 1 ст.7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов'язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.
Таким чином, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до державного реєстру фінансових установ.
Навіть при умові, що відповідач з будь-яких підстав неотримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісних кредиторів, які вказані в кредитному договорі № 102568967 від 06.01.2022 р., і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.
Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 вересня 2015 року по справі № 6-979цс15, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Виписка з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.102-103) підтверджує, що ТОВ «ФК «ЕЙС» за своїм правовим статусом відноситься до юридичних осіб, що мають статус фінансових установ, які відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України.
Право вимоги за кредитним договором № 102568967 від 06.01.2022 р., перейшло до ТОВ «ФК «ЕЙС».
Всупереч умовам кредитного договору № 102568967 від 06.01.2022 р., відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості.
Таким чином, за вищевказаних обставин та вимог матеріального закону суд доходить висновку, що між сторонами по справі укладений кредитний договір № 102568967 від 06.01.2022 р., за умовами якого відповідач зобов'язався прийняти грошові кошти, та повернути їх у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами. Доказів повернення вказаних грошових сум позичальнику у вигляді тілу кредиту або відсотків матеріали справи не містять.
У зв'язку із чим, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами, що становить загальну суму 20 525.26 грн.
Щодо витрат на правничу допомогу, то суд зазначає таке.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша друга статті 133 ЦПК України).
Судом встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000.00 грн. надано договір № 11/08/25-01 від 11.08.2025 р. про надання правничої допомоги (а.с.98-100); акт прийому-передачі наданих послуг від 22.08.2025 р. (а.с. 96); додаткову угоду №25770682491 до договору про надання правничої допомоги №11/08/25-01 від 11.08.2025 р. (а.с.97);протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги № 11/08/25-01 від 11.08.2025 р. (а.с.101); копія свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю серія КС №7073/10 (а.с. 95).
Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд враховує, що вказана категорія справ відноситься до малозначних та розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням ціни позову, а також те, що представник позивача безпосередньої участі у судових засіданнях не брав, зазначивши у позовній заяві про розгляд справи у його відсутність (а. с. 2-16), тому заявлена сума у 7 000 грн. є завищеною.
Отже, суд вважає за необхідне, виходячи з засад розумності, беручи до уваги співмірність розміру витрат на виконання професійної правничої допомоги з ціною позову та обсягом фактично виконаних робіт, а також пропорційності стягнення судових витрат, стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті № 25838 від 02.09.2025 р. про сплату судового збору загальною сумою 2 422,40 грн. (а.с. 1).
Враховуючи те, що позов задоволено повністю, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат в повному розмірі, яка становить 2 422,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 78-80, 247, 259, 263-265, 280, 354 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" заборгованість за кредитним договором №102568967 від 06.01.2022 р. в розмірі 20 525.26 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422.40 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000, 00 грн., а всього 24 947.66 грн. (двадцять чотири тисячі дев'ятсот сорок сім грн. 66 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС", місцезнаходження: 02090, м.Київ, вул.Алматинська, 8, офіс 310 а, ЄДРПОУ 42986956.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Л.П. Бабічева