Справа № 344/11808/22
Провадження № 1-кп/191/249/22
07 листопада 2025 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченої (in absentia) кримінальне провадження №42022130000000122 відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Чмирівка Старобільського району Луганської області, громадянина України, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України,
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
Під час воєнних дій у березні 2022 року збройними силами російської федерації незаконно окуповано м. Старобільськ Луганської області.
У період 18-20 березня 2022 року, більш точний час встановити за об'єктивних причин не виявилось можливим, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи громадянкою України, усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, яка розпочалась приблизно о 05 годині 24.02.2022 повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, метою якого є повалення конституційного ладу, територіальної цілісності та захоплення території України, з метою переслідування своїх особистих інтересів, перебуваючи на території міста Старобільськ Луганської області, маючи умисел на зайняття посади окупаційної влади в місті Старобільськ Луганської області, та реалізуючи його, вступила в злочинну змову з окупаційними військами російської федерації та представниками так званої лнр, та отримавши від них пропозицію на зайняття посади в незаконному правоохоронному органі - «исполняющей обязанности заместителя начальника Старобельского отдела государственной инспекции Государственного комитета налогов и сборов ЛНР» (мовою оригіналу), на тимчасово окупованій території в місті Старобільськ Луганської області, в порушення вимог Конституції та Законів України добровільно, умисно та протиправно погодилась на вказану пропозицію.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період 18-20 березня 2022 року, більш точний час встановити за об'єктивних причин не виявилось можливим, будучи громадянкою України, перебуваючи на території міста Старобільськ Луганської області, діючи зі своїх особистих мотивів та бажання, погодившись на пропозицію представників окупаційної адміністрації держави-агресора - російської федерації та представників незаконних збройних формувань так званої лнр, умисно та протиправно, добровільно зайняла посаду в незаконному правоохоронному органі - «исполняющей обязанности заместителя начальника Старобельского отдела государственной инспекции Государственного комитета налогов и сборов ЛНР» (мовою оригіналу), що діє на території Старобільської територіальної громади Старобільського району Луганської області.
Таким чином, ОСОБА_5 добровільно зайняла посаду в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.
Щодо здійснення спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченої (in absentia)
Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченої ОСОБА_5 (in absentia), яка показань суду не надавала, та будь-яких клопотань від останньої на адресу суду також не надходило.
Відповідно до ухвали Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.06.2023 року судом було постановлено здійснювати спеціальне судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України.
Судом вживалися заходи для виклику обвинуваченої ОСОБА_5 для забезпечення доступу до правосуддя, у зв'язку із чим остання викликалася в судові засідання в порядку ст.323 КПК України: повістки про виклики та інформація про процесуальні документи публікувалися у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - у газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті судової влади.
Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_5 повинна була знати про розпочате кримінальне провадження, відмовилася від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинене на території суверенної України, юрисдикцію якої обвинувачена над собою не визнає, та могла захищати себе безпосередньо в такому суді, що так само свідчать про її наміри на ухилення від кримінальної відповідальності.
У той же час, ухилення обвинуваченої ОСОБА_5 від правосуддя, суд розцінює як реалізацію останньою її невід'ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
Суд вважає, що стороною обвинувачення та судом вживалися достатні заходи щодо дотримання прав обвинуваченої ОСОБА_5 на захист та доступ до правосуддя, з урахуванням здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження за обов'язкової участі захисника, який був забезпечений державою.
Позиція сторони обвинувачення
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні формулювання обвинувачення, зазначенне в обвинувальному акті підтримав у повному обсязі, в обґрунтування винуватості обвинуваченої зазначив, що показання свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та подані письмові докази підтверджують протиправність злочинних дій ОСОБА_5 , а кваліфікація кримінального правопорушення є вірною для того, щоб довести винуватість останньої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, поза розумним сумнівом.
Відтак, прокурор просив суд визнати ОСОБА_5 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що надають публічні послуги, строком на 10 років, без конфіскації майна.
Позиція сторони захисту
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначив, що під час розгляду кримінального провадження він не мав можливості спілкуватися з обвинуваченою ОСОБА_5 . Її позиція не відома. Враховуючи сукупність доказів, наданих стороною обвинувачення, наявна можливість для ухвалення законного судового рішення.
Досліджені судом докази
У ході судового розгляду були досліджені наступні письмові докази:
- протокол огляду від 17.06.2022 р., відповідно до якого була оглянута на сайті з назвою мовою оригіналу «ВИДЕО ГТРК ЛНР» публікація з назвою мовою оригіналу «ГТРК ЛНР. Вести. 11 мая 2022 г. 19:30», де на відео з 24 хвилини 44 секунди жінка проголошує промову російською мовою, а з 25 хвилини 02 секунди ця ж жінка підписана мовою оригіналу, як ОСОБА_8 , и.о. заместителя начальника Старобельской ОГНИ ГКНС ЛНР;
- облікова картка особи, надана Управлінням ДМС в Кіровоградській області, згідно з супровідним листом за вих.№ 3501.3.1-1610/35.1-22 від 18.05.2022 року, відповідно до якої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженці с.Чмирівка Старобільського району Луганської області, був виданий паспорт громадяни на України серії НОМЕР_1 12.04.2005 року Старобільським РВ УМВС України в Луганській області.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , пояснила, що вона являється в.о. начальника ГУ Державної податкової служби у Луганській області. Їй слідчим було пред'явлено і фото, і відео, де ОСОБА_5 давала інтерв'ю як начальник Старобільської податкової служби і це було у захопленому окупантами приміщенні Старобільської податкової служби: у приймальні вона була. Вона впізнала це приміщення за кольором стін, обстановкою. Те, що інтерв'ю давала ОСОБА_5 вона впевнена на 100%, бо часто з нею зустрічалися на спільних нарадах до повномасштабного вторгнення. Та й так її бачила у Старобільську. Інтерв'ю ОСОБА_5 давала російською мовою. Можливість виїхати з окупованої території була.
Також допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що знав ОСОБА_5 вже давно, так як вона ще з 2000 років працювала в управлінні Пенсійного фонду України. Після окупації перейшла до їхньої об'єднаної податкової інспекції. А приблизно за рік до повномасштабного вторгнення ОСОБА_5 звільнилися з органів пенсійного фонду і пішла працювати до якоїсь енергетичної фірми. Коли його слідчий опитував, то показував відео, де він впізнав ОСОБА_5 . Це було якесь її інтерв'ю як працівника податкової установи. На момент повномасштабного вторгнення він проживав у м.Красний Луч, а не в м.Старобільськ Знає ОСОБА_5 , бо вона працювала начальником відділу ПФУ у Старобільську. Також вона вирішувала різні профспілкові питання, з приводу яких вони часто спілкувалися, адже він працював у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Луганській області. На відео був підпис з її прізвищем і посадою - щось з податковою пов'язане. Розмовляла вона російською під час інтерв'ю.
Будь-яких інших доказів у ході судового розгляду стороною захисту, яка була вільна у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначений КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив необхідні умови для реалізації процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, надано не було.
Одночасно слід зазначити, що суд не покладає в обґрунтування даного вироку в якості доказів вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, інші матеріали та процесуальні документи, що надані стороною обвинувачення, оскільки за своїм змістом вказані документи не містять ознак доказів, що мають значення для вирішення кримінального провадження, а лише засвідчують відповідність окремих проведених слідчих та процесуальних дій вимогам закону та належними процесуальними особами.
Щодо добровільності зайняття посади у незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, ОСОБА_5 суд зазначає наступне.
Згідно зі ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
З матеріалів провадження вбачається, що обвинувачений повідомлявсь судом про розгляд провадження у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом, а під час судового розгляду був присутній його захисник. Стороною захисту жодних доказів на підтвердження можливого впливу на обвинуваченого окупаційною владою надано не було.
Також суд приймає до уваги, що відсутні відомості щодо короткостроковості співпраці ОСОБА_5 із окупаційною владою та остання, за наявності такого бажання, могла знайти можливість припинити її та покинути окуповану територію Луганської області, втім нею не скористалася до даного часу.
Крім того, ОСОБА_5 не тільки зайняла посаду у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території України, але й брала участь у заході за участю засобів масової інформації окупаційної влади, що також спростовує вимушеність її дій.
Згідно із показаннями свідка ОСОБА_7 , допитаної у судовому засіданні, вона мала можливість покинути окуповану територію та безперешкодно скористалася нею.
Також відсутні докази, що будь-яка особа, яка не виявила бажання зайняти посаду при окупаційній владі, була до цього примушена. Відсутні підстави ґрунтовно припускати, що саме у ОСОБА_5 окупаційна адміністрація була зацікавлена настільки, аби примушувати її зайняти посаду у незаконному правоохоронному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території.
Таким чином, суд вважає за необхідне зазначити, що жодний із досліджених судом доказів та жодна з обставин, які ним підтверджуються, не вказує на те, що ОСОБА_5 вчинила інкриміноване їй діяння не добровільно.
Кваліфікація дій обвинуваченої за законом України про кримінальну відповідальність
Умисні дії обвинуваченої ОСОБА_5 , що виразились у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, суд кваліфікує за ч.7 ст.111-1 КК України. Вказане діяння, згідно із ст.12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.
Призначення покарання
Таким чином, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч.1 ст.337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, дослідивши безпосередньо в судовому засіданні письмові докази та допитавши свідка, у їх сукупності, надавши їм належну правову оцінку, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, враховуючи, що показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , дані ними безпосередньо в судовому засіданні, є послідовними, відповідають іншим обставинам справи та підтверджуються дослідженими письмовими доказами, які, на думку суду, є належними та допустимими, не викликають сумнівів у їх достовірності, оскільки підстав ставити їх під сумнів у суду немає, суд приходить до висновку про винуватість ОСОБА_5 у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.
При обранні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характер діяння, форму й ступінь вини, мотиви вчинення кримінального правопорушення і дані про особу винної, яка раніше не судима.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_5 , передбачених ст.66 КК України, судом не встановлено.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченої ОСОБА_5 суд визнає вчинення злочину з використанням умов воєнного стану, що передбачено п.11 ч.1 ст.67 КК України.
Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Таким чином, зважаючи на той факт, що обвинувачена ОСОБА_5 , як громадянин України, вчинила особливо тяжкий злочин проти основ національної безпеки України в період встановленого в Україні воєнного стану, то суд, враховуючи особу обвинуваченої, підвищену суспільну небезпечність даного злочину, його тяжкість, наявність обставини, що обтяжує покарання та відсутність пом'якшуючих покарання обставин, вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченої неможливе без ізоляції від суспільства та призначає покарання в межах санкції ч.7 ст.111-1 КК України у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що надають публічні послуги, без конфіскації майна.
За глибоким переконанням суду, саме така міра покарання є законною, обґрунтованою, справедливою, необхідною та достатньою для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення як нею, так і іншими особами кримінальних правопорушень.
Інші питання, що вирішуються судом
Витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні відсутні.
Відносно ОСОБА_5 не обирався запобіжний захід.
Заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна не застосовувалися.
Керуючись ст. 368, 370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, призначивши їй покарання у виді позбавлення волі на строк 14 (чотирнадцять) років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що надають публічні послуги строком на 10 (десять) років, без конфіскації майна.
Строк відбуття основного покарання обвинуваченій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рахувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з моменту фактичного затримання.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку після проголошення негайно вручити захиснику та прокурору.
Інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5 КПК України та на офіційному веб-сайті судової влади.
Суддя ОСОБА_1