Справа № 183/11387/25
№ 2/183/6651/25
07 листопада 2025 року м. Самар
Суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області Городецький Д. І., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визнання права власності на нерухоме майно, -
27 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визнання права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Заява повинна бути передана на розгляд іншому суду, з наступного.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом(стаття 125 Конституції України).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів, у тому числі й територіальної.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом (частина 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
У відповідності до вимог частини 1 статті 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Предметом позову у даній справі є визнання права власності на нерухоме майно, який має пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності відповідно до положень ст. 30 ЦПК України.
Відповідно до положень п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (наприклад, це позови про право власності на таке майно; про правоволодіння і користування ним).
Як зазначено в правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Відповідно позов про визнання права власності на нерухомо майно, має пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 року у справі № 638/1988/17, провадження № 61-30812св18.
Частиною 4 ст. 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається із позовної заяви та доданих до неї матеріалів ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визнання права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Село Боровеньки відносилося до Боровенської сільської ради Кремінського району Луганської області.
Разом з тим, 12 червня 2020 року була утворена Сєвєродонецька міська територіальна громада, до якої увійшло с. Боровеньки. Утворена громада об'єднала Сєвєродонецьку міську раду та сільські ради Кремінського (включаючи Боровенську) та Новоайдарського районів.
В той же час, згідно п.3-1. Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв'язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17 липня 2020 року № 807-IX, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX.
Отже, спір стосується нерухомого майна, розташованого у с. Боровеньки Кремінського району Луганської області, та відноситься до юрисдикції Кремінського районного суду Луганської області.
Водночас, згідно розпорядження Верховного Суду України від 06.03.2022 року за № 1/0/9-22 визначено територіальну підсудність справ Кремінського районного суду Луганської області на Межівський районний суд Дніпропетровської області.
В той же час, відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 29.07.2025 року за № 1589/0/15-25, з 04.08.2025 року, змінено територіальну підсудність судових справ Межівського районного суду Дніпропетровської області на Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.
Враховуючи наведене, справа не підсудна Самарівському міськрайонному суду Дніпропетровської області, а належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
У відповідності до п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Враховуючи наведене, справу належить передати на розгляд відповідному суду.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визнання права власності на нерухоме майно - передати за підсудністю на розгляд Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області (місцезнаходження за адресою: 51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Дніпровська, буд. 135, електронна адреса: inbox@pvm.dp.court.gov.ua).
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, я кщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвалу складено та підписано 07 листопада 2025 року.
Суддя Д.І. Городецький