Єдиний унікальний номер 205/5575/25
Номер провадження 2/205/3224/25
Справа № 205/5575/25
Провадження № 2/205/3224/25
06 жовтня 2025 року м. Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі: головуючого судді Федотової В.М., за участю секретаря судового засідання Волошенко Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості по оплаті послуг за водопостачання та водовідведення,
У квітні 2025 року представник позивача - Якименко А.О. звернулася до суду із вищевказаною позовною заявою.
В обґрунтування позову зазначає, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 встановилися фактичні відносини з приводу надання послуг водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , та відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Відповідачі зареєстровані за вищевказаною адресою, однак оплату за надані позивачем послуги тривалий час не здійснюють, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у загальному розмірі 56 228 грн., яка складається із: суми основного боргу - 48 995,43 грн., інфляційного збільшення суми боргу - 6 421,46 грн., 3% річних - 811,11 грн. Оскільки у вказаній квартирі зареєстровані також інші відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , вони є солідарним боржниками, оскільки користуються усіма правами та обов'язками. Відповідачам було направлено досудове повідомлення про наявність заборгованості та обов'язок її сплати, однак вказана вимога залишена відповідачами без задоволення.
Враховуючи викладене, представник позивача змушена звернутися до суду та просити стягнути солідарно із відповідачів на користь позивача зазначену заборгованість та судові витрати по справі.
Ухвалою судді від 10.06.2025 року прийнято до розгляду, відкрито провадження у цивільній справі та призначено судове засідання.
Представник позивача Скиба А.Ю. надала до суду заяву у якій просила розгляд справи провести за її відсутності, позовні вимоги підтримала та наполягала на їх задоволенні, проти заочного розгляду справи не заперечувала.
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання повторно не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, однак конверти повернулися на адресу суду із зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання», про причини своєї неявки суду не повідомили, відзив не подали, будь-яких заяв від них до суду не надходило. ТАкож матеріали справи містять судові повідомлення про отримання відповідачами судової повістки, копії ухвали про відкриття провадження та копії позову з додатками, які повернулися на адресу суду із підписами відповідачів.
Суд у зв'язку з вищевикладеним зазначає, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
При цьому обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Суд, враховуючи ту обставину, що позивачу та відповідачам були створені належні та достатні умови для подання суду відповідних заяв по суті справи, заяв із процесуальних питань та доказів, вважає, що чергове відкладення розгляду справи порушуватиме розумний строк розгляду цивільної справи, у зв'язку із чим суд вважає за необхідним ухвалити відповідне рішення по справі.
На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим розглядати справу за відсутності відповідача
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що КП «Дніпроводоканал» ДМР відповідно до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надає фізичній особі - споживачу житлово-комунальні послуги, що полягають у водопостачанні і водовідведенні за його місцем проживання.
На відповідача ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , у зв'язку з чим у нього виник обов'язок своєчасно і в повному розмірі вносити плату за надані послуги з водопостачання і водовідведення.
Як вбачається із довідки про склад сім'ї від 08.01.2025 року, наймачем квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 , за вказаною адресою також зареєстровані: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Представником позивача надано до суду розрахунок заборгованості, з якого вбачається, що заборгованість відповідачів складає 56 228 грн., яка складається із: суми основного боргу - 48 995,43 грн., інфляційного збільшення суми боргу - 6 421,46 грн., 3% річних - 811,11 грн.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами у вказаній справі, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відсутність укладеного між сторонами договору не звільняє споживача обов'язку щодо оплати наданих йому послуг централізованого опалення, постачання гарячої води (підігріву питної води).
Таким чином, згідно із зазначеною нормою закону, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Водночас, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Такі правові висновки наведені у постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц.
Крім цього, у постанові Великої Палати Верховного суду у справі № 712/8916/17 (14-448цс19) від 07 липня 2020 року висловлена правова позиція, відповідно до якої факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц та у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 15 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09 листопада 2017 року, який введено в дію 01 травня 2019 року, індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 року № 6-2951цс15.
Частина 1 ст. 322 ЦК України визначає, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Згідно із п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» (із змінами і доповненнями), встановлено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Отже, відповідачі, як наймач та споживач, зобов'язані нести витрати, пов'язані з водопостачанням та водовідведенням, оплачувати комунальні послуги щомісячно в строки, встановлені відповідно до п. 4, 7, 17 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, пункту 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Згідно розрахунку в результаті неналежного виконання відповідачами зобов'язань щодо оплати послуг водопостачання та водовідведення, який було надано представником позивача, утворилась заборгованість у загальному розмірі 56 228 грн., яка складається із: суми основного боргу - 48 995,43 грн., інфляційного збільшення суми боргу - 6 421,46 грн., 3% річних - 811,11 грн.
Згідно із ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до ст. 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Виходячи з юридичної природи правовідносин, що виникли між сторонами, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Суд також зазначає, що інфляційні втрати та 3% річних розраховані позивачем до 23.02.2022 року включно, що не порушує законодавство, зокрема постанову Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 року про «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» відповідно до якої до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Відповідач, всупереч положенням статті 81 ЦПК України, не надали суду жодних доказів, які б спростовували факт наявності вказаної заборгованості.
Враховуючи викладене, з огляду на вимоги законодавства, що регулюють спірні правовідносини, у даному випадку, суд вважає, що позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог, а відповідачами допущено порушення вимог Закону, а тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд приймає до уваги те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, однак судовий збір віднесений до складу судових витрат, які не є зобов'язанням в розумінні ст. 509 ЦК України та відсутні підстави для стягнення їх на підставі ст. 543 ЦК України в солідарному порядку, як про те просив представник позивача, а тому сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3 028 грн. необхідно стягнути у рівних із відповідачів по справі.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15-16, 322, 509, 526, 541, 543, 610, 612, 625 ЦК України, ст. ст. 4, 12-13, 81-82, 141, 247, 258-259, 263-266, 274, 280, 282-284, 289, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості по оплаті послуг за водопостачання та водовідведення - задовольнити.
Стягнути солідарно із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ: 03341305, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Троїцька, 21а) заборгованість по оплаті послуг за водопостачання та водовідведення у загальному розмірі 56 228 (п'ятдесят шість тисяч двісті двадцять вісім) гривень 00 копійок, яка складається із: суми основного боргу - 48 995,43 грн., інфляційного збільшення суми боргу - 6 421,46 грн., 3% річних - 811,11 грн.
Стягнути у рівних частках із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ: 03341305, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Троїцька, 21а) судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивачем може бути подана апеляційна скарга на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Федотова В.М.