Справа № 216/619/23
Провадження № 1-кп/177/68/25
Іменем України
06.11.2025 Криворізький районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Кривому Розі Дніпропетровської області клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 187 КК України,
встановив:
До суду надійшло клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 .
06.11.2025 року в судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала заявлене клопотання, щодо клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт заперечувала, заставу просила не визначати.
На думку прокурора наразі продовжують існувати ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення. На вказані ризики, на думку прокурора, вказують ті обставини, що ОСОБА_4 може переховуватись від органу досудового слідства та/або суду є те, що він, усвідомлюючи міру покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за ч.4 ст. 187 КК України.
Ризиком того, що ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків є те, що йому відомі місця проживання свідків, а тому шляхом здійснення тиску може перешкоджати встановленню істини у справі. Ризиком того, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення є те, що інкриміновані кримінальні правопорушення вчинені останнім в період непогашеної судимості за вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 17.12.2020 у т.ч. щодо аналогічних особливо тяжких кримінальних правопорушень.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, змінити обвинуваченому запобіжний захід на більш м'який, а саме на цілодобовий арешт. Зазначив, що з часом ризики зменшуються, обвинувачений уже тривалий час утримується під вартою, має міцні соціальні зв'язки, у нього є постійне місце проживання.
Обвинувачений ОСОБА_4 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, вказував, що до клопотання прокурора не додано доказів на підтвердження ризиків. Він перебуває у неналежних умовах, просив змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.
Заслухавши учасників судового провадження, розглянувши клопотання прокурора та заперечення сторони захисту, суд дійшов до наступного висновку.
У відповідності до статті 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Статтею 21 Конституції України встановлено, що усі люди вільні і рівні у своїй гідності та правах.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїй практиці підкреслював основоположний характер гарантій прав людини, що містяться в статті 5 Конвенції, оскільки вони призначені для зведення до мінімуму ризику свавілля та гарантування верховенства права.
Метою статті 5 Конвенції є захист особи від свавільного арешту і тримання під вартою, захист публічного порядку, що вимагає забезпечення покарання осіб, які вчинили злочин.
Згідно з положеннями частин 1 - 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим злочину;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Судом встановлено, що строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 спливає 09.11.2025.
Розглядаючи заявлене клопотання прокурора відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , суд приходить до висновку про необхідність та доцільність його задоволення та продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого виходячи з наступних підстав.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження відносно ОСОБА_4 строків тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
Судом встановлено, що відносно обвинуваченого ОСОБА_4 на час розгляду справи не відпали підстави вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання запобіжного заходу, а саме ризики переховуватися від суду, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні (зокрема позбавлення волі на строк до 15 років), можливості перетину лінії бойового зіткнення через гуманітарний коридор та подальше переховування на тимчасово окупованій території України.
Ризик впливу на свідків та потерпілого є наявним з огляду на те, що обвинувачений в порядку ст. 290 КПК України ознайомлювався з матеріалами кримінального провадження, отже йому відомі контактні та особисті дані свідків, та у випадку зміни запобіжного заходу на менш суворий, ОСОБА_4 може впливати на свідків з метою зміни їх показів.
Ризик вчинити нове кримінальне правопорушення обґрунтовується тим, що інкриміновані кримінальні правопорушення вчинені останнім в період непогашеної судимості за вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 17.12.2020 у т.ч. щодо аналогічних особливо тяжких кримінальних правопорушень.
Таким чином, суд вважає, що обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слід продовжити, даний запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості кримінального правопорушення, що йому інкримінується, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини та менш суворий запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Однією з важливих гарантій здійснення проголошеного ст.ст. 3, 27 Конституції України права людини на життя і здоров'я є беззастережне виконання вимог кримінального процесуального закону щодо забезпечення прав потерпілих від зазначених злочинів.
Конституційний Суд України у рішенні від 27.10.1999 р. № 7рп зазначив, що кримінальну відповідальність слід розглядати як особливий правовий інститут, у межах якого здійснюється реагування держави на вчинений злочин. Кримінальна відповідальність передбачає офіційну оцінку відповідними державними органами поведінки особи як злочинної. Підставою кримінальної відповідальності є наявність у діяннях особи складу злочину, передбаченого кримінальним законом. Це форма реалізації державою правоохоронних норм, яка в кінцевому підсумку, як правило, полягає в застосуванні до особи, що вчинила злочин, конкретних кримінально-правових заходів примусового характеру через обвинувальний вирок суду.
У зв'язку з наведеним вище, позиція сторони захисту щодо зміни ОСОБА_4 запобіжного заходу, не є виключною чи обов'язковою обставиною, оскільки це суперечить принципу реагування держави на вчинений злочин.
Крім того, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який, посилаючись на практику застосування ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у рішеннях Кудла проти Польщі та МакКей проти Сполученого Королівства констатував, що основною метою ст. 5 Конвенції є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Проте, безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи.
При цьому, відсутність на теперішній час фактів втечі обвинуваченого чи впливу на свідків, жодним чином не свідчить про неможливість вчинення ним цих дій в подальшому, оскільки його правослухняна поведінка наразі зумовлена виключно дієвістю обраного запобіжного заходу, а не високими моральними якостями.
Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого будь-якого альтернативного запобіжного заходу, суд зазначає, що наразі достатніми та належними підставами тримання ОСОБА_4 під вартою є не лише очікування завершення судового розгляду справи, а і дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, що вимагає ізоляції осіб, які з встановленою високою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою.
Отже, на даний час продовжують існувати обставини, які були підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , у цьому кримінальному провадженні наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися.
Таким чином, суд приходить до висновку, що зміна або застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 і виключити ризики, пов'язані із звільненням його з-під варти.
Судом, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при прийнятті такого рішення, було також вивчено відомості, що характеризують особистості обвинуваченого, які наведені прокурором у клопотаннях, а також надані стороною захисту. Але, їх сукупність не дає підстав аби змінити обраний ОСОБА_4 запобіжний захід з тримання під вартою на більш м'який, що свідчить про необхідність задоволення клопотання прокурора та продовження відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України строку дії запобіжного заходу.
Обставин, які б спростовували правомірність подальшого тримання обвинуваченого під вартою судом не встановлено.
У зв'язку з тим, що формулювання обвинувачення стосується дій пов'язаних з насильством, відповідно до ч. 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України, ОСОБА_4 не слід визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Керуючись ст. 331 КПК України, суд
постановив:
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_4 про заміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 04 січня 2026 року, включно.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів.
Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 07.11.2025 о 11:00 годині.
Суддя ОСОБА_1