Справа № 204/10523/25
Провадження № 3/204/2463/25
06 листопада 2025 року суддя Чечелівського районного суду міста Дніпра Безрук Т.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, стосовно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддя
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 467401 від 28.09.2025, 28 вересня 2025 року о 12:19 за адресою: м. Дніпро, провул. Фінський, 15, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Chevrolet Aveo», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота. різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння та місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5. ПДР України.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення не визнав в повному обсязі та пояснив суду, що він транспортним засобом у стані сп'яніння не керував, тому вимога поліцейських до нього про пред'явлення документів, а також проходження огляду на стан сп'яніння була неправомірною та безпідставною. ОСОБА_1 звертав увагу суду, що неодноразово вказував поліцейським на те, що він автомобілем не керував. Пояснення свідка ОСОБА_2 , які містяться у матеріалах справи є неправдивими, оскільки у той день між ним та сусідами стався конфлікт.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Авраменко А.В. просив суд закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, посилаючись на обставини, викладені ним у письмовому клопотанні, поданому суду.
Свідок ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення ОСОБА_1 , захисника Авраменка А.В., дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не доведена, виходячи з наступних підстав.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Відповідно до ст.7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Положення ст.251КУпАП регламентує, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У відповідності до п.43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Згідно матеріалів справи про адміністративне правопорушення, 28.09.2025 щодо ОСОБА_1 було складено протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,відповідно до якого водій по пров. Фінському, 15 у м. Дніпро, керував автомобілем «Chevrolet Aveo», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Відповідно до статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду врегульована положеннями «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 р. № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за N 1413/27858 (далі - Інструкція), відповідно до пункту 2 Розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до пунктів 6, 7 Розділу І Інструкції - огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Відповідно до вимог частин 2, 5 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Судом встановлено, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 було залучено свідка ОСОБА_2 , письмові пояснення якого долучено до матеріалів справи, та відповідно до яких останній пояснив, що 28.09.2025 о 12:19 ним було здійснено виклик на лінію «102» та повідомлено, що невідомий чоловік за адресою: м. Дніпро, пров. Фінський, керував автомобілем «Chevrolet Aveo», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, який поїхав у невідомому напрямку.
Відповідно до ст.272 КУпАП як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана кожна особа,про яку є дані,що їй відомі які-небудь обставини,що підлягають установленню по даній справі. На виклик органу (посадової особи), у провадженні якого перебуває справа, свідок зобов'язаний з'явитися в зазначений час, дати правдиві пояснення, повідомити все відоме йому по справі і відповісти на поставлені запитання.
Так з наведених письмових пояснень вбачається, що ОСОБА_2 вказував на невідомого йому чоловіка, який керував транспортним засобом. Як встановлено з дослідженого в судовому засіданні відеозапису з нагрудних камер поліцейських на початку відео поліцейський звертається до особи на ім'я ОСОБА_3 , у якого запитав, чи керував він транспортним засобом, на що чоловік повідомив, що ні. Далі (час відео 12:49:05) на відео з'являється ОСОБА_2 , який під час здійснення поліцейськими відео фіксації не вказував на те, що хтось керував транспортним засобом «Chevrolet Aveo», однак мав конфлікт з ОСОБА_1 . Таким чином, судом встановлено, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 були наявні неприязні відносини.
Неявка зазначеного свідка позбавляє суд можливості встановити конкретні факти та обставини, що відбувалися 28.09.2025, зокрема і можливий факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння.
Отже, з аналізу наведеного, суд не може прийняти письмові пояснення свідка, які містяться в матеріалах справи.
Дослідивши та проаналізувавши протокол про адміністративне правопорушення та рапорт інспектора поліції, слід вказати, що протокол про адміністративне правопорушення являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи, в якому фактично формулюється обвинувачення особи у вчиненні певного правопорушення, при цьому він має узгоджуватись із наявними в матеріалах справи доказами. Сам по собі протокол, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Рапорт працівників поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення за відсутності належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення певною особою такого адміністративного правопорушення. Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 20 травня 2020 року по справі № 524/5741/16-а.
Отже, у даному випадку протокол про адміністративне правопорушення та рапорт працівника поліції не можуть бути визнані єдиними допустимими доказами для підтвердження скоєння особою правопорушення.
До матеріалів справи додано диск з відеозаписом з нагрудних камер поліцейських. Так, з вказаного відеозапису вбачається, що відео починається з того, що поліцейський підходить до особи, до якої звертається на ім'я ОСОБА_3 та питає його чи керував він автомобілем, на що останній повідомляє, що ні. Після цього поліцейський звернувся до чоловіка і жінки, які перебували на вулиці та запитав їх, хто керував транспортним засобом, на що останні повідомили, що машина стоїть припаркована, хто нею керував не знають. Після цього поліцейські підійшли до ОСОБА_1 та попросили останнього пред'явити документи, у зв'язку з тим, що він перебуває на місці вчинення адміністративного правопорушення. ОСОБА_1 пред'явити документи відмовився, вказавши, що для цього відсутні підстави. Після цього поліцейськими було повідомлено ОСОБА_1 , що у нього виявлені ознаки алкогольного сп'яніння та запропонували пройти огляді на місці або в медичному закладі. На пропозицію поліцейських ОСОБА_1 декілька разів казав, що автомобілем він не керував. Нічого не порушував, огляд проходити не буде.
Таким чином, з дослідженого відеозапису, зокрема, не вбачається рух автомобіля «Chevrolet Aveo», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , не перебував останній і в салоні автомобіля, зокрема на сидінні водія. Відеозаписом зафіксовано лише спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції, на вулиці, неподалік припаркованого автомобіля, його відмова від проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння.
На відеозаписі не зафіксовано керування ОСОБА_1 транспортним засобом, зупинка автомобіля, не зафіксовано і перебування останнього в салоні автомобіля.
Об'єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, є відмова від проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння, тобто доказова база має бути спрямована на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і відмова від проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння. Для виявлення правопорушення транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, тобто, до зупинки транспортний засіб має знаходитися в русі, оскільки керування транспортним засобом можливе лише під час руху транспортного засобу.
Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, в якому визначені терміни, що наведені у цих Правилах, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
У пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23грудня 2005 року № 14 «Пропрактику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснено, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Згідно абз. 4 п. 27 згаданої Постанови Пленуму Верховного Суду роз'яснено, що для притягнення до відповідальності за ст.130КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли водій почав рухатись.
20.02.2019 року Касаційний адміністративний суду в складі Верховного Суду в рамках справи N 404/4467/16-а зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Проте, зазначення «водія» унеможливлює правозастосування вказаного визначення в розумінні ст. 130 КУпАП, оскільки суттєво зменшує коло осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності за керування у нетверезому стані.
Знаходження за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху або знаходження біля автомобілю, який знаходиться в нерухомому стані, особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останнім правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, оскільки саме по собі перебування особи в транспортному засобі, в тому числі й на місці водія, а так само біля автомобілю не доводить факт керування транспортним засобом.
Як встановлено судом, згідно відеозапису наявного в матеріалах справи, на ньому момент зупинення транспортного засобу та керування ОСОБА_1 транспортним засобом не зафіксовано. Долученим до матеріалів справи відеозапису зафіксовано спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 та факт відмови останнього від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а тому із долученого працівниками поліції відеозапису неможливо зробити висновок про те, що вказана особа безпосередньо керувала транспортним засобом, у зв'язку з чим, такий відеозапис є неналежним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З наведеного суд доходить висновку, що за відсутності будь-яких об'єктивних даних про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, не давав поліцейським обґрунтованих підстав вимагати проходження огляду на стан сп'яніння.
Слід вказати, що до об'єктивної сторони складу поставленого за провину ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, зокрема, входить відмова від проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння. Отже, серед іншого, до предмету доказування належить сам факт керування особою автомобілем, тобто здійснення ним дій з керування транспортним засобом.
Ураховуючи положення і тлумачення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
У свою чергу, жоден з долучених до справи доказів не спростовує встановлені судом обставини, щодо відсутності фактичного керування особою, яка притягується до відповідальності, транспортним засобом, що є обов'язковою складовою об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18.07.2019 року у справі N 216/5226/16-а (2-а/216/33/17), притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі N 536/1703/17, адміністративне провадження N К/9901/3839.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Оскільки обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, а відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, то суд, дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази в сукупності, не вбачає підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст.130,213,221,п.1ст.247,248, 249, 251, 252, 283, 284 КУпАП, суд
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги через Чечелівський районний суд міста Дніпра.
Суддя Т.В. Безрук