справа №176/4203/25
провадження №2-о/176/129/25
04 листопада 2025 року Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Волчек Н.Ю.,
з участю секретаря судових засідань Владімірової А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Вільногірський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кам'янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту смерті фізичної особи, -
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Жовтовдського міського суду Дніпропетровської області, заінтересована особа Вільногірський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кам'янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), із заявою в порядку окремого провадження, де просить суд встановити факт смерті свого батька - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Видне Московської області Російської Федерації.
Вимоги заяви обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько ОСОБА_2 , що підтверджується Довідкою про смерть № 1889, виданою Головним управлінням ЗАГС Московської області Управління Загс Ленінського району.
Після смерті батька відкрилась спадщина на належне йому майно, а саме на частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Звернувшись до органу РАЦС з питання отримання свідоцтва про смерть, в усній формі було повідомлено про неможливість проведення державної реєстрації смерті ОСОБА_2 , у зв'язку з тим, що копія Довідки про смерть № 1889 від 21,11.2005 року не може бути підставою для реєстрації смерті на території України. Тому, вона змушена звернутися до суду із зазначеною заявою, у порядку п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України.
Ухвалою судді від 28 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
У судове засідання заявниця не з'явилася, подала клопотання, про витребування з Вільногірського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Кам'янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та просила розглядати справу за її відсутності.
Оскільки справа слухалась у відсутність всіх учасників справи то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, заявник ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.5)
Відповідно до свідоцтва про народження, виданого повторно Серії НОМЕР_1 , батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . (а.с.6)
Відповідно до копії довідки про смерть № 1889 від 21.11.2005 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 помер в м. Водне Московської області Російської федерації ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено запис акта про смерть № 1896 від 21 листопада 2005 року. (а.с.8)
Відповідно до заяви ОСОБА_1 , остання просить встановити факт смерті, посилаючись на положення п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України.
Положенням ч. 3, 4 ст. 49 ЦК України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті здійснюється на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою.
Форма та порядок видачі документа про смерть, на підставі якого здійснюється державна реєстрація смерті, встановлені Інструкцією про порядок заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженою наказом Міністерством охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 року № 545.
Відповідно до вказаної Інструкції лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем медичного закладу, що лікував померлого, на підставі спостережень за хворим і запису в медичній документації, які відображали стан хворого до його смерті, або патологоанатомом на підставі вивчення медичної документації і результатів розтину.
Положенням п. 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, встановлено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з'ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.
Цивільний процесуальний кодекс України передбачає чотири процедури, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого органи ДРАЦСу можуть видати свідоцтво про смерть: встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою внаслідок нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України); визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).
Відповідно до статті 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, укладеної між державами-членами СНД (зокрема, Україною і російською федерацією) та ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою та скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення; документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.
Разом із тим 23 грудня 2022 року набрав чинності Закон № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року».
Відповідно до цього Закону дію Конвенції було зупинено у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь.
Це означає, що дія цієї Конвенції, у тому числі і статті 13, зупиняється щодо будь-яких документів, виданих, посвідчених лише у двох країнах (російська федерація та республіка білорусь), незалежно від дати їх видачі, посвідчення.
Разом з тим з дати зупинення дії Конвенції 1993 року у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь до документів, виданих на території цих країн, при їх пред'явленні на території України застосовуватиметься вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, яка була підписана 05 жовтня 1961 року в м. Гаазі. Відповідно до Закону України від 10 січня 2002 року № 2933-ІІІ «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних документів». Конвенція набрала чинності для України з 22 грудня 2003 року та залишається чинною у відносинах України з російською федерації і республікою білорусь.
Водночас для захисту прав і свобод громадян України та інших осіб, що мають документи вказаних країн, Кабінет Міністрів України врегулював питання використання документів цих країн на час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування.
Так, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2023 року № 107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Так, Верховний Суд у постанові від 15.08.2024 у справі № 643/8133/23 «погодився з рішенням судів про відмову у задоволенні заяви про встановлення факту смерті на території іноземної держави, виснувавши, що станом на день розгляду справи судами першої і апеляційної інстанцій свідоцтво про смерть, видане на території російської федерації, не потребує будь-якої легалізації. Установивши, що свідоцтво про смерть видане на підставі законодавства іноземної держави, на території якої померла мати заявника, підстав для встановлення факту смерті немає».
Отже, встановлення факту смерті фізичної особи на підставі пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України можливе лише тоді, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, за яких настала смерть, і факт неможливості реєстрації органом державної факту смерті.
Проте, відповідно до письмових матеріалів справи, факт смерті ОСОБА_2 на території Московської області російської федерації зафіксовано відповідним державним органом іноземної держави. Головне управління ЗАГС Московької області Управління ЗАГС Ленінського району склав актовий запис про смерть ОСОБА_2 № 1896 від 21.11.2005 року.
Крім того, суд звертає увагу що жодного доказу на підтвердження громадянства України померлого ОСОБА_2 , його реєстрації на території України суду надано не було. При цьому, у судове засідання заявник не з'явилася, не надала суду документів на підтвердження українського громадянства її батька. Натомість просила суд витребувати відповідні докази з Вільногірського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Кам'янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса). Суд залишає вказане клопотання без задоволення, оскільки таке не містить обгрунтувань, чому заявник не міг самостійно надати суду вказаний доказ і що цьому заважало.
Натомість, заявником до заяви долучено довідку про смерть № 1889 від 21.11.2005 року з якої вбачається , що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Видне Московської області РФ, про що зроблено запис про смерть № 1896 від 21.11.2005 року Головним управлінням ЗАГС Московської області Управління ЗАГС Ленінського району. Тобто даний факт встановлений.
Тобто, з вказаних доказів вбачається, що факт смерті громадянина ОСОБА_2 є встановлений і для досягнення мети, з якою подана заява про встановлення факту, а саме для отримання свідоцтва про смерть на території України, такий факт не може бути встановлений і вищевказані норми до цих правовідносин не можуть бути застосовані.
За встановлених обставин в задоволенні заявлених вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 293,294,315 ЦПК України, суд,
В задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Вільногірський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кам'янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту смерті фізичної особи, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя Жовтоводського міського суду
Дніпропетровської області Н.Ю. ВОЛЧЕК