Справа №212/11388/25
1-кп/212/1252/25
06 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3
обвинуваченого: ОСОБА_4
захисника: ОСОБА_5
розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62024170010001354 від 05.11.2024 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, маючого середню освіту, розлученого, на утриманні має неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , призначений на посаду матроса, оператора 2 відділення протитанкових ракетних комплексів військової частини НОМЕР_1 , звільнений із займаної посади та зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , раніше судимий:
1) 17.04.2015 Жовтневим районним судом м.Кривого Рогу за ст.. 190 ч.2 КК України у виді штрафу 850 грн; 2) 22.12.2020 Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу за ст.. 186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст..75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки; 3) 27.04.2021 Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу за ст.. 309 ч.1 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст.. 70 ч.4, 72 ч.1 КК України, остаточно призначено 4 роки позбавлення волі, на підставі ст.. 75,76 КК України від відбування покарання звільнено з іспитовим строком 3 роки; 4) 08.05.2025 Покровським районним судом міста Кривого Рогу за ст.. 128, ст.. 382 ч.1, ст.. 70 ч.1 КК України до 2 років позбавлення волі, відповідно до ч.1 ст. 71 КК України частково приєднано не відбуту частину покарання за вироками Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 27.04.2021 та від 06.02.2023 та остаточно призначено 4 роки 6 місяців позбавлення волі; 5) 06.08.2025 року Покровським районним судом м. Кривого Рогу за ст.. 190 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі, відповідно до ст.. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання покарань за вироками Покровського районного суду м. Кривого Рогу від 08.05.2025 року остаточно призначено 5 років позбавлення волі,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України 2102-ІХ, у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
Надалі, на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-ІХ, Указом від 18.04.2022 № 259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 № 2212-ІХ, Указом від 17.05.2022 № 341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 № 2263-ІХ, Указом від 12.08.2022 № 573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 № 2500-ІХ, Указом від 07.11.2022 № 757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 № 2738-ІХ, Указом від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 № 2915-ІХ), Указом від 01.05.2023 № 254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 № 3057- IX, Указом від 26.07.2023 № 451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 № 3275-ІХ, Указом від 06.11.2023 № 734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 № 3429-1Х, Указом від 05.02.2024 № 49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 № 3564-ІХ, Указом від 06.05.2024 № 271/2024, затвердженим Законом України від 08.05.2024 № 3684-ІХ та Указом від 23.07.2024 № 469/2024, затвердженим Законом України від 23.07.2024 № З891-IX у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України строки дії воєнного стану в Україні постійно продовжувались, у тому числі із 05 годин 30 хвилин 12.08.2024 строком на 90 діб, Указом Президента України від 15.04.2025№ 235/2025, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 4356-ІХ від 16.04.2025, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 07 серпня 2025 року строком на 90 діб.
Указом Президента України від 07 серпня 2025 року №478/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 15.07.2025 №4524-ІХ строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 07.08.2025 року строком на 90 діб. Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» було оголошено про проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької,Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Даний Указ затверджено Законом України № 2105-IX від 03.03.2022 року.
28 травня 2024 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №151 матроса ОСОБА_4 , зараховано до списків особового складу військової частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду матроса резерву 93 запасної роти військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25.03.1992 солдат ОСОБА_4 , набув статусу військовослужбовця і під час проходження військової служби повинен, окрім іншого, дотримуватися вимог ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 6, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, Військової Присяги, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Відповідно до статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
10 червня 2024 року солдат ОСОБА_4 , діючи в умовах воєнного стану, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, вирішив стати на злочинний шлях та у порушення зазначених статутних вимог, самовільно без дозволу командира залишив місце служби, а саме розташування підрозділу поблизу населеного пункту Григоро-Бригадирівка, Кременчуцького району, Полтавської області.
Так, реалізуючи свій злочинний умисел, 10 червня 2024 року солдат ОСОБА_4 , самовільно без дозволу командира залишив місце служби, а саме розташування підрозділу поблизу населеного пункту Григоро-Бригадирівка, Кременчуцького району, Полтавської області, командуванню про причини свого неприбуття ОСОБА_4 , не доповів, хоча об'єктивно повинен був і міг це зробити, а став проводити час на власний розсуд поза межами місця несення служби, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з'явлення у військову частину чи звернення до органів військового управління за наявності реальної можливості для цього, та був незаконно відсутній на службі, та продовжив перебувати за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , до 23.06.2025, тобто до моменту обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за підозрою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України у кримінальному провадженні №12025041730000738 від 04.06.2025 за ознаками заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство), вчиненого повторно.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнав у повному обсязі, зазначив, що обставини, викладені в обвинувальному акті, відповідають дійсності, щиро розкаявся у скоєному та пояснив, що дійсно у зв'язку із проблемами зі здоров'ям його родичів він у червні 2024 року покинув військову частину поблизу населеного пункту Григоро-Бригадирівка, Кременчуцького району, Полтавської області, весь час перебував за місцем проживання АДРЕСА_2 , до 23.06.2025, коли був затриманий працівниками поліції. Не знає, чи шукала його військова частина, бо він загубив свій телефон. Активних дій повернутися не вживав. Жалкує, що так сталось, у вчиненому кається.
Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого органом досудового розслідування кримінального правопорушення за обставин, що викладені в обвинувальному акті, беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши їм положення ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду справи в порядку, передбаченому ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та розглядає справу у відповідності до ст.349 КПК України, обмежуючись дослідженням наступних доказів: показаннями обвинуваченого та доказами, що містять данні, які характеризують особу обвинуваченого. Обвинувачений вірно розуміє зміст обставин справи і сумнівів в добровільності та істинності його позицій немає.
З урахуванням зазначеного, оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд вважає винуватість ОСОБА_4 доведеною в межах пред'явленого обвинувачення та кваліфікує його дії за ч.5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану військовослужбовцем (крім строкової служби).
При призначенні покарання обвинуваченому, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який раніше судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, розлученого, має неповнолітню дитину, негативно характеризується за місцем служби, згідно з медичною характеристикою має травми, пов'язані із проходженням військової служби.
Обставиною, що згідно зі ст. 66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.
Захисник в судових дебатах просив визнати пом'якшувальною обставиною активне сприяння розкриттю злочину обвинуваченим.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обставина, що пом'якшує покарання- активне сприяння розкриттю злочину не була визнана органом досудового розслідування; ОСОБА_4 було затримано за скоєння іншого злочину. Під час судового розгляду також не було встановлено даних, які б свідчили про наявність у нього ознак активного сприяння розкриттю протиправного діяння, яке ставиться йому у вину, а добросовісна поведінка винного під час досудового слідства, визнання ним своєї вини та надання правдивих показань не підтверджує наявності такої обставини, що пом'якшує покарання, як активне сприяння розкриттю злочину (Постанова ВС у справі № 263/15605/17 (провадження № 51-4234км20).
Обставиною, що згідно зі ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого є рецидив злочину.
Згідно з вироком Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 06 серпня 2025 року ОСОБА_4 був засуджений за ч.2 ст. 190, 71 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, станом на день ухвалення вироку відбуває покарання за цим вироком, в строк відбуття покарання зараховано період з часу його затримання - 23.06.2025 року.
Судом було встановлено, що ОСОБА_4 вчинив наявне кримінальне правопорушення за ч. 5 ст. 407 КК України до ухвалення вироку Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 06 серпня 2025 року.
З урахуванням особи обвинуваченого, обставин вчинення ним кримінального правопорушення, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, суд дійшов переконання, що для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, необхідно призначити ОСОБА_4 покарання із застосуванням вимог ч. 4 ст. 70 КК України у виді позбавлення волі за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Судом при призначенні покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі не встановлено підстав для застосування положень ст. 69 КК України.
Запобіжний захід ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні не обирався.
Цивільний позов не заявлявся.
Процесуальні витрати, які б підлягали стягненню, та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років 6 ( шести) місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 70 ч.4 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 06 серпня 2025 року, більш суворим за цим вироком, та визначити остаточне покарання ОСОБА_4 у виді 5 (п'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дня проголошення вироку 06 листопада 2025 року, зарахувавши в остаточно визначений строк покарання відбуте частково покарання у виді позбавлення волі за вироком Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 06 серпня 2025 року за період з 23 червня 2025 року по день, що передує вироку суду у цій справі - по 05 листопада 2025 року включно.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги через Покровський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду, при цьому, вирок не може бути оскаржено з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1