ЄУН 211/4808/25
Номер провадження 2/211/2205/25
20 жовтня 2025 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
за головуванням судді Гонтар А.Л.,
з участю секретаря Костяк Д.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Дружківського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченої допомоги по безробіттю,
позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на ту обставину, що 09.02.2022 року ОСОБА_1 з метою отримання допомоги по безробіттю, у відповідності до Законів України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», подав до Дружківського міського центру зайнятості заяву про надання йому статусу безробітного.
За результатами опрацювання верифікації встановлено, що відповідач 17.05.2022 року перетнув кордон та перебував за межами України в період воєнного стану безперервно більше 30 календарних днів.
Таким чином, відповідач незаконно отримав кошти Фонду загальнообов'язкового соціального страхування на випадок безробіття у виді допомоги по безробіттю в сумі 37563,92 грн. за період з 16 червня 2022 року по 27 листопада 2022 року.
Просять суд стягнути з ОСОБА_1 суму незаконно отриманого матеріального забезпечення у вигляді допомоги по безробіттю за період з 16 червня 2022 року по 27 листопада 2022 року в сумі 37563,92 грн. та судовий збір, сплачений при подачі позовної заяви до суду.
На підставі ухвали суду від 09 травня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу надано строк для надання відзиву.
Позивач разом з позовною заявою надав суду письмову заяву, в якій просить цивільну справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач відзив на позов суду не надав, про причину неявки до суду не повідомив. Про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений завчасно належним чином.
У відповідності до вимог ст. 280-281 ЦПК України, з огляду на особливості, встановлені для розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, суд вважає за можливе вирішити справу в заочному порядку, з огляду на те, що відповідач повідомлявся про перебування в провадженні суду даної справи на поштову адресу за місцем реєстрації, однак у встановлений судом термін відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи за його відсутності не подав, крім того, відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин.
Оскільки сторони не з'явились у судове засідання, то відповідно до ч. 2 ст.247ЦПКУкраїни фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Суд, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, висновує, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд встановив, що згідно з поданою заявою ОСОБА_1 отримав статус безробітного в Центрі зайнятості з 09.02.2022 року та перебував на обліку по 27.11.2022 року, що підтверджує копія заяви від 09.02.2022 року та копія персональної картки № 051722020900004 від 09.02.2022.
Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 з 09.02.2022 по 27.11.2022 року отримував допомогу по безробіттю, що підтверджується копією заяви від 09.02.2022, копією додатку 4 до Персональної картки № 051722020900004 .
За наслідками проведеного обміну інформацією між Державною службою зайнятості та Державною прикордонною службою України від 26.12.2022 року щодо перетину кордону зареєстрованими безробітними за період з 05.12.2022 року по 18.12.2022 року встановлено, що 17.05.2022 року ОСОБА_1 під час воєнного стану перетнув кордон та перебував за межами України безперервно більше 30 календарних днів.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
У статті 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно зі ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України №1533-ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі - Закон №1533-ІІІ) загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Згідно з ст.7 Закону №1533-ІІІ одним із видів забезпечення є допомога по безробіттю.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.1 Закону України №5067-VІ «Про зайнятість населення» (далі - Закон №5067-VІ) зареєстрований безробітний - особа працездатного віку, яка зареєстрована в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, як безробітна і готова та здатна приступити до роботи.
Держава гарантує у сфері зайнятості соціальний захист у разі настання безробіття (п.7 ч.1 ст.5 Закону №5067-VІ).
Відповідно до положень статті 43 Закону №5067-VІ статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.
Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.
Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України.
Зареєстровані безробітні зобов'язані відвідувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому він зареєстрований як безробітний у визначений і погоджений з ним час, але не рідше ніж один раз на тридцять календарних днів, а у період дії карантину або режиму надзвичайної ситуації, введення надзвичайного стану підтверджувати свій намір перебувати у статусі зареєстрованого безробітного будь-якими засобами комунікації (телефонний зв'язок, електронні засоби тощо) не рідше ніж один раз на 30 календарних днів; протягом трьох робочих днів інформувати кар'єрного радника про обставини, які є підставою для припинення реєстрації, визначені частиною першою статті 45 цього Закону. (п.2, 4 ч.2 ст. 44 Закону №5067-VІ).
Відповідно до ч.2 ст.36 Закону №1533-ІІІ всі застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування сфер зайнятості та загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття під час дії воєнного стану» від 21.04.2025 № 2220-ІХ, який набув чинності 07.05.2022, було доповнено, серед іншого:
- пунктом 5-2 абз.28 розділ XI «Прикінцеві та перехідні положень» Закону України №5067-VІ, відповідно до якого під час дії воєнного стану реєстрація безробітного у територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує Державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється з підстав, визначених частиною першою статті 45 цього Закону, а також у разі перебування безробітного за кордоном понад 30 календарних днів
- пунктом 3-3 абз. 16 розділ VIII «Прикінцеві положення» Закону №1533-ІІІ, відповідно до якого під час дії воєнного етану виплата допомоги » безробіттю припиняється з підстав, визначених статтею 31 цього Закону, а також у разі перебування безробітного за кордоном понад 30 календарних днів.
Відповідно до п. 28 Порядку №792 зареєстрований безробітний у разі виїзду за кордон під час воєнного стану зобов'язаний повідомити про це центр зайнятості, а у разі перебування його за кордоном понад 30 календарних днів - подати до центру зайнятості відповідну заяву про припинення реєстрації як безробітного.
Окрім того, в абз. 25 пп. 1 п. 30 Порядку № 792, зазначено, що центр зайнятості припиняє реєстрацію безробітного з дня встановлення факту перебування зареєстрованого безробітного за кордоном понад 30 календарних днів під час воєнного стану.
У частині 3 ст.36 Закону №1533-ІІІ передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави врегульовано статтею 1212 ЦК України, за положеннями якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Разом з тим, згідно зі статтею 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Отже, законодавцем передбачені два винятки із загального правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.
Зазначений правовий висновок викладений, зокрема у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18).
При цьому, правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18), постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 607/4570/17-ц (провадження № 61-29030св18).
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з положеннями ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Крім того, відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як встановив суд та підтверджено наданими позивачем матеріалами, в порушення вимог, передбачених абзацом 2 пункту 28 Порядку відповідач не повідомив центр зайнятості про виїзд 15 травня 2022 року за кордон під час воєнного стану та під час перебування за кордоном понад 30 календарних днів у період воєнного стану не подав до центру зайнятості відповідну заяву про припинення реєстрації як безробітного, у зв'язку з чим ним безпідставно отримана допомога по безробіттю за період з 16 червня 2022 року по 27 листопада 2022 року в сумі 37563,92 грн.
Вказане свідчить про недобросовісність відповідача, як набувача виплати допомоги по безробіттю, та отримання ним допомоги по безробіттю у сумі 37563,92 грн. без законних правових підстав.
Таким чином, зважаючи на те, що на час звернення позивача до суду відповідач не повернув надані йому кошти, які є такими, що отримані без належної на те правової підстави, як то встановлено судом вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Відповідач не надав суду жодних доказів на спростування заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим, суд, при заочному розгляді справи, не має підстав піддавати надані позивачем докази сумніву.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Матеріалами справи підтверджено, що звертаючись до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 3028 грн., що підтверджується квитанцією.
З огляду на задоволення позовних вимог, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3028 грн..
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 141, 206, 247, 258-259, 268, 280-282 ЦПК України, суд,
позовні вимоги Дружківського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченої допомоги по безробіттю - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце АДРЕСА_1 ) на користь Дружківського міського центру зайнятості виплачену допомогу по безробіттю в розмірі 37563 (тридцять сім тисяч п'ятсот шістдесят три) грн. 92 коп. на розрахунковий рахунок UA598201720355419001700706181 в ДКСУ м.Київ МФЩ 820172 ЄДРПОУ 20385539 одержувач Дружківський міський центр зайнятості; призначення платежу «повернення допомоги по безробіттю за період з 16.06.2022 року по 27.11.2022 року» та судовий збір в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст. 284-285 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено 20 жовтня 2025 року.
Суддя А.Л.Гонтар