Справа № 731/218/25 Головуючий у 1 інстанції Савенко А. І.
Провадження № 33/4823/873/25
Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП
06 листопада 2025 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - Оседача М.М.,
за участю особи, яка притягається
до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника - адвоката Мороза О.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Варвинського районного суду Чернігівської області від 30 вересня 2025 року,
Цією постановою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, проживаюча в АДРЕСА_1 ,
притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) з накладенням стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 605,60 грн.
Як встановив суд, 05 квітня 2025 року о 21 год. 11 хв., в селищі Варва, по вул. Миру, біля будинку 46, ОСОБА_1 керувала транспортним засобом Hyundai 110, д.н.з НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'ягніння, а саме: порушення мови, порушення координації рухів, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки та у закладі охорони здоров'я відмовилась, чим порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Не погодившись із рішенням суду, захисник - адвокат Мороз О.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду скасувати як незаконну та закрити провадження по справі за відсутністю в діях останньої складу даного адміністративного правопорушення. Вважає, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки суд формально підійшов до розгляду справи та не об'єктивно і не в повному обсязі дослідив матеріали справи. Зазначає, що процедура проходження огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння була порушена. Акцентує увагу на тому, що остання не мала будь-яких ознак сп'яніння, а тому вимога поліцейського про проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, є неправомірною. Вказує, що в порушення вимог ст. 266 КУпАП працівниками поліції було складено направлення для проходження огляду на стан сп'яніння до КНП «Прилуцька ЦМЛ», проте, таке направлення повинно було виписане до КНП «Варвинська лікарня». На думку апелянта, протокол про адмінправопорушення без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи. Зауважує, що відповідно до ст. 62 Конституції України, вина особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За вказаних обставин, вважає, що його підзахисну було безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності.
У додаткових письмових поясненнях до апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на численні порушення працівниками поліції процедури її огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний в тому числі з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом першої інстанції вимоги зазначених норм Кодексу України про адміністративні правопорушення не дотримані в повному обсязі.
Суд при розгляді справи, в порушення ст. 278 КУпАП, не перевірив правильність й обґрунтованість оформлення протоколу про адміністративне правопорушення і не врахував істотні порушення закону при його складанні.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд першої інстанції як на доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, серед іншого, послався на протокол про адміністративне правопорушення відносно останньої та на відеозаписи працівників поліції.
Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, а також затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року «Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі-Інструкція), затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року № 1452/735.
Наявні в матеріалах справи відеозаписи працівників поліції відносно ОСОБА_1 в порушення Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018 року, складаються з окремих файлів, не є безперервними, в зв'язку з чим, з даних відеозаписів неможливо встановити усі обставини події, що є порушенням Інструкції.
Також, у протоколі про адміністративне правопорушення працівником поліції було зазначено час керування ОСОБА_1 транспортним засобом - 21 год. 11 хв., тоді як на відеозаписі із нагрудної камери поліцейського, час керування нею автомобілем, саме о 20 год. 07 хв., тобто, час вчинення адмінправопорушення вказаний у протоколі, не відповідає реальному часу зафіксованому на відеозаписі, що є порушенням Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення працівниками поліції.
До того ж, працівники поліції всупереч Інструкції, перед проведенням огляду на стан сп'яніння не поінформували особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу, як того вимагає ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» .
Згідно з п. 2 розділу І Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
При відсутності у водія ознак алкогольного сп'яніння, вимога поліцейського про проходження медичного огляду на стан сп'яніння, є неправомірною і відмова від її виконання правових наслідків не породжує.
Із долучених до матеріалів справи відеозаписів вбачається, що поліцейським під час висунення ОСОБА_1 вимоги про необхідність проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, не були зазначені підстави для такого огляду, а саме, які ознаки указують на можливе перебування останньої у стані алкогольного сп'яніння, а тільки обмежився лише загальним висновком, що ставить під сумнів законність вимог поліцейського про проходження огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння, чи то на місці зупинки транспортного засобу, чи огляд у закладі охорони здоров'я.
Також, за правилами ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами.
Апеляційний суд зауважує, що під час самої процедури проходження огляду водія на стан алкогольного сп'яніння, коли ОСОБА_1 не знаходилась у транспортному засобі, працівник поліції, вже маючи підозру про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, самостійно висловив їй вимогу перепаркувати транспортний засіб, і це було нею зроблено, що є неприпустимим, як того вимагає ст. 266 КУпАП, тобто, працівник поліції не вжив передбачених законом заходів для припинення правопорушення.
Крім того, у разі відмови водія, згідно п. 7. Інструкції, від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП, однак, працівниками поліції було складено направлення для проходження такого огляду до КНП «Прилуцька ЦМЛ», що є також порушенням вищевказаного пункту Інструкції.
Наданими відеозаписами також не підтверджено, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 зачитувався останній і що його копію було вручено водію, а матеріали справи не містять інформації, що вона відмовилась від його отримання, і це свідчить про те, що ОСОБА_1 була позбавлена можливості подати пояснення чи зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.
Разом з цим, суд першої інстанції не мав процесуального права проводити судовий процес без перевірки даних про вручення ОСОБА_1 копії протоколу про адміністративне правопорушення, про таке вручення остання категорично заперечувала під час розгляду справи в апеляційному суді. При цьому, у даній справі немає документального спростування цієї обставини. Тому, апеляційний суд розцінює це як істотне порушення її права на захист, оскільки їй фактично належно не пред'явлено адміністративне звинувачення та не вручено акт звинувачення, що передбачено ст. 254 КУпАП. Таке порушення є процесуальною перешкодою для притягнення її до відповідальності. Суд не має повноважень на вручення копії протоколу, оскільки не є стороною обвинувачення. Це може бути виконано лише працівником поліції.
Апеляційний суд погоджується з доводами ОСОБА_1 , наданими нею у судовому засіданні, про те, що протокол не може бути доказом вини особи, яка притягається до адмінвідповідальності. Хоча норми КУпАП визнають протокол за доказ у справах про адміністративні правопорушення, однак апеляційний суд вважає це порушенням принципу верховенства права, загальних засад правосуддя та практики Європейського Суду з прав людини, оскільки протокол - це лише форма викладу адміністративного звинувачення, де може бути лише перелік обвинувачення правопорушника, а сам протокол не є доказом його вини.
У свою чергу, згідно з вимогами ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 8 лютого 2001року,«Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не підтверджується наявними у справі і наданими суду доказами.
За таких обставин, апеляційний суд немає процесуально-правових підстав для відхилення доводів апелянта, відтак, апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду скасуванню.
Тому, ураховуючи практику ЄСПЛ та загальні принципи судочинства, апеляційний суд констатує істотні порушення при оформленні працівниками поліції протоколу про адміністративне правопорушення та матеріалів справи, на що місцевий суд не звернув уваги, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях останньої складу даного адмінправопорушення.
На підставі викладеного, керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу захисника - адвоката Мороза О.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Варвинського районного суду Чернігівської області від 30 вересня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати, та закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддяМ. М. Оседач